За­хист са­ду після цвітіння

Олен­ка во­ло­ха­та по­чи­нає за­вда­ва­ти шко­ди в період цвітіння пло­до­вих та ягідних куль­тур. Комахи жив­лять­ся квітка­ми, ви­г­ри­за­ю­чи ге­не­ра­тивні ор­га­ни рос­лин та об­гри­за­ю­чи пе­лю­ст­ки. Їхня ак­тивність у ден­ний період —  з 10 до 16 го­д. В хо­лодні но­­­чі во­ни хо­ва­ють­ся в ґрунт, а в теплі — за­ли­ша­ють­ся на рос­лині.

Се­ред пло­до­же­рок найбільш по­ши­рені яб­лу­не­ва, гру­ше­ва, сли­во­ва та східна. Яб­лу­не­ва пло­до­жер­ка по­шкод­жує пло­ди яб­луні, груші, аб­ри­ко­са, сли­ви; гру­ше­ва — ли­ше пло­ди груші; сли­во­ва — пло­ди сли­ви, аб­ри­ко­са, пер­си­ка, аличі, тер­ну, рідко — вишні й че­решні; східна — па­го­ни й пло­ди всіх пло­до­вих куль­тур, але найбільше по­люб­ляє пер­сик, ай­ву та гру­шу. 

Гу­се­ни­ця східної пло­до­жер­ки, що відро­ди­ла­ся, про­ни­кає в мо­ло­дий пагін че­рез верх­ню брунь­ку й про­гри­зає хід за­вдовжки 11 см, після чо­го ро­бить отвір та пе­ре­хо­дить на інший пагін. По­шко­д­жені па­го­ни в’януть і за­си­ха­ють. У пло­дах гу­се­ниці про­гри­за­ють хо­ди в м’якоті до насіннєвої ка­ме­ри. Гу­се­ниці, жив­ля­чись м’якот­тю та насінням пло­дів, по­ру­шу­ють їхній нор­маль­ний роз­ви­ток, унаслідок чого вони опа­да­ють. У во­ло­гу до­що­ву по­го­ду в по­шко­д­же­них шкідни­ком місцях мо­жуть роз­ви­ва­ти­ся збуд­ни­ки гни­лей, що призводить до різкого зни­жен­ня вро­жай­ності.

Се­ред пиль­щиків найпо­ши­ре­ніші   яб­лу­не­вий пло­до­вий (шко­д­ить яб­лу­ні), гру­ше­вий пло­до­вий (по­ш­ко­д­жує гру­шу) і чор­ний сли­во­вий (псує пло­ди сли­ви, аличі, тер­ну, рідше — аб­ри­ко­са й  че­решні). Ли­чин­ки яб­лу­не­во­го та гру­ше­во­го пло­до­во­го пиль­щи­­ків після відро­д­жен­ня про­ни­ка­ють під шкі­роч­ку мо­ло­дої зав’язі, де про­гри­за­ють хід, а після линь­ки пе­ре­хо­дять в інший плід, у яко­му вже роб­лять пря­мий хід до насіннєвої ка­ме­ри і виїда­ють насін­ня. За час сво­го роз­вит­ку ли­чин­ка яб­лу­не­во­го пиль­щи­ка мо­же по­шко­ди­ти три-шість, а гру­ше­во­го — три-чотири пло­ди. У сли­во­во­го пиль­щи­ка після відро­д­жен­ня ли­чин­ка відра­зу ро­бить пря­мий хід до насіннєвої ка­ме­ри пло­да, руй­ну­ю­чи її та з’їда­ю­чи насіння. Од­на ли­чин­ка мо­же по­шко­ди­ти чотири-шість плодів, які потім оси­па­ють­ся.

Се­ред труб­ко­крутів у са­дах най­біль­­­ше шко­дить ка­зар­ка. Крім яб­луні, жу­ки по­шко­д­жу­ють сли­ву, аб­ри­кос, али­­­чу, виш­ню, че­реш­ню. На­весні шкід­ни­ки жив­­­лять­ся, ви­г­ри­за­ю­чи ям­ки в брунь­ках пло­до­вих де­рев, зго­дом по­шко­д­­­жу­ють м’якоть плодів. У місцях жив­лен­ня жуків тка­ни­на плодів за­тя­гується, на ура­женій  по­верхні ут­во­рю­ють­ся не­при­ваб­ливі горбики, що зни­жує то­вар­ну цінність уро­жаю. Сам­ка, відкла­да­ю­чи яй­ця в м’якоть пло­ду, за­кри­ває отвір ек­с­кре­мен­та­ми, за­но­ся­чи ра­зом з ни­ми спо­ри гри­ба монілії — збуд­ни­ка пло­до­вої гнилі, після чо­го пе­ре­гри­зає пло­до­ніжку. Плід па­дає на зем­лю та за­гни­ває. Ли­чин­ки жив­лять­ся ли­ше гни­лою м’я­кот­­­тю, то­му в пло­дах, які не за­гни­ва­ють і не опа­да­ють, шкідники ги­нуть. Уражені  пло­ди про­дов­жу­ють рос­ти, по­шко­д­же­на по­верх­ня на них за­рубць­о­вується у ви­гля­ді бо­ро­да­вок. Жу­ки, що відро­ди­ли­ся, жи­­­вуть у кроні де­рев і во­се­ни, інтен­сив­но жив­ля­чись пло­до­ви­ми брунь­ка­ми, та­­кож за­вда­ють їм знач­ної шко­ди.

Ли­чин­ки виш­не­вої му­хи по­шко­д­жу­ють пло­ди че­решні та вишні, які втра­­­ча­ють то­вар­ну і сма­ко­ву якість. Під час транс­пор­ту­ван­ня та зберіган­ня пло­ди швид­ко за­гни­ва­ють, ста­ють не­при­дат­ни­ми як для спо­жи­ван­ня в свіжо­му ви­гляді, так і для пе­ре­роб­ки.

Сли­во­ва то­в­стоніжка по­шко­д­жує сли­ву, те­рен, али­чу, рідше — аб­ри­кос, че­реш­ню й виш­ню. Сам­ка відкла­дає яй­ця все­ре­ди­ну кісточ­ки. Ли­чин­ки, що відро­ди­ли­ся, жив­лять­ся яд­ром кісточ­ки. По­шко­д­жені пло­ди не ма­ють змо­ги роз­ви­ну­тись до нор­маль­них розмірів, синіють та опа­да­ють.

По­пе­лиці та кліщі завдають шко­ди рос­ли­нам упродовж усього ве­ге­таційного періоду. Де­які ви­ди  по­пе­лиць про­тя­гом літа роз­­­ви­ва­ють до 17 по­ко­лінь, кліщі — до 12. Се­ред по­пе­лиць найпо­ши­ренішими є зе­ле­на та сіра яб­лу­не­ва, кров’яна, виш­не­ва, сли­во­ва об­пи­ле­на, сму­га­с­та пер­си­ко­ва та ін. Ли­чин­ки, жив­ля­чись со­ком рос­ли­ни, ви­с­мок­ту­ють йо­го з мо­ло­дих ли­с­точків та па­гонів. За­се­лені по­пе­ли­цею ли­ст­ки де­фор­му­ють­ся, скру­чу­ють­ся, приріст па­гонів пригнічується, а їхні верхівки нерідко засихають. По­шко­д­жені кро­в’яною по­пе­ли­цею де­ре­ва по­сту­по­во ста­ють вис­на­же­ни­ми й мо­жуть за­ги­ну­ти.

Се­ред кліщів по­ши­рені па­ву­тин­ний, чер­во­ний, бу­рий, гло­до­вий, гру­­­ше­вий га­ло­вий. Ви­с­мок­ту­ю­чи со­ки з ли­с­тя, кліщі зу­мов­лю­ють погіршен­ня вод­но­го ба­лан­су, змен­шен­ня син­те­зу хло­рофілу, по­ру­шен­ня про­цесів фо­то­син­те­зу. За­се­ле­не шкідниками ли­с­тя набуває тем­но-сіро­го ко­ль­о­ру, потім жовтіє та з ча­сом опа­дає. Про­дук­тивність де­рев змен­шується, якість плодів погіршується.

Яб­луні та груші знач­ної шко­ди за­в­дає пар­ша. Во­на ура­жує ли­с­тя, пло­ди й па­го­ни (у груші), а за три­ва­лих за­тяж­них дощів — навіть квітки та зав’язь. Силь­но по­шко­д­жені ли­ст­ки жовтіють, за­­­си­ха­ють та опа­да­ють, пло­ди де­фор­му­ють­ся, розтріску­ють­ся й за­гни­ва­ють. На па­го­нах розтріскується, лу­щить­ся ко­­ра, а їхні силь­но ура­же­ні верхівки  за­си­ха­ють. Пе­ред­час­ний ли­с­то­пад зу­мов­лює змен­шен­ня про­дук­тив­ності рос­лин, пригнічен­ня при­ро­с­ту па­гонів, зни­жен­ня зи­мостійкості де­рев.

Бо­рош­ни­с­та ро­са ча­с­то зустріча­єть­­ся на яб­луні, пер­си­ку, рідше на аб­ри­косі, сливі, айві. Хво­ро­ба уражує в ос­нов­но­му листя та па­го­ни, за силь­­но­го роз­вит­ку — суцвіття та пло­ди (яб­лу­ня, пер­сик). Ха­рак­тер­ною оз­на­кою хво­ро­би є білий бо­рош­ни­с­тий наліт. Ура­же­не ли­с­тя скру­чується, твер­діє й пе­ред­час­но опа­дає. Па­го­ни не рос­туть, ви­к­рив­ля­ють­ся та по­с­­ту­по­во від­ми­­­ра­ють. Ура­жені суцвіття відста­ють у роз­вит­ку, пе­лю­ст­ки їхніх квіток де­фор­муються, ста­ють жов­то-зе­ле­ними. Усі во­ни, за­зви­чай, за­си­ха­ють та опа­да­ють. Іноді на мо­лодій зав’язі мож­на поміти­ти бо­рош­ни­с­тий наліт, який зго­­­дом зни­кає, внаслідок чо­го на пло­дах (яб­луні), як­що во­ни про­дов­жу­ють роз­ви­ток, залишаються  сліди у ви­гляді по­­верх­не­вої сіточ­ки. Зе­лені пло­ди пер­си­ка, по­криті гриб­ни­цею збуд­ни­ка, не роз­ви­ва­ють­ся, за­си­ха­ють і пе­ред­час­но опа­да­ють. Ура­жені пло­ди у більш зріло­му стані дріб­ніша­ють, розтріску­ють­ся й ча­с­то за­гни­ва­ють. Пе­ред­час­не опа­дан­ня ли­с­­­­­­тя не­га­тив­но впли­ває на про­дук­тивність рос­лин, ура­жені па­го­ни нерідко ви­мер­за­ють узим­ку.

Моніліоз улітку про­яв­ляється на всіх зер­нят­ко­вих і кісточ­ко­вих куль­ту­рах у фор­мі пло­до­вої гнилі. За­ра­жен­ня зумовило по­шко­д­жен­ня по­крив­них тка­нин плодів шкідни­ка­ми, пта­ха­ми, гра­дом, ура­жен­ня пар­шею то­що. Такі пло­ди швид­ко загни­ва­ють, вкри­ва­ю­чись спо­ро­но­шен­ням гри­ба у ви­гляді світлих по­­­ду­ше­чок, розташованих кон­цен­т­рич­ним ко­лом. Моніліоз  при­зво­дить до втра­ти  знач­ної ча­с­ти­ни вро­жаю через  за­гни­ван­ня плодів не ли­ше в са­ду, а й під час їхнього зберіган­ня.

Ос­таннім ча­сом знач­но­го по­ши­рен­ня на­бу­ла іржа груші. Для збуд­ни­ка хво­ро­би гру­ша є проміжним гос­по­да­рем, а різні ви­ди ялівцю — ос­нов­ним. Без близь­ко­го сусідства цих двох куль­тур хво­ро­ба не мо­же роз­ви­ва­ти­ся. В ок­ремі ро­ки на спри­ят­ли­вих сор­тах хво­ро­ба на­бу­ває ма­со­во­го по­ши­рен­ня. На та­ких де­ре­вах по­ру­шу­ють­ся про­це­си фо­то­син­те­зу, ли­с­тя за­си­хає та пе­ред­час­но опа­дає, про­дук­тивність культури  зни­жується, якість плодів погіршується, зи­мостійкість де­рев змен­шується.

Кля­с­те­ро­с­поріоз зустрічається на всіх кісточ­ко­вих куль­ту­рах. Більше по­­ши­­ре­ний на аб­ри­косі, пер­си­ку, мен­ше — на сливі, че­решні та вишні. Ура­жу­ють­ся брунь­ки, ли­ст­ки, квітки, зав’язь, пло­ди, па­го­ни та гілки. Хво­ро­ба ос­лаб­лює де­ре­ва, зни­жує їхню про­дук­тивність, вик­ли­ка­ю­чи опадання зав’язі й погіршу­ю­чи зовнішній ви­гляд плодів. Хронічний пе­ребіг кля­с­те­ро­с­поріозу на гілках і па­­го­нах зу­мов­лює їхнє вси­хан­ня та за­ги­бель рос­лин.

Ко­комікоз по­ши­рюється на вишні, че­решні, мен­ше — на аб­ри­косі, сливі, аличі. Ура­жені пе­ре­важ­но ли­с­тки, пло­до­ніжки та пло­ди. За силь­но­го по­шко­д­жен­­­ня ли­с­тя нерідко по­чи­нає пе­ред­час­ний ли­с­то­пад, що знач­но по­слаб­лює рос­­­­­­ли­ну, пло­ди втра­ча­ють сма­кові якос­ті, ста­ють во­дя­ни­с­ти­ми, не­при­дат­ни­ми для транс­пор­ту­ван­ня та зберіган­ня. Рос­­ли­ни по­га­но пе­ре­зи­мо­ву­ють і нерід­ко ги­нуть.

Як захистити сад від шкідників та хвороб?

Для за­без­пе­чен­ня надійно­го за­хи­с­ту пло­до­вих куль­тур від найпо­ши­ре­ніших шкідників і хво­роб потрібно чітко до­три­му­ва­ти­ся ре­ко­мен­до­ва­них схем за­­­хи­с­ту із за­сто­су­ван­ням доз­во­ле­них до ви­ко­ри­с­тан­ня в Ук­раїні пе­с­ти­цидів.

Захист яб­лу­ні та гру­ші ба­зується в ос­нов­но­му на контролі парші та пло­до­жер­ки, що дає змогу також тримати в  допустимих межах чи­сельність інших шкідників та по­ши­рен­ня хво­роб. 

Після цвітіння зер­нят­ко­вих куль­­­­тур на сприй­нят­ли­вих до парші сор­тах ре­ко­мен­до­ва­но про­во­ди­ти хімічні  об­роб­ки. Пер­шу — відра­зу після цвітіння — Натіво 75 WG, ВГ, 0,3–0,35 кг/га + Моспілан, ВП, 0,15–0,2 кг/га. Дру­гу — за до­що­вої по­го­ди че­рез 8–10 днів після по­пе­ред­ньої — Ско­р 250 ЕС, КЕ, 0,15–0,2 л/га + Зо­лон 35, к.е., 2,5–3,0 л/га. Тре­тю — за су­ми ефек­тив­них тем­пе­ра­тур повітря 230°С або за відло­ву на фе­ро­мон­ну па­ст­ку понад п’ять-сім самців яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки на по­чат­ку від­ро­д­жен­ня гу­се­ниць І по­коління —  Тер­­­сел, в.г., 2,0–2,5 кг/га + Лю­фокс 105 ЕС, к.е., 1,0 л/га. На­ступ­ну об­роб­ку про­во­дять че­рез 10–12 днів після по­пе­ред­­­ньо­го об­при­с­ку­ван­ня: Ди­та­н М-45, ЗП, 2,0–3,0 кг/га + Ку­му­люс ДФ, в.г., 6,0 кг/га + Бі-58 но­вий, к.е., 0,8–2,0 л/га. За су­ми ефек­тив­них тем­пе­ра­тур повітря 650°С або за відло­ву на фе­ро­мон­ну па­ст­ку більше трьох-п’яти  самців яб­лу­не­вої пло­до­жер­ки — на по­чат­ку відро­д­жен­ня гу­се­ниць ІІ по­коління ви­ко­ри­с­то­ву­ють Де­­­лан, в.г., 0,5–1,0 кг/га + Тіовіт Джет 80 WG, в.г., 8,0 кг/га + Но­молт, к.с., 0,5–0,7 л/га. На осінніх та зи­мо­вих сор­тах кож­ну  на­ступну об­роб­ку про­во­дять че­рез 10–12 днів після по­пе­ред­ньої: Мер­пан, ВГ, 1,9–2,5 кг/га + Да­на­дим стабільний, к.е., 2 л/га, а далі — Світч 62,5 WG, в.г., 0,75–1,0 кг/га + Дур­сбан 480, к.е., 2,0 л/га. Ос­тан­ню об­роб­ку на зи­мо­вих сор­тах ре­ко­мен­до­ва­но застосовувати не пізніше як за 20 днів до по­чат­ку зби­ран­ня плодів — Топсіном-М 500, КС, 1,4–1,6 л/га.

Слід зазначити, що в разі ма­со­во­го за­се­лен­ня крон де­рев олен­кою во­ло­ха­тою вар­то про­ве­с­ти об­при­с­ку­ван­ня од­ним із інсек­ти­цидів: Каліпсо 480 SC, КС, 0,25–0,3 л/га або Маврік, ЕВ, 0,2–0,6 л/га. Та­кож мож­на розмісти­ти в са­ду на­пов­ненні во­дою ємності при­ваб­­­ли­во­го для шкідни­ка си­нь­о­го ко­ль­о­ру, до яких ле­тять жу­ки олен­ки й то­нуть.

Після цвітіння че­решні та вишні за­хист про­во­дять за такою схе­мою: од­ра­зу після квіту­ван­ня за­сто­со­ву­ють Світч 62,5 WG, в.г., 0,75–1,0 кг/га + Зо­лон 35, к.е., 2,8 л/га; на по­чат­ку льо­ту виш­не­вої му­хи дерева сор­тів се­ред­нь­о­го і піз­ньо­го строків дозріван­ня об­при­с­ку­ють: Сігну­м, ВГ, 1,0–1,25 кг/га + Спінтор 240 SC, с.к., 0,3–0,5 л/га; че­рез 10–12 днів пізні сор­ти за­хи­ща­ють: Фи­та­л, РК, 2 л/га + Ак­теллік 500 ЕС, КЕ, 0,8–1,2 л/га. Після збо­ру вро­жаю ефек­тив­ним бу­де за­сто­су­ван­ня Топсіну-М, ЗП, 1 кг/га, а че­рез 12–
14 днів — Фи­­­та­л, РК, 2,0 л/га + Зо­лон 35, к.е., 0,8–2,8 л/га.

Сли­ву після цвітіння об­при­с­ку­ють за схе­мою: за шість-вісім днів після квіту­ван­ня — Світч 62,5 WG, в.г., 0,75–1,0  кг/га + Бі-58 но­вий, к.е., 1,2–2,0 л/га; на по­чат­ку відро­д­жен­ня гу­се­ниць сли­во­вої пло­до­жер­ки І по­коління — Хо­ру­с 75 WG, ВГ, 0,2–0,3 кг/га + Зо­лон 35, к.е., 0,8–2,8 л/га; на по­чат­ку відро­д­жен­ня гу­се­ниць ІІ по­коління — Фу­фа­но­н 570, КЕ, 2,0 л/га.

Після цвітіння аб­ри­ко­са ви­ко­ри­с­то­ву­ють таку си­с­те­му за­хи­с­ту: че­рез п’ять-шість днів після цвітіння об­при­с­ку­ють: Хо­ру­с 75 WG, ВГ, 0,2–0,3 кг/га + Зо­лон 35, к.е., 2,5–3,0 л/га; че­рез 12–14 днів після по­пе­ред­нь­о­го за­хо­ду — Світч 62,5 WG, в.г., 0,75–1,0 кг/га + Зо­лон 35, к.е., 2,5–3,0 л/га; во­се­ни, після опа­дан­ня 60–70% ли­с­тя — Сігнум, ВГ, 1,0–1,25 кг/га.

Од­ра­зу після цвітіння пер­си­ка за­сто­со­ву­ють Топсін-М, ЗП, 2,9 кг/га + Спін­тор 240 SC, с.к., 0,3 л/га; че­рез 12–14 днів після по­пе­ред­нь­о­го об­при­с­ку­ван­ня — Хо­рус 75 WG, ВГ, 0,2–0,3 кг/га + Зо­лон 35, к.е., 1,6–2,4 л/га; у літній період за по­тре­би — Світч 62,5 WG, в.г., 0,75–1 кг/га + Ка­ра­те 050 ЕС, к.е., 0,3 л/га; во­се­ни після опа­дан­ня 60–70% ли­с­тя — Де­лан, в.г., 1 кг/га.

Інші методи захисту саду від хвороб та шкідників

Окрім хімічних об­ро­бок слід не за­бу­ва­ти й про інші за­хо­ди за­хи­с­ту, такі як аг­ро­технічні, ме­ханічні то­що, про­ве­ден­ня яких за­без­пе­чує оп­ти­мальні умо­ви для рос­ту й роз­вит­ку рос­лин, підви­щує їхню стійкість до не­спри­ят­ли­вих фак­торів, у то­му числі й ура­жен­ня хво­ро­ба­ми та по­шко­д­жен­ня шкідни­ка­ми. У період цвітіння в спри­ят­ли­вих до бо­рош­ни­с­тої ро­си сортів яб­луні виріза­ють ура­жені хво­ро­бою суцвіття та од­норічні па­го­ни. Че­рез 10 днів після цвітіння кісточ­ко­вих куль­тур слід видали­ти по­шко­д­жені моніліозом гілки із за­хва­том 5 см здо­ро­вих тка­нин, ви­не­с­ти їх за межі са­ду й спа­ли­ти. Про­тя­гом літа ви­да­ля­ти із са­ду па­да­ли­цю, вчас­но про­во­ди­ти ме­ханіч­ний об­робіток ґрун­ту в при­штам­бо­вих зо­нах, не до­пу­с­ка­ти за­бур’янен­ня.

С. Град­чен­ко, ст. на­ук. співробітник, канд. с.-г. на­ук, 
Інсти­тут садівництва НА­АН

Інформація для цитування
За­хист са­ду після цвітіння/ С. Град­чен­ко// Пропозиція/ — 2017. — № 5. — С. 130-132