Спецможливості
Агробізнес

Як по маслу

13.01.2010
1116
Як по маслу  фото, ілюстрація

Експортне мито на соняшник забезпечило рентабельність цілої галузі

Експортне мито на соняшник забезпечило рентабельність цілої галузі

Світова фінансова криза "потріпала" економіку й нашої країни. Падіння виробництва в окремих галузях становить 30% і більше. Водночас олієжирова галузь демонструє зростання. Показники виробництва й експорту за минулий рік збільшилися в півтора раза. В асоціації "Укроліяпром" позитивну динаміку пояснюють правильною протекціоністською політикою держави, спрямованою на максимальну переробку насіння соняшнику всередині країни.
Після встановлення експортного вивізного мита на насіння цієї культури минуло десять років. За цей період виробництво стратегічної для переробних підприємств сировини зросло з 2,2 млн до 6,5 млн тонн. Більше, звичайно, почали виготовляти і соняшникової олії. Обсяги її виробництва з 510 тис. тонн зросли до 2,5 млн. Та й сама олієжирова промисловість, одержавши протекціоністський карт-бланш, стала інвестиційно привабливою. Виробничі потужності олійнодобувних підприємств розширилися з 2,4 млн до 8,5 мільйона тонн.
Минулий рік для представників галузі - особлива гордість: за попередніми підрахунками, виробництво соняшникової олії досягнуло рекордних 2,7 млн тонн. Втішно, що Україна з експорту сировини переключилася на реалізацію за межі країни готової продукції. До того ж, тут наша країна серед лідерів. У 2009 році на зовнішні ринки продано майже 2,2 млн тонн рослинної олії. Олія, схоже, - єдиний ліквідний продукт, який ми експортуємо в 56 країн світу. Крім того, кожна друга тонна, реалізована на зовнішніх ринках, теж українського виробництва.
Піднесення виробництва, прибутковість зробили галузь привабливою для інвестицій. На підприємствах тепер кажуть так: "Зростання без розвитку може якийсь час втішати, але в епоху фінансової кризи - це глухий кут, тому навіть у цих умовах потрібно модернізуватися". Незважаючи на непросту економічну ситуацію в Україні, ми будуємо нові заводи, що сприяє подальшому зростанню виробництва рослинної олії. А завдяки максимальному завантаженню переробних підприємств збережено 50 тисяч робочих місць; перерахування в бюджети всіх рівнів перевищують 5 млрд гривень. Такій альтернативі, безумовно, радий і середньостатистичний споживач. Соняшникова олія за ціною доступна всім верствам населення, її споживання в Україні зросло втричі - з 6 до 18 кг на одну людину. Хоча значну частину олії виробники продають за межі країни, вітчизняним покупцям, запевняють в Укроліяпромі, не варто боятися її дефіциту в магазинах. Двадцяти відсотків виробленого стратегічного продукту достатньо для внутрішнього споживання, інше можна без побоювання відправляти на експорт.
Ще одна перспектива для галузі - впровадження енергоощадних технологій. Завдяки переустаткуванню казанів для спалювання лузги щорічно заощаджується 200 млн кубічних метрів газу. А це - близько 70 млн доларів. Так, на Кіровоградському олійно-екстракційному заводі встановлено спеціальні казани й турбіни для вироблення електроенергії, що дасть змогу підприємству внаслідок стовідсоткового спалювання лузги перейти на режим повного самозабезпечення електроенергією.
Слід сказати, донедавна основною олійною культурою, яку вирощували в Україні, був соняшник. Однак за останні п'ять років накреслилася тенденція зростання виробництва ріпаку й сої. Цьому сприяють загальні тенденції попиту на рослинні олії на світових ринках у зв'язку зі збільшенням використання її для виробництва біодизелю. Незважаючи на наявні в країні чималі виробничі потужності, переробляють на них, в основному, соняшник. Тоді як 95% вирощеного торік в Україні ріпаку - 1,7 млн тонн - буде вивезено за межі держави як стратегічну сировину для виробництва біодизельного палива в країнах ЄС.
Про виробництво ж альтернативних видів палива в Україні можна тільки мріяти. Хоча для цього й прийнято відповідну законодавчу базу, задум так і залишився на рівні розмов. В Укроліяпромі кажуть: без підтримки держави, без дотаций та обов'язкового використання рослинної олії в паливних сумішах і без створення відповідної інфраструктури цю проблему з місця не зрушити. Крім того, співвідношення ціни на сировину, допоміжні матеріали та вартості нафтопродуктів виробництво біодизелю в Україні робить нерентабельним.
Але найбільше виробничників насторожує ось що: попри значні успіхи олієжирового комплексу, окремі лобісти на законодавчому рівні з року в рік порушують питання обнулювання експортного вивізного мита на насіння соняшнику. В Укроліяпромі вважають: такі прагнення можуть призвести до того, що Україна на цьому ринку виконуватиме роль сировинного придатка. Не додають оптимізму й майже 1,5 млрд грн невідшкодованого експортерам олії податку на додану вартість.

Галина КВІТКА

Інтерв'ю
Виробники добрив та аграрії не можуть дійти згоди у питанні справедливого ціноутворення на добрива вітчизняного виробництва. Ця ситуація викликає занепокоєння.
Наразі наявність власного зерносушильного комплексу, особливо коли в сівозміні господарства домінує кукурудза, не просто потреба — це гостра необхідність. Адже в сучасних реаліях лише сушіння власними силами, з мінімальними затратами на... Подробнее

1
0