Нестача бору в посівах ріпаку

— Вважається, що на створення однієї тони насіння озимого ріпаку потрібно орієнтовно 150 г бору. Цю потребу ріпак може забезпечити з наявних запасів у ґрунті, із борвмісних добрив та за рахунок позакореневих підживлень. В середньому загальний вміст бору в різних типах ґрунтів становить від 1–2 до 10–12 мг/кг ґрунту, хоч в окремих випадках може сягати значно вищих показників. У ґрунтах Полісся його вміст у середньому становить 2–8 мг/кг ґрунту, у Лісостепу — 6–12 мг/кг. У ґрунтах зони Степу вміст бору дещо вищий і складає орієнтовно 10–11 мг/кг. Проте слід мати на увазі, що із цих запасів максимальний коефіцієнт засвоєння сягає лише 10 %, але зазвичай він значно нижчий. Використання борвмісних добрив наразі поки не набуло значного поширення. Тому чи не основним є використання позакореневих підживлень. Для отримання врожайності на рівні 4 т/га потрібно зважати на запаси бору в ґрунті та вносити з позакореневими підживленнями орієнтовно 400–600 г/га бору.

— Вміст бору залежить від типу ґрунту, його гранулометричного складу тощо. Найнижчий вміст бору відмічається у піщаних ґрунтах. Загалом за свідченням науковців орієнтовно третина ґрунтів України має дефіцит цього елементу. Проте важливіше ніж вміст є саме засвоєння цього елементу з ґрунту. Коефіцієнт засвоєння бору з ґрунту становить від 3 до 10 %. Це залежить від цілої низки чинників, зокрема кислотності ґрунту, запасів вологи, вмісту органічної речовини, кальцію та калію, температури ґрунту тощо. До прикладу найвищі запаси бору в ґрунтах Півдня України, але через нестачу вологи використання його з ґрунту є найменшим. Ефективність засвоєння бору суттєво знижується на лужних і кислих ґрунтах, за високого вмісту азоту, кальцію, за низьких та високих температур, а також, коли рослина перебуває у стресі.

 

 

— Ми зазначали, що вміст бору в ґрунтах України низький, або в окремих випадках на середньому рівні. Тому про надлишок бору в ґрунті, думаю, говорити недоречно. Стосовно позакореневого застосування тут є декілька моментів. Варто зауважити, що бор в добривах для позакореневого застосування може знаходитись у декількох формах, а саме: борної кислоти та її похідних, боретаноламіну, та тетраборату натрію. Кожна із зазначених форм має свої плюси та мінуси, про що виробники борних добрив ведуть полеміку. Стосовно борної кислоти та її певних похідних, а також боретаноламіну слід зауважити, що вони є безпечними в рекомендованих дозах, а тому варто просто дотримуватись рекомендованих норм застосування. Щодо тетраборату натрію, слід зауважити про можливий токсичний вплив саме натрію, який іноді може відмічатись. Ще варто використовувати продукти від надійних виробників, які використовують в складі добрив для позакореневого використання якісно очищену діючу речовину, містять ад’юванти та допоміжні речовини. Дешевий сегмент продуктів для використання по листу – завжди ризик. Наостанок, бакова суміш ЗЗР, фунгіцид, інсектицид, гербіцид, стимулятор росту, бор…теж ризик, теж можливий фітотокс, особливо на ослаблені рослини, але далеко не факт, що від бору.

– Ріпак — дуже чутлива культура до бору впродовж усієї вегетації. На початкових етапах росту і розвитку він сприяє розвитку кореневої системи, накопичуванні цукрів у кореневій шийці, а як наслідок кращій перезимівлі культури. Найбільша ж потреба у борі до та під час цвітіння. Дефіцит бору в рослинах призводить до призупинення росту кореневої системи, стебла та відмирання точок росту рослин, спричиняє верхівковий хлороз точки росту рослин, коренева система деформується, на ній можливі появи  некротичних плям, уповільнюється ріст точок росту, розтріскуються стебла, призупиняється цвітіння. Візуально рослини набувають блакитно-зеленого забарвлення молодих листків і зниження рівнів фертильності. За відсутності достатньої кількості бору може розвиватися «дуплистість» головного кореня. Навесні нестача бору призводить до погіршення репродуктивної функції. Під час цвітіння та зав’язування нестача бору призводить до абортації квіток та неповноцінного запилення. З рештою це все впливає негативно на кінцевий результат.

 

— Як зазначалось, ріпак чутливий до нестачі бору впродовж усього вегетаційного періоду. Симптоми дефіцитів проявляються восени, навесні та під час дозрівання врожаю. Проте ці симптоми не завжди досить легко можна визначити. А сповільнення ростових процесів, чи пошкодження кореневої системи може бути викликане різними іншими чинниками. Реагування на нестачу може бути й запізнілим. Тому знаючи пікові потреби ріпаку в борі його слід вносити позакоренево превентивно. Тобто восени, при відновленні вегетації навесні та перед цвітінням. 

Стосовно другого питання, то тут нема однозначної відповіді. Іноді достатній вміст бору в ґрунті не забезпечує оптимальний результат, а мінімальні значення, при оптимальній корекції позакореневими внесеннями дозволяють отримувати гарні врожаї ріпаку.

 

— Переважно ґрунти України мають низький або середній вміст бору. Тому особисто я не відмічав такої схильності. За високого рівня pH ґрунту (>7,5) утворюються борати і бор переходить у недоступні для рослин форми. За низького рівня pH, тобто менше ніж 5,5 також сповільнюється засвоювання бору рослинами.

 

— Найпоширенішими  формами бору в добривах для позакореневого внесення є борна кислота та її похідні, боретаноламін, та тетраборат натрію. Кожна із них має свої позитивні моменти і недоліки. Добрива на основі боретаноламіну зазвичай мають вміст його на рівні 150 г/л, що досить багато. Також ця сполука досить швидко поглинається рослиною. До недоліків можна віднести різке підвищення рівня pH робочого розчину, орієнтовно до 8,8, що часто унеможливлює його внесення з іншими компонентами бакової суміші. Також існує думка, що за несприятливих умов навколишнього середовища та коли рослина перебуває у стресі розірвати зв’язок бору з етаноламіном рослинні не завжди вдається. Тому швидке проникнення боретаноламіну в рослину і засвоювання бору не завжди тотожні речі. 

Борна кислота та борати набагато повільніше проникають в рослину, але тут проникнення і засвоєння бору це саме тотожні речі. Окрім цього дані форми бору не підвищують рН робочого розчину і придатні для використання в усіх практично бакових сумішах. Але зазвичай мають і менший вміст бору, зазвичай 70–100 г/л. 

Добрива на основі тетраборату натрію характеризуються найбільшим вмістом бору (21–22 %). Проте ми зазначали можливу токсичну дію саме натрію, а також не завжди якісно очищену формуляцію. 

Питання форми бору в добривах для позакореневого застосування є вкрай дискусійним. Тому кожен виробник трактує все на свій лад, а маркетингові стратегії виходять на перші ролі.  Тому на мою думку не форма бору, а формуляція продукту виходить на перше місце. Перевагу слід віддавати відомим  та перевіреним брендам, з багаторічною позитивною репутацією. Не просто продуктам із вмістом бору а із іншими мікроелементами, амінокислотами, тощо. Це забезпечує комплексний підхід до живлення ріпаку, а наявність антистресових компонентів (амінокислоти, гумінові, фульвокислоти, гормони) знімають стрес у рослини і забезпечують швидке засвоєння бору.

 

— Сьогодні ріпак є досить рентабельною культурою та привабливою для аграрія. Тому потрібно забезпечити максимально можливий рівень врожайності. Тому звісно так, обов’язково. Причому і ще двічі: в період відновлення вегетації та перед цвітінням.

 

— Погоджуюсь на 100 відсотків. Окрім того, на сьогодні не так багато є основних борвмісних добрив. Та й ціну на ці продукти не можна назвати прийнятною. Але за можливості використання таких продуктів це варто робити.

— На моє глибоке переконання бор слід вносити превентивно, позакоренево в період максимальної потреби. Бор гарно реагує на сумісне внесення з амінокислотами, стимуляторами росту. Окрім того добрива для позакореневого застосування доцільно вносити з якісними ад’ювантами, адже саме вони забезпечують максимальне покриття рослини, а значить більшу площу контакту з листковою поверхнею і як наслідок швидке проникнення. Саме вони забезпечують подолання потужного воскового нальоту культурної рослини та не змивання внесених добрив дощами, які досить часто випадають раптово. Але то тема іншої розмови.