Що таке сучасний елеватор. Роман Андрейків

Вважається, що для українського елеватора добрий показник — 3 обороти за сезон (це коли елеватор потужністю одночасного зберігання 50 тис. т за сезон перевалює 150 тис.). Елеватор «Агродар-Бар», розташований у селі Міжлісся Барського району на Вінничині за минулий сезон зробив 7,5 оборотів. А цього року збирається довести цей показник до 8. Попри очікуване зниження валового збору зерна в країні. Як це вдалося, розповідає директор елеватора Роман Андрейків, котрий на «Елеваторному форумі 2020», що пройшов 7 місяців тому в Києві, переміг у номінації «Керівник елеватора».

Скільки часу Ви керуєте цим елеватором? Чим займалися до того, як прийшли сюди?

Я директор даного елеватора з 2011 року, з моменту його введення в експлуатацію. Тобто, в будівництві я участі не брав. А на елеваторах пройшла вся моя трудова біографія. Закінчивши Миколаївський національний аграрний університет за спеціальністю «менеджмент організацій», я працював начальником виробництва на елеваторі компанії «Нібулон». Елеватор був старенький, на базі колишнього комбікормового заводу, де було багато ручної праці і лише одна точка розвантаження,  де міг розвантажитися максимум КамАЗ з причепом, та й то не за один раз. Через два роки я був призначений на посаду директора цього  елеватора компанії , і пропрацював у «Нібулоні» керівником елеватора 8 років. А тоді перейшов сюди.

Яка місткість елеватора? Яким устаткуванням він обладнаний?

Елеватор може одночасно зберігати 50 тис. т зерна. Паспортна потужність на приймання — 8000 т/добу, на практиці вдалося досягти 7000 т. Можливості з відвантаження — 100 вагонів на добу. Найкращий показник, якого досягали — 70 вагонів за 18 годин. Хочемо досягти швидкості завантаження ешелон за 8 годин.

З самого початку тут стоять силоси американської фірми Behlen. Останніми роками додатково встановили силоси виробництва KMZ та «Лубнимаш». Здавався в експлуатацію елеватор з двома американськими сушарками Grain Hendler, в 2012 і 2018 роках додатково встановили по одній сушарці Tornum. Працює два очисних сепаратори SMA-203 продуктивністю 100 т/год кожен від виробника, який був згодом придбаний компанією Bühler. На елеваторі встановлене транспортне обладнання від компанії Intersystems США. Зараз додатково встановлюємо транспортне обладнання — від одеського заводу елеваторного обладнання. Так що від одного виробника не залежимо, а щоразу, коли потрібно щось додатково встановлювати (наприклад, оперативні силоси) або міняти, оголошуємо тендер і задаємо певні технічні параметри. Хочеться відзначити, що час, що минув з часу спорудження нашого елеватора, вітчизняні виробники просунулися далеко вперед, тому зараз ми купуємо й їхню продукцію.

Увесь елеватор сертифікований за ISO 22000. Лабораторія може робити аналіз усіх основних зернових і олійних культур, в т. ч. на вміст білків, олеїнової кислоти, ГМО.

Безумовно, такий сучасний елеватор має конкурентні переваги перед тими, що побудовані ще в радянські часи. Але й сучасні елеватори роблять по три обороти, а ви торік — аж сім з половиною. Як це Вам вдалося?

Ну, ми усі 9 років ішли до цього. У нас і в перші роки були лише поодинокі місяці, коли елеватор простоював. А зараз ми навіть не зупиняємо елеватор для підготовки матеріальної бази (тобто, ремонтних і профілактичних робіт) до наступного сезону. Середній за 9 років оборот становить 4,5, і щороку він збільшується. Наступного року хочемо збільшити цей показник до 8.

Такий показник відображує велику роботу, пророблену всім колективом. Людський фактор — основний фактор ефективності підприємства. Щоб працювати в такому ритмі, потрібен хороший і мотивований колектив.

Де ж його набрати? Адже зараз практично всі роботодавці скаржаться, що працювати нікому, що якість робочої сили низька…

Тим не менше, у нас хочуть працювати. У нас люди заробляють добре. Наприклад, заробітна плата  оператора в активний період складає 20–25 тис. грн. До цього отримує преміальні залежно від результату роботи, на які виділяється частина прибутку підприємства. За рахунок цього машиніст маневрового тепловоза якось за місяць напрацював на 70 тис. грн. Та й успіх підприємства сам по собі є мотивацією.

Ну, це для провідних спеціалістів…

Для них — само собою. Але, повірте мені, і для рядових працівників — теж. Також важливою мотивацією є те, що робота не просто високооплачувана — вона постійна. Хоч у нас, як і у всіх, мабуть, елеваторів є «високий» сезон (5 місяців — з липня по листопад включно) і «низький» (наступні 7 місяців). Крім того, люди цінують те, що для них створюють безпечні умови праці. Бо у нас тут різні механізми, та й висота елеватора досягає 30 метрів.

Ви самі розробили таку систему мотивації?

Ні, це інвестори Групи компаній «Агропросперіс», до якої входить елеватор. І з досвіду роботи нашого елеватора хочу відзначити, що це дуже дієва і ефективна мотивація. Нам приємно, що інвестори розподіляють частину прибутку на преміальний фонд.

Заробляти багато хочуть майже всі, але далеко не всі хочуть так інтенсивно працювати, як ви. Яка у вас плинність кадрів і як ви шукаєте якісний персонал, про дефіцит якого говорять усі?

Основний кістяк фахівців — головні інженер та енергетик, завідувачка лабораторією, три майстри — старший і два змінних, оператори — працюють на елеваторі з самого початку. Взагалі ж серед постійних працівників, яких у нас півсотні (і ще 15 сезонних), половина працює з часу запуску елеватора.

Хороших працівників знайти можна. Вся проблема в тому, щоб адекватно оцінити претендента. Ми намагаємося підібрати таких людей, які б могли працювати в нашому ритмі, адекватно поводилися в колективі. Потім кандидата перевіряє служба безпеки. Важливо й те, що кожен провідний фахівець сам підбирає підлеглих для себе.

Так що, і крадіжок не траплялося?

За всю історію — поодинокі випадки. Крадіжка означає негайне звільнення, і ніяких поблажок. До того ж елеватор охороняє спеціалізована фірма, працює і загальна служба безпеки нашої групи компаній.

Які ще принципи Ви впроваджуєте в роботі з колективом?

З людьми треба працювати постійно, щодня ставити задачі, інформувати колектив, як ми рухаємося, про виконання планів, про проблеми, адже проблеми в колективі впливають на його загальну працездатність. Виробничі проблеми завжди можна обговорити з керівником. До мого кабінету завжди відчинені двері, до мене не треба стояти в черзі і записуватися.

Добре працює й те, що ми даємо можливість реалізувати ініціативи знизу, адже всі недоліки в першу чергу бачать низові працівники. Це розширює можливості постійного моніторингу «вузьких місць», який дав змогу підвищити пропускні можливості елеватора без суттєвого розширення потужностей.

Як ви їх підвищували?

За 9 років, які я керую елеватором, зроблено багато. Перша ж проблема, з якою ми зіткнулися — це те, що сушарки працювали лише на третину паспортної потужності. Зв’язалися з заводом-виробником, а він нам нічим не зміг допомогти: сушарки змонтовані правильно, сушіння ведеться правильно. Довелося залучити Національний університет харчових технологій у Києві, з яким ми тісно співпрацюємо, проводити дослідження. Завдяки роботі професора Гапонюка Ігора Івановича було встановлено, що були проблеми з повітряним потоком. І коли ми замінили вентилятори, які нагнітали повітря, на потужніші, то сушарки вийшли на заявлену продуктивність.

Через 2 роки після запуску елеватора замінили майже повністю транспортне обладнання, довівши його потужність зі 100 до 175 т/год. Суттєво збільшили кількість оперативних силосів для вологого зерна. Спочатку було 4 таких силоси по 350 т кожен, зараз їхній загальний обсяг 4000 т, тобто майже на рівні добової потужності сушарок. До двох передбачених проектом точок розвантаження додали ще дві для самоскидів. Тож зараз маємо чотири таких точки: дві можуть приймати як самоскиди, так і бортові автомобілі, інші дві — тільки самоскиди. Це відповідає ситуації: зараз половину зерна до нас привозять самоскидами.

Зараз елеватори опинились у ситуації, коли доводиться конкурувати за поклажодавця. Особливо в новому сезоні, коли очікується зменшення валового збору через посуху. Як ви боретеся за клієнта?

Я волію вживати не слово «клієнт», а слово «партнер». Тобто, будувати з поклажодавцями довгострокові, довірливі відносини. Адже ми в них зацікавлені, попри те, що елеватор належить групі компаній, яка сама має крупномасштабне сільськогосподарське виробництво, в т. ч. в нашій місцевості. Так, якщо минулого сезону 60% зерна надійшло на наш елеватор з господарств ГК «Агропросперіс», а 40% — від інших господарств, то в сезоні, що почався 1 липня, ми розраховуємо досягти співвідношення 50:50. І жоден елеватор ще не знизив планів з перевалки зерна — тільки підвищують. Хоча з кукурудзою, яка дає основний вал, уже зараз видно проблеми.

А для сільгоспвиробників зараз головне — оперативність обслуговування. Швидкість відвантаження дає змогу вчасно виконати контракти. В жнива, коли до нас привозять основні обсяги зерна, час — на вагу золота. Поки стоїш у черзі, у тебе в полі може дощ пройти, який може знизити і клас зерна, і врожайність.

Як можна досягти оперативності, коли залежиш від «Укрзалізниці»?

Ну, ми й тут трохи покращили ситуацію — купили маневровий тепловоз, то можемо хоч на станцію подавати вагони, а станція у нас маршрутна. Бо раніше бувало, що тепловоз «Укрзалізниці» перед самими воротами розвертався і їхав за викликом свого керівництва в інше місце. Але й зараз непросто. Бувають ситуації, що у нас на станції накопичується до 150 вагонів, нам уже маневрувати стає важко, бо «Укрзалізниця» не може їх забрати. Сподіваюся, що з допуском на залізниці України приватної тяги стане легше.

Тобто, конкуренція йде не тільки за рахунок ціни?

Так. Хоча й ціни на послуги намагаємося підтримувати привабливі. Якщо в перші роки роботи ціни у нас були, можна сказати, високі, то зараз — середні. І буває таке, що фермер спочатку говорить, що до нас далі везти зерно, але коли я прошу його порахувати, то виходить, що хоч і далі, але все одно вигідніше.

В сезон неможливо уявити елеватор без черг. Як ви прискорюєте їх проходження?

Черги частіше виникають під час приймання пізньої групи: кукурудза вимагає сушіння, а соняшник має низьку сипучість і високу смітну домішку. Загалом за 9 років ми практично переробили технологічну схему, щоб мати можливість управляти зерновими потоками і з точки А в точку Б подати зерно не одним маршрутом, а різними. Це дає можливість маневрувати в умовах інтенсивних вхідних потоків і неоднорідності партій. Збільшення продуктивності сушарок, транспортного обладнання, нові оперативні силоси — все це сприяє більш оперативному вивільненню транспорту.

Важливу роль відіграє планування своєї роботи. Якщо до нас їде автомобіль з господарств ГК «Агропросперіс», ми вже маємо інформацію про автомобіль, вид зерна і господарство, з якого він їде. Зі сторонніми партнерами щодня тримаємо зв’язок і теж маємо уявлення, що і скільки вони можуть привезти.

Зараз вводиться в експлуатацію все більше елеваторів, і більша частина будується для власних потреб великими й середніми агрофірмами. Отже, щоб хоча б підтримувати обсяги перевалки зерна, треба залучати все більше господарств. Як ви справляєтеся з цим викликом?

Так, зараз конкуренція між елеваторами зростає, тож перебирати поклажодавцями не випадає. Всього зараз у нас близько 150 партнерів. Є господарства, які за сезон привозять одну 25-тонну машину. Є півдесятка агрофірм, які привозять до 20 тис. т зерна. Середній поклажожавець привозить до нас 700–800 т.

Звичайно, велика кількість дрібних постачальників ускладнює роботу. Буває, що за день можемо прийняти зерно від 40 господарств. Враховуючи, що господарство може прислати різні машини з різними культурами, то лабораторії доводиться формувати до 55 середньодобових зразків. Це було б неможливо, якби ми не автоматизували лабораторію. Лабораторія обладнана сучасним високоточним обладнанням, яке дає можливість оперативно отримувати інформацію про вміст білка і клейковини в пшениці, визначити білок у сої, визначити олійність ріпаку, сої, соняшнику, вміст олеїнової кислоти в соняшнику, провести кількісний і якісний аналіз на вміст ГМО. Визначені показники автоматично попадають у базу даних. Але такі аналізи, як визначення вмісту сміття, битого, пошкодженого, зіпсованого зерна визначається вручну.

Автоматизацією охоплено й інші аспекти роботи елеватора. Наприклад, проходження автомобіля по елеватору: кожному водію видається магнітна картку, а по території елеватора є термінали, де цією карткою ідентифікується транспорт і ініціюються процеси. Запроваджено електронний документообіг, отже, з бази постійно надходить оперативна інформація.

Чи можуть у такій ситуації вижити елеватори, побудовані ще в радянські часи? Чи все, що можна там зробити — це все знести, щоб побудувати нове?

Навіть такий елеватор можна довести до маршрутного або принаймні покращити його можливості. Треба виходити з конкретних гострих питань: у когось це відвантаження, у когось — сушарки, у когось — дефіцит місця для зберігання. Всі ці питання можна вирішити, якщо є хороша команда фахівців. А без такої команди найпотужніший і найефективніший елеватор — це набір обладнання, який можна швидко «добити». Це залежить від кваліфікації та мотивації персоналу, від того, наскільки персонал працює на упередження, а не на вирішення проблем. Такий підхід заощаджує ресурси і забезпечує максимальну продуктивність роботи за рахунок уникнення простоїв, максимальної ефективності роботи ліній.

Що зараз робите в плані модернізації елеватора?

Закінчуємо модернізацію транспортного обладнання, монтуємо вітрозахист сушарок, який дасть змогу знизити втрати тепла і заощадити енергоносії. Проводитимемо подальшу модернізацію лабораторії. Також збираємося встановити нову сушарку, яку планується перевезти з іншого елеватора компанії.

Розмовляв Богдан Малиновський, b.malinovskiy@univest-media.com