Несумісність форматів: чому українським виробникам овочів та фруктів так складно вийти на ринок ЄС

Сусідство з одним з найбільших світових ринків збуту, країнами ЄС, і діюча понад 2 роки зона вільної торгівлі з цим регіоном мали б стати одним з головних стимулів для розвитку плодоовочевого експорту з України. Втім, розвиток в цьому напрямку відбувається досить повільно, експерти вважають, що великою перепоною в даному випадку є несумісність форматів ведення бізнесу в європейських країнах та Україні. Про це повідомляє propozitsiya.com з посиланням на info.shuvar.com.

«В Україні левова частка виробництва сконцентрована в дрібних господарствах, які працюють в «тіні» і не прагнуть до об’єднання. Це створює невигідні умови для тих фермерів, які наважились працювати легально. Досить часто, сплативши податки і виконавши всі вимоги роздрібної мережі фермер, по факту, продає більш якісний товар дешевше, ніж той, хто торгує зі складу за готівку. Це дуже де мотивує тих, хто прагне стати частиною організованої системи торгівлі, без якої експорт на цивілізовані ринки просто неможливий», - розповіла Тетяна Гетьман, керівник департаменту маркетинг-аналітика гуртового ринку ОРСП «Шувар».

Відсутність планування виробництва та збуту на основі оцінки реального попиту внутрішнього чи зовнішнього – це ще одна проблема, яка не дозволяє нам «зачепитись» за більш цивілізований ринок. Крім того, в нас ще не прижились контрактні взаємовідносини із покупцями, які є основою роботи плодоовочевого бізнесу в розвинутих країнах з найбільшим рівнем споживання овочів та фруктів. Через це, наш ринок хаотичний і погано прогнозований, в таких умовах розвивати експорт дуже складно.

«В країнах ЄС і фермери, і трейдери, і роздрібні мережі заробляють завдяки стабільним поставкам, тому, всі зацікавлені в збереженні цієї стабільності. А в нас заробляють на перепаді цін. Почувши про можливе зростання ціни, фермер, або перекупник, який має на зберіганні продукцію, просто призупиняє торгівлю, створюючи умови для заробітку імпортерам. Потім, цей обсяг з’являється на ринку і обвалює ціну . І, до речі, досить складно спрогнозувати коли саме цей стриманий обсяг з’явиться на ринку», -каже експерт.

Про експорт українські фермери згадують лише тоді, коли внутрішні ціни стають незадовільними, але одного бажання тут не достатньо, потрібні знання і бажання отримувати цінний експортний досвід.

«Українські фермери частіше за все не приймають участі в експортних операціях, за них це роблять трейдери, які теж не завжди володіють інформацією про реальні потреби зовнішнього покупця. Така схема роботи з одного боку зручна виробнику, але вона ізолює його від цінних знань про потреби клієнта. Справа в тому, що про експортну якість треба думати ще під час вегетаційного періоду. Ми ж намагаємось формувати експортну партію шляхом перебирання вже зібраного врожаю на складі, тому, часто навіть на базі крупного виробництва створити експортну партію досить складно, не кажучи вже про дрібних виробників, які формують критичну масу пропозиції плодоовочевої продукції в Україні», - каже пані Гетьман.

На думку експерта, оцінити свої можливості в експорті українському виробнику не складно. Для цього, потрібно почути потенційного партнера, ретельно ознайомившись із умовами контракту і специфікацією. Потім, потрібно тверезо оцінити свої можливості виконати ці обов’язки, бути готовим працювати за контрактом і досить часто за фіксованою ціною мінімум один сезон, а головне навчитись чекати на гроші – термін розрахунків в європейських мережах іноді триває більше 2-х місяців.

«Більшість виробників одразу скажуть, що виконати такі умови нереально. Але давайте замислимося, саме ці умови дозволяють європейським фермерам робити бізнес успішним і передавати його з покоління в покоління. Я думаю, так виглядає мрія більшості українских виробників», – зауважила Тетяна Гетьман.

Також, пані Гетьман наголосила на тому, що в структурі експорту плодоовочевої продукції в перспективі важливу роль будуть відігравати гуртові ринки, на базі яких можна сформувати експортні обсяги продукції від дрібних та середних виробників. Прикладом є ринок ОРСП «Шувар, який знаходиться в дуже зручній прикордонній з ЄС зоні, у Львові. Ринок має належну інфраструктуру для зберігання продукції, тобто, може виконувати функцію розподільчого центру. Крім того, «Шувар» є зручним майданчиком для реалізації продукції, яка не пройшла інспекцію вимогливих європейських покупців.