Спецможливості
Новини

Концепція остаточного руйнування сільського господарства України?

10.08.2010
746
Концепція остаточного руйнування сільського господарства України? фото, ілюстрація

16 червня Міністр аграрної політики України Микола Присяжнюк презентував Комплексну державну програму реформ та розвитку сільського господарства України і Галузеву програму соціально-економічного розвитку сільських територіальних громад (модельний проект "Нова сільська громада").

16 червня Міністр аграрної політики України Микола Присяжнюк презентував Комплексну державну програму реформ та розвитку сільського господарства України і Галузеву програму соціально-економічного розвитку сільських територіальних громад (модельний проект "Нова сільська громада").

Мінагрополітики в понеділок, 21 червня, запросило всіх небайдужих до долі сільського господарства України ознайомитися з цим документом на офіційному сайті міністерства за адресою www.minagro.gov.ua (стор. "Концепція комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України") та взяти активну участь в обговоренні програми.
А вже в п'ятницю, 25 червня, Громадська рада при Міністерстві аграрної політики ухвалила Концепцію.
Що ж це за диво дивне - Концепція комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України?

Мета Концепції
Метою написання Концепції Комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України є "освоєння" коштів (виділених на її написання) групою анонімних авторів для одержання й "освоєння" в подальшому коштів на написання Комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України, щоб згодом отримати кошти під реалізацію пунктів цієї Програми, виписаної спеціально "під себе".
Три джерела та три складові частини розвитку українського сільського господарства
Концепція складається з трьох частин. Перша - констатуюча: сільське господарство в Україні вмерло. У другій частині автори Концепції виписали, що треба зробити для того, щоб врятувати його хоча б від остаточного банкрутства. Третя частина (Додатки) - це вправи з арифметики для учнів третього класу.
Починається Концепція з констатації вельми сумного факту, що Україна є аграрною країною (чим автори Концепції явно пишаються). Історія нашої цивілізації свідчить, що аграрні країни, за визначенням, є найвідсталішими. Найрозвиненіші країни вже живуть у постіндустріальній інформаційній цивілізації, а Україна стрімко котиться назад: окрім чорної металургії, виробництва хімічних напівфабрикатів і вмираючого сільського господарства, вже нічого від індустріальної епохи не залишилося.
Автори Концепції виходили з трьох основних ідей. Галузь рослинництва - виробництво лише зернових і олійних культур за технологією No-till. Галузь тваринництва - розвиток молочного скотарства та свинарства. Зерно, молоко й сало - три джерела та три складові розвитку українського сільського господарства.

Реформування галузі
рослинництва
В основу реформування галузі рослинництва автори Концепції заклали три ідеї. По-перше, технології No-till немає альтернативи. По-друге, інтервенційні закупівлі через Агроінфонд - найкращий спосіб "розпилення" Держбюджету. По-третє, потрібно будувати нові елеватори.
На доказ того, що технології No-till немає альтернативи, автори Концепції використали такі аргументи. Технологія дає можливість зменшити витрати пального за рахунок відмови від оранки. Це сприятиме зменшенню викидів двоокису вуглецю в атмосферу, що, своєю чергою, дасть змогу одержувати суттєві грошові компенсації за Кіотським протоколом.
Усе це нагадує гасла вирощувати кукурудзу від полюсу до полюсу, після того як Микита Хрущов побував у штаті Айова.
Проблема полягає в тому, що технологія No-till має свої обмеження. Вона не працюватиме на піщаних і недренованих грунтах. Економія від скорочення витрат пального зведеться нанівець потребою суттєво збільшити використання засобів захисту рослин (гербіцидів, фунгіцидів, родентицидів). Зростає ризик засмічення полів багаторічними бур'янами, кущами й деревами.
Позаяк вартість сівалки No-till може сягати 300-500 тис. дол., автори Концепції пропонують компенсувати сільгоспвиробникам 30% її вартості, а також 15% вартості кредитів на її придбання. А оскільки в ціні сівалки є ще й непогана маржа продавців (авторів Концепції), то вимога зробити цю технологію єдиною допустимою стає цілком зрозумілою. Крім того, автори Концепції покладають на себе функції вирішувати, сівалки яких продавців підпадають під державні субсидії: монополія - це мрія кожного бізнесмена.
Технологія - складна. Тому автори Концепції побачили в цьому ще одну сприятливу нагоду заробити: надавати платні консультації із застосування No-till.
На жаль, автори Концепції погано орієнтуються в світових тенденціях і правилах Всесвітньої торговельної організації. По-перше, Україна має обмеження на субсидування сільського господарства, куди входять і субсидії на придбання сільськогосподарської техніки. До речі, хтось із української переговорної групи "змудрував" і записав в умови приєднання України до СОТ максимальний розмір державної підтримки в гривнях. Після девальвації гривні на 60% ця цифра в доларах теж зменшилася на 60 відсотків.
По-друге, дія Кіотського протоколу закінчується в 2012 році. Через низку скандалів, пов'язаних із фальсифікацією даних "експертами" з ООН, і через глобальну фінансову кризу залишається дедалі менше бажаючих фінансувати цю аферу - торгівлю вуглецевими квотами. Додайте до цього той факт, що найбільші забруднювачі атмосфери - Індія, Китай і Росія - не хочуть платити штрафи, і тоді напрошується очевидний висновок: Кіотський протокол має всі шанси тихо вмерти, не залишивши нащадка.
Тепер завважте: технологія No-till придатна лише для вирощування зернових і олійних культур. Тож разом з пропозицією дозволити використання лише цієї технології йде ще одна пропозиція: розбудовувати елеваторне господарство.
Нарешті, схему "освоєння" бюджетних коштів доповнює Агроінфонд, який здійснюватиме заставні закупівлі зерна. Хоча автори Концепції декларують рівні можливості доступу до ресурсів Агроінфонду, насправді розподіл наявних (і далеко не безмежних) коштів відбуватиметься за відомою схемою "не відкотиш - не отримаєш".

Оце й є реформа рослинництва?
Розробляючи Концепцію, автори "забули" відповісти на одне дуже просте запитання: скільки ж зерна треба реально вирощувати Україні? І чому саме зерна? Якщо вирощувати овочі для реалізації їх у свіжому вигляді, то дохід з одного гектара може бути в 50 разів більший, аніж у разі вирощування зерна. Якщо ж вирощувати овочі для переробки (консервування, соління, сушіння, заморожування), то дохід все одно буде вп'ятеро більшим. На жаль, окрім зернового господарства, авторів Концепції в рослинництві нічого більше не цікавить (бо вони не торгують відповідним обладнанням). Сама ж переробна галузь згадується лише дотично.
Але ж питання розвитку рослинництва набагато ширше.
q Яким є майбутнє буряко-цукрової галузі?
q Чи потрібне Україні овочівництво (зокрема картоплярство)?
q Чи потрібно розвивати тепличне господарство?
q Чи доцільно займатися квітникарством та декоративними рослинами?
q Чи потрібні Україні виноградарство й хмелярство?
q Чи потрібно розвивати, і якщо так, то в якому напрямі переробку продукції рослинництва?
q З чого краще виробляти біопаливо: із зерна, цукру, олії чи з "енергетичних" рослин?
q Наскільки заплановані обсяги заставних закупівель Агроінфондом узгоджуються з дозволеним обсягом державної підтримки сільського господарства України в рамках СОТ?
q Чи передбачається створення ф'ючерсного ринку?
q Яке місце займатимуть генетично модифіковані культури в рослинництві України?
q Чи технологія No-till є прийнятною для всіх природно-кліматичних зон України та всіх вирощуваних культур?
Ці напрями рослинництва в Концепції реформування ВСЬОГО сільського господарства навіть не згадуються, з чого можна зробити висновок: на них уже поставили хрест.

Реформа тваринництва
В Україні під промисловим виробництвом продукції рослинництва зайнято приблизно 15 млн га. Припустімо, що середня врожайність зернових і олійних культур становитиме 5 т/га. Маємо потенційний урожай  75-80 млн т. Якщо ж під промислове виробництво відійдуть ще 8-10 млн га присадибних ділянок, то виробництво зерна може бути понад 100 млн т. Що з ним робити?
Автори Концепції дають, на перший погляд, логічну відповідь: використати як корм тваринам. Прикинемо, скільки зерна потрібно мати для задоволення власних потреб.
Спершу визначимо потреби в зерні для виробництва молока й м'яса.
Споживання зерна на продовольчі цілі - 6 млн тонн.
Припустімо, що споживання молока на людину досягне 300 кг за рік. Отже, потреба в молоці становитиме 12 млн т. Для виробництва такого обсягу молока знадобиться 12 млн т зерна.
Допустимо, що м'яса одна людина за рік з'їсть 100 кг. Тобто цього продукту треба виробляти 4 млн т. Припустімо, що м'ясо за видами населення споживатиме в такій пропорції: птиця - 1,5 млн т, свинина - 1,5 млн т, яловичина - 1 млн тонн.
Для виробництва такого обсягу м'яса знадобиться:
1,5х2,5+1,5х3,5+1х7=17 млн т зерна.
Загалом, для повного задоволення внутрішніх потреб у хлібі (крупах), м'ясі та молоці треба виробляти 35 млн т зерна, для чого потрібна лише половина площ від тих, які використовують тепер. Що робити з рештою площ, адже їх треба чимось зайняти?
Про експорт м'яса та молока (молочних продуктів) в найближчій перспективі треба забути - самі автори концепції визнають, що якість вітчизняної м'ясо-молочної продукції не відповідає вимогам якості більшості країн світу. До того ж, дозвіл на відновлення поставок м'ясо-молочної продукції до Росії теж не є остаточним розв'язанням проблеми: Росія не піде без дуже серйозних політичних поступок від України на руйнування свого сільського господарства, адже продукція, вироблена в Україні на "зайвих" 7 млн га, становитиме 40% аграрної продукції Росії.
Кумедним при цьому є згадування авторами Концепції якихось міжнародних стандартів на молоко - таких просто не існує. Є стандарти кожної окремої країни, причому американські молочні стандарти, наприклад, суттєво різняться з європейськими або новозеландськими.
З реформою свинарства ситуація ще дивніша. Автори Концепції пропонують утримувати свиней на свіжому повітрі, забуваючи, що клімат у Західній Європі зовсім не такий, як у нас, - за такого утримання свині можуть просто подохнути. Крім того, автори Концепції знову диктують усім, як треба утримувати свиней: у будиночках, які потрібно імпортувати й субсидувати. Невже виробництво цих будиночків є настільки високотехнологічним, що його не можна налагодити в Україні?
Оскільки автори й тут згадали міжнародні стандарти на свинину, то хочу зауважити, що, по-перше, таких просто немає в природі. А по-друге, якщо орієнтуватися, наприклад, на американські стандарти на свинину, то треба забути про сало, бо свиней з товщиною сала понад 4,5 см вони вважають некондиційними.
Цікавим було б побачити в Концепції можливі ринки збуту свинини: Ізраїль? Мусульманські країни? Індія? Повеземо зустрічними поставками свинину в Америку й Бразилію? Завалимо українською свининою Німеччину, Бельгію та Данію?
Автори Концепції знову хочуть ввести монополію - цього разу на імпорт генетичного матеріалу. Тобто завозьте його, будь ласка, але ліцензії на роботу з цим матеріалом без суттєвого хабара ви не отримаєте. Тож компенсацію вартості сперми або ембріонів даватимуть тільки тим, хто купуватиме її у певних продавців.
Нарешті хочеться зайвий раз звернути увагу на погане знання авторами Концепції питань міжнародної торгівлі. Вони чомусь вважають, що після трирічного терміну перебування України в СОТ можна буде вільно, в односторонньому порядку, змінювати політику доступу до внутрішнього ринку, наприклад, уводячи квоти на сухе молоко й свинину. Пояснюю: якщо в рамках СОТ Україна хоче щось змінити, вона має знову сісти за стіл переговорів і досягти консенсусної згоди з усіма зацікавленими країнами. Нагадаю, що переговори щодо умов вступу України в СОТ тривали 14 років.
До речі, ви звернули увагу, що в Концепції немає жодного слова про птахівництво? Зрозуміло чому - там уже й так Герой України Юрій Косюк (власник Миронівського хлібопродукту) та нардеп від БЮТ Євген Сигал (власник "Агромарсу") встановили монополію й "гатять" ціни, які вже в півтора раза перевищують ціни на курятину в Америці й Європі. Тож конкуренції їм не треба.
Отож залишається ціла низка питань щодо розвитку тваринництва, які в Концепції навіть не згадано: чи потрібні Україні вівчарство, конярство, кролівництво, бджільництво, рибальство?
Яка позиція авторів Концепції щодо клонування тварин, їхньої генетичної модифікації?
Автори Концепції, розглядаючи відповідні галузі, зробили такі висновки:
q в Україні немає власної генетично-селекційної бази свинарства;
q в Україні немає власної генетично-селекційної бази молочного скотарства;
q вітчизняне машинобудування не забезпечує сільгоспвиробників технікою, що відповідає сучасним вимогам.
Додамо до цього той факт, що в нас немає вітчизняної генетично-селекційної бази за всіма напрямами рослинництва (можливо, крім зерна), та повну бездарність академіків економічного відділення нашої академії, які не спромоглися за двадцять років розробити хоча б якусь аграрну політику, й дійдемо однозначного висновку: витрати на вітчизняну аграрну науку - це як у тому гаслі "горілка без пива - гроші на вітер!".
Замість того, щоб повністю реформувати аграрну науку, починаючи з ліквідації так званої Української академії аграрних наук, вся реформа якої поки що звелася до зміни вивіски (тепер вона називається Національна академія аграрних наук), і створити принципово нову структуру аграрної науки, автори Концепції обмежилися лише "косметичним ремонтом", точніше - перерозподілом бюджетних коштів.
Прикладна наука в Америці робиться в приватних компаніях, фундаментальна - в університетах. Чому б не об'єднати аграрну освіту з аграрною наукою, наблизивши, з одного боку, вчених до студентів, а з другого, - поліпшити матеріальну базу аграрних вузів?
Ці питання в Концепції взагалі не згадано, що зайвий раз підтверджує вкрай вузьке коло інтересів її авторів.

"Екіпаж літака прощається
з вами й бажає вам
приємного польоту..."
Закінчу цей огляд "Концепції Комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України" цитатою з Ярослава Гашека:
"Ще пізніше прийшла телефонограма для батальйонів, рот і частин полку такого змісту:
"Копія телефонограми бригади № 75692. Наказ по бригаді № 172. При звітах про господарство польових кухонь використані продукти треба зазначити в такому порядку: 1) м'ясо, 2) консерви, 3) свіжі овочі, 4) сушені овочі, 5) рис,
6) макарони, 7) крупи, 8) картопля, - замість попереднього: 4 - сушені овочі і 5 - свіжі овочі".
Коли Швейк прочитав це фельдфебелю, Ванек урочисто заявив, що такі телефонограми кидають у нужник.
 - Це вигадав якийсь пришелепуватий у штабі армії й пускає по всіх дивізіях, бригадах і полках".

Юрій Михайлов

Інтерв'ю
Серед аграріїв ходять чутки про можливе банкрутство деяких крупних дилерів ЗЗР. У зв’язку з цим як дистрибутори, так і покупці ЗЗР усе частіше замислюються над тим, що далі буде з ринком пестицидів, як він працюватиме, як зміниться правила... Подробнее
Коли на землі буде впевнений власник, який міцно стоїть на ногах, він дбатиме про її благополуччя, сприятиме збагаченню рідного краю. Опорою для розвитку села є сільгоспвиробники середнього рівня, сімейні фермерські господарства. З початку... Подробнее

1
0