Оптимальні строки сівби озимих

Продуктивність сортів озимини залежить не лише від погоди, а й від правильного визначення строків сівби та оптимального режиму зволоження ґрунту.

За результатами наукових досліджень установлено: рівень зволоженості в період від жовтня до грудня попереднього року суттєво впливає на формування майбутніх запасів вологи. Рівень її весняних запасів залежить від ефективності засвоєння ґрунтом опадів з осені до початку вегетації рослин. Якщо визначати витрати вологи на формування одиниці врожаю, то це дасть змогу зробити висновки щодо продуктивності опадів навіть в умовах різного способу ґрунтообробітку (згід­но з гідротермічними умовами вирощування тих чи інших культур).

Забезпеченість вологою ґрунту під посівом впливає на водоспоживання культур та окупність опадів. Що вище буде рівень запасів вологи, то вищою буде й продуктивність самих рослин. Максимальна кількість урожаю спостерігається в роки з помірною зволоженістю, а найменша — в роки з екстремальними погодними умовами, насамперед за прояву посухи або надмірного зволоження (внаслідок надмірних опа­дів). Крім того, варто враховувати залежність літніх опадів від зволоженості осіннього періоду.

Ефективні використання запасу вологи залежать від початку весняних обробітків. Їх розпочинають за умови настання стиглості ґрунтів. Ознакою цього є легке кришіння землі на грудочки діаметром 10–20 мм, відсутність злипання ґрунту та його прилипання до робочих органів ґрунтообробного знаряддя. Варто зазначити, що землеобробітки до початку настання стиглості спричиняють переущільнення ґрунту, а їхні затримки призводять до висушування ґрунтового шару, де розміщене насіння. Чисто візуально такі польові стани посіву визначають за посвітлінням ґрунтового гребеня і грудок.

Також велике значення має різниця між рівнями оптимальних вологостей на чорноземі та підзолистому грунті. Ще одним важливим фактором є польовий мікрорельєф, який створюється внаслі­док дії грунтообробного агрегату.

Як посієш. Значна увага до термінів сівби пояснюється тим, що їхнє порушення призводить до значної втрати врожаю та зменшення загального збору зерна. Як показують розрахунки науковців, вітчизняні аграрії щороку втрачають до 10–12% урожаю озимини.

Строки висіву впливають на формування та розвиток кореневих систем пшениці. І це безпосередньо впливає на їхню зимостійкість. Якщо пшеницю висі­яли пізно, то вона буде слабка й малостійка до впливу морозів. Найкращу зимостійкість отримають рослини з добре розвинутими кореневими системами, розміщеними в ґрунті, які піддаються промерзанню на півметровій глибині.

Через пізні терміни сівби озимина ще з осені не може забезпечити себе від­повідною енергією світла, потрібною для фази, в якій вона здатна перейти до зростання.

Що далі? У весняні періоди рослина змушена витрачати власні ресурси на те, щоб продовжити свій ріст і досягти тієї фази, яка необхідна для визрівання колоса. Крім того, втрачається дуже цінний час, потрібний для завершення вегетації культури. До того ж врахуйте, що з настанням весняного відновлення вегетації температура повітря стрімко підвищується, ґрунт стає сухішим, а освітлення — інтенсивнішим. У кінцевому рахунку колосся утвориться менше, а отже, й урожаї будуть нижчі. Тому такий посів інколи підсівають або й узагалі пересівають. Також варто пам’ятати, що врожай на пізньому посіві залежить від моменту вегетації напровесні та кліматичних умов у літній період розвитку. Про це свідчать результати багаторічних досліджень, згідно з якими зимова стійкість пшениці визначається фотоперіодичною чутливістю сорту пшениці.

Найкращими строками для сівби є періоди, коли середньодобові температури повітря досягають 14–17°С. Водночас важливо не затягувати висівні строки, оскільки через пізню сівбу пшениця напередодні зими не встигає розвинути свою кореневу систему й сформувати оптимальну надземну масу, накопичити в потрібній кількості запасні речовини та пройти передзимове загартування. Це призводить до зниження морозостійкості рослин та їхньої витривалості до інших несприятливих погодних умов.

Коли пшеницю сіють запізно, її зерно, кинуте в ґрунт, стає дуже слабким і кволим. Воно не спроможне витримувати вплив морозів і починає гинути навіть за невеликого зниження температури (-5°С). Внаслідок дії мінусової температури проростки передчасно призупиняють свій ріст і під час весняної вегетації вже не здатні вибратись на земну поверхню. Тому висівання озимини важливо провести в оптимальний агротехнічний строк.

Водночас варто пам’ятати: універсального терміну для сівби немає. Агрономам треба вирішувати це питання, зважаючи на кожен конкретний випадок, враховувати низку різних факторів, як-от: поточні умови погоди; реакцію того чи іншого сорту пшениці на терміни сівби; підготовку посівної площі; запаси вологи в ґрунті; забезпечення захисними засобами й техніч­ний рівень господарства. Урахування всіх цих чинників створить належні умови для одержання щедрих урожаїв пшениці.

Обережно, попередник! У багатьох господарствах найпоширенішим попередником для посівів пшениці озимої став соняшник. Ця олійна культура стала дуже популярна останнім часом в агровиробництві, оскільки дає змогу підвищити економіку господарства. Тож на ньому заробляють шляхом розширення посівних площ під цією культурою. Як наслідок, на час висівання пшениці віль­них і завчасно підготовлених до сівби земель — обмаль. Тому пшеницю сіють відразу вслід за соняшником. Що в результаті? Така сівозміна має кілька негативних факторів. По-перше, посіви соняшнику висушують ґрунт на глибину до 2 м. По-друге, майбутні посіви пшениці через виснаження соняшником ґрунту не отримують потрібної поживи (а через потребу вкластись у висівні строки технологічно неможливе навіть основне внесення ні мінеральних, ні органічних добрив).

Чи зможе обікрадена земля прогодувати? На якому фундаменті родючості планувати отримання високого врожаю зерна посівів пшениці озимої? Не треба забувати, що на формування однієї тонни зерна потріб­но, щоб рослина засвоїла з ґрунту до 35 кг сполук азоту, до 14 кг фосфору і до 26 кг калію. А якщо ми хочемо отримати врожайність зерна на рівні 10 т/га, то наведені цифри слід помножити на 10.

Як стверджують науковці, в практиці землеробства треба дотримуватись правил балансу поживних речовин на полях. Потрібно пам’ятати просте агрономічне правило: які об’єми мінерального живлення винесли з ґрунту рослини на формування врожаю, таку їхню кіль­кість необхідно повернути в ґрунт. Оскільки макроелементи поглинаються культурою з ґрунту відповідно до коефіцієнтів їхнього засвоєння, то на практиці це означає: обсяг внесення макроелементів у ґрунт має бути ще більшим. Несприятливий попередник — це не лише недостатність мінерального живлення для наступної культури, а й створення екстремальних умов вегетації і, відповідно, зниження рівня майбутньої врожайності посівів.

Рослини для свого оптимального росту й розвитку в осінній період мають отримати суму теплових температур 270–300°С. Тобто потрібно 1,5 місяця (і навіть більше) тривалості періоду активної вегетації рослин культури до настання стабільних холодів. За таких умов пшениця в пері­од осінньої вегетації утворює вузол кущення, розпочинає формувати стебла й вторинну кореневу систему. Така рослина має достатній запас необхідних речовин, добре зимує та не залежить від початкового періоду вегетації навесні. Це дуже хороша основа для отримання високого врожаю.

Проте в разі поганих попередників і пізнього початку вегетації в другу декаду жовтня та пізніші строки пшениця (через дефіцит вологи й тепла) не встигає завершити етап формування сходів і перейти до етапу кущення рослин. За умов м’якої зими вона може перезимувати, проте подальший її розвиток суттєво залежатиме від умов весняної вегетації. Якщо весна буде рання (третя декада лютого — перша декада березня), то такі погодні умови сприятливі для ослаблених і недорозвинених з осені рослин. У такий період навесні вони прискорено компенсують ріст і швидко дійдуть до фази розвитку, якою мали завершити свою вегетацію ще восени. Рослини озимини активно відновлюють листковий апарат, завершують формування вузла кущення й вторинної кореневої системи на глибині 140–170 см. У разі якісного догляду такі посіви (з ефективними системами захисту й підживлень) здатні формувати пристойні врожаї зерна (традиційно — в межах до 4–6 т/га).

А от за умов пізньої весни наступні етапи органогенезу проходять за скороченим варіантом. Рослини часто не формують вузол кущення та вторинну кореневу систему й залишаються лише на первинній. Така пшениця формує зазвичай одне стебельце, з маленьким колоском. На підживлення такий посів реагує слабенько, а його врожайність зерна не перевищує 2–3 т/га.

В. Ковальський

Журнал «Пропозиція», №12, 2018 р.