Спецвозможности
Технологии

Редька олійна як сидерат

29.06.2022
745
Редька олійна як сидерат фото, иллюстрация

Використання методів сидерації дає змогу не тільки ефективно боротися із ґрунтовим виснаженням, а й природним чином підвищити родючість землі. Зокрема, редька олійна як сидерат може впоратися з бур’янами, оздоровити та поліпшити якість ґрунту.

 

 

 

 

 

 

Багатоцільове вивчення цієї культури в різних ґрунтово-кліматичних зонах дало можливість сформулювати основні позитивні риси, потенційно притаманні культурі: невибагливість до умов вирощування та попередника в сівоз­міні; висока продуктивність і поживність; високоінтенсивне продукування й функціонування кореневої системи; відносна толерантність до зміни строків сівби; швидкі темпи зростання; сильна позитивна реакція на мінеральне удобрення, висока конкурентоспроможність щодо сегетальної рослинності. А також — можливість продуктивного багатокомпонентного використання в складі кормових сумі­шок із широким набором супутніх культур; позитивний вплив на фітосанітарний та поживний режими ґрунту. До того ж ця культура — добрий медонос, а за заорювання біомаси є чудовим засобом відродження родючості виснажених ґрунтів як замінник органічних добрив.

Слід акцентувати увагу на окремих біолого-технологічних особливостях редьки олійної з огляду на оптимізовані моделі її використання в якості сидерату.

Рис. 1. Загортання редьки олійної як сидерату у фазі бутонізації під посів гречки на дослідному полі ВНАУІнтенсивність накопичення та розкладання сидеральної маси редьки олійної має свої особливості. Культура швидко зростає: за короткий період — від 25 до 40 днів — розвиває велику кількість листкової та кореневої маси, що відкриває можливість її використання в посушливих умовах вегетації і, зокрема, за надранніх строків сівби. Її рослинна маса здебільшого складається з листя, в якому вищий уміст азоту та вужче співвідношення вуглецю до азоту. Завдяки цьому надземна маса швидше розкладається в ґрунті і слугує для наступної агрокультури ґрунтовим живленням першої черги. Водночас корені рослин редьки олійної, навпаки, потовщені та перегнивають в останню чергу, поступово забезпечуючи ґрунт і рослини поточного посіву поживними речовинами.

Крім того, зелена маса, загорнута в ґрунт, розкислює його, діючи подібно до внесення вапна, оскільки має лужну реакцію клітинного соку (рис. 1, 2).

Рис. 2. Пожнивні рештки редьки олійної загорнуті як сидерат на 35-ту добуОсобливості кореневого дренажу за використання редьки олій­ної. Іноді рослини редьки олійної називають «біологічним плугом», оскільки вони мають потужну стрижневу кореневу систему, яка глибоко проникає в підорні шари (рис. 3). За сучасних тенденцій використання нульового й мінімального обробітків ґрунту це дуже важливо. Завдяки кореневим виділенням, вона сприяє поглинанню з ґрунтово-вбирного комплексу важкодоступних сполук фосфору, калію, кальцію, сірки, які споживає наступна в сівозміні агрокультура. Діаметр кореневої шийки редьки олійної становить 2–2,5 см (у гірчиці — близько 1 см), що дає змогу їй проникати значно глибше, порівняно з коренями гірчиці, навіть на важких за механічним складом ґрунтах. Ступінь ґрунтової дренованості завдяки цьому зростає, надлишки вологи йдуть у нижні горизонти ґрунту, тому навесні він швидше досягає фізичної стиглості. А це, своєю чергою, сприяє проведенню висіву в оптимальні терміни.

Рис. 3. Коренева система рослин за різних норм висіву: редьки олійної (ліва позиція) і гірчиці білої (права позиція)Позитивний вплив на системні властивості та режими ґрунту. Використання редьки олійної як сидерату не лише позитивно впливає на процеси накопичення органіки в ґрунті, забезпечення позитивного балансу макро- й мікроелементів, а й сприяє покращенню водно-фізичних властивостей ґрунтів. Так, використання поукісної редьки олійної на сидерат знижувало щільність орного шару ґрунту на 22%, загальну пористість — на 15%. За цих умов зменшувалась капілярна та підвищувалась некапілярна пористість. Зниження об’ємної маси ґрунту становило щонайменше 15–18%. Відзначено також, що одним із недоліків сидерації є висушування ґрунту під час вегетації сидератів, а заорювання їх під інші культури в посушливі періоди знижує ефективність сидерації. Це часто спостерігають у сидеральних парах, коли з якоїсь причини заорювання сидерату проведено із запізненням, незадовго до сівби озимих культур. Для того, щоб цього не відбувалося, сидеральну редьку олійну в пару потрібно заорювати, залежно від метеорологічних умов, не пізніше ніж за 25–30 днів до висіву основної культури. Краще заорювати сидерати під ярі культури пізно восени або навесні. Адже за осінньо-зимовий та ранньовесняний періоди в ґрунті відновлюється оптимальна для сходів і розвитку ярих культур вологість ґрунту.

Редьку олійну можна ефективно використовувати як проміжну культуру в короткоротаційних сівозмінах для покращення попередника в якості проміжної культури між двома основними. В умовах аграрного виробництва, особливо з урахуванням ринкової спрямованості спеціалізації багатьох господарств, не завжди вдається концентрувати посіви основних сільськогосподарських культур по оптимальних попередниках. Через це хрестоцвіті проміжні культури, які характеризуються інтенсивними темпами росту з накопиченням високих рівнів біомаси та мають алелопатичні властивості завдяки високому вмісту сірковмісних сполук, гірчичних масел, глюкозинолатів, індольних речовин і інших фізіо­логічно активних сполук, — важливий резерв оптимізації сівозмін, зниження негативної дії суміжних культур у сівозміні шляхом проміжного вирощування останніх. Під дією цих речовин відбувається втрата вірулентності деяких патогенних бактерій, що містяться в ґрунті. Кореневі виділення хрестоцвітих знижують проростання спор збудників хвороб і пригнічують довжину ростових трубок у них. Водночас спостерігається стискання вмісту клі­тин мікроспор, що спричиняє їхню деструкцію і загибель. Висівання хрестоцвітих стримує також розвиток бур’янів, оскільки кореневі виділення культурних рослин пригнічують схо­жість насіння деяких видів польових засмічувачів. Завдяки швидкому розвитку редьки олійної, знижується щіль­ність забур’янення пирієм повзучим. Загибель пирію повзучого учені пояснюють алелопатичною дією хрестоцвітих культур, які несприятливо впливають на фізіолого-біохімічні процеси рослин-акцепторів, що зрештою зумовлює пригнічення їхнього росту й розвитку і, як наслідок — загибель (рис. 4).

Рис. 4. Активне пригнічення розвитку бур’янів у посівах редьки олійної завдяки високим темпам росту та інтенсивного розвитку асиміляційної поверхніТехнологію вирощування редьки олійної як сидерату опрацювала Спілка органічного землеробства. За їхніми даними, найскладніші умови для сидерації редьки олійної складаються за її вирощування в післяжнивний період (липень-серпень), який характеризується найбільшим дефіцитом вологи в Україні. Її запаси в шарі 0–10 см на чорноземах Центрального Лісостепу становлять 3–8 мм та значно менше — в інших, не таких родючих, ґрунтових відмінах. Аби не допустити повного випаровування води з призначеного під сидерати ґрунту, треба разом зі збиранням попередника і, як виняток, — через один день після збирання, застосувати поверхневий обробіток ґрунту, що складається з його дискування на 5–6 см, боронування та прикотковування поверхні кільчастими котками. Такий обробіток, особливо проведений уночі, руйнує капіляри між верхнім — обробленим, та нижніми — необробленими й більш зволоженими шарами (з яких вода піднімається капілярами вгору), що припиняє її випаровування та сприяє поступовому зволоженню верхнього шару.

Іншим, менш ефективним, джерелом зволоження поверхні ґрунту в цей період є роса, що випадає внаслідок конденсації водяної пари (після нічного зниження температури ґрунту та охолодження приґрунтового повітря). Шар роси, утвореної за одну ніч, досягає 0,1–0,5 мм. А за рік її випадає до 40 мм, тобто така кількість, що відповідає місячній нормі атмосферних опадів у Центральному Лісостепу в квітні чи серпні — листопаді. На утворення роси та на її кількість впливає багато чинників, зокрема вітер. Якщо він має малу швидкість, то до кожного предмета (грудочки, рослини), на якому осідає роса, піднімаються нові й нові порції водяної пари, що збільшує кількість вологи. За великої сили вітру роса не утворюється — це можливо здебільшого на рівній, проте шорсткій поверхні ґрунту, якій відповідає технологія наведеного поверхневого обробітку під сидерати. Та більшість сучасних агрономів не знайомі з переліченими вище виробничими й природними особливостями цього сидерату. Тому й не поспішають створювати належні умови для виробництва сидеральних добрив, вважаючи, що сидерати виростуть і за умов пізнього обробітку ґрунту, а за першої невдачі роблять висновок про недоцільність сидерації.

Узагальнені рекомендації авторів і власні напрацювання автора у рамках виконання тематики розробки адаптивної технології вирощування редьки олій­ної в зоні Правобережного Лісостепу для комплексного її використання (за період 2010–2019 рр.) щодо сидерації редьки олійної в зоні достатнього зволоження (табл.) зводяться до впровадження у стислі строки зазначених вище прийомів підготовки ґрунту, застосування азотних добрив (30–60 кг/га), висіву високоякісного насіння з обов’язковим його протруюванням напередодні сівби та загортання сидеральної маси на глибину 15–30 см. Така технологія сприяє збереженню в ґрунті залишку вологи, не використаної попередником, сприяє накопиченню води в поверхневому шарі ґрунту завдяки підняттю її з нижніх шарів, що забезпечує появу повних схо­дів рослин через три-чотири доби після сівби. Природно, що густий їхній травостій, своєю чергою, є середовищем для утворення великої кількості роси, яка рятує рослини від загибелі в перші дні вегетації.

Навіть найменші дощі (3–5 мм), які в агрономії вважаються неефективними, для післяжнивних сидератів дуже корисні. Подальші, більш рясні, дощі (до 10 мм і більше) зволожують ґрунт спочатку на глибину до 15 см, а згодом — на всю глибину кореневмісного шару. Такі умови в поєднанні з теплою погодою в липні — вересні сприяють інтенсивному зростанню редьки олійної, перешкоджають розмноженню бур’янів і шкідників. Особливо велику допомогу молодим рослинам-сидератам редьки олійної в разі недостатнього зволоження ґрунту надає роса, бо лише вона рятує рослини від загибелі в суху жарку погоду, а, спадаючи з рослин, — поліпшує зволоження поверхні ґрунту та приґрунтового повітря.

Зелену масу редьки олійної на сидерат рекомендовано скошувати в період бутонізації — до початку цвітіння, коли в ній міститься найбільша кількість азоту. Варто враховувати також труднощі загортання біомаси редьки олій­ної в ґрунт. Велика наземна маса (200 ц/га й більше) загортається у ґрунт погано, якість заорювання незадовільна. За високої врожайності маси поле обробляють дисковими знаряддями в один-два сліди. Через три-чотири доби після підв’ялювання рослинної маси сидерату знову проводять лущін­ня або ж дискування, а потім — заорювання за загальноприйнятою технологією. Сидерат із невеликою біомасою заорюють безпосередньо, без додаткових агроприйомів. Рекомендується ще така технологія: сидерат коткують гладкими котками, після чого орють у напрямку проходу котків.

Листостеблову масу редьки олійної можна з успіхом застосовувати для приготування багатокомпонентних компостів на основі соломи. Результат досягається завдяки тому, що під час компостування соломи до неї додають як стимулятор інтенсивності перебігу мікробіологічних процесів легкогідролізовану органічну речовину у вигляді зеленої маси сидеральних культур у пев­ній кількості (сира вага) на 1 т соломи.

Сидерат вносять у солому, зволожену розчином мінеральних солей: аміачної селітри, суперфосфату та хлористого калію, — які зазвичай використовують як добрива NРК. Кількість вологи у співвідношенні до маси соломи становить 1:4–1:5. Концентрація мінеральних добавок на 100 кг соломи така: 2,8 кг — аміачної селітри (1 кг д. р. азоту); 5 кг — суперфосфату (1,09 кг P2O5); 4 кг — хлористого калію (2,4 кг K2O).

Редька олійна є ефективним і надійним компонентом біологізованих систем удобрення, яка цілком відповідає вимогам стратегії органічного альтернативного удобрення для однокомпонентного чи багатокомпонентного використання у різні варіанти строкового застосування та є альтернативою класичних систем удобрення гноєм і торфокомпостами.

 

Я. Цицюра, канд. с.-г. наук, доцент,

Вінницький національний аграрний університет

Т. Цицюра, канд. с.-г. наук, старш. наук. співробітник,

Інститут кормів та сільського господарства Поділля НААНУ

Журнал «Пропозиція», № 10, 2019 р.

Ключевые слова: сидерати, редька олійна

Интервью
В сезоне-2017 представительство Syngenta в Украине признано рядом аналитиков и аграрных СМИ одной из самых успешных транснациональных компаний в стране. Syngenta Ukraine лидирует в сегменте продаж СЗР и семян, оказывает консалтинговую и... Подробнее
Новая климатическая политика ЕС и международных организаций вызвала беспокойство широких кругов производителей по всему миру. Ведь она требует закрыть целые отрасли. И хотя речь идет прежде всего о добыче полезных ископаемых, энергетике и... Подробнее

1
0