Хто в Україні займається фермерством? Статистика і проблеми
В Україні налічується близько 30 тис. офіційно зареєстрованих фермерських господарств. Але фактично йдеться про три категорії учасників аграрного ринку, кожна з яких має діаметрально різні інтереси та свої проблеми. Детальніше розповів у своєму блозі на delo.ua член ради асоціації "Земельна спілка України", експерт з розробки аграрного законодавства Сергій Біленко, пише propozitsiya.com.
Перша категорія - це власники земельних паїв та земельних ділянок, призначених для особистого селянського господарства. Це люди, які самостійно використовують власні ділянки, часто використовують земельні ділянки членів сім'ї, винаймають земельні ділянки сусідів (при цьому орендні відносини в більшості випадків офіційно не оформлюються).
Такі господарства досить бурхливо розвиваються та іноді приносять непоганий прибуток. Є певна сільськогосподарська продукція, левова доля якої виробляється саме в цих господарствах. Це, зокрема, 98% картоплі, 70% великої рогатої худоби, 86% овочів, 86% овочів та фруктів.
Але великою проблемою функціонування цих господарств є те, що вони працюють здебільшого повністю в тіні. Ані ФОП, ані юрособа не реєструється, жодні податки не сплачуються. У земельній сфері ці господарства теж часто працюють в тіні. Право користування землею, яку селяни орендують в інших осіб, часто офіційно не оформлюється. Договори оренди не укладаються, розрахунки за оренду відбуваються "кешем".
Не зважаючи на вказані проблеми, розвиток особистих селянських господарств є однозначним позитивом. По-перше, все ж таки діяльність особистих селянських господарств забезпечує зайнятість населення. По-друге, будь-який бізнес проходить період первісного накопичення капіталу, де не завжди все працює в легальному руслі. У подальшому підприємець зацікавлений у тому, щоб легалізувати своє становище.
Друга категорія - громадяни, які встигли одержати від держави земельні ділянки у постійне користування у 1990 - 2000-х роках. Чинне тоді законодавство надавало можливість одержати в постійне користування до 100 га сільськогосподарських земель, з них 50 га - рілля. За даними Мінагрополітики, 75% із 33,7 тис. зареєстрованих фермерських господарств використовують земельні ділянки до 100 га. Але є господарства, які оперують декількома тисячами гектарів.
Сьогодні ці особи в більшості випадків досить міцно стоять на ногах. Вони очолюють офіційно зареєстровані ФГ. Їх земельний банк здебільшого поповнений за рахунок орендованих земельних паїв.
У цієї категорії є свої проблеми у земельній сфері. По-перше, виникає безліч питань щодо долі земель, які колись були передані їм у постійне користування. По-друге, чергова хвиля аграрного рейдерства, яка захлеснула Україну протягом останнього року. Головні причини нападів - це проблеми в запровадженні нової системи реєстрації прав на землю, а також маніпуляції з Державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Найбільш вразливими жертвами цих схем є саме фермерські господарства та невеликі аграрні господарства. З одного боку, у них є те, що цікаво рейдерам, - земля, врожай, сільськогосподарська техніка. З іншого боку, вони не мають значного кадрового потенціалу для відбиття рейдерських атак.
Третя категорія фермерів - ті, що є фермерами лише на папері. Фактично - це частини великих аграрних корпорацій, які створили підконтрольні ФГ, щоб скористатися державною підтримкою фермерства.
Не викликає сумніву, що державна підтримка має надаватись лише першим двом категоріям. Затверджена урядом концепція розвитку ФГ та сільськогосподарської кооперації створює передумови для перенесення фокусу аграрної політики держави на підтримку фермерських господарств та сільгоспкооперації для створення середнього класу на селі. Що стосується великого агробізнесу, то йому треба створити умови для ведення бізнесу та прозорі умови його ведення. Усі інші ресурси є в його розпорядженні.