Ячмінь безостий — новий екзот на українських полях
Зі зростанням світового попиту на продовольчу продукцію стає актуальним пошук, створення та впровадження у сільськогосподарське виробництво нових сортів, ліній, гібридів, форм та видів рослин, адаптованих до потреб сьогодення. Одним із нових напрямів є започаткування вирощування безостих сортів ячменю.
В Україні віддавна ячмінь вирощують як продовольчу та кормову культуру. Попри те, що ця культура у світі має широке видове розмаїття, в Європі, зокрема і в Україні, поширені лише два підвиди культурного ярого ячменю: Hordeum vulgare — багаторядний та Hordeum distichum — дворядний, які належать до роду Hordeum. Але більшість ячмінних сортів, вирощуваних в Україні, належить до підвиду дворядного ячменю (в нього зерно більш вирівняне) різновиду nutans (остисті форми).
Основна особливість будови колоса ячменю полягає в тому, що у нього, на відміну від усіх інших колосових хлібів, на кожному уступі колосового стрижня є три колоски, тоді як у інших колосових хлібів — тільки один. В одних форм ячменю розвиваються і плодоносять усі три колоски, в деяких — тільки один, в інших — від одного до трьох колосків. З урахуванням цих особливостей вид Hordeum sativum розподіляють на три підвиди ячменю:
— багаторядний (шестирядний) — у нього на уступі колосового стрижня є три плодоносних колоски;
— дворядний — має один плодоносний колосок на уступі колосового стрижня. У цього підвиду бічні колоски залишаються безплідними (не утворюють зерна), тобто з кожного боку колосового стрижня утворюється по одному вертикальному ряду зерен, а всього на колосі два ряди, що і пояснює його назву;
— проміжний — на уступі його колосового стрижня міститься від одного до трьох плодоносних колосків (цей підвид зустрічається дуже рідко).
Багаторядний ячмінь, на відміну від дворядного, вирізняється невирівняністю зерен. Симетричними і більшими є зазвичай середні зерна в кожній трійці колосків, що сидять на уступі колосового стрижня. Бічні зерна — дрібніші і несиметричні.
Кожен із цих трьох підвидів також може різнитися за остистістю колоса. Остистість визначається за наявністю або відсутністю остюків на верхівках квіткових лусок. Деякі форми ячменю мають замість остюків трилопатеві придатки (фурки), такий ячмінь називається фуркатним.
Отже, за показником остистості ячмінь може бути остистим, фуркатним та безостим.
Безості різновиди має як дворядний, так і багаторядний ячмінь. Основним джерелом безостості є ячмінь різновиду dundar, який було відкрито у Малій Азії. Яким чином ячмінь втратив свої остюки та чому цього не сталося в інших країнах, є загадкою. У результаті народної селекції країн Азії було відібрано продуктивні форми безостого ячменю, що зумовило їхнє вирощування у Китаї та Японії на значних площах. Потім ці форми були поширені в інші райони земної кулі, але до останнього часу ніде не набули особливо інтенсивного застосування.
Сьогодні посіви безостого ячменю є в США, Канаді та в інших країнах. І все ж донині ані вихідні, ані селекційні форми не зайняли ареалу, близького за обсягом до ареалу остистих ячменів, насамперед тому, що безості ячмені характеризувалися меншою пластичністю, ніж остисті.
Незважаючи на те, що безості форми ячменю становлять значний інтерес для сільгоспвиробництва, всі спроби створення сортів такого типу в Європі раніше закінчувалися в кращому разі створенням нових, раніше невідомих різновидів, що мають дрібне зерно і невисоку врожайність, тому серед вітчизняних селекціонерів утвердилася песимістична думка щодо можливості створення високоврожайних безостих сортів із високим рівнем адаптивності до факторів середовища.
І все ж інтерес до теми створення високопродуктивного безостого ячменю в Україні та інших європейських країнах не згасав, оскільки створення і вирощування таких ячмінних сортів полегшило б переробку зерна, дало змогу безпечно застосовувати на корм полову (через остюки, що заподіюють шкоду травному тракту сільськогосподарських тварин, вона використовується неефективно або ж її просто викидають), отримати солому кращої якості, а також ефективніше використовувати ячмінь на зелений корм. Крім того, під час збирання врожаю остюки значною мірою збільшують відхід зерна у солому, забиваючи жалюзі соломотряса, решіт і подовжувача решіт комбайна.
Взагалі відносно значення остюків для рослин ячменю є доволі неоднозначні думки — як позитивні, так і негативні оцінки цього колоскового відростка-щетинки.
Відомо, що остюки злаків випаровують значну кількість води, тому в боротьбі із посухою надають перевагу безостим різновидам. Крім того, підвищене вилягання остистих хлібів часто пов’язують зі збільшеним навантаженням колоса внаслідок додаткового накопичення крапель дощу або роси на остюках та збільшення парусності рослин під час поривів вітру.
Втім, на думку багатьох учених, остюки виконують певну позитивну роль. Так, завдяки їхньому функціонуванню збільшується крупність зерна, оскільки остюки беруть участь у фотосинтезі й обміні речовин, позаяк є органами виділення. Також у остистих форм збільшується газообмін і транспірація, що захищає колос від перегрівання.
Однак, на думку опонентів, такі функції остей, як транспірація і фотосинтез, не є абсолютно необхідними для рослини — шляхом селекції вони можуть бути цілком передані листю та стеблам.
Сорти безостого ячменю
Перший в Україні безостий сорт ячменю Модерн було внесено до Державного реєстру сортів у 2012 р. Цей сорт відносять до різновиду inerme. Рослини середньої висоти (88–110 см). Замість остюків, на зовнішній квітковій лусці наявні вирости у формі зубців. Колос дворядний, має сильний восковий наліт, пірамідальний, нещільний (11,2 члеників на 4 см), середньої довжини (8,8 см). Стерильний колосок займає паралельне положення. Квіткові луски грубозморшкуваті, зі слабко вираженою нервацією. Зерно видовжено-еліптичне, жовте, плівчасте. Основна щетинка довговолосиста. Маса 1000 зерен становить 45–49 г.
Сорт відносять до середньостиглої групи, тривалість вегетації — 87–97 діб. Стійкий до вилягання (7,8–8,5 бала), дуже стійкий до посухи (9 балів). Сорт є джерелом комплексної стійкості до ураження збудниками летючої і кам’яної сажки (9 балів), сітчастого гельмінтоспоріозу (7 балів) та пошкодження внутрішньостебловими шкідниками (8 балів). Продуктивна кущистість — 1,8 стебла.
За господарськими ознаками сорт відносять до напівінтенсивного типу. Рекомендована гектарна норма висіву — 4,0–4,5 млн схожих насінин.
У конкурсному сортовипробуванні Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН урожайність сорту Модерн була більшою за показник стандарту Галактик на 0,62 т/га (12%) за рівня продуктивності 5,88 т/га. Потенційна врожайність сорту Модерн — 8,5–9,0 т/га. Вміст білка у зерні — 12,9–14,9%. Вихід кондиційного насіння 75–85%.
Умови вирощування безостого ячменю
Дружність проростання насіння і появи сходів залежить від температури посівного шару грунту. За оптимальної температури та вологості грунту сходи з’являються на шостий-восьмий день із польовою схожістю 80–90%. У перший період розвитку безостого ячменю найсприятливішою температурою є 10…15°С, що значно нижче оптимуму для проростання насіння (15…23°С). Висока температура прискорює розвиток та скорочує строк проходження фази кущіння і формування елементів продуктивності колоса. Важливим технологічним прийомом є передпосівна обробка насіння. Ми рекомендуємо застосовувати інсекто-фунгіцидні протруйники, які захистять проростки та сходи рослин від шкідників та хвороб. Проте водночас вони дещо знижують енергію проростання, тож ці препарати потрібно застосовувати у бакових сумішах зі стимулятором росту Біоглобін чи його аналогами.
Безостий ярий ячмінь, як і більшість інших його підвидів, — надзвичайно вимогливий до грунтової родючості, що пояснюється коротким вегетаційним періодом і надмірно швидким засвоєнням елементів живлення, а також слаборозвиненою кореневою системою (особливо у початкові періоди росту та розвитку) із низьким рівнем засвоєння важкодоступних форм живлення. Тому важливою умовою інтенсивного росту і розвитку ячменю є достатнє забезпечення його легкорозчинними сполуками поживних речовин у початкові фази життя — від проростання до виходу рослин у трубку.
Безостий ячмінь дуже чутливий до грунтової кислотності, особливо на ранніх етапах органогенезу, й погано росте на грунтах із підвищеним її рівнем. Оптимальним показником рН для росту й розвитку культури є індекс 5,5–5,8.
Безостий ячмінь краще вирощувати на дерново-підзолистих, сірих лісових та чорноземних грунтах із доброю аерацією та середньою щільністю.
У період вегетації ячменю посіви необхідно захистити від бур’янів, хвороб та шкідників. Використовують препарати, що дозволені Державним реєстром.
Багаторічні дослідження, проведені в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН упродовж 2011–2015 рр., показали, що за умови якісного дотримання наукових рекомендацій щодо вирощування сортів ячменю ярого безостого потенціал його продуктивності в умовах сьогодення забезпечує одержання конкурентоспроможної продукції в галузі рослинництва.
Протягом 2011–2013 рр. вивчали перший український сорт ячменю ярого безостого Модерн, а в наступні роки об’єктом випробування і дослідження став новий перспективний сорт Вітраж.
За результатами досліджень встановлено, що ефективність попередника для ячменю безостого визначалася фоном органо-мінерального удобрення, де його вирощували.
Так, у середньому за 2011–2013 рр. найкращими попередниками для сорту Модерн на фоні без добрив були буряки цукрові та соя, після яких урожайність сорту становила відповідно 2,68 та 2,60 т/га, причому різниця між кращим (буряки цукрові) та гіршим (кукурудза) попередниками становила 0,54 т/га, або 20%.
За органічної системи удобрення (післядія гною) кращими попередниками також були буряки цукрові й соя, після яких урожайність ячменю становила відповідно 3,15 та 3,06 т/га, але різниця врожайності між кращим (буряки цукрові) та гіршим (кукурудза) попередниками була значно меншою — 0,21 т/га, або 7%.
За органо-мінеральної системи удобрення (післядія гною + N30P30K30) кращими попередниками для безостого ячменю були буряки цукрові та кукурудза із врожайністю після них на рівні 3,70–3,72 т/га, причому різниця врожайності між кращим (буряки цукрові) та гіршим (соя) попередниками була 0,19 т/га, або 5%. За інтенсивної органо-мінеральної системи удобрення (післядія гною + N60P60K60), незважаючи на загальний високий рівень урожайності (3,72–3,82 т/га), різниця продуктивності ячменю між досліджуваними попередниками була мінімальною у досліді, а саме: між кращим (кукурудза) та гіршим (соя) попередниками — всього 0,10 т/га, або 3%. Формування врожайності сорту Модерн відбувалося у прямій пропорції до норми удобрення культури. Так, найвищу врожайність (у середньому за попередниками — 3,76 т/га) було одержано за інтенсивної органо-мінеральної системи удобрення (післядія гною + N60P60K60). Втім, враховуючи дорожнечу мінеральних добрив, вносити їх у такій кількості з економічної точки зору недоцільно. Найвиправданішим прийомом є використання післядії гною — середня врожайність культури становить 3,05 т/га (табл. 1).
Вивчення нового сорту ячменю ярого безостого Вітраж показало, що в середньому за 2014–2015 рр. незалежно від системи удобрення кращим попередником була соя, а гіршим — кукурудза, причому коливання врожайності між ними було максимальним (0,97 т/га, або 47%) на фоні без добрив, а мірою інтенсифікації системи удобрення зменшувалося до таких показників: 0,88 т/га (29%) — за післядії гною, 0,71 т/га (19%) — на фоні післядії гною + N30P30K30 і 0,71 т/га (17%) — на фоні післядії гною + N60P60K60. Слід відзначити, що сорт Вітраж у роки досліджень дуже добре відгукувався на внесення добрив. Так, якщо на фоні без добрив середня за попередниками його врожайність становила 2,62 т/га, то за органічної системи удобрення вона зростала до 3,52 т/га. За органо-мінеральної — до 3,99 т/га, а найбільшою (4,38 т/га) була за інтенсивної органо-мінеральної системи удобрення (післядія гною + N60P60K60) (табл. 2).
Таким чином, актуальність того чи іншого попередника для ячменю ярого безостого визначалася генотипом сорту та погодними умовами періоду вирощування. Дослідженнями встановлено, що мірою інтенсифікації системи удобрення коливання врожайності сортів ячменю між попередниками зменшувалося.
Обробіток грунту для вирощування ячменю безостого
Важливим технологічним аспектом вирощування ячменю безостого є система основного обробітку грунту. За результатами наших досліджень безполицевий основний обробіток грунту, порівняно із полицевим, зумовлював істотне зниження врожайності ячменю (за 2011–2013 рр. — у середньому на 0,30 т/га), причому найбільшим зниження врожайності (0,51 т/га) було після буряків цукрових, а найменшим (0,16 т/га) — після кукурудзи (табл. 3).
Сорт ячменю безостого Вітраж, який вивчали у 2014–2015 рр., також формував найбільшу врожайність за полицевого обробітку грунту — в середньому за попередниками 4,38 т/га, що опосередковано на 0,41 т/га, або 10%, більше порівняно із відповідним показником за безполицевого обробітку. У цей період різниця у коливанні рівня врожайності між мінімальним та максимальним її значенням залежно від обробітку грунту за попередниками була незначною — 0,09 т/га (табл. 4).
Отже, після усіх попередників, що вивчалися протягом періоду досліджень, найбільшу врожайність сорти ячменю безостого формували за полицевого основного обробітку грунту. Втім, вибір способу основного обробітку грунту, який, до речі, є однією із найвитратніших статей технології вирощування культури, потрібно визначати, користуючись економічною доцільністю, враховуючи окупність перевищення витрат надбавками врожайності.
Норма висіву ячменю безостого
Встановлення оптимальних норм висіву є важливим питанням технології вирощування пивоварного ячменю, адже від цього залежить рівень урожайності і якість зерна. Зріджений стеблостій призводить не тільки до втрат врожаю, але й спричинює формування менш вирівняного зерна із підвищеним вмістом білка. Своєю чергою, надлишкове загущення збільшує ризик вилягання посівів. Норму висіву слід визначати, враховуючи зону вирощування, рівень культури землеробства, дозу добрив, родючість грунту, особливості сорту тощо.
Традиційно для звичайного остистого ячменю рекомендують норму висіву насіння у межах 5,5–6,0 млн насінин/га, але дослідження, проведені із безостим сортом ячменю Вітраж, показали, що за такої висівної норми його врожайність істотно зменшувалася порівняно із меншими нормами сівби за всіх варіантів удобрення.
Так, у середньому за 2014–2015 рр. найбільшу врожайність (у середньому за фонами удобрення — 3,82 т/га) сорт ячменю безостого Вітраж формував за норми висіву 3,5 млн шт./га, що відповідно на 0,22 т/га (6%) більше, ніж за норми 4,5 млн шт./га та 0,49 т/га (13%) — порівняно із нормою висіву 5,5 млн насінин/га.
За фонами удобрення різниця врожайності між кращою (3,5 млн шт./га) та гіршою (5,5 млн шт./га) за врожайністю висівними нормами коливалася від 0,27 т/га (10%) — на фоні без добрив до 0,59 т/га (15%) — за органічної системи удобрення (табл. 5).
Таким чином, ячмінь безостий найдоцільніше висівати зниженими нормами у межах 3,5–4,0 млн шт./га, втім, цей показник потрібно коригувати залежно від генотипу сорту, попередника та строку сівби.
Формування врожайності сорту ячменю ярого безостого Модерн за попередниками було рівнозначно обумовлене такими показниками структури посіву, як густота продуктивних стебел на одиниці площі та середня маса зерна із колоса, які після кращого попередника (буряків цукрових) становили відповідно 464 шт./м2 та 0,74 г.
Також було встановлено, що після буряків цукрових була найвищою озерненість колоса — в середньому 16,2 шт., що відповідно на 1,2 та 1,3 шт. більше, ніж після кукурудзи та сої (табл. 6).
За результатами досліджень встановлено, що в середньому за 2011–2013 рр. сорт ячменю безостого Модерн формував високі показники вмісту білка та крохмалю у зерні, причому ці показники більшою мірою зумовлювалися генотипом сорту, аніж іншими досліджуваними елементами технології вирощування.
Так, на фоні без добрив вміст білка у зерні ячменю коливався від 12,1 — після кукурудзи до 12,3% — після буряків цукрових та сої, а за інтенсивної органо-мінеральної системи удобрення ці показники зростали до 13,4 — після сої та 13,5% — після буряків цукрових і кукурудзи.
Вміст крохмалю у зерні на фоні без добрив коливався від 60,7 — після попередників кукурудза й соя до 60,8% — після буряків цукрових, а за інтенсивної органо-мінеральної системи удобрення відмічено тенденцію до зменшення цих показників від 59,4 — після буряків цукрових до 59,7% — після кукурудзи (табл. 7).
Сорт Вітраж у середньому за 2014–2015 рр. формував найбільший вміст білка у зерні після сої як попередника: на фоні без добрив цей показник становив 12,0%, а на фоні післядія гною + N60P60K60 — 13,3%, що відповідно на 0,5 та 0,3% більше, ніж після кукурудзи, та на 0,8 і 0,7% — ніж після буряків цукрових.
Найбільший вміст крохмалю у зерні у сорту Вітраж одержано після попередника кукурудза, який на фоні без добрив становив 59,4%, а на фоні післядія гною + N60P60K60 — 58,1%, що відповідно на 0,2 та 2,4% більше, ніж після сої, та на 0,7 і 0,8% — ніж після буряків цукрових (табл. 8).
Висновок
Отже, формування показників якості зерна ячменю ярого безостого більшою мірою залежало від системи удобрення, аніж від попередників. Встановлено, що мірою інтенсифікації системи удобрення вміст білка у зерні сортів ячменю безостого зростав, а вміст крохмалю — зменшувався. Таким чином, на сьогодні українським аграріям потрібно застосовувати комплексний підхід щодо технології вирощування ячменю ярого безостого.
Особливу увагу слід приділяти впровадженню новітніх технологій вирощування культури та якісному виконанню технологічних операцій, користуючись порадами наукових консультантів.
За такого зваженого підходу безостий ячмінь виправдає сподівання фермерів і за кілька років посяде значне місце у структурі посівних площ зернових культур України.
С. Авраменко, канд. с.-г. наук, докторант, провід. наук. співробітник,
К. Манько, канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник,
О. Усов, мол. наук. співробітник,
Інститут рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН