За­хист греч­ки від бур’янів: вітчиз­ня­ний та за­рубіжний досвід

Ре­зуль­та­ти дослі­джень свідчать, що бур’яни при­зво­дять до відчут­них втрат зер­на греч­ки, зо­к­ре­ма у Лісо­сте­пу Ук­раїни — до 15–20%, а в ро­ки з ек­с­т­ре­маль­ни­ми по­год­ни­ми умо­ва­ми (надмірна во­логість або по­су­ха) во­ни мо­жуть ста­но­ви­ти май­же 40%. Тож не­до­оціню­ва­ти бур’яни у посівах греч­ки не вар­то.

І. Стор­чо­ус, канд. с.-г. на­ук  
Се­ге­таль­на рос­линність у посівах греч­ки пред­став­ле­на як од­носім’ядоль­ни­ми (Mono­coty­ledoneae), так і двосім’я­до­ль­ни­ми (Dicotyledoneae) кла­са­ми.
У посівах греч­ки по­ши­рені такі од­носім’ядольні ви­ди бур’янів, як мет­люг зви­чай­ний (Apera spica-venti L), пирій по­взу­чий (Elymus repens (L.) Gould), мишій си­зий і зе­ле­ний (Setaria glauсa L. Beauv., Setaria viridis (L.) Beauv.), ку­ря­че про­со (Echinochloa crus-galli (L.) Roem. et Schult).
До двосім’ядоль­них про­блем­них бур’янів, які засмічу­ють посіви греч­ки, на­ле­жать такі ос­новні ви­ди, як-от: осот жов­тий по­льо­вий (Sonchus arvensis L.), осот ро­же­вий (Cirsium arvense L.), ло­бо­да біла (Chenopodium album L.), редь­ка ди­ка (Raphanus raphanistrum L.), гірчи­ця по­­льо­­­­­ва (Sinapis arvensis L.), щи­ри­ця зви­чай­на (Amaranthus retroflexus L.), бе­рез­ка по­льо­ва (Convolvulus arvensis L.), мо­ло­чай ло­зя­ний (Euphorbia virgata W.K.), ка­пу­с­та по­льо­ва (Brassica campestris L.), гірчак бе­­рез­ко­подібний (Polygonum convolvulus L.) та інші.
Куль­ту­ру ви­ро­щу­ють за­для от­ри­ман­ня кру­пи, що є цінним дієтич­ним про­дук­том. Вра­хо­ву­ю­чи за­зна­че­не, за­сто­су­ван­ня гербіцидів уп­ро­довж ве­ге­тації греч­ки є не­ба­жа­ним. Хо­ча греч­ка кон­ку­рен­то­с­про­мож­на що­до бур’янів, та ра­зом з тим, площі під посів куль­ту­ри слід відво­ди­ти із не­ви­со­кою по­тен­ційною за­бур’яненістю. Висів куль­ту­ри ши­ро­ко­ряд­ним спо­со­бом і про­ве­ден­ня на­далі міжряд­них об­робітків за­без­пе­чує ефек­тивніший кон­троль бур’янів.
Нор­ми висіван­ня і гу­с­то­та сто­ян­ня рос­лин знач­ною мірою впли­ва­ють на ріст і роз­ви­ток бур’янів у посівах куль­­­ту­ри. У зрідже­них посівах ство­рю­ють­ся спри­ят­ливі умо­ви для ма­со­вої по­яви сходів ранніх ярих бур’я­нів: гірчиці по­льо­вої, ло­бо­ди бі­­лої, гірча­ку бе­рез­ко­подібно­го та інших.
За вве­ден­ня у сівозміну греч­ки потрібно за­зда­легідь вра­хо­ву­ва­ти післядію гербіцидів, вне­се­них під по­пе­ред­ню куль­ту­ру у сівозміні. Не вар­то за­бу­ва­ти про за­лежність ди­наміки роз­кла­дан­ня гербіцидів у грунті від ком­плек­су фак­торів (во­ло­гості, рН та тем­пе­ра­ту­ри грун­ту, спо­собів йо­го об­ро­біт­ку та ба­га­ть­ох інших), що ут­руд­ню­ють фор­му­ван­ня до­стовірно­го про­гно­зу що­­­до фіто­ток­сич­ності пре­па­ратів для на­ступ­ної у сівозміні куль­ту­ри. Зо­к­ре­ма, післядія по­си­люється за ви­ко­ри­с­тан­ня пре­па­ратів у мак­си­маль­них нор­мах ви­т­ра­ти, а та­кож за су­хих по­год­них умов після об­ро­бок, ко­ли роз­кла­дан­ня діючої ре­чо­ви­ни гербіци­ду вповільнюється. То­му у разі сумніву кра­ще висіва­ти ба­га­то­ком­по­нентні сумішки куль­тур­них рос­лин, а підсіван­ня про­во­ди­ти сівал­ка­ми із дис­ко­ви­ми сош­ни­ка­ми.
У «Пе­реліку пе­с­ти­цидів і аг­ро­хімі­катів, доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні» асор­ти­мент гербіцидів, ре­ко­мен­до­ва­них для зни­щен­ня се­ге­таль­ної рос­лин­ності без­по­се­ред­ньо у посівах греч­ки, ду­же не­ве­ли­кий. Од­нак мож­ли­ве за­сто­су­ван­ня інших пре­па­ратів згідно з рег­ла­мен­та­ми їхньо­го вне­сен­ня для кон­тро­лю пев­них видів бур’янів і ре­ко­мен­дацій фірм-ви­роб­ників.
Ос­танніми ро­ка­ми че­рез доміну­ван­ня зер­но­вих ко­ло­со­вих у сівозмінах у всіх грун­то­во-кліма­тич­них зо­нах Ук­раї­ни та, відповідно, внаслідок си­с­те­ма­тич­но­го за­сто­су­ван­ня гербіцидів для зни­щен­ня двосім’ядоль­них видів бур’я­нів у цих посівах спо­с­терігається збіль­шен­ня і тен­денція до по­ши­рен­ня зла­ко­вих (од­носім’ядоль­них) бур’янів. То­му кон­троль чи­сель­ності зла­ко­вих видів бур’янів у посівах греч­ки, як і в посівах інших куль­тур, є од­ним із ос­нов­них аг­ро­номічних за­ходів.

  Для кон­тро­лю зла­ко­вих видів бур’янів у посівах греч­ки ре­ко­мен­до­ва­но за­сто­со­ву­ва­ти гербіци­ди на ос­нові діючої ре­чо­ви­ни флу­а­зи­фоп-П-бу­тил, які за­ре­ко­мен­ду­ва­ли свою ефек­тив­ність в об­ме­женні чи­сель­ності як од­но­річних, так і ба­га­торічних зла­ко­вих бур’я­­нів. Об­при­с­ку­ван­ня посіву для кон­тро­лю од­норічних видів про­во­дять по ве­ге­ту­ючій куль­турі у фазі двох-чо­ти­рь­ох листків бур’яну, для кон­тро­лю ба­га­торічних видів — по ве­ге­ту­ючій куль­турі за ви­со­ти бур’янів 10–15 см.
Діюча ре­чо­ви­на пе­реміщується із місця на­не­сен­ня повільно (про­тя­гом се­ми-де­ся­ти днів), але на ве­ли­ку відстань (на гли­би­ну до 2 м) і спри­чи­няє за­ги­бель ко­ре­не­вищ у радіусі 30 см. Симп­то­ми дії пре­па­ратів мож­на спо­с­теріга­ти на од­норічних рос­ли­нах че­рез дві-чо­ти­ри до­би, на ба­га­торічних — че­рез сім-де­сять, по­вна їхня за­ги­бель на­стає че­рез 20 днів і більше. Бур’яни спо­чат­ку на­бу­ва­ють світло-зе­ле­но­го за­барв­лен­ня, потім жовтіють, зне­барв­лю­ють­ся, втра­ча­ють тур­гор, за­си­ха­ють і че­рез 14–20 днів ги­нуть.
Вно­си­ти такі гербіци­ди доцільно під час ак­тив­ної ве­ге­тації се­ге­таль­ної рос­лин­­­ності, то­му що пре­па­ра­ти по­трап­ля­ють усе­ре­ди­ну бур’янів че­рез ли­с­тя й інші над­земні ор­га­ни. Так, пирій по­ви­нен ма­ти три-чо­ти­ри асиміляційні ли­ст­ки (ви­со­та стеб­ла — 10–20 см), осо­ти — чо­ти­ри-п’ять листків (діаметр ро­зет­ки — 10–20 см). Для кон­тро­лю пирію за­сто­со­ву­ють гербіцид із нор­мою ви­т­ра­ти 3–4 л/га (за кон­цен­т­рації
д. р. — 360 г/л), для видів по­ли­ну — 5,
а осотів — 5–6 л/га відповідно. Зяб­ле­ву оран­ку про­во­дять не раніше ніж че­рез 15 днів після вне­сен­ня гербіцидів.
Вод­но­час по ве­ге­ту­ю­чих бур’янах доцільно вне­сти 40 або 50% в. к. амінної солі 2,4-Д (1,6 кг/га) для кон­тро­лю од­норічних дво­доль­них бур’янів у посівах греч­ки за два-три дні до по­яви її сходів. Об­роб­ка посівів у пізніші терміни мо­же вик­ли­ка­ти пригнічен­ня і за­ги­бель куль­тур­них рос­лин.
За­вдя­ки си­с­темній дії гербіцид по­ру­шує ріст і роз­ви­ток чут­ли­вих до ньо­го бур’янів, зо­к­ре­ма вик­ли­кає не­кон­тро­­льо­ва­ний поділ клітин у рос­линній тка­нині, не­при­род­не по­до­вжен­ня клітин. У ре­зуль­таті стеб­ла і ли­ст­ки скру­чу­ють­ся, по­тов­щу­ють­ся, що при­зво­дить до вис­на­жен­ня і за­ги­белі се­ге­таль­них рос­лин. Цей гербіцид на ос­нові на­зва­ної ви­ще діючої ре­чо­ви­ни ефек­тив­ний для об­ме­жен­ня чи­сель­ності од­норічних і де­я­ких ба­га­торічних дво­доль­них бур’янів.
Ра­зом з тим, для кон­тро­лю дво­сім’я­доль­них бур’янів у посівах греч­ки у Пів­нічно­му Лісо­сте­пу Ук­раїни вив­ча­ли ефек­тивність грун­то­во­го гербіци­ду з діючою ре­чо­ви­ною 2,4-Д ди­ме­ти­л­амін­­­­­­­на сіль для збільшен­ня ви­роб­ництва якіс­­­­­но­го зер­на й підви­щен­ня ме­до­про­дук­тив­ності куль­ту­ри. От­ри­мані ре­зуль­та­ти засвідчи­ли, що за­сто­су­ван­ня грун­то­во­го гербіци­ду із д. р. 2,4-Д ди­ме­ти­ламінна сіль із нор­мою ви­т­ра­ти 1,2 л/га до по­яви сходів куль­ту­ри спри­я­ло по­­ліпшен­ню фіто­санітар­но­го ста­ну сортів греч­ки Кру­пин­ка та Ан­тарія. У посівах греч­ки сор­ту Кру­пин­ка бу­ло зни­ще­но 29,4%, а у сор­ту Ан­тарія — 29,0% бур’янів.

  Слід відміти­ти, що в сусідній країні, Біло­русі, для кон­тро­лю од­норіч­них двосім’ядоль­них і зла­ко­вих бур’я­нів вно­си­ли гербіци­ди на ос­нові поєд­нан­ня та­ких діючих ре­чо­вин, як де­с­ме­ди­фам + фен­ме­ди­фам + ето­фу­ме­зат, а та­кож де­с­ме­ди­фам + фен­ме­ди­фам. На посівах греч­ки ці гербіци­ди вно­си­ли у фазі од­­но­го справжнь­о­го ли­ст­ка із нор­мою ви­т­­­ра­ти сумішей д. р. де­с­ме­ди­фам + фен­­­ме­ди­фам + ето­фу­ме­зат — 0,75 л/га та де­с­ме­ди­фам + фен­ме­ди­фам — 2,0 л/га. Спектр дії гербіцидів бе­та­наль­ної гру­пи по­ши­рюється на такі бур’яни, як ло­бо­да біла, ви­ди щи­риці, редь­ка ди­ка, та­ла­бан по­льо­вий, галінсо­га дрібно­квіт­ко­ва, ви­­­ди жабрію, гірчак, паслін чор­ний та інші. За та­ких норм ви­т­ра­ти до­­стат­ня технічна ефек­тивність до­ся­га­ла­ся під час вне­сен­ня їх у фазі сім’ядоль бур’я­нів. Вне­сен­ня цих гербіцидів у пізніші фа­зи роз­вит­ку бур’янів не завжди за­без­пе­чу­ва­ло ефек­тив­не зни­жен­ня за­­смічен­ня се­ге­таль­ною рос­линністю посівів греч­ки.
Де­с­ме­ди­фам і фен­ме­ди­фам швид­ко про­ни­ка­ють у ли­ст­ко­ву пла­с­тин­ку, але по­даль­шої їхньої транс­ло­кації не відбу­вається. Ето­фу­ме­зат є інгібіто­ром ліпідної си­с­те­ми рос­лин, по­ру­шує ріст ме­ри­с­тем­них тка­нин, уповільнює поділ клітин, об­ме­жує ут­во­рен­ня зовнішньо­го вос­ко­во­го ша­ру. Лег­ко аб­сор­бується про­­­ро­ст­ка­ми і корінням під час про­ро­с­тан­ня насіння бур’янів, але по­га­но про­ни­кає че­рез ли­с­тя після фор­му­ван­ня ку­­­­­ти­ку­ли. Транс­ло­кація йо­го в рос­лині об­ме­же­на. Во­ло­гий грунт знач­но по­си­лює дію ето­фу­ме­за­ту, а су­хий грунт і ви­со­кий вміст ор­ганічних ре­чо­вин зни­жують йо­го ак­тивність. Ви­димі оз­на­ки гербіцид­ної дії про­яв­ля­ють­ся про­тя­гом двох-се­ми днів після за­сто­су­ван­ня. По­в­­на за­ги­бель бур’янів на­стає че­рез два-три тижні.
Для об­ме­жен­ня чи­сель­ності од­но­річних двосім’ядоль­них видів бур’янів (ло­бо­да біла, ро­маш­ка не­па­ху­ча, ви­ди гірчаків, бе­рез­ка по­льо­ва, зіроч­ник се­редній, галінсо­га дрібно­квітко­ва та інші) і зла­ко­вих (про­со ку­ря­че, ви­ди мишію та інші) у Біло­русі вно­си­ли гербіцид на ос­нові діючої ре­­чо­ви­ни про­ме­т­рин після висіван­ня до сходів куль­ту­ри із нор­мою ви­т­ра­ти 1,0–1,2 л/га. Бу­ло відміче­но, що у разі надмірної во­ло­гості грун­ту мо­же відбу­ва­ти­ся пригні­чен­ня (або за­ги­бель) сходів греч­ки, то­му за та­ких умов нор­му ви­т­ра­ти гербіци­ду на ос­нові діючої ре­­чо­­­ви­ни про­ме­т­рин зни­жу­ва­ли до 1,0 л/га. Гербіцид бло­кує ре­акцію Хілла і галь­мує про­цес фо­то­син­те­зу, та­ким чи­ном зни­щує бур’яни під час їхньо­го про­ро­с­тан­ня за до­схо­до­во­го вне­сен­ня або про­тя­гом чо­ти­рь­ох-се­ми днів за після­с­хо­до­во­го вне­сен­ня. До речі, після вне­сен­ня цьо­го гербіци­ду не ре­ко­мен­до­ва­но про­во­ди­ти міжряд­них роз­пу­шу­вань грун­ту за ши­ро­ко­ряд­но­го посіву.

  Для кон­тро­лю од­норічних (ви­ди мишію, про­со ку­ря­че, вівсюг зви­чай­ний та інші) та ба­га­торічних (пирій по­взу­чий) зла­ко­вих бур’янів ефек­тив­ним за­хо­дом бу­де вне­сен­ня грамініцидів, по­чи­на­ю­чи із фа­зи сходів до фа­зи бу­тонізації куль­ту­ри, за на­яв­ності  двох-чо­ти­рь­ох листків у од­норічних зла­ко­вих і за ви­со­ти пирію по­взу­чо­го 10–15 см.
Грамініци­ди — це су­часні гербіци­ди, які ши­ро­ко за­сто­со­ву­ють для кон­тро­лю зла­ко­вих бур’янів. На сьо­годні най­е­фек­тивніши­ми гербіци­да­ми виз­на­но такі грамініци­ди, до скла­ду яких вхо­дять похідні ари­лок­си­фе­нок­си­про­піоно­вої кис­ло­ти, цик­ло­гек­сан­діо­нів або фенілпіра­зо­лу. До них на­ле­жать гербі­ци­ди на ос­нові діючих ре­чо­вин фе­нок­са­проп-П-етил, флу­а­зи­фоп-П-бу­тил, се­ток­си­дим, те­пра­лок­си­дим та інші.
Діючі ре­чо­ви­ни грамініцидів, зо­к­ре­ма фе­нок­са­проп-П-етил, ма­ють вла­с­тивість по­гли­на­ти­ся бур’яна­ми тільки че­рез ли­с­тя, ду­же швид­ко пе­ре­но­си­ти­ся до точ­ки рос­ту біля ос­но­ви стеб­ла і руй­ну­ва­ти син­тез жир­них кис­лот, бло­ку­ю­чи аце­тил-ко­ен­зим А. Внаслідок цьо­го вже че­рез кілька го­дин бур’яни при­пи­ня­ють ріст, точ­ка рос­ту стає бу­ро­го ко­ль­о­ру, че­рез чо­ти­ри-п’ять днів відми­рає і лег­ко вий­мається ра­зом зі стеб­лом. По­вна за­ги­бель бур’янів на­стає про­тя­гом 10–20 днів.
Гербіци­ди на ос­нові та­ких д. р. впли­ва­ють на точ­ку рос­ту, тому во­ни діють найбільш швид­ко й ефек­тив­но під час ак­тив­ної ве­ге­тації бур’я­нів. Дія гербіцидів мо­же уповіль­ню­ва­ти­ся, як­що бур’яни пе­ре­бу­ва­ють у стані стре­су, який мо­же бу­ти вик­ли­ка­ний по­су­хою, за­мо­роз­ка­ми, а та­кож че­рез про­ве­ден­ня міжряд­но­го об­ро­біт­ку грун­ту або че­рез по­пе­реднє вне­сен­ня грун­то­вих гербіцидів.

  Ра­зом з тим, у Європі, зо­к­ре­ма в північно-західній ча­с­тині Хор­ватії, у Сло­венії і в де­я­ких інших країнах, про­во­ди­ли досліди що­до ефек­тив­ності за­сто­су­ван­ня гербіцидів для кон­тро­лю се­ге­таль­ної рос­лин­ності. Ви­ро­щу­ван­ня греч­ки як проміжної куль­ту­ри у цих краї­­­­нах на­бу­ло по­ши­рен­ня в ос­танні два де­ся­тиліття, відповідно, посівні площі під її куль­ти­ву­ван­ня збільшу­ють­ся. Це й ста­ло при­чи­ною про­ве­ден­ня досліджень що­до не­га­тив­но­го впли­ву се­ге­таль­ної рос­лин­ності на уро­жайність куль­ту­ри.
Ви­про­бо­ву­ва­ли такі гербіци­ди та їхні комбінації: Dual 500 EC, Bravo, Targa, Dual 500 EC у поєднанні із Deherban A, Dual 500 EC — із Dicofluid MP Combi, Bravo — з Deherban A і Bravo — з Dicofluid MP Combi.
Гербіци­ди та їхні комбінації, за ви­нят­ком Targa, вно­си­ли у той са­мий день після висіву куль­ту­ри, гербіцид Targa бу­ло за­сто­со­ва­но у фазі трьох-ше­с­ти листків у бур’янів. Ефек­тивність гербіцидів та їхніх комбінацій вста­нов­лю­ва­ли за та­ки­ми по­каз­ни­ка­ми, як облік кількості бур’я­нів на 1 м2, який про­во­ди­ли з періодичністю че­рез 15, 30 і 60 днів після їхньо­го за­сто­су­ван­ня, та фіто­ток­сичність цих пре­па­ратів для куль­ту­ри, що оціню­ва­ли візу­аль­но за шка­лою EWRC.
У складі се­ге­таль­ної рос­лин­ності греч­ки бу­ло ви­яв­ле­но 14 видів бур’янів, із яких чо­ти­ри бу­ли пред­став­ни­ка­ми кла­су Monocotyledoneae: Digitaria san­gui­nalis (L.) Scop., Echinochloa crus-galli (L.) PB, Setaria glauca (L.) PB, Triticum vulgare (L.), а ре­ш­та на­ле­жа­ли до кла­су дво­сім’я­­доль­них Dicotyledoneae: Amaranthus retroflexus (L.), Ambrosia artemisiifolia (L.), Chenopodium album (L.), Diplotaxis mu­­ralis (L.) DC., Hibiscus trionum (L.), Polygonum lapa­thi­folium (L.), Raphanus sativus var. oleifera species, Solanum nigrum (L.), Stel­laria media (L.) Vill., Veronica persica Poir.
Се­ред од­носім’ядоль­них бур’янів доміну­вав на 15-й день обліків вид Echinochloa crus-galli (L.) P. Beauv. У се­ред­нь­о­му на кон­трольній ділянці бу­ло зафіксо­ва­но 72 росл./м2.
З-поміж двосім’ядоль­них бур’янів най­чис­леннішим був Chenopodium album (L.), у се­ред­нь­о­му йо­го кількість ста­но­ви­ла 21 росл./м2. Пе­ред зби­ран­ням уро­жаю куль­ту­ри із за­галь­ної кількості двосім’ядоль­них бур’янів у посівах греч­ки найбільшу пи­то­му ча­ст­ку (88%) ста­но­вив вид Raphanus sativus var. oleifera species. Це олійний вид, яким засіва­ють по­ля після стер­нь­о­вих по­пе­ред­ників у якості си­де­ра­ту, але па­да­ли­ця яко­го знач­ною мірою є шкідли­вим об’єктом у посівах греч­ки.
 Інші двосім’ядольні бур’яни, такі як Amaranthus retroflexus (L.), Ambrosia artemisiifolia (L.), Polygonum lapathifolium (L.), Solanum nigrum (L.), Stellaria media (L.) Vill., ма­ли не­знач­ну шкідливість. Ра­зом з тим, кліма­тичні умо­ви під час про­ве­ден­ня досліджень бу­ли спри­ят­ливіші для по­ши­рен­ня у посівах греч­ки двосім’ядоль­них бур’янів, аніж для од­носім’ядоль­них.
За­сто­су­ван­ня ком­по­зиції пре­па­ратів Dual 500 EC у поєднанні з Dicofluid MP Combi та Bravo — із Deherban A ма­ли не­знач­ну ефек­тивність що­до об­ме­жен­ня чи­сель­ності ши­ро­ко­ли­с­тих бур’янів. Ча­ст­ка за­гиб­лих двосім’ядоль­них бур’янів ста­но­ви­ла від 39,1 до 81,5%. 

  Най­е­фек­тивнішим поєднан­ням суміші гербіцидів для кон­тро­лю дво­сім’ядоль­них бур’янів бу­ло за­сто­су­ван­ня ком­по­зиції пре­па­ратів Bravo у поєднанні із Dicofluid MP Combi із нор­мою ви­т­ра­ти 5,0 + 2,5 л/га, технічна ефек­тивність якої ста­но­ви­ла 87,4%.
За ре­зуль­та­та­ми досліджень от­ри­ма­но вро­жайність куль­ту­ри, яка ва­­ріюва­ла­ від 1117 кг/га на кон­тролі, до 1935 — на ділян­ках, об­роб­ле­них комбінацією пре­па­ратів Bravo та Dicofluid MP Combi.

  Вод­но­час для за­без­пе­чен­ня га­ран­то­ва­ної ефек­тив­ності їхньо­го за­сто­су­ван­ня вар­то вра­хо­ву­ва­ти та­кий чин­ник, як по­годні умо­ви. Цей фак­тор знач­ною мірою впли­ває на ре­зуль­та­тивність хімічно­го за­хо­ду за­хи­с­ту куль­ту­ри від бур’янів. Кліма­тичні умо­ви про­тя­гом літніх місяців із ко­рот­ки­ми або дов­ги­ми періода­ми по­су­хи ма­ють знач­ний вплив на ефек­тивність гербіцидів різних хімічних груп, які за­сто­со­ву­ють­ся для кон­тро­лю шко­до­чин­них бур’янів у посівах греч­ки. Вра­хо­ву­ва­ти це особ­ли­во важ­ли­во в умо­вах напівпо­су­ш­ли­во­го періоду. Ра­зом з тим, вплив по­су­хи на ефек­тивність гербіцидів на сьо­годні по­тре­бує до­дат­ко­во­го вив­чен­ня, оскільки досвід що­до кон­тро­лю бур’янів у посівах греч­ки за до­по­мо­гою хімічно­го ме­то­ду по­ки що ду­же не­знач­ний.