Захист баштанних культур
Шкідники
Поширеними та небезпечними фітофагами, що завдають суттєвої шкоди цій культурі, є динна та паросткова мухи, баштанна (бавовникова) попелиця, звичайний павутинний кліщ, баштанна корівка, тютюновий трипс.
Динна муха (Myiopardalis pardalina Big.) заселяє дині, огірки, кавуни. Крім Півдня України, її можна зустріти також і в північних регіонах. Пошкодженість плодів у зоні поширення виду в окремі роки може сягати до 50–70 і навіть 100%. Це найнебезпечніший шкідник баштанних культур, що здатен зіпсувати плоди дині та кавуна.
Початок весняного льоту шкідника спостерігається в період цвітіння дині та формування плодів, коли температура становить 18°С. Для утворення статевої продукції самицям необхідне додаткове харчування, тому вони живляться соком динь, кавунів і огірків. Відшукавши такі рослини, ці особини роблять проколи яйцекладом, а коли з рани витікає рідина, її споживають як самці, так і самиці. Яйця відкладають переважно під шкірку молодих плодів по одному, уникаючи місць, що межують із ґрунтом. Личинки після виплоджування із яєць проникають усередину плоду, де й розвиваються. Дорослі личинки залишають плід та мігрують у ґрунт, проте інколи залишаються в плодах.
Зовнішньою ознакою пошкодження динь є краплини соку на поверхні шкірки та горбики, що утворюються в місцях уколів яйцекладів самиць. Також ця частина м’якоті може слугувати середовищем вірусних і грибних захворювань. У період заляльковування пошкодження мають характер овальних отворів, переважно на великих плодах і сортах із твердою шкіркою. Всередині плодів помітні вузькі ходи личинок між зернами. Вздовж внутрішнього краю м’якоті ходи викривлені, часто перетинаються. За такого характеру ураження дині, як правило, загнивають.
Пошкодження на кавунах мають інший характер. До середини плоду хід значно розширюється, і довкола нього тканина твердішає. Шкідливість динної мухи найпомітніша в першій половині сезону, коли розвивається перше та друге покоління фітофага. Молоді рослини надзвичайно чутливі до ураження цим шкідником.
Після відродження личинки проникають у плоди, де роблять ходи в м’якоті й розвиваються протягом 10–20 днів, а згодом мігрують у ґрунт. Інколи личинки залишаються всередині плодів. Виявити пошкоджені плоди можна за отворами у шкірці, які мають буре забарвлення.
Паросткова муха (Delia platura Rd.) поширена в Україні повсюдно. Максимально небезпечні личинки першої генерації, які пошкоджують сходи дині, кавуна, огірка, гарбуза, соняшнику та інших культур. Вони вигризають борозенки і ямки в сім’ядолях. Пошкоджені сходи загнивають і гинуть. На сходах баштанних личинка пробуравлює підсім’ядольне коліно й проникає всередину стеблинки, спричинюючи загибель рослини.
Баштанна (бавовникова) попелиця (Aphis gossypii Glov.) поширена у нашій країні повсюдно. Крім баштанних культур, цей фітофаг пошкоджує перець, баклажани, а також бур’яни, де утворює колонії з нижнього боку листків і пагонів та висмоктує з них сік. На заселених рослинах поступово відбувається скручування листків, опадання квіток і зав’язі. Крім того, попелиця є переносником багатьох вірусних захворювань, а на її цукристих виділеннях заселяються гриби, які негативно впливають на асиміляцію й обмін речовин у листках.
Звичайний павутинний кліщ (Tetranychus urticae Koch.) живиться соком рослин, перебуваючи під павутиною на нижньому боці листків. Першим симптомом пошкодження рослин кліщами стає поява окремих світлих плям. Уражені листки жовтіють і опадають, рослини пригнічуються, відстають у рості, що призводить до значного (іноді до 60%) зниження врожаю.
Також пошкоджувати дині та кавуни може тютюновий трипс (Thrips tabaci Lind.). Дорослі комахи й личинки висмоктують клітинний сік із нижнього боку листків, у результаті чого на них з’являються білувато-сріблясті плями, які за сильного ураження майже зливаються на листковій поверхні. Життєдіяльність фітофага призводить до ослаблення рослин, погіршення асиміляції. Ушкоджені листки жовтіють, засихають, рослини відстають у рості, а іноді й гинуть. Трипс також сприяє поширенню вірусу мозаїки огірка.
Заходи захисту проти фітофагів
Основними резерваторами шкідників у посівах баштанних культур є бур’яни. Тому знищення їх упродовж вегетації та рослинних решток восени — важливий агротехнічний прийом для попередження розвитку та в подальшому обмеження шкодочинності фітофагів. Проведення сівби в оптимальні строки забезпечить отримання міцних здорових рослин, стійких до пошкоджень.
Основним ефективним заходом захисту рослин упродовж вегетації є обприскування інсектицидами, зареєстрованими та дозволеними до використання в Україні. На кавунах і динях проти динної мухи, баштанної попелиці ефективні препарати: Фуфанон 570, КЕ, Ф’юрі, в.е., Карате Зеон 050 CS, СК.
Дієвим профілактичним заходом для захисту баштанних від динної мухи є дотримання сівозміни — повернення на те саме поле не раніше як через три роки. Просторова ізоляція полів від місць, де її вирощували в попередньому році, з дотриманням відстані не менш як 1,5–2 км. Максимально ранні строки сівби дині в ретельно підготовлений ґрунт. Проведення глибокої зяблевої оранки, завдяки якій не лише гинуть пупарії, а й затримується виліт мух. Із винищувальних заходів найефективнішим є застосування інсектицидів. Причому обробки спрямовують як проти імаго, так і проти личинок, що виплоджуються і негайно проникають у плід. Строк обробок установлюють за результатами спостереження за динамікою льоту мухи до початку цвітіння дині, використовуючи для цього жовті клейові пастки.
Позбавити вже заражені плоди від динної мухи неможливо, тому максимум, що можна зробити, — це ізолювати дині, всередині яких уже перебувають паразити, від здорових, щоб мінімізувати збиток. Також можна використовувати для посадки сорти, які швидко дозрівають і набувають товстої шкірки, яку фітофаг не прогризе до початку льоту комах. Крім того, в разі виявлення льоту динної мухи рекомендується обробляти рослини в період вегетації, використовуючи піретроїд на основі діючої речовини лямбда-цигалотрин. Проте варто пам’ятати, що за три тижні до збору врожаю потрібно припинити всі обробки пестицидами.
Хвороби
Хворобами, які найчастіше уражують рослини динь і кавунів, є борошниста роса, фузаріоз і антракноз. Початок розвитку патогенів спостерігається, як правило, в періоди похолодань, дощів або різких перепадів температури повітря. Баштанні культури не люблять зайвого зволоження. Тому, щоб не спровокувати розвиток хвороботворних грибів, слід дотримуватися помірності в поливах.
За ураження антракнозом (Colletotrichum lagenarium Ellis et Halsted.) кавунів і динь їхні листки вкриваються круглими бурими та рожевими плямами, які згодом збільшуються в розмірах, на їхньому місці часто утворюються отвори, листки скручуються та відмирають. Інфіковані плоди швидко деформуються та загнивають. Шкідливість хвороби полягає в зменшенні асиміляційної поверхні та випаданні окремих рослин, зниженні врожаю та його якості. Інтенсивно антракноз розвивається на плодах кавунів, динь під час їхнього транспортування та зберігання.
Основною ознакою аскохітозу (збудник — гриб Didymella bryoniae (Pass) Rehm.) є ураження кореневої шийки дині. Спочатку на ній виникають бліді плями з численними пікнідами, які поступово збільшуються й охоплюють усю кореневу шийку. Хвороба призводить до зрідження посівів і зниження врожаю. Тканини уражених плодів стають м’якими, чорними, згодом засихають. Аскохітоз спричинює надлишкова вологість повітря, ґрунту та низька температура.
Шкідливість патогену полягає в інфікуванні надземних вегетативних та генеративних органів рослин, які передчасно відмирають, та в істотному зниженні кількісних і якісних показників урожаю плодів.
Ознаки бурої, або оливкової, плямистості (Cladosporium cucumerinum Ell. et Arth.) проявляються на листках у вигляді дрібних, із хлоротичною облямівкою, плям. У вологу погоду в місцях ураження з’являється слабкий оливковий наліт конідіального спороношення гриба. За інфікування молодого листя ріст пагонів призупиняється.
На стеблах і черешках плями довгасті, у вигляді сухих виразок з оливковим нальотом. Пізніше уражені пагони стають склоподібними та ламкими, уражена тканина набуває бурого забарвлення, часто розтріскується. На плодах, і особливо на зав’язі, утворюються поглиблені маслянисті плями, через тріщини ураженої тканини виділяються краплі жовтуватої густої рідини; пізніше вони тверднуть, уражені місця перетворюються на виразки. Їхня поверхня покривається густим темно-зеленим оксамитовим нальотом. Плоди деформуються, припиняють свій ріст, загнивають і перетворюються на тягучу масу.
Найбільш схильними до розвитку кореневих гнилей, що спричиняються грибами з роду Fusarium, є ослаблені молоді рослини дині та кавуна. Їхнє коріння й стебла буріють і з часом тоншають. Відбується в’янення сім’ядоль та листя, в результаті чого рослина гине. У дорослих рослин баштанних культур листки жовтіють та в’януть, а коріння й нижня частина стебел набувають бурого кольору.
Огіркова мозаїка (Cucumber mosaic virus (CMV)) є вірусним захворюванням дині та кавуна. Основні ознаки проявляються на молодих рослинах у вигляді зелено-жовтих мозаїчних плям, закрученого та деформованого листя, опуклості між жилками, які спричиняють гофрованість. Старі листки поступово відмирають, спостерігається опадання квіток. Поверхня плодів стає бородавчастою, рослини сповільнюються в рості, а на стеблах з’являються тріщини. Вірус може зберігатися у коріннях бур’янів і передаватися культурним рослинам баштанною попелицею.
Поширеним захворюванням баштанних культур є борошниста роса, її збудники — гриби Erysiphe cichoracearum DC f. Cucurbitacearum Pot. і Sphaerotheca fuliginea Poll. f. cucurbitae Jacz. На стеблах і листках дині та кавуна утворюються невеликі білі плями, які з часом можуть укрити всю листкову пластину. У результаті цього листок набуває бурого забарвлення, стає крихким, скуручується та засихає.
Збудник несправжньої борошнистої роси (пероноспороз) Pseudoperenospora cubensis Rostowz. найчастіше уражує рослини на ранньому етапі росту. На них з’являються жовто-зелені плями, які з часом помітно збільшуються в розмірах. На нижньому боці листків за високої вологості утворюється сіро-фіолетовий наліт (спороношення гриба).
Заходи захисту проти хвороб
Для захисту баштанних культур від хвороб потрібен комплексний підхід із урахуванням прогнозу появи небезпечних патогенів. Для вчасного виявлення початку розвитку інфекцій на рослинах упродовж вегетації слід проводити постійний моніторинг. На основі спостережень за розвитком хвороб вирішують питання про доцільність застосування профілактичних, агротехнічних та хімічних заходів захисту.
Найрадикальнішим, екологічно безпечним і економічно доцільним методом захисту баштанних культур від хвороб є виведення та впровадження у виробництво високопродуктивних, стійких до хвороб сортів і гібридів.
Дотримання науково обґрунтованої сівозміни забезпечує істотне зниження запасу інфекції в ґрунті та ураженості рослин хворобами. Кращими попередниками баштанних культур є багаторічні бобові трави, зернобобові культури, зайнятий пар, зернові; в овочевих сівозмінах — капуста, цибуля, картопля.
Повертати баштанні культури на колишнє поле слід не раніше ніж через шість-сім років. Слід дотримуватися просторової ізоляції між гарбузовими культурами.
Із хімічних методів захисту проти чорної ніжки та фузаріозного в’янення кавунів проводять передвисівну обробку насіння суспензією препарату Апрон XL 350 ES, ТН або Максим 480 FS, TH у нормі 100 мл/100 кг насіння.
Проти кореневих гнилей на розсаді кавунів, яку вирощують як у відкритому, так і в захищеному ґрунті застосовують Превікур Енерджі 840 SL, РК. Після висіву насіння фунгіцид вносять за допомогою крапельного зрошення — 3 мл/2 л розчину/м2, повторне поливання проводять через сім — десять днів після першого з використанням препарату в нормі 3 мл/2 л розчину/м2.
На сформованих плантаціях кавунів відкритого й захищеного ґрунту обробку проти кореневих гнилей проводять поливанням через крапельне зрошення — у нормі 3 л/га. На дині Превікур Енерджі 840 SL, РК застосовують проти пероноспорозу в нормі 2,5 л/га.
Заходи захисту проти бур’янів
На посівах баштанних культур здебільшого формується змішаний тип забур’янення. Шкода, якої завдають більшість видів бур’янів, досить вагома. Насамперед вона проявляється зниженням урожайності культури, погіршенням якості продукції, перенесенням збудників захворювань і накопиченням шкідників. Основними видами шкідливих рослин із класу однодольних злакових є мишій сизий, пирій повзучий, плоскуха звичайна. Серед дводольних — лобода біла, щириця звичайна, грицики звичайні, берізка польова.
Бур’яни, що з’являються раніше від сходів кавунів або одночасно з ними, завдають більшої шкоди, ніж ті, які сходять пізніше. Чим молодші рослини баштанних культур, що контактують із бур’янами, тим істотніше проявляється шкідливість останніх. З огляду на те, що критичний період, коли збиток від бур’янів максимальний, припадає на перші тижні зростання й розвитку культур, ведення контролю за ними в цей час є важливим заходом захисту рослин шляхом використання ґрунтових гербіцидів. Так, проти однорічних дводольних та деяких злакових видів застосовують препарат Комманд 48, КЕ, із нормою витрати 0,2 л/га. Ґрунт обприскують після сівби та до появи сходів культури.
Ще на посівах кавунів проти однорічних злакових і деяких дводольних застосовують ґрунтовий гербіцид Дуал Голд 960 ЕС, КЕ у нормі 1,6 л/га. Також до появи сходів культури ефективними проти однорічних злакових і дводольних бур’янів є Трифлурекс, КЕ, та Трефлан, 480 КЕ. За 10–15 днів до висіву культури ґрунт обприскують гербіцидами з нормою витрати 1,2–1,6 л/га з негайним загортанням.
Захист від бур’янів посівів баштанних культур на ранніх етапах росту рослин у подальшому забезпечує інтенсивний розвиток та розростання зеленої маси кавунів і динь на поверхні ґрунту. Відповідно, площа для росту бур’янів зменшується й посіви баштанних не потребують додаткових заходів захисту проти шкідливих видів рослин.
Ф. Мельничук, к. с.-г. н., ст. н. с.
О. Гордієнко, к. с.-г. н.
C. Алєксєєва, к. с.-г. н.,
ДП «Центральна лабораторія якості води та ґрунтів» ІВПІМ НААН
Журнал «Пропозиція»