Стратегія “великого молока”

У столиці відбулася V Міжнародна конференція з питань м’ясного бізнесу України й Всеукраїнська конференція з міжнародною участю “Молочний бізнес’2008”. Представники харчової й переробної промисловості, торгівлі, виробники машин і устаткування, керівники й фахівці сільгосппідприємств, учені-аграрії обговорили актуальні проблеми м’ясної й молочної галузей. Цікавим форум виявився й для інвесторів, котрі вирішили примножити свої капітали, вклавши їх в агросектор.

Йшлося про те, що ці сегменти ринку перебувають у сприятливих для розвитку умовах. Адже нинішня вартість м’ясо-молочної продукції дає змогу одержувати прибутки від розведення худоби та вести рентабельно молочне виробництво.
А самі представники сільгосппідприємств були стурбовані інформацією про поставки імпортного м’яса, що почастішали з Бразилії та Індії. До того ж, уже тепер спостерігається зниження закупівельних цін на молоко, хоча пальне, корми, енергоресурси все ще дорожчають.

Виробництво починається з надоїв
Яким породам великої рогатої худоби надати перевагу? Провідний технолог із тваринництва корпорації “Агро-Союз” Юрій Чирак упевнений: треба дотримуватися світового досвіду, а саме: розводити спеціалізовані молочні й м’ясні породи великої рогатої худоби. Можливо, й так. У багатьох країнах Європи, с./г. яких орієнтоване на тваринництво, відношення м’ясного поголів’я до молочного перевищує 75%. Водночас опоненти такого підходу зазначають: у імпортних корів молочного напряму малий, за нашими традиційними уявленнями, термін продуктивної служби — лише три роки. Крім того, з недешевою породистою худобою в країну завозяться й хвороби, що призводить до вибракування тварин. Питання про долю вітчизняних порід при цьому взагалі залишається за кадром.
Стрімко дорожчає м’ясо. А от ціни на молочні продукти, прогнозують експерти ринку, залишаться стабільними.
За інформацією, яку надав директор компанії “Інфагро” Василь Вінтоняк, молочна промисловість, незважаючи на істотне зниження надоїв молока, залишається однією з провідних галузей агропромислового комплексу. В загальному обсязі харчової й переробної промисловості вона займає понад 16,4% (далі йдуть м’ясна промисловість — 12,9, виробництво хліба й хлібобулочних виробів — 5,4, кондитерська — 4,6%). Потужності з переробки молока в країні становлять понад 18,5 млн тонн. Але, за офіційними даними, промисловість переробляла останніми роками не більше 6 млн тонн; за розрахунками експертів, —не більше 7 млн тонн. І все-таки Україна залишається великим експортером молокопродуктів. У структурі експорту товарів АПК країни в грошовому виразі розмір валютних надходжень від зовнішнього продажу молокопродуктів стабільно залишається на третьому місці — після експорту товарів зернового й олійного комплексу.
Одна з найбільших проблем галузі в тому, що, попри високі закупівельні ціни на молочну сировину, поголів’я худоби знижується й далі. В усіх категоріях господарств країни залишилося дещо більше 3 млн корів. А оскільки продуктивність українських корівок непорівнянна з продуктивністю корів із країн ЄС, то дефіцит молочної сировини в країні найближчим часом загостриться. Якщо в попередні роки зменшення поголів’я корів і, відповідно, виробництва молока можна було пов’язувати з низькими закупівельними цінами, то нині цей чинник уже не має такого впливу. Торік ціна на молоко в Україні в середньому становила близько 30 центів за літр, що не набагато нижче за ціновий рівень у країнах об’єднаної Європи.
Тож чому так зменшилися надої молока в країні? Однозначної відповіді немає, тут спрацьовує ціла низка причин: істотне зниження цін на молоко в 2006 році після введення російського ембарго на імпорт української тваринницької продукції і значне подорожчання кормів. Неабияким чинником, що впливає на процес скорочення поголів’я в країні, є зниження інтересу до утримання корів у господарствах населення. Сільське населення старішає і вже не в змозі господарювати, як п’ять років тому. До того ж, доходи певної категорії жителів сільської місцевості від несільськогосподарської діяльності останнім часом помітно зросли, що дає їм можливість відмовитися від утримання худоби. Отож доводиться сподіватися, що у великотоварних сільгоспвиробників інтерес до молочного тваринництва зростатиме.
А поки що на агропідприємствах виробляють лише 2,4 млн тонн молока. Причому більше половини цього обсягу припадає на кілька сотень господарств із наявних семи тисяч. Напевно, майбутнє галузі — саме за такими підприємствами, але це “завтра” буде світлим за умови, що таких підприємств буде не сотні, а тисячі.

Аграрні чиновники, як завжди, перепрогнозували
Нинішній рік, швидше за все, не порадує переробників також істотним збільшенням пропозиції молока. Але все-таки на ринку окреслилась тенденція до зростання виробництва молочної сировини.
Основна причина — формування високих закупівельних цін на нього. Тваринницький напрям стає досить рентабельним і залучає інвесторів. Уже з цього року варто розраховувати на збільшення надоїв у сільгосппідприємствах країни. За п’ять років виробництво молока в цих категоріях господарств, за прогнозами аналітиків, зросте приблизно вдвічі. Щоправда, експерти констатують подальше зниження його виробництва в приватних господарствах. У підсумку, в 2012 році надої молока в Україні сягатимуть лише близько 13,5 млн тонн. Чиновники Мінагрополітики розробили програму, згідно з якою до 2015 року виробництво молока в країні має зрости до 20 млн тонн, що, на жаль, викликає великі сумніви. Але при цьому, зазначає Василь Вінтоняк, якість молока, яке запропонують переробники, помітно зросте за рахунок збільшення виробництва в сільгосппідприємствах. Поступово збільшуватиметься також частка молока, яка надходить на промислову переробку, що дасть змогу українським заводам істотно збільшити випуск молокопродуктів.

І ввозимо й вивозимо, але недопиваємо
Незважаючи на істотне зменшення виробництва молочної сировини, випуск молокопродуктів в Україні останніми роками особливо не зменшився. Мало того, навіть з’явилася тенденція до збільшення виробництва багатьох видів молочних продуктів. Навіть у 2007 р., коли надої молока в країні знизилися більш як на мільйон тонн, випуск молокопродуктів помітно зріс порівняно з попереднім роком. Причин такого розвитку ситуації кілька. Основні з них такі: зміцнення позицій провідних компаній-виробників, зростання споживання певних молокопродуктів і підвищення платоспроможності населення.
Отут варто зазначити: споживання молока й молокопродуктів в Україні в роки незалежності помітно знизилося проти показників союзного періоду. Тоді молокопродукти були одними з найдешевших і загальнодоступних. Але останніми роками, зі зростанням добробуту населення й відновленням молочної галузі країни показники споживання молокопродуктів дещо зросли, про що свідчать дані Держкомстату. Щоправда, 2007 року зростання загального споживання молока припинилося. Причина — помітне зниження надоїв. Щорічне споживання молока й молокопродуктів (у перерахунку на молоко) становить всього 220 кг на середньостатистичного жителя України. Хоча, зазначає Василь Вінтоняк, споживання молока зменшується лише за рахунок того, що селяни часто, тримаючи корів, самі не п’ють молока й не використовують його для приготування інших молокопродуктів, а тільки продають, щоб виручити не зайву в сімейному бюджеті копійку. Щодо більшості видів молокопродуктів, виготовлених у промислових умовах, то тут зафіксовано чітку тенденцію до зростання споживання навіть у 2007 році. Зокрема, експерти вважають, що внутрішній продаж твердих сирів торік зріс приблизно на 8% порівняно з 2006 р. Приблизно на 5% збільшилося споживання молочних консервів — майже до 240 млн умовних банок. Продаж більшості видів продукції з незбираного молока в перспективі теж щороку зростатиме на 2–3%. Водночас дещо зменшилося споживання масла й сухих молокопродуктів.
Істотне скорочення обсягів виробництва молока в Україні не стало причиною значного спаду обсягів експорту молокопродуктів. Більше того, сприятлива кон’юнктура зовнішніх ринків збуту (в частині рекордно високих цін імпортного попиту) дала можливість помітно збільшити загальний показник експорту цих товарів у грошовому виразі. За оцінками експертів, у 2007 р. молокопродуктів експортовано на суму понад 660 млн дол., що майже на 70% більше, ніж у 2006 р., і є рекордним показником за всю історію зовнішньої торгівлі країни.
У 2007 р. істотно зріс також експорт окремих молокопродуктів. Особливо відчутним стало збільшення вивезення сиру після значного спаду в 2006 р. За оцінками, експорт твердого сиру становив близько 60 тис. т, що на чверть більше, ніж 2006 р., але все-таки менше, ніж у 2005. Причина: не відкривалися нові ринки збуту. Виручило те, що Росії знадобився український сир, і кількість експортерів із правом поставок товару до цієї країни було подвоєно.
Помітно зріс експорт сухого незбираного молока й молочних консервів. Збільшення цих показників зумовлено поновленням попиту з боку Алжиру й подальшим розширенням географії поставок у країни Азії та Африки. Не останню роль зіграло також збільшення пропозиції під впливом високих цін імпортного попиту. Зростання експорту молочних консервів багато в чому залежало від скорочення пропозиції на зовнішні ринки конкурентного російського товару й від зростаючого споживання згущеного молока в країнах Середньої Азії та Кавказу.
Але водночас в Україні накреслилася чітка тенденція до скорочення поставок за межі країни масла й казеїну. При цьому слід зазначити, що експорт масла знизився в кілька разів проти попередніх років. Україну вже перестали вважати провідним світовим постачальником масла. В 2007 р. з країни було вивезено всього близько 4 тис. т цього товару. Таке скорочення передусім пояснюється повним ембарго на поставки до Росії (із середини 2006 р. імпорт українського масла в РФ практично заборонено). Зниження експорту казеїну зумовлене скороченням його виробництва внаслідок високих попиту й цін на сухе знежирене молоко й відносно низьких цін на масло.
Географія експорту молокопродуктів з України з кожним роком розширюється. Зокрема, в 2007 р. українські молокопродукти експортували в 75 країн світу, але понад 80% продажу припало на десять держав. До того ж, більша половина експорту в грошовому виразі припала на дві країни — Росію та Алжир. Росія — основний імпортер українських сирів, а Алжир — сухого молока.
Нинішнього року, прогнозує Василь Вінтоняк, українські оператори молочного ринку, як і раніше, відчуватимуть дефіцит сировини, особливо якісної. Але також очікується, що ціни на молоко більше не зростатимуть, бо цього року за українську молочну продукцію на світовому ринку готові будуть платити менше, ніж торік. У цих умовах українські виробники не втримають на сировину колишні ціни. Отож у період масового збільшення пропозиції молока варто розраховувати на помітне зниження закупівельної ціни на нього. Через прогнози не найкращої для експортерів кон’юнктури світових ринків молокопродуктів цього року українські виробники можуть знизити обсяги виробництва сухого молока. Швидше за все, не зросте виробництво масла й казеїну. Але водночас очікується подальше збільшення виробництва твердих сирів, оскільки передбачають, що ще кілька підприємств здобудуть право постачати молочну продукцію до РФ.
Зростання споживання продукції із незбираного молока теж стимулюватиме збільшення її випуску. Причому ціни на “незбиранку” мають істотно впасти.
Вступ України до СОТ цього року, впевнений Василь Вінтоняк, поки що помітно не змінить ситуацію на вітчизняному ринку молокопродуктів. З огляду на сформовану непросту політичну ситуацію повноправним членом цієї організації країна стане лише в другому півріччі. При цьому навіть у цей час позиція нашої країни як експортера не поліпшиться. Зате європейські експортери почнуть вивчати український ринок, щоб надалі налагодити серйозні поставки молокопродуктів в Україну. Помітне збільшення імпорту молокопродуктів загрожує через рік-два. За прогнозами, насамперед зростуть поставки в країну продукції із незбираного молока та сирів. А в міжсезоння можливий також імпорт вершкового масла й навіть спредів.

Галина Квітка