Ринок чи базар?

Видатний вчений І. М. Трахтенберг неодноразово на нарадах в МОЗ України, конгресах та інших заходах наводив висловлювання М. М. Амосова: «Матеріальне — духовне. Поки пересилює матеріальне. Однак у міру росту розумності суспільства підвищується дискомфорт від усвідомлення цього факту. Це вселяє надію». На превеликий жаль, донині — хоча після сказаного Амосовим минуло вже два десятиліття — ця світла надія не справдилась. Прикро, що суспільство ще не дозріло до очікуваного рівня розумності, до простого розуміння, що у співвідношенні матеріальне — духовне шальки терезів із духовною основою мають переважити матеріальне начало.

С. Криводонов,
заступник голови громадської ради СЕС України

Я не випадково навів вислів видатної людини, відомого вченого-медика і громадського діяча. Нині набирає темпи співробітництво України з іншими державами в напрямі налагодження стійких торгівельних відносин, що передбачає експорт та імпорт цілої низки товарів, зокрема й продуктів рослинного походження. Цей процес має грунтуватись на безпечності і високій якості продукції, що відповідає вимогам європейського і світового ринку. Втім, наразі в Україні умови вирощування, стан зберігання, переробки, транспортування цих товарів украй незадовільні. Також недосконалими є нормативно-законодавча база стосовно безпеки харчових продуктів та організації санітарно-карантинних, санітарно-епідеміологічних та фумігаційних заходів.
Наказ МОЗ України № 175 від 23.04.2005 р.  «Про затвердження санітарних норм і правил транспортування продовольчої продукції залізничним, повітряним та водним транспортом» скасовано, незважаючи на лист-звернення Головного державного санітарного лікаря України від 15.07.2009 № 05.03-03-8/95 до Кабінету Міністрів України із проханням не скасовувати цей документ. Яким чином працюватиме положення розділу IV Санітарні та фітосанітарні заходи Угоди між Україною та ЄС, яке покликане сприяти торгівлі товарами (зокрема, тваринами і продукцією тваринництва, рослинами та рослинною продукцією), що підпадають під дію санітарних та фітосанітарних заходів. Тож яким чином, за такої абсурдної ситуації, ця частина може вимагати відповідності продукції стандартам якості та безпеки, якщо знезараження транспортних засобів скасовано?
Варто зазначити, що застосування заходів профілактичної дезінфекції, дезінсекції та дератизації щодо транспортних засобів передбачалось «Міжнародними медико-санітарними правилами» ВООЗ, 1969 р., та передбачено новими «Міжнародними медико-санітарними правилами» ВООЗ, 2005 р., які набули чинності з 15.06.2007 р., Постановою ЄС № 853/2004, якою встановлено специфічні гігієнічні правила щодо гігієни харчової продукції, стандартом Кодекс Аліментаріус CAC/RCP 1-1969, 3-тє видання (1997) «Гігієна харчових продуктів. Базові тексти» (розділ VIII).

Фумігація за правилами чи без?..
25 жовтня в Одесі пройшов Міжнародний фумігаційний форум «АгроПест 2013», на якому висвітлювали проблеми фумігації. З доповідями виступали як вітчизняні представники цієї сфери, так і з інших країн. Один із чиновників свій короткий виступ завершив абсурдно-песимістично: «Попри велике бажання та намагання змінити ситуацію на краще, ми наштовхуємось на байдужу бюрократичну систему або навіть опір держорганів цим змінам». Тобто МінАПУ, Мінприроди і, відповідно, ВР та КМУ внаслідок певних, лише їм відомих, причин, ігнорують подання нових проектів законів.
Доповідь представника компанії «SGS Україна» Є. Калініна «Здійснення фумігації зернових вантажів у транзиті» викликала великий ажіотаж. Він розповів, що фумігацію вантажів, які транспортують морським шляхом, виконують за інструкціями, розробленими ще на початку 90-х, які нині морально застаріли. Це зумовило ситуацію, за якої нині немає єдиної технологічної карти проведення фумігації, і тому кожен фумзагін проводить знезараження, як сам вважає за потрібне. Звідси і низька якість фумігації, і порушення правил безпеки під час її проведення.
Справедливо зауважити, що органи, які мають організовувати та контролювати фумігацію, не виконують свої посадові обов’язки. Можливо, тому, що з вершини свого «ієрархічного олімпу» вони не бачать нагальної проблеми або з такої висоти вона здається їм мізерною?
Насправді ж фумігаційний безлад в Україні потребує негайного вирішення, оскільки напряму впливає на економіку України та здоров’я громадян, що не сприяє іміджу самої держави на міжнародному рівні.
У Постанові України від 22 серпня 2011 р. № 893 «Про затвердження Правил санітарної охорони території України» у п. 2 йдеться: «Міністерству інфраструктури, Міністерству аграрної політики та продовольства, Державній митній службі, Адміністрації Державної прикордонної служби, Міністерству екології та природних ресурсів разом із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями забезпечити створення на підприємствах, в установах та організаціях, які належать до сфери їхнього управління і майно яких розміщене у пунктах пропуску через державний кордон, належних умов для провадження діяльності санітарно-карантинними підрозділами». Втім, у реальному житті ця постанова не виконується. Так, наприклад, ще 25.02.2007 р. до начальників портів України було надіслано спільний лист за підписом Головного державного лікаря на водному транспорті Н. Голубятнікова та державного інспектора з карантину рослин в Одеській області Ю. Загорулько, в якому зазначалося таке: «Під час спільного контролю готовності портів до проведення фумігації виявлено відсутність окремо виділених карантинних причалів, майданчиків, залізничних тупиків, де можна безпечно проводити фумігаційні роботи, роботи з дегазації імпортованих вантажів… Вам (адміністрації портів. — Прим. ред.) потрібно розробити можливі варіанти розміщення майданчиків для фумігації транспортних засобів і погодити з органами Держсанепіднагляду та Держінспекцією з карантину рослин в Одеській області режими роботи цих фумігаційних майданчиків для проведення знезараження транспортних засобів (вагон, автомобіль, контейнер, судно, ліхтер) і складів».
Звідтоді практично нічого не змінилося. Тож і сьогодні в сфері знезараження карантинних та підкарантинних матеріалів і об’єктів час ніби застиг на рівні 2004 р.: оператори виконують знезараження за застарілими інструкціями, без дотримання вимог щодо спеціально відведених місць для його проведення, відповідних умов, режимів — взагалі без технологічних інструкцій як таких. Прикро, що «інтерес» як виконавців фумігації, так і контролюючих органів зводиться до одного… Байки, які розповідають чиновники про їхнє велике бажання та намагання змінити ситуацію на краще, не вселяють ані довіри до їхніх «потуг», ані надії на реальні зміни, а лише викликають гіркий скепсис.

Нове суспільство — нові правила біобезпеки?
У системі ринкових відносин постіндустріального суспільства споживач є не тільки останньою ланкою товарообігу, а й найменш захищеною. Однак новий рівень ринкових відносин сприяв переходу від суспільства масового виробництва до суспільства масового споживання. Та в Україні перехід від ринку продавця до ринку покупця тільки-но починається. До того ж у нас практично відсутня відповідна нормативно-правова база, тоді як західне суспільство масового споживання почало розробляти низку міжнародних стандартів ще в 60-х роках XX ст. Наприклад:
Œ Початком розробки системи НАССР (Hazard Analysis and Critical Control Point — Система аналізу ризиків та контролю (регулювання) у критичних точках), яка грунтувалась на ідеях інженерної системи FMEA (аналіз видів і наслідків відмов), стало створення безпечної їжі для астронавтів у НАСА і низці військових лабораторій США. Концепції, що лежать в основі НАССР, пропагували урядові та наукові кола. Впродовж багатьох років їх враховували Служба безпеки та контролю за продуктами харчування й Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів під час складання інструкцій із приготування консервованих продуктів.
 Ще в 50-ті роки XX ст. вчені Демінг і Джуран заклали основи економічного підходу до забезпечення японської якості, що викликало вибуховий феномен на світовому ринку і його завоювання в подальшому.
Дотримання стандартів якості сприяло захисту інтересів споживачів, а також посилило їхню роль і правові позиції у системі ринкових стосунків. Нині компанії, що є лідерами глобального ринку, використовують модель ринку продавця-покупця, на якому проводять соціальні дослідження з метою виявлення об’єктивних потреб різних верств населення, рівня і характеру попиту, вимог щодо якості.
Як би там не було, життя не стоїть на місці, Україна стає все потужнішим гравцем на світовому ринку продовольства. Тож у якому б напрямі ми не просувалися — Митний союз, СОТ або ЄС, — безпека харчової продукції, якість та епідеміологічний нагляд за хворобами харчового походження неодмінно будуть основними вимогами торгово-ринкових відносин.
Програмний напрям дворічної угоди щодо співробітництва між МОЗ України та Європейським регіональним бюро ВООЗ на 2014–2015 рр. приділяє значну увагу безпеці харчових продуктів, підкреслюючи важливість створення чітких контрольно-правових інструментів, які б забезпечували «виявлення, оцінювання, профілактику та управління ризиками громадського здоров’я, що мають харчове походження».
Тому в Указі Президента України про Національний план дій на 2013 р. щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 рр. увагу акцентовано на тому, що «проведення державної реєстрації можливе лише щодо тих об’єктів санітарних заходів, які підлягають відповідній реєстрації згідно із законодавством Європейського Союзу»:
 запровадження застосування вимог стандартів харчових продуктів можливе на добровільній основі;
 запровадження операторами потужностей (об’єктів), що провадять діяльність із виробництва та/або обігу харчової продукції, операторами агропродовольчого ринку Системи аналізу ризиків та контролю (регулювання) у критичних точках (НАССР) та аналогічних систем забезпечення безпечності харчових продуктів, заснованих на принципах НАССР, передбачивши поетапне впровадження такої вимоги, є обов’язковим.
 Контроль продукції за системою HACCP є обов’язковим у країнах — членах ЄС і в низці інших країн, зокрема в Канаді, Австралії та Японії.
Відповідно до рішення № 880 від
9 грудня 2011 р. комісія Митного союзу Євразійського економічного співтовариства з 1 липня 2013 р. в Республіці Білорусь, Республіці Казахстан та Російській Федерації набирає чинності технічний регламент Митного союзу «Про безпеку харчової продукції» (ТР ТЗ 021/2011). Згідно з цим регламентом впровадження принципів НАССР для організацій, які беруть участь у ланцюзі створення харчової продукції, стає обов’язковим.
Наказ № 590 від 01.10.2012 р. Міністерства аграрної політики та продовольства України про впровадження операторами виробничих потужностей програм попередніх умов (ППУ) і процедур, заснованих на принципах системи НАССР, набрав чинності 9 квітня 2013 р. У плани проведення перевірок систем НАССР згідно з цим наказом, за словами головного спеціаліста Головного управління Держсанепідслужби Л. Антоненко, на підприємства, які здійснюють приготування, фасування, транспортування, зберігання, переробку та продаж харчових продуктів із порушенням законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів, накладатимуть штрафні санкції аж до тимчасового або остаточного їхнього закриття. Проте на сьогодні ні одного прецедента щодо застосування цих санкцій не зафіксовано та не опубліковано в засобах масової інформації.
У 2011 р. з’явилась інформація, що Європейський Союз фінансуватиме впровадження системи прогнозування врожайності (МАРС) в Україні. ЄС планує вкладати в українське сільське господарство близько 9 млн євро. Ці кошти спрямовані на підтримку сільського господарства та розвиток сільської місцевості України. Цей бюджет покриває витрати на реалізацію проекту «Виконання Україною зобов’язань щодо членства в СОТ і реалізації Європейської політики добросусідства в сільському секторі (секторальний підхід)», договорів про постачання обладнання та програмного забезпечення і на реалізацію проекту «Твіннінг» із надання допомоги українській ветеринарній службі з метою поліпшення правових та технічних аспектів системи контролю за безпекою харчових продуктів.
Я не оцінюватиму роботу ветеринарної служби щодо вдосконалення правових та технічних аспектів системи контролю та безпеки, лише зауважу: щодо знезараження об’єктів ветеринарного та фітосанітарного нагляду в цьому напрямі ніяких покращень досі немає. Це пов’язано з проблемами біоетики та біобезпеки в широкому розумінні цих термінів. Біобезпека є єдиною з найважливіших складових загальної безпеки держави й охоплює широке коло проблем, розв’язання яких за порядком пріоритетів для України має мінімізувати всі загрози біологічного походження, які є чи можуть виникнути в нашій країні.
Під час обстеження підконтрольних об’єктів наше підприємство стикається із проблемами зараження їх небезпечними організмами, в тому числі на комбікормових заводах. До речі, на 9-й агропромисловій виставці ІнтерАГРО, що відбулась 30.10.2013 р., було проведено міжнародний семінар: «Комбікормовий завод: від сировини до рентабельного виробництва», на якому було приділено увагу, зокрема, й безпечності кормів та проблемі санітарно-гігієнічної чистоти кормовиробництва.
 Одним із факторів високої зараженості та низького рівня безпечності кормів, а також самих об’єктів є непроведення систематичних заходів знезараження шкідників, які є носіями небезпечних та особливо небезпечних хвороб: дезінфекції (боротьба з хвороботворними організмами), дезінсекції (боротьба з повзучими та летючими організмами), фумігації (знезараження карантинних, підкарантинних та некарантинних організмів) та дератизації (боротьба із гризунами). На практиці на таких підприємствах профілактичні заходи зазвичай не проводять і тільки у разі крайньої потреби застосовують фумігацію ємностей, коли вже зараження продукції шкідливими організмами досягло критичної точки, коротше кажучи, фумігаційні роботи проводять постфактум. Обробку територій проти таких карантинних бур’янів, як амброзія, ценхрус, взагалі не проводять. Виникає закономірне питання, яким чином керівництво цих підприємств намагається вступити в ринкові відносини, не відповідаючи умовам безпеки, які чітко прописані у системі НАССР щодо обов’язкового проведення дезінфекції, дезінсекції, дератизації (п. 7.2.3: боротьба із шкідниками). Чому ж організації не дотримують вимог чинного закону?
 Умови сьогодення диктують особливі вимоги для організацій, які хочуть розвиватися, нарощувати виробничі потужності, надавати якісні послуги, однією із яких є ощадливе виробництво. Та про яку економію може йти мова, якщо наші керівники витрачають величезні кошти на «приховування» проблем? Навіщо кидати гроші на вітер — це ж багатотисячні втрати! Треба працювати за принципом попередження, а не ліквідації наслідків, які можуть вилитися не тільки фінансовими втратами, а й судовими справами, що компрометує компанію і додає негативу її іміджу.
 Аналогічні теми обговорювали оператори, що задіяні у виробництві та/або обігу харчової продукції на агропродовольчому ринку, на Другій Всеукраїнській конференції QUALITY & BUSINESS 2013, яка відбулася 31.10.2013 р. у Київському національному торгівельно-економічному університеті.
На жаль, на цих конференціях були відсутні представники транспортних компаній, контролюючих органів, таких як санітарна, ветеринарна та фітосанітарна служби, представники митних органів, ЗМІ, громадських рад тощо. До речі, відміна Наказу МОЗ України № 175 від 23.04.2005 р. «Про затвердження санітарних норм і правил транспортування продовольчої продукції залізничним, повітряним та водним транспортом», про що йшлося на початку статті, тільки на руку чиновникам, бо дає змогу уникнути зобов’язань щодо вирішення всіх тих питань, які хвилювали учасників цих конференцій. Натомість представникам державних органів було б корисно бути присутніми під час їхнього всебічного висвітлення для подальшого реагування та усунення проблеми. Можливо, за їхнього сприяння вдасться створити єдиний громадський орган, який виконуватиме громадський контроль за додержанням санітарних, ветеринарних та фітосанітарних заходів (куди будуть залучені транспортні, аграрні, харчові, екологічні, охорони здоров’я, промислові, митні структури, громадські об’єднання цих структур та підприємства) і відстежуватиме поточну ситуацію та актуальність проблем у частині санітарних, ветеринарних та фітосанітарних заходів, надаватиме рекомендації, здійснюватиме відповідні процедури та буде майданчиком для розв’язання виниклих проблем.