Спецможливості
Новини

Технологія No-till: аргументи “за”

24.09.2008
1024
Технологія No-till:  аргументи “за” фото, ілюстрація

Шановна редакціє журналу “Пропозиція”, вже кілька років поспіль передплачую ваше видання і ось у грудневому номері прочитав однобічну та дуже консервативну статтю Галини Квітки “Науковці вирішили: плуг у відставку відправляти рано”. Загальна думка матеріалу полягала в тому, що технологія No-till погана і взагалі мало придатна для застосування в Україні. Наша компанія, як і багато інших, не погоджується з таким твердженням.

Шановна редакціє журналу “Пропозиція”, вже кілька років поспіль передплачую ваше видання і ось у грудневому номері прочитав однобічну та дуже консервативну статтю Галини Квітки “Науковці вирішили: плуг у відставку відправляти рано”. Загальна думка матеріалу полягала в тому, що технологія No-till погана і взагалі мало придатна для застосування в Україні. Наша компанія, як і багато інших, не погоджується з таким твердженням.
У статті часто цитують професора Сайко. Одним із його аргументів “проти” було те, що No-till сприяє безробіттю. І як приклад наводиться історія про господарство з голландськими та німецькими інвестиціями на Черкащині. Чесно кажучи, крім нашого господарства “Кищенці”, подібного в регіоні немає. Тому ми просто зобов’язані прокоментувати.
Звичайно, сучасні технології виробництва потребують меншої кількості персоналу, ніж раніше: цей процес у багатьох країнах світу вже відбувся. Наприклад, у Нідерландах 50 років тому 35% населення працювало в аграрному секторі, тепер ця частка зменшилась до 2%. Тож чи зобов’язане приватне підприємство купувати велику кількість техніки, платити зарплатню великій кількості робітників і не користуватися технологією No-till лише для підтримання кількості робочих місць? Мені здається, що це завдання належить виконувати державі, і робити це слід шляхом залучення інвестицій та стимуляцією модернізації приватного сектору за допомогою сучасних технологій. Хоча відповідальність приватного підприємства за соціальний стан свого регіону має бути також.
Чесно кажучи, я справді вважаю за можливе оптимально управляти господарством площею 10 000 га зі штатом 15 осіб. Але ми розвиваємося, і нам потрібна додаткова робоча сила. Якщо глянути в минуле, то ми розпочинали в грудні 2001 року на 1500 га орендованої землі. Нині підприємство складається з 3 товариств і обробляє 10 000 га. Ми вирощуємо озиму пшеницю (сорти Ларс, Комплімент), озимий ріпак (гібриди Титан, Вектра, Елвіс), пивоварний ячмінь (сорти Пасадена, Престиж, Асторія), кукурудзу на зерно (гібриди Реалі, Зомба, Олдхем, Д-25), сою (сорт Корадо), цукрові буряки (гібриди Галина, Портланд). Усього на підприємстві постійно працює 100 осіб, на сезонних роботах — 120 працівників. Із 2002 року розпочали впроваджувати технологію мінімального обробітку грунту, з 2006 — впроваджуємо технологію No-till.
Уся сільськогосподарська техніка, з якою ми працюємо, західного виробництва: шість тракторів “Джон Дір”, сім комбайнів “Джон Дір”, одна сівалка “Хорш” — 18,3 м, одна бурякова сівалка точного висіву “Монопілл”, чотири обприскувачі “Дюбекс Велтон” — 42 м , культиватори “Амацоне Центауер”, “Хорш”, “Лемкен Компактор”, два розкидачі міндобрив “Бредал К105”. Працювати з малопотужною технікою економічно не вигідно через високі витрати пального на 1 га , вищі витрати на купівлю та амортизацію, а ще й витрати на персонал.
Плануємо розвивати тваринництво. Займаємося овочівництвом (вирощуємо огірки та помідори), хоча це й не прибутково, але потребує великої кількості робочих рук. Соціальна політика на підприємстві полягає у звичайній допомозі місцевій школі, чищенні доріг від снігу та бруду, ремонті доріг (чим, в принципі, належить займатися державним установам), постачанні сіна для тварин місцевого населення тощо.
Що ж до екологічно чистої продукції, про яку згадав професор Сайко, цитуючи німецького спеціаліста, то в Україні, як і в усьому світі, неможливо одержувати високі врожаї без використання мінеральних добрив та пестицидів. Так, в Україні найкраща в світі земля, але навіть вона не дасть високого врожаю, якщо її не удобрювати та не боротися з хворобами та шкідниками. Наприклад, пліснява фузаріум на пшениці отруйніша, ніж хімікати, які використовують проти неї.
Звичайно, ми прагнемо використовувати якомога менше хімікатів, щоб зменшити негативний вплив на навколишнє середовище та зекономити на витратах.
Україна з її чорноземом природно пристосована для вирощування високих урожаїв пшениці, ячменю, кукурудзи та сої. Тож і експортний потенціал неабиякий. Єдине, чого не вистачає, — сучасні ефективні технології.

Кеес Хузинха

Інтерв'ю
Директор компании "Агро-Вент" Андрей Марущак
Малиновий сезон-2017 в Україні проходив дуже бурхливо. Зростаючі обсяги пропозиції ягоди змусили дуже нервувати самих виробників, які побоювалися обвалу цін. У такому ж нервовому, і навіть виснаженому стані були і переробники, які зірвали... Подробнее
Зараз багато говориться про деградацію грунтів. Сайт propozitsiya.com попросив детальніше прояснити суть проблеми і порадити шляхи її вирішення генерального директора Інституту охорони грунтів Ігоря Яцука. І він дав докладне інтерв’ю.   Як... Подробнее

1
0