Небезпечні шкідники пшениці

Пшениці шкодять дуже багато комах, але не всі вони спричиняють відчутні пошкодження рослин культури. Більшість видів не мають значного поширення та завдають шкоди тільки в окремі роки, сприятливі для їхнього розмноження й шкідливості.

До того ж шкідливість залежить як від погодних умов, так і від фази розвитку культури. Зокрема, починаючи з фази прапорцевого листка і до фази колосіння посівам пшениці шкодять попелиця (види), трипси (види), совки (різні види), клоп шкідлива черепашка (різні види), гессенська муха й інші шкідники. Задля ефективного обмеження шкідників важливо знати характерні риси пошкоджень, завданих ними рослині, життєвий цикл, поширення, шкідливість комах тощо. Такий підхід зробить ефективним визначення термінів використання інсектицидів (застосовують препарати, занесені до Державного реєстру пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в України, — табл.) і забезпечить їхній максимальний вплив на цільовий об’єкт.

Посіви пшениці пошкоджуються різними видами попелиць. Попелиці — майже прозорі, м’якотілі сисні комахи. За значної кількості вони можуть спричинити пожовтіння й передчасну загибель листя. Попелиці виділяють краплі солодкої рідини, так званої медової роси, яка приваблює мурах.

Життєвий цикл комах включає крилату й безкрилу, статеву та партеногенетичну форми. На зернових самки більшості видів попелиці розмножуються партеногенетично. На зернових злаках зазвичай шкодять такі види попелиць: Rhopalosiphum padi, Schizaphis graminum, R. Maidis, Metopolоphium dirhodum, Sitobion avenae, Diuraphis noxia. Вид Schizaphis graminum є особливо небезпечним, оскільки спричиняє патологічні зміни частин рослини — скручування листя, утворення некротичних плям. Пошкодження видом Diuraphis noxia проявляється у вигляді довгих білих смуг на листі, скручування листя та стерильності колосків. Крім того, зазначені вище види можуть бути переносниками вірусу жовтої карликовості ячменю.

Трипси

Невеликі (завдовжки 1 мм), коричневі або чорні комахи з сегментованим животиком, який звужується. Вони мають колючо-сисний ротовий апарат і дві пари вузьких крил. Їх зазвичай можна виявити на нижній частині пластинки прапорцевого листка й на стеблах, якими вони живляться. Однак трипси пошкоджують не лише листки, стебла, а й молоді колоски. Дорослі комахи та личинки можуть завдавати значної шкоди в разі їхнього великого скупчення: пошкоджені тканини рослин деформуються і набувають сріблястого забарвлення. Яйця самки прикріплюють до тканини рослини-господаря. Період генерації дуже короткий, тому шкідник може відродити до десяти поколінь на рік. Сильні дощі зазвичай знищують високу популяцію шкідника. Кілька видів трипсів живуть і живляться тільки на зернових культурах, а також на кормових або дикорослих травах.

Пшеничний трипс — пік льоту й максимум заселення посівів імаго збігається з етапами органогенезу культури, такими як трубкування та початок колосіння. Найінтенсивніше відкладання яєць відбувається від початку розпушування колоскової обгортки до повного викидання колосу культури. Шкодять як дорослі особини, так і личинки. Личинки найшкідливіші. Імаго живиться рослинними тканинами, перебуваючи за піхвою передостаннього та прапорцевого листків.

Візуальні ознаки шкідливості проявляються під час викидання колоса у вигляді його деформації: колос та верхнє міжвузля сильно згинаються. Пошкодження спричиняють часткову або повну білоколосість (білі та пошарпані колоски), пожовтіння прапорцевого листка, усихання його верхівки тощо.

Яйця відкладають на стрижень колоса та колоскові лусочки як із зовнішньої, так і з внутрішньої сторони. Личинки I віку майже не живляться. Поява личинок II віку збігається з початком масового льоту та цвітінням пшениці. Личинки висмоктують сік із колоскових лусочок, а пізніше виїдають вміст зерен. Колоскові лусочки біля основи біліють. Під час фази молочної стиглості на світло-зеленому тлі зернини можна помітити жовто-бурі плями, а на зрілому зерні — світлі плями зі сріблястим відтінком. У місці цих плям поверхня зерна після його дозрівання стає зморшкуватою (плюсклість зерна). Зернова борозенка помітно розширяється.

Фактично шкідник веде прихований спосіб життєдіяльності та локалізується у важкодоступних для контактних інсектицидів місцях. А тому для контролю пшеничного трипса слід використовувати інсектициди системної дії або комбінувати препарати, в суміш яких входять активні речовини з контактною і системною дією.

Для знищення пшеничного трипса дати обприскування посівів слід планувати на етапі органогенезу культури утворення прапорцевого листка — початок колосіння. Допускається поєднання інсектицидів із фунгіцидами. Причому в посівах культури, призначеної на насіння, обприскування інсектицидами для контролю пшеничного трипса є обов’язковим заходом. Адже пошкодження личинками пшеничного трипса негативно впливають на насіннєві якості зерна: спричиняють плюсклість, знижують кількість зерен у колосі, їхню масу, а також зумовлюють виникнення хвороб. У пошкоджених зерен знижуються схожість і енергія проростання.

Совки

Основним симптомом пошкодження совками культури є дефоліація рослин. Личинки живляться листям, виїдаючи його тканини починаючи від країв і до середньої жилки листка, або ж колосками злаків. Численне заселення шкідником може бути дуже небезпечним. Личинки здатні підніматися рослиною вгору й підгризати колоски. Деякі види живуть на поверхні ґрунту, інші — в ґрунті, де живляться корінням зернових, а треті — всередині стебла. Личинка робить отвір у стеблі та живиться його внутрішніми тканинами. Дорослі совки є метеликами, самки відкладають яйця на листя і листкові піхви ближче до рівня ґрунту. Через кілька днів із яєць з’являються гусениці, які живляться поруч із яйцекладками. Протягом дня гусениці ховаються в тріщинах ґрунту або під камінням і виповзають для живлення вночі або рано вранці. У сиру погоду вони можуть живитися весь день. Гусениці совки, як правило, всеїдні. Совки (різні види) поширені майже в усіх зонах вирощування зернових культур і час від часу відчутно пошкоджують великі площі посівів. У результаті все ширшого застосування нульового та мінімального обробітків ґрунту під вирощування пшениці значно збільшилася чисельність і шкідливість цього шкідника, який має здатність проникати всередину стебел.

Сіра зернова совка. Доросла комаха сірої зернової совки — це метелик, який не шкодить культурам, адже живиться на квітучій рослинності. Шкодять гусениці 1–6 віків. Зимують гусениці 7–8 віку, які навесні заляльковуються. Зимуючі гусениці можуть витримувати температуру -10°С протягом місяця.

Виліт метеликів, в основному, збігається в часі із початком колосіння культури. Метелики можуть перелітати на великі відстані завдяки повітряним потокам. Плодючість метеликів залежить від температури й вологості повітря, а також від додаткового живлення нектаром квіток бур’янів (осоту, суріпиці, соняшнику та інших). Поєднання оптимальної температури (24–25°С) і вологості повітря (70–85%) збільшує плодючість метеликів. Період відкладання яєць часто збігається з колосінням пшениці та пирію. Самки відкладають яйця на колосках злакових за колосовими лусочками і на зав’язь, у кладках — по 10–25 штук. Ембріональний період триває 7–14 днів.

Відроджені гусениці живляться всередині колоска невеликими групами або поодинці, виїдаючи зернівки зсередини. Гусениці пошкоджують зерно в колосках, починаючи від зав’язування зерна до повної його стиглості. Після збирання врожаю гусениці старшого віку живляться зерном, яке обсипалося, поїдаючи його майже повністю для успішної перезимівлі. Період живлення шкідника триває до настання стійкого похолодання. За весь період розвитку одна гусениця знищує зерна еквівалентно двом колоскам.

На ранніх посівах пшениці ярої чисельність гусениць завжди вища, ніж на пізніх. За посушливих погодних умов під час дозрівання зерна втрати врожаю на ранніх посівах зазвичай менші, ніж на пізніх, за такої самої чисельності шкідника. Це пояснюється тим, що на ранніх посівах зерно швидко досягає повної стиглості та стає непридатним для живлення гусениць (вони можуть пошкоджувати зерно з вологістю вище як 20%). Холодна дощова погода в другій половині літа й восени сприяє тривалішому живленню гусениць у посівах і збільшує втрати врожаю.

Найефективнішим заходом боротьби є обприскування інсектицидами в терміни, що збігаються із ІІІ віком гусениць, які вже живляться відкрито. Обробку посівів краще виконувати у вечірній і нічний час. Десикація пізніх посівів культури сприятиме зниженню втрат урожаю і шкідливості гусениць.

Клоп шкідлива черепашка

Дорослі особини клопа шкідливої черепашки живляться стеблами або зерном у рослині, яка росте. Слина цієї комахи токсична для рослини і навіть буває й таке, що укус може спричиняти загибель стебла. Залежно від етапу розвитку рослин (кущення-цвітіння), пошкодження клопом-черепашкою викликають уповільнення росту рослин, недорозвиненість колоса та його білоколосість. Пошкодження пшениці від цвітіння до повної воскової стиглості, якого завдають переважно личинки, можуть викликати часткову білоколосицю і всихання зерен.

Пошкодження після повної воскової стиглості, коли зерно набуває твердої консистенції, призводить до погіршення хлібопекарських якостей борошна з такого зерна, зниження в ньому вмісту клейковини та схожості. Клопи зимують у дорослому віці під сухим листям. Навесні вони мігрують на пшеничні поля й відкладають яйця в різних частинах рослин. Плодючість самки — до 150 яєць.

Ембріональний розвиток триває 7–15 днів. Личинки, які вийшли з яєць, спочатку тримаються разом, не живляться, а через два — чотири дні розповзаються й розпочинають живлення. Личинки розвиваються впродовж 30–40 днів, линяють чотири рази.

Клоп шкідлива черепашка розвивається циклічно, і чисельність клопів характеризується різкими підйомами й спадами. На зниження чисельності клопів-черепашок позитивно впливають паразити: яйцеїди теленомуси, рідше мухи фазії. Втрати від цього шкідника залежать від щільності його поширення, погодних умов і тривалості періоду вегетації рослин.

Оскільки шкодять як дорослі комахи, так і личинки, оптимальним є проведення двох обприскувань посівів пшениці ярої: перше — для контролю клопів, які перезимували, друге — для контролю личинок. На пшениці озимій для контролю клопів, які перезимували, обприскувати краще на етапі кущення культури. Для контролю личинок оптимальним терміном обробок буде початок появи личинок ІІІ віку, коли в популяції їхнього поширення буде на рівні 15–25% (решта скільки — комахи І та ІІ віку).

Зважаючи на те, що період виходу з місць зимівлі та відродження личинок у шкідливої черепашки досить розтягнутий, високою біологічною ефективністю для обмеження як імаго, так і личинок є препарати, які поєднують у собі активні речовини, що впливають контактно та системно на шкідливий об’єкт. Під час вибору інсектициду для контролю шкідників потрібно враховувати також тип ротового апарату цього шкідника.

Гессенська муха

Пошкодження гессенською мухою здатні знижувати висоту рослин, густоту стеблостою, спричинювати вилягання посіву та зменшення врожаю. Такі негативні явища створюють личинки гессенської мухи, які висмоктують соки з тканин рослини. Личинки, які перебувають у піхвах листя, висмоктують соки стебла, в результаті чого воно викривляється, скручується або надламується, а його колос до часу дозрівання виявляється порожнім або з дуже малою кількістю дрібних зерен. Гессенська муха 3–4 мм завдовжки, темно-сірого або бурого забарвлення, з рожевим або жовто-коричневим черевцем. Дорослі мухи з’являються навесні з лялечок, що перезимували в соломі або стерні. Довгасті яйця червоного кольору самки відкладають рядами на верхній стороні листя. Через тиждень з’являються білі безногі личинки, які висмоктують сік із листків.

Гессенську муху вважають переважно шкідником пшениці, але вона може також пошкоджувати ячмінь, жито, інші трав’янисті рослини. Цей шкідник поширений у більшості зон вирощування пшениці і є одним із найнебезпечніших комах — шкідників зернових.

Хлібна п’явиця

Належить до родини листоїдів і є шкідником злаків. Тіло комахи завдовжки до 4–5 мм, довгасто-овальне, зеленувато-синє з металевим блиском; груди, стегна й гомілки ніг жовто-червоні; вусики й лапки чорні. Личинка — із чітко вираженою головою і трьома парами ніг, зморшкувата, потовщена в задній частині, жовтувата, покрита бурим слизом. На спині накопичує чорну фекальну масу. Найвираженішими симптомами пошкодження ними зернових є повздовжні смуги на листках, які з’являються в результаті поїдання листкової пластинки дорослими жуками та личинками.

Комаха має одне покоління на рік. Дорослі жуки починають активно живитися навесні. Самки відкладають поодиноко або невеликими ланцюжками жовті яйця, покриваючи їх липкою плівкою. Заляльковування відбувається в ґрунті, дорослі жуки з’являються влітку. Вони зимують під рослинними рештками, на поверхні ґрунту, під корою дерев. Перезимовують дорослі жуки, а потім їхні личинки вигризають повздовжні смужки на листках, що значно пошкоджує сходи ячменю, вівса, пшениці, слабше — кукурудзи. Урожай злаків знижується на 30–50%.

Пильщик

Шкідник, пошкодження яким зумовлює передчасне пожовтіння колосків та плюсклість зерна. Личинки підпилюють стебла пшениці зсередини по всій його окружності, що на пізніших етапах розвитку рослин призводить до їхнього вилягання. Пильщик має одне покоління на рік. Личинки зимують у стерні й заляльковуються навесні. Дорослі пильщики схожі на маленьких мухоподібних ос і перебувають у такому стані з пізньої весни до середини літа.

Самки відкладають маленькі білі яйця на верхньому міжвузлі прямо під колосом. Із яєць вилуплюються безногі білі личинки, які живляться серцевиною стебла, поступово спускаються вниз до його основи, прогризаючи вузли стебла. Потім вони підпилюють основу стебла по його кільцю.

В Україні шкідник поширений повсюдно, але найбільшої шкоди завдає в степовій зоні та в Криму. Пошкоджує пшеницю (переважно), особливо озиму або тільки висіяну під зиму, й інші злакові культури: жито, ячмінь, овес. Майже всі культурні злаки й дикорослі злакові трави є рослинами-господарями для цього шкідника.  

І. Катеринчук, канд. с.-г. наук і.katerincyk@univest-media.com

Журнал «Пропозиція», №5, 2020 р.