Спецможливості
Статті

Соєвий шрот — основний високобілковий інгредієнт для комбікормів

05.06.2008
9317
Соєвий шрот — основний високобілковий інгредієнт для комбікормів фото, ілюстрація
Соєвий шрот — основний високобілковий інгредієнт для комбікормів

Одержаний із насіння сої без оболонок соєвий шрот позначається як соєвий шрот ВП (високий вміст протеїну). Соєвий шрот є повноцінним і збалансованим джерелом білка, незамінних амінокислот, мінеральних і цілющих речовин, необхідних для нормального розмноження, росту і розвитку, високої продуктивності нових порід тварин, птиці й риб. Разом із тим згодовування його має свої особливості, допустимі норми годівлі, з якими, на жаль, не всі знайомі. Найцінніше те, що соєвий шрот можна використовувати як єдиний високобілковий інгредієнт у дво-, трикомпонентних раціонах. Наприклад, для свиней на відгодівлі американські фермери включають зерно кукурудзи + соєвий шрот + премікс.

Про ефективність такої годівлі свідчить цікавий виробничий українсько-американський експеримент, який було проведено Інститутом кормів УААН та Американською соєвою асоціацією у підприємстві “Липовецьке” Вінницької області. Тут, наприклад, першій групі свиней (720 голів) згодовували вологу подрібнену зернострижневу суміш кукурудзи (80% сухої речовини раціону) + соєвий шрот (18%) + премікс (2%), другій групі — зернострижневу суміш кукурудзи (80%) + соняшниковий шрот і горох (18%) + премікс (2%). За період відгодівлі свиней середньодобовий приріст їх живої ваги на раціоні зі зернострижневої маси і соєвого шроту становив 670 г (в окремі місяці — 820, у деяких тварин — до 965 г); у контрольній групі свиней, яким згодовували зернострижневу суміш, соняшниковий шрот і горох, — 619 г. Важливо, що у першій групі свиней, яким у складі раціону згодовували соєвий шрот, були вищими прирости живої ваги, скоротилися період відгодівлі та витрати кормів на приріст живої ваги, поліпшилася якість м’яса тушки.
Світове виробництво соєвого шроту у 2001/2002 МР досягло рекордної величини — 124,8 млн т з тенденцію до збільшення у 2002/2003 МР до 130 млн т. Використання шротів білково-олійних культур у годівлі тварин і птиці — це нова епоха, головний і стратегічний напрям у постачанні високопротеїнових кормів, забезпеченні повноцінної годівлі і зростання їхньої продуктивності. У структурі світового виробництва шротів соєвий шрот становить 68,4% усіх шротів. Соєвий шрот відрізняється від інших високобілкових інгредієнтів збалансованістю амінокислотного складу, має особливості згодовування, ще маловідомі в Україні.
Одержують соєвий шрот методом екстракції при переробці насіння сої. З 1 т одержують 750–800 кг шроту і 193 кг олії. Як бачимо, у цієї культури при переробці практично немає відходів, а основним продуктом, одержуваним під час промислової переробки її насіння, є соєвий шрот, що становить близько 80% його маси і містить 44–48% протеїну. У результаті подальшої поглибленої переробки одержують соєвий білковий концентрат, який містить 65–70% протеїну, та соєвий білковий ізолят, що містить 90–92% протеїну, які використовують переважно на харчові цілі. Тому сою можна назвати білково-олійною культурою, на відміну від соняшнику, у насінні якого міститься більше жиру, ніж білка, а отже, його можна віднести до олійно-білкових культур. Тонна сої дає удвічі більше білка, ніж тонна соняшнику, хоча менше олії. Через те що соя забезпечує більший збір цінного білка з гектара посіву, ніж інші культури, вона й має таке велике поширення і найбільші обсяги виробництва серед олійних і зернобобових культур. Це один із найбільших щорічно відновлюваних високобілкових рослинних ресурсів.
За кормовими перевагами соєвий шрот перевищує всі інші рослинні джерела протеїну, має найвищу поживну цінність, найширше використання в годівлі, придатний для всіх видів тварин, птиці й риб. Теплова обробка його або тостування надають соєвому шротові приємного запаху і смаку, знешкоджують антипоживні речовини, поліпшують перетравність, тому його добре поїдають у складі комбікормів тварини, птиця й риба. Особливо ефективним є згодовування соєвого шроту як високобілкового компонента в поєднанні з такими високоенергетичними компонентами, як зерно кукурудзи, ячменю і сорго. Його включають до складу дво- трикомпонентних раціонів (кукурудза + соєвий шрот + премікс; кукурудза (ячмінь) + соєвий шрот + премікс) для багатьох видів тварин. При цьому забезпечуються кращі результати від годівлі, ніж з використанням м’ясо-кісткового борошна та інших дорогих високобілкових інгредієнтів.
Попит на соєвий шрот на світовому ринку особливо підвищився після масового захворювання великої рогатої худоби на коров’ячий сказ у країнах Західної Європи, внаслідок якого було знищено дуже багато дорослого поголів’я і молодняку, що призвело до великих збитків фермерів. Після цього зросла недовіра до м’ясо-кісткового борошна як можливого джерела інфекції цієї хвороби. Аби не ризикувати, цю його частину в раціонах тварин можна повністю замінити соєвим шротом.
Тепер у країнах з розвиненим тваринництвом основу високопротеїнових кормів у групі концентрованих кормів становлять шроти сої, соняшнику і ріпаку. Хоча вони є порівняно дорогими компонентами раціонів, однак їх згодовування економічно вигідне, без них неможливо одержати високу продуктивність нових порід худоби, птиці й риби та конкурувати на внутрішньому і світовому ринках. Навіть невеликі норми згодовування шротів у складі раціонів забезпечують ефективне використання решти кормів, що входять до цих раціонів, різко підвищують продуктивність тварин. Згодовування їх окуповується додатковою продукцією та високою її конкурентоспроможністю.
Шроти сої як високопротеїновий корм належать до головних високобілкових інгредієнтів раціонів тварин та птиці у розвинених країнах. Світ знає дуже багато позитивних фактів використання соєвого шроту для виробництва якісних комбікормів на всіх континентах. Саме протеїнові корми є здебільшого основним лімітуючим чинником розмноження, вирощування і високої продуктивності тварин та птиці. Основні їх функції такі: 1) для нежуйних тварин — постачання протеїну та амінокислот, які тварини не можуть одержувати в потрібних кількостях з об’ємних кормів і зернової частини раціонів; 2) для жуйних — постачання попередників азоту для синтезу мікробного білка. Слід враховувати, що деякі тварини (норка, риба тощо) здатні використовувати багато протеїну як джерела енергії. Однак для цього існують більш економні, ніж високопротеїнові, кормові джерела енергії. Тому необхідно уникати згодовування протеїну понад зоотехнічну норму, а також не допускати його дефіциту, який призводить до низької продуктивності та значної перевитрати кормів, високої собівартості і низької конкурентоспроможності продукції.
У товарній структурі високопротеїнових інгредієнтів, що надходили у 2001/2002 МР на світовий ринок у кількості 59,95 млн т, явно превалював соєвий шрот — 45,25 млн т, якому значно поступалися ріпаковий — 3,48 млн т, соняшниковий — 2,53, пальмовий — 3,29, копри — 0,97, бавовниковий — 0,72, рибне борошно — 5,43 млн т. Соєвий шрот становив найбільшу частку (75,5%) експорту високопротеїнових компонентів, усі інші шроти, разом узяті, значно поступилися йому.
Світовий ринок соєвого шроту монополізований трьома країнами — Аргентиною, Бразилією і США, які разом експортували 35,88 млн т, або 79,3% усього його експорту. Основними імпортерами соєвого шроту в 2001/2002 МР були країни ЄС — 21,17 млн т, або 47,4% його світового імпорту, Азії та Океанії — 8,78 млн т (19,6%), а також Східної Європи — 3,31 млн т (7,4%), нарощують імпорт країни Африки — 4,80 млн т (10,7%) та Латинської Америки — 4,24 млн т (9,5%). Найбільшими імпортерами соєвого шроту є Франція — 4,61 млн т, Італія — 3, Голландія — 2,85, Німеччина — 1,88, Данія — 1,6, Велика Британія — 1,44, Бельгія — 1,31, Філіппіни — 1,2, Єгипет — 1,15 і Польща — 0,98 млн т.
Важливим чинником у світовій торгівлі соєвим шротом є те, що країни ЄС імпортують його, на відміну від інших продуктів, без зняття мита. Звільнення від мита має ті переваги, що покупці соєвого насіння і шротів, імпортуючи ці продукти, позбавлені необхідності робити надбавки на ціни. Надбавки встановлюються на основі положення про ринкову торгівлю, що стосується майже всіх сільськогосподарських продуктів. Ця свобода ринку захищається міжнародними угодами. Ще в 1961 році країни ЄС відмовилися від імпортного мита й контингентів на соєві боби та соєвий шрот на переговорах у рамках “Генеральної угоди про тарифи і торгівлю” (ГУТТ). Аналогічне положення в рамках цього Союзу діє і для іншого насіння і шротів білково-олійних культур. Ці переговори багатосторонні, у них беруть участь понад 100 країн. Тому ринок соєвого шроту є досить ліберальним, що дає переваги на його відносно низькі ціни. У зв’язку з цим доступними стають споживчі ціни і на продукцію тваринництва і птахівництва.
Найбільшими у світі споживачами власного та імпортованого соєвого шроту у 2001/2002 МР були країни Азії та Океанії — 33,13 млн т (Китай — 15,25 млн т, Південна Корея — 2,46, Тайвань — 1,58 млн т), США — 30,03 млн т, країни Європейського Союзу — 29,03 млн т (Франція — 5,13 млн т, Іспанія — 4,7, Німеччина — 4,22, Італія — 3,9, Голландія — 3,66 млн т), Латинської Америки — 17,02 млн т, (Бразилія — 7,92 млн т, Мексика — 4,16, Аргентина — 0,23 млн т), Африки — 6,65 млн т, Східної Європи — 3,75 млн т (Польща — 1,36 млн т), інші — 3,54 млн т.
Найбільшим у світі виробником і споживачем соєвого шроту є США. Ще в 1935 році виробництво його в цій країні становило лише 556,4 тис. т. Надалі виробництво нарощувалося і в 1940 році становило 1400 тис. т, у 1950-му — 5351, у 1960-му — 8577, у 1970-му — 16366, у 1980-му — 22062, у 1990-му — 25697, у 2000-му — 35730, у 2001 році — 36697 тис. т. Характерно, що в цій країні зі зростанням виробництва соєвого шроту збільшувалося домашнє використання його в годівлі тварин, птиці й риби та зростав експорт. Однак помітним експорт американського шроту став лише з 1950 року, коли його було поставлено на ринок у кількості 164,3 тис. т (3,1% усього виробленого), хоча вже на той час основну його кількість — 5216,2 тис. т (96,9%) — згодовували тваринам і птиці; у 1960 році його експорт становив 535,1 тис. т (6,2%), домашнє використання — 8046,6 тис. т (93,8%); у 1970-му, — відповідно, 4137 (25,3) і 12220,5 (74,7%); у 1980-му — 6156,1 (27,9%) і 15962,8 (72,1%); у 1990-му — 4962,8 (19,3%) і 20693 (80,7%); у 2000-му — 6988 (19,6%) і 28706 (80,4%); у 2001 році — 6940 (18,9%) і 30028 (81,1%) тис. т. Як бачимо, основну кількість соєвого шроту використовують американські фермери в годівлі всередині країни. У 2000 році, наприклад, соєвого шроту було згодовано: у птахівництві — 15 млн т, у свинарстві — 6,7, м’ясному і молочному скотарстві — 5,1, аквакультурі — 0,18, інших — 1,73 млн т. За рахунок соєвого шроту в основному задовольняється потреба американської комбікормової індустрії у високобілкових інгредієнтах. Таким шляхом у виробництві збалансованих комбікормів іде тепер багато промисловорозвинутих країн.

***

Для України виробництво і використання соєвого шроту є стратегічним напрямом у вирішенні проблеми протеїну. Разом із тим використання соєвого шроту має свої особливості. Норма згодовування його залежить від виду, породи і віку птиці, свиней, великої рогатої худоби, звірів, риби. Коротко зупинимося на деяких особливостях і нормах згодовування соєвого шроту, зважаючи на те, що норму згодовування його слід щоразу уточнювати з урахуванням віку, фізіологічного стану, рівня продуктивності, що особливо важливо для селекційної та племінної роботи.
Птиця
Введення соєвого шроту до раціонів сучасних інтенсивних порід птиці відіграло ключову роль у збільшенні виробництва м’яса бройлерів і яєць птиці. Інтенсифікація у птахівництві тісно пов’язана з використанням соєвого шроту. Для бройлерів соєвий шрот і екструдована повножирова соя виявилися прекрасним високобілковим кормом, без якого тепер неможливо навіть уявити собі розвитку сучасного і майбутнього птахівництва. Типові стандартні раціони для них містять від 21–24 до 26–28% протеїну, в основному за рахунок протеїну соєвого шроту.
У раціонах курей-несучок екструдована повножирова соя становить 15–20% усієї маси кормосумішей. Комбікорми для товарних індичок у стартерний період містять 33,5% соєвого шроту, у ростерний — 28,5, у заключний — 18%. На ранніх стадіях росту індиків, замість соєвого шроту, можна включити близько 10% екструдованої повножирової сої, а потім — аж до забою — її частку можна збільшити до 15–20% без шкоди для цієї птиці. Для товарних качок у стартерний період (0–2 тижні) у комбікорми вводять 25% соєвого шроту, у ростерний (2–4 тижні) — 16, у заключний (4–8 тижнів) — 14%. До комбікормів для гусей включають таку кількість соєвого шроту: у стартерний період (0–3 тижні) — 25%, у ростерний (від 3 тижнів — до продажу) — 20, для племінної птиці — 22,5%.
Свині
Соєвий шрот сприяє підвищенню інтенсивності приросту живої ваги свиней і поліпшенню якості свинини. Для новонароджених поросят, певна річ, молоку заміни немає. Якщо новонароджене порося у перші 4–6 годин не одержує молока, імовірність вижити зменшується. Від перших 3–5 днів і до досягнення тритижневого віку поросята вже можуть одержувати передстартер із вмістом 22–24% протеїну, після відлучення — 20–21, з восьмитижневого віку до досягнення товарної маси — 17–14%. При відгодівлі поросят до 50 кг живої ваги до їхнього раціону можна включити до 20% екструдованої повножирової сої, після 50 кг — 18–15, на завершальній стадії відгодівлі — 8–5%.
У годівлі свиноматок соєвий шрот включається в такій кількості: при супоросності — 10% раціону, при лактації — 15. У годівлі поросят, починаючи з тримісячного віку, можна застосувати соєве молоко по 200–250 г на голову на добу.
Корови
У годівлі високопродуктивних корів голштинської породи особливого значення набуває балансування раціонів щодо протеїну і амінокислот за рахунок соєвого шроту. До раціонів молочних корів включають 10–15% соєвого шроту або екструдованої повножирової сої, при цьому мікрофлора рубця повністю і максимально нейтралізує інгібітори трипсину. Екструдована повножирова соя особливо цінна в ранній період лактації, коли підвищення вмісту в раціоні жиру на 1% стимулює додатковий синтез 0,9 кг молока у перші три місяці лактації, підвищує вміст жиру в молоці, поліпшує жирокислотний склад, зокрема вміст лінолевої кислоти.
Вівці
Основним джерелом протеїну для овець у більшості регіонів є зелена маса пасовищ, сіно багаторічних трав, солома, стебла. На жаль, для них часто не вистачає соєвого шроту, який згодовують насамперед у птахівництві, свинарстві і молочному скотарстві. Корисно його згодовувати вівцям, з урахуванням породи, віку та живої ваги, у кількості від 100 до 200 г на голову щоденно. Це сприяє збереженню молодняку, інтенсивності росту, якості баранини і вовни.
Кози
Поряд із згодовуванням козам основних кормів — трави злакових і бобових трав, сіна, кукурудзи, капусти, коренеплодів, гіллячкового корму — їм дають комбікорми з включенням соєвого шроту. До стартерних комбікормів для козенят включають 10% соєвого шроту, для ростерних — 8–9. Згодовування екструдованої повножирової сої до раціону молочних кіз підвищувало надої і жирність молока, вміст лінолевої і ліноленової жирних кислот, смакові якості, поліпшувало його лікувальні властивості.
Кролі
Для годівлі взимку заготовляють цілі рослини у фазі повного наливання бобів або повної стиглості. Соєвий шрот і екструдована повножирова соя дуже ефективні високобілкові й енергетичні корми в годівлі кролів, підвищують інтенсивність їх росту, поліпшують якість м’яса і хутра. Згодовування племінним кролям екструдованої повножирової сої в складі раціонів може поліпшити репродуктивні показники, зменшити смертність новонароджених кроленят, збільшити прирости живої ваги.
Риба
До комбікормів для коропа, окуня, зубатки вводять: соєвого шроту — 35%, сома — від 20 до 48, для форелі — від 5 до 25, для лосося — 15%. Екструдована повножирова соя задовольняє потребу риби одночасно в енергії і білку.
За останнє десятиліття збільшується використання сої в кормах для собак, кішок та інших тварин. У США, наприклад, з цією метою за рік використовують 700–900 тис. т соєвого шроту.
У годівлі телят, поросят, хутрових звірів, риби, креветок, піддослідних тварин часто використовують інші багаті на протеїн соєві продукти, як, наприклад, соєве борошно тонкого помелу, соєвий білковий концентрат, соєвий білковий ізолят, борошно з додаванням жиру і лецитину.
Значне розширення виробництва в Україні сої і соєвого шроту, для чого є сприятливі умови, та використання їх у тваринництві і птахівництві забезпечить значне підвищення продуктивності цих галузей, збільшення виробництва м’яса, молока і яєць, здешевлення і зростання конкурентоспроможності продукції на ринку.
А. Побережна,
канд. екон. наук,
зав. відділом економіки і менеджменту,
Інститут кормів УААН,
Вінниця

Інтерв'ю
Засновник Генріх Драйєр з історичним логотипом компанії з часів  заснування та найновіша сівалка точного висіву Amazone Precea
Засновник сучасної групи Amazone (на той момент підприємство називалось «Фабрика з виготовлення сільськогосподарських машин та знарядь H. Dreyer») Генріх Драйєр почав свою діяльність у 1883 році з виробництва зерноочисної машини. Незадовго... Подробнее
У серпні одна з провідних світових агрохімічних і селекційних компаній Corteva Agrisciences провела масштабне опитування підлітків та їхніх батьків у 6 країнах Східної Європи. В ході опитування тих, хто тільки визначається з вибором... Подробнее

1
0