Парламентські пристрасті навколо української корови

У другій декаді жовтня у Верховній Раді знову довго мусували питання щодо мита на вивезення з країни живої худоби та шкіряної сировини. Депутати розглядали законопроект про внесення змін до Закону України “Про вивізне (експортне) мито на живу худобу й шкіряну сировину”, який запропонував уряд. Основна мета законопроекту — встановлення з 1 січня 2006 року нульової ставки ввізного експортного мита на живу худобу та поетапне зменшення вивізного експортного мита на шкіряну сировину. Зокрема, встановлення в 2006 році 15-відсоткової ставки вивізного мита на шкіряну сировину з подальшим її щорічним зменшенням на один відсоток із 1січня 2007 року до значення 10%. Можна дивуватися скільки завгодно й не вірити своїм вухам, але представляючи законопроект, заступник міністра економіки Андрій Березний із перших слів свого виступу заявив, що “зниження ставки вивізного мита на шкірсировину не буде мати істотного впливу на обсяги експорту, а також не матиме впливу на надходження до Державного бюджету”. Це — як аргумент. Чому ж так? Навіщо тоді розглядати законопроект, вкотре обговорювати його, якщо “коефіцієнт корисної дії” від нього визначено таким чином?

За даними Держкомстату, за перше півріччя поточного року шкіряної сировини великої рогатої худоби з України експортовано 8,2 тис. тонн на суму 30 млн доларів, із них 8,1 тис. т — до сусідньої Молдови. А отже, 99% експорту здійснюється без сплати вивізного мита “в рамках Угоди про вільну торгівлю”. Тепер зрозуміло?

А якщо експортне мито зменшити? За словами Андрія Березного, ставка мита в меншому розмірі сприятиме зміні географічної структури експорту шкірсировини і спрямує товаропотоки у напрямі традиційних покупців. Таке загальне формулювання аргументації Мінекономіки.

Вести розмову про шкіру не можна без розгляду питання про худобу, з якої її й знімають. Свого часу, тобто 1996 року, вивізне мито було встановлено для обмеження вивезення худоби й збільшення поголів’я. Але що вийшло? За даними статистики, з 1996 по 2004 рік поголів’я великої рогатої худоби зменшилось із 17,5 млн до 7,7 млн одиниць. Тобто такі обмежувальні заходи не тільки не дали бажаних результатів, а й позбавили сільгоспвиробників стимулу до вирощування ВРХ. Станом на 1 серпня 2005 року, порівняно з аналогічним періодом минулого року, в усіх категоріях господарств поголів’я великої рогатої худоби скоротилося ще на 7% і становило 7 млн 410 тис. голів. А названим законопроектом, окрім усього, передбачається встановлення індикативних цін на живу худобу та шкіряну сировину, які експортуються з України, що унеможливить вивезення продукції за межі країни за цінами, нижчими за світові.

Парламентарі все ж хвилювалися: “А чи не призведе це до перебоїв у забезпеченні населення м’ясом, адже ми нещодавно відчули серйозну кризу? Може, річ у тім, що нам треба одержати статус країни з економікою за будь-яку ціну, навіть якщо ми не зможемо бачити свого власного українського м’яса?”, — поцікавився народний депутат Юрій Кармазін. Справді, велика ймовірність того, що ми одержуватимемо далі контрабандне м’ясо, яке вчора продали, а сьогодні воно через Молдову й Придністров’я повернеться до нас знову, тільки за іншими цінами. Водночас у чинному законодавстві вже є можливість вивезення цієї продукції без сплати експортного мита. Сільгоспвиробник без посередника має право експортувати ВРХ без сплати мита. Закон начебто є, але кількість худоби невтримно швидко меншала.

Інші депутати висловлювали занепокоєння з приводу того, що ухвалення такого закону може позбавити наші вітчизняні м’ясокомбінати, шкірзаводи та швейників роботи через відсутність сировини. Яких втрат ми зазнаємо на цьому?

Відповідь заступника міністра грунтувалася на тому, що, за результатами 2004 року, надходження в бюджет від сплати експортного мита за вивезення шкірсировини становили 11,7 тисячі гривень, проте умовно нараховано 101 мільйон гривень(!). Тобто фактично на сьогодні цей обмежувальний захід не сприяв наповненню бюджету. А якщо рівень мита зменшити, то з’явиться можливість легалізувати експорт і можна буде збирати “сотні мільйонів доларів і більше”. Але розуміти пропозицію мінекономіки належить як дію, яка, з одного боку, “не передбачає наповнення бюджету, а, з іншого, — знімає ті обмеження, які заважають довести до кінця роботу зі вступу в Світову організацію торгівлі”. Зрозуміти складно, та кон’юнктурний характер такої “дії” очевидний. Хоча такі наміри загалом прогресивні: введення цього закону передбачало сприяння переговорному процесові під час вступу України до СОТ та експорту продукції з вищим рівнем переробки.

Говорячи про потребу ухвалення комплексу законодавчих актів, частина депутатів стояла на тому, щоб забезпечити належні умови не тільки для фірм-експортерів, а й для вітчизняного сільгоспвиробника. “Давайте за пільговими цінами надамо першим тварин, а другим — корм, що можна зробити сьогодні; за стабільними цінами — паливо. І тоді прийматимемо цей закон, — запропонував Василь Надрага. — Інакше саме по собі прийняття цього закону нічого державі не дасть. Завозитимемо американську “тушонку” і все інше, замість того, щоб реалізовувати свій якісний товар”.

Деякі депутати нагадували, що селянин все одно не займатиметься експортом (він цього не вміє робити) і змушувати його, апелюючи до чинного вигідного закону, — намарно. Доведеться все ж розраховувати на бізнес-посередників... Хтось намагався переконати, що зниження мита сприятиме зростанню цін на живу худобу, і тоді треба буде лиш уміло вибудувати механізм експорту. Але ж якщо законодавчий “комплекс” поки що неможливий, тоді варто робити хоча б що-небудь, — парирує Мінекономіки в особі Андрія Березного. А то держава взагалі нічого не одержить, втратить на сплаті мита, не дорахується ще більше худоби та шкіри з неї…

Говорили-балакали, як-то кажуть, але пропустити законопроект на друге читання відмовилися. Важко сказати, чого можна очікувати від повторного першого читання, якщо умови в змісті нинішнього варіанту законопроекту настільки очевидні. Тож зменшувати мито чи не зменшувати? Адже “бути вагітною” трішечки все одно не вдасться. Чи не запропонують парламентарі під час нового обговрення знову щось таке ускладнене, що ні нарощувати поголів’я худоби, ні експортувати її та шкіру буде неможливо? На жаль, поки що віриться в гірше.

Окрім розгляду цього законопроекту, Верховна Рада все ж подовжила до 1 січня 2007 року термін дії нульової ставки податку на додану вартість для поставок молока й м’яса від сільгоспвиробників на переробні підприємства.

Відповідно до чинної редакції закону, нульова ставка оподатковування діє до 1 січня 2006 року. У пояснювальній записці до закону зазначено, що в проекті Держбюджету’2006 зігноровано вимоги спрямувати 10% на потреби сільського господарства. У зв’язку з цим і пропонується подовжити термін дії пільг для сільгоспвиробників. Крім того, парламентарі не прийняли пропозицію запровадити однаковий режим стягнення податку на додану вартість для українських сільгоспвиробників та імпортерів сільгосппродукції, що передбачено заходами із забезпечення вступу України до СОТ. За прийняття в першому читанні законопроекту “Про внесення змін до Закону України “Про податок на додану вартість” депутати не проголосували. Законопроект передбачає, що до 1 січня 2010 року за нульовою ставкою ПДВ обкладається поставка переробним підприємствам молока й м’яса в живій масі від сільськогосподарських виробників усіх форм власності.

Верховна Рада відхилила також проект закону, який пропонував обкладати податком прибуток сезоннозалежних галузей аграрного сектору не за календарний рік, а за підсумками виробничого сезону, після складення остаточного балансу витрат і доходів. Крім того, проект пропонував надавати 180 діб відстрочення для сплати податку на додану вартість для імпортного обладнання, яке закуповують підприємства, зайняті переробкою сільгосппродукції. Заступник міністра фінансів Василь Регурецький виступив проти ухвалення цього закону, оскільки, з його слів, документ було запропоновано ще в 2003 році, і зазначені в ньому положення вже регулюються іншими законами. На його думку, цей закон може створити преференції для окремих категорій виробників. Водночас міністр агропромислового комплексу Олександр Баранівський закликав парламент підтримати цей закон, бо, на його думку, він спростить ведення бізнесу на підприємствах, які займаються переробкою сільгосппродукції.

Тарас Колісник