Спецможливості
Статті

Альтернативне свинарство: український досвід

15.07.2008
1203
Альтернативне свинарство: український досвід фото, ілюстрація
Як здешевити традиційне виробництво свинини? “Пропозиція” (№1/2006) вже розповідала про зарубіжний досвід альтернативного свинарства. Українські науковці провели свій експеримент і дійшли висновку, що оптимальний підхід — це поєднання традицій і альтернативних технологій.

Виробництво продуктів харчування, особливо м’яса, в різних країнах світу завжди було й залишається одним із пріоритетних напрямів розвитку сільського господарства. Свинина є основою світового м’ясного балансу, на неї припадає нині близько 39% валового виробництва м’яса, а в деяких країнах — майже 60–80% загального виробництва.
В Україні за останні кілька років намітилась тенденція до збільшення інвестицій у свинарство, але ціни на свинину на внутрішньому ринку поки що перевищують європейські на 30–50%. Один із можливих шляхів здешевлення виробництва — впровадження ресурсо- та енергоощадних технологій. Це, окрім зниження собівартості свинини, посприяє підвищенню її якості, конкурентоспроможності й водночас зменшить вплив на довкілля.
Енергоощадні технології дають можливість зменшити витрати на виробництво 1 ц свинини: електроенергії — на 19%, коштів на оплату праці — на 2%. Зменшення собівартості продукції становить, відповідно, 6,7%.
Дослідження, проведені в різних країнах світу, засвідчили, що альтернативні технології добре приживаються в разі дорощування та відгодівлі свиней, не поступаючись при цьому традиційним технологіям із використанням спеціалізованих приміщень зі штучним підтриманням мікроклімату. Немає розбіжностей у середньодобових приростах, у швидкості досягнення реалізаційної маси.
Однак досі не дійшли єдиної думки щодо найкращої ефективності використання кормів у кожному з двох варіантів виробництва свинини, а також стосовно одержання опоросів та утримання підсисних поросят на глибокій незмінній підстилці. Одні дослідники фіксують збільшення витрат кормів на 1 кг приросту в разі утримання свиней в ангарах, другі вказують на зменшення витрат кормів улітку і збільшення в холодну пору року. Водночас із позитивними результатами отримання поросят у свинарниках альтернативного типу спостерігалося погіршення відтворювальних якостей свиноматок за їх групового утримання під час опоросу. Щодо холостих та поросних свиноматок більшість досліджень підтверджує переваги утримання їх в альтернативних спорудах.


Хто в ангарі, хто за кам’яною стіною
Учені Дніпропетровського державного аграрного університету взяли за мету порівняти традиційну трифазну технологію виробництва свинини та однофазну з використанням глибокого шару солом’яної підстилки в умовах одного господарства з однаковим набором кормів та на спорідненому генетичному матеріалі, а також дослідити ефективність поєднання варіантів різних технологічних рішень, їх вплив на продуктивність тварин та економічні показники виробництва свинини. Матеріалом для досліджень слугували свині великої білої породи.
В одному з господарств Дніпропетровщини було розпочато реконструкцію свинарника під технологію однофазного утримання. До цього свинину тут виробляли за традиційною трифазною технологією, яка функціонує й дотепер. Тобто одночасно на рівні одного господарства, в однакових умовах годівлі, на одному й тому ж поголів’ї ми провели порівняння різних технологій виробництва свинини відповідно до методики, поданої в таблиці 1. Опороси в усіх групах проводили у вересні-жовтні 2003 року.
Як бачимо зі схеми, холостих та поросних свиноматок у трьох групах утримували в традиційних приміщеннях по 15 голів у станку (мал. 1).
Підсисних свиноматок із поросятами перших двох груп утримували в традиційних цегляних станках, у приміщенні з регульованим мікрокліматом, нормованою годівлею та використанням змінної солом’яної підстилки (мал.2).
У третій групі — опорос та утримання підсисних свиноматок з поросятами відбувалися в легкій тентовій споруді на глибокій незмінній підстилці за групової лактації свиноматок без штучного підтримання мікроклімату та з вільним доступом до кормового столу (мал. 3).
Поросят перших двох груп дорощували в традиційних станках. Групи свиней по 25 голів утримували на суцільній бетонній підлозі з використанням змінної солом’яної підстилки, в капітальному приміщенні з регульованим мікрокліматом та нормованою годівлею.
У третій групі умовний період дорощування проходив у легкій тентовій споруді, на глибокій незмінній підстилці, без штучного підтримання мікроклімату. Тобто там, де опоросилися свиноматки.
Поросят із першої групи, яка була контрольною, відгодовували в традиційних станках по 20 голів у кожному, на суцільній бетонній підлозі, з використанням змінної солом’яної підстилки, в капітальному приміщенні з частково регульованим мікрокліматом. Годували досхочу (мал.4).
Свиней другої та третьої груп відгодовували в легкій тентовій споруді, на глибокій незмінній підстилці, без штучного підтримання мікроклімату, з вільним доступом до годівниць. Тобто там, де опоросилися свиноматки (мал.5) .


Пересвідчуємося
на власному досвіді:
свині вибирають найкраще
Під час досліджень з’ясувалося, що умови утримання за різних технологій суттєво вплинули на репродуктивні показники свиноматок (табл. 2).
Так, у перших двох групах багатоплідність, порівняно з третьою, була на 14% вищою. Але поросята в третій групі були більшими (маса однієї голови за традиційної технології була нижчою на 18%), що насамперед пов’язано з їх кількістю в гнізді. Система утримання свиноматок не вплинула на масу гнізда: на час відлучення в усіх трьох групах вона була майже рівна. Збереженість поросят протягом 35 днів за однофазної технології зменшувалась на 2–4%. Витрати престартерного комбікорму в розрахунку на одне порося за 35 днів збільшувались на 3,1–3,4 кг, що збільшує собівартість 1 кг приросту. Після відлучення інтенсивність росту була більшою в підсвинків за традиційної технології, що позначилось на собівартості 1 кг приросту живої маси поросяти до досягнення 60-денного віку. Вона була нижчою на 0,3– 0,6 грн за традиційної технології вирощування поросят.
На дорощуванні поросята, вирощені в ангарах, практично наздогнали своїх однолітків із традиційного свинарника (табл. 3).
При цьому середньодобові прирости в них були вищими на 8,5%. Але й витрати кормів за однофазної технології утримання залишались більшими на 0,28 кг порівняно з аналогічними показниками за традиційної технології. Завдяки більшій інтенсивності росту тварин за однофазної технології, собівартість 1 кг приросту та собівартість дорощування однієї голови в цілому була меншою на 5,8 грн, або на 6,9%.
Основною (з погляду отримання продукції) фазою виробництва свинини є відгодівля (табл. 4).
За однофазної технології 110 кг живої маси тварини досягали на 11 днів швидше і середньодобові прирости за період відгодівлі були на 99 г вищі порівняно з традиційною технологією. Однак, враховуючи те, що в разі жорсткіших умов утримання тварини витрачають більше енергії, то й витрати кормів за період відгодівлі, незважаючи на більшу інтенсивність росту, в цих тварин були вищими на 0,23 кг.
За даними наших досліджень, найбільший інтерес становить друга група, утримання якої поєднувало в собі традиційні та маловитратні технології.
Собівартість відгодівлі тварин другої групи була найнижчою, що свідчить про ефективність поєднання сильних сторін обох технологій.


Оптимальна комбінація
Порівняння було б неповним без урахування економічних показників ефективності виробництва (табл. 5).
Проведення опоросів з використанням групових секцій для опоросу призводить до зменшення багатоплідності свиноматок на 15,1% та кількості поросят до відлучення — на 16%. Маса гнізда в цей період зменшується на 21,2%. Комфортність та відмова від перегрупувань на відгодівлі за однофазної технології добре впливають на інтенсивність росту свиней. За цих умов середньодобові прирости були вищими на 9,8%, а реалізаційної маси свині досягали раніше на 12 днів.
Прибуток від реалізації однієї голови за однофазної технології виробництва був вищий на 91 грн, порівняно з традиційною, та на 22 грн — з комбінованою технологією. Адже значно меншими були й витрати на енергоносії та оплату праці.
Але, враховуючи кількість поросят, отриманих від однієї свиноматки за рік, і прибуток від їх відгодівлі та реалізації, найбільш ефективним, на наш погляд, є поєднання традиційної технології отримання та дорощування поросят із енергоощадною технологією їх відгодівлі. В разі комбінування цих двох технологій прибуток від реалізації відгодованого потомства однієї свиноматки за рік був на 1889 грн більший, порівняно з традиційною технологією, і на 1111 грн —  порівняно з альтернативною енергоощадною технологією. 

М. Повод,
канд. с.-г. наук, доцент

Інтерв'ю
Ольга Насонова, ресторанний експерт, концептолог і аналітик
В Європі та Америці вже давно цінується все, що відрізняється від масового продукту в маркетах, так званий hand made, до якого відносяться в тому числі і продукти, вирощені на приватних фермерських
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча

1
0