Програмуємо прибуток: вдале відлучення поросят

Одним із найскладніших періодів у житті поросят є відлучення від свиноматки. Малеча не тільки позбав­ляється щоденної порції смачного та легкозасвою­ваного молока, але й залишається без турботливої матері, без її звичного тепла, здатного зігріти у будь-яку мить, і змушена обходитися без її допомоги. Все це призводить до серйозного стресу.

Доктор Шан Ніколс,
д-р с.-г. наук за фахом «Годівля свиней»,
фахівець зі свинарства,
Frank Wright Limited, Велика Британія

У природних умовах відлучення відбувається поступово, і поросята поволі вчаться піклуватися про себе, починаючи з першого тижня життя. На свинарських фермах та комплексах вони стикаються зі значно різкішим переходом на інший режим годівлі та утримання і тому потребують особливої уваги. За­­звичай відлучення поросят проводять на третьому-четвертому тижні життя — можливо, дуже зарано, але сьогодні це найоптимальніший термін з економічної точки зору.
Є сім ключових факторів,
які визначають успіх відлучення поросят
 Здорові поросята на момент відлучення
 Утримання поросят з одного гнізда разом, в одній групі, після їхнього відлучення
 Привчання поросят споживати комбікорм заздалегідь — шляхом підгодівлі невеликими даванками 12–15 раз на добу, починаючи з другого тижня життя
 Контроль споживання корму до і після відлучення для збереження цілісності ворсинок кишечника та підтримання функції травлення
 Забезпечення у складі стартерного комбікорму оптимального вмісту білка, необхідних мінеральних речовин та вітамінів, а також відповідної якості питної води
 Комфортне розміщення поросят — має бути достатньо вільного простору
 Створення оптимального середовища — забезпечення належних параметрів температурного режиму, освітлення та вентиляції
Готувати порося
до «самостійного життя»
слід заздалегідь
Наприкінці підсисного періоду через зниження молоковіддачі у свиноматки поросята можуть недоодержувати на­­лежну до норми частину молока. Відразу після відлучення споживання корму зменшується і відновлюється лише деякий час потому. Такі різкі перепади споживання обумовлюють створення сере­до­­вища, сприятливого для розвитку кишкової палички та інших бактерій, що зрештою призводить до діареї або набряків у поросят. Через припинення споживання материнського молока, у якому містилися речовини, що підтримували імунну систему, поросята більшою мірою схильні до розвитку інфекцій. 
Поросята у підсисний період свого розвитку споживають стільки молока, скільки захочуть, а після відлучення від свиноматки їх переводять на годівлю твердими кормами. Внас­лідок цього по­­казники споживання знижуються. Протягом перших трьох-п’яти днів піс­ля відлучення довжина вор­синок кишечника скорочується удвічі, зменшується за­­гальна кількість клітин епітелію, а також вага шлунка і кишечника. То­­­­му вкрай важливо за­­безпечити по­­росят до відлучення смачною підгодівлею у вигляді високо­якісного комбікорму — це полегшить перехід від спо­­живання мо­­­лока до твердих кормів. Підгодівля у підсисний період, яка стимулює розвиток кишечника і вироблення травних ферментів, а також достатнє споживання корму після відлучення допоможуть зберегти цілісність кишкових ворсинок та запобігти розладу травлення. Саме так ми програмуємо здо­ров’я та продуктивність поросят.
Через недостатнє споживання корму рі­­вень опірності кишковим захворюванням та­­кож знижується, тому що зрілі клітини імунної системи кишечника, які виробляють антитіла, поступово відмирають. Вироблення ферментів у кишечнику зменшується, а популяція бактерій, які прикріплюються до йо­­­го стінок, збільшується. Від­­­­сут­ність кор­му або його недостатнє спо­­­живання при­­зво­дять до серйозних морфологічних змін кишкового епітелію. За атрофії ворсинок ки­­шечника у поросят після відлучення знижується здат­­­­ність ус­­моктувати по­­­живні ре­­човини і воду, внаслідок чого суттєво збільшується ризик зневоднення організму. 
Збільшення кількості споживаного корму — поетапне завдання. Щоб отримати бажаний результат, перші кроки до цього потрібно робити ще до відлучення малечі від свиноматки. Починайте використовувати підгодівлю підсисних поросят високоякісним передстартерним ком­­бікормом уже з другого тижня життя.

На що звернути увагу
Через зниження споживання протягом першого тижня після відлучення нарощування м’язової тканини завдяки споживанню білка відбувається дещо швидшими темпами, ніж відкладення жиру. Будь-які ознаки втрати ваги відсутні, але насправді частка жирів в організмі заміщується водою. Внаслідок цього власні резерви організму зменшуються і поросята мерзнуть сильніше.
 Стрес через низьку температуру збільшує ризик захворювань, у поросят починається діарея. Тому важливо у частині загону для утримання поросят на дорощуванні облаштувати підлогу двох видів: окрім щілинної, має бути зона із суцільною підлогою. Чудовий варіант — використання гумових матів. Звертайте увагу на поведінкові сигнали: якщо температура відповідає зоні комфорту, поросята вільно лежать на суцільній підлозі, не притискаючись щільно одне до одного.
 Система вентиляції забезпечує приплив свіжого повітря та виводить шкідливі гази. Швидкість руху повітря слід вимірювати на рівні очей тварин (оптимальний показник — не більше ніж 0,15 м/с). Не варто забувати, що аміак є летким газом: за його концентрації у приміщенні на рівні 15 мг/м3 протягом 8 год суттєво збільшується ризик виникнення легеневих захворювань поросят у майбутньому.
 Під час переведення поросят до корпусу для дорощування слід заздалегідь ретельно вимити та продезінфікувати, а головне — висушити всі приміщення. Останнього досягти часто проблематично через нестачу часу на обробку приміщень, які звільнилися після попередньої групи, перед переведенням но­­вої групи поросят.
 Опалення усіх приміщень, особливо у зимовий період, доволі витратне. Тому часто виникає спокуса заощадити на ньому та перевести поросят у прохолодні приміщення, які не було як слід висушено. Але у такому разі поросята будуть вимушені інтенсивніше витрачати власні запаси енергії, щоб зігрітися. 
 Дуже важливо забезпечити цілодобове освітлення загонів із поросятами на дорощуванні протягом перших трьох діб після їхнього відлучення. Після цього слід обмежити тривалість світлового дня, інакше у поросят почнеться стрес. З цієї самої причини слід уникати тьмяного освітлення (інтенсивністю менше 100–150 лк). Якою має бути тривалість світлового дня для поросят на дорощуванні? Оптимально — 16 год у будь-яку календарну пору протягом доби (мінімум — 14, максимум — 18 год). Далі світловий день змінюється 8–10-годинним періодом практично повної темряви (тобто освітлення інтенсивністю 10–25 лк). Якщо поросят утримують у корпусі зі штучним освітленням, його інтенсивність має становити мінімум 150 лк протягом щонайменше 8 год на добу.
 
Слабкі поросята потребують особливої уваги
Важливо виявляти поросят, які мають проблеми зі споживанням корму чи води (стан вимушеного голодування). Ви здивуєтесь, але таких виявиться знач­но більше, ніж ви вважаєте. Роз­пізнати їх можна за такими ознаками:
 пригнічений загальний стан;
 запалий живіт;
 скуйовджений шерстний покрив;
 поросята щільно притискаються
одне до одного;
 запалі очі.
Ступінь наповнення шлунка можна оцінити, якщо підняти порося за задні кінцівки та обстежити його боки. Якщо стінки черевної порожнини легко зійдуться — це означає, що травний тракт тварини не містить корму,  тобто порося голодує. Таким чином, дуже важливо облаштувати достатній фронт годівлі, щоб усі поросята мали змогу годуватися одночасно. На підсисі у свиноматки на кожне порося припадає один сосок, а у групі дорощування на одне кормомісце  можуть претендувати до 10 поросят. Недостатній фронт годівлі призводить до неоднорідності поросят у групі за живою вагою, а також до зменшення темпів зростання та підвищення відсотка падежу.
До відлучення у підсисних  поросят не виникає жодних проблем зі споживанням води — один літр молока забезпечує їм денну її потребу. Поросята із низьким споживанням води страждають від зневоднення організму, їх легко розпізнати за запалими очима. Не­­достатнє споживання води, своєю чергою, зумовлює зниження поїдання тваринами корму. Середньодобова норма споживання води поросятами на дорощуванні становить 0,5–1,5 л. За використання сухого корму переконайтесь, що на одну напувалку припадає не більше 10 поросят. Мінімальна швидкість подавання води із напувалок соскового типу або ніпельних — не менше ніж 500 мл/хв.
Облаштування напувалок потребує особливої уваги. Часто їх розміщують у темному закутку між годівницею та загорожею загону — в такому разі поросятам буде складніше їх знайти, особливо у темряві. Вста­­нов­люйте напувалки на відстані не менш ніж 1 м одна від одної на висоті 25–35 см над рівнем підлоги.  

Відлучені поросята мають бути щасливими!
Фахівці радять оглядати поросят хоча б один раз на добу. І робити це слід уважно, аналізуючи та занотовуючи свої спостереження. Спочатку зазирніть до приміщення, де утримують поросят, через вікно. Доки поросята лежать, можна вивчити їхню поведінку під час відпочинку — це дуже важливий сигнал, який демонструє, наскільки комфортно вони себе почувають у таких умовах. Поросята спокійно лежать чи занепокоєно гасають загоном? Як саме вони лежать: щільно притискаються одне до одного чи спокійно рядком біч-о-біч? Прислухайтесь, чи не чутно кашлю або чхання. Якщо є такі звуки, уточніть, скільки саме поросят мають ці тривожні симптоми.
Кусання хвостів, вух, боків чи ніг – усе це ознаки стресу, який виник унаслідок дискомфорту. Якщо порося чимось занепокоєне чи незадоволене, воно зганятиме свій стрес на інших поросятах.
Чудовий засіб звести прояви стресу до мінімуму — додати до раціону поросят нуклеотиди, буферизовані форми органічних кислот та пребіотичні комплекси. Якщо кусання спостерігається у декількох поросят одночасно, перевірте, чи достатньо у них вільного простору, а також наскільки температурний режим та вентиляція відповідають нормам. Якщо із цим усе в порядку, подбайте, щоб у поросят було достатньо допоміжного приладдя та пристосувань для їхньої активної рухової ді­­яльності: іграшок, пластикових брусів, мотузок  тощо — все це відволікатиме поросят одне від одного та поліпшуватиме загальний настрій у групі.
Особлива увага до поросят при від­лученні та протягом дорощування — це запорука щасливого, здорового та про­дуктивного поголів'я свиней.