Розтріскування ріпаку: прихованохоботники чи морози?

Причини розтріскування стебел ріпаку  на сьогодні залишаються основною проблемою для ріпаківників.

На початку травня 2009 р. ріпаківники забили тривогу: розтріскується ріпак. Доводилося щодня відповідати на десятки телефонних дзвінків і пояснювати це явище. В перші два дні, не маючи можливості

діагностувати посіви, я погоджувався з поширеною думкою, що причиною розтріскування стебел є несприятливі гідротермічні умови, зокрема: температурний режим, приморозки, різкий перепад нічних та денних температур, тривале бездощів'я. Пошуки причин розтріскування та спроби їх пояснити здійснювали саме в цьому напрямі. "Приморозки на початку цвітіння можуть спричинити розірвання, а пізніше викривлення пагонів" - цитата зі с.192 книги: Ochrona roslin rolniczych w uprawie integrowanej/ F.Hani, G. Popow, H. Reinhard, A. Schwarz, K. Tanner, M.Vorlet.- Warszawa Panstwowe Wydawnictwo Rolnicze i Lesne, 1998.-334 c. Але на с.202 цього ж видання на світлині видно розтріснуте стебло (точно таке саме, як і на наших полях у 2009 р.) через зовсім інші причини, про що йдеться нижче.
Я теж не знаходив для себе пояснення: що за фізіологічні процеси відбуваються в тканинах рослин, наслідком яких є розтріскування?!
По-перше, ріпак аж ніяк не можна назвати теплолюбною рослиною, яка боїться приморозків. Чому в минулі роки стебла рослин від таких самих приморозків (навіть у фазі цвітіння) не розтріскувалися? Можливо, в 2009 р. тривалість нічних приморозків була довшою. У західних областях України приморозки були слабші, ніж в інших регіонах. Отже, не факт, що мороз є причиною!
По-друге, посуха - це чинник, що пришвидчить зневоднення, в'янення, випадання рослин. Розтріскування від приморозків, навпаки, ймовірніше в умовах надмірного зволоження грунту, швидкого наростання біомаси й за більшого вмісту води в ній. Отже, точно - не посуха є причиною!
 По-третє, в умовах нестачі вологи та тривалого періоду низьких нічних температур пластичні речовини, що фотосинтезувалися в денний період, не використовувались повною мірою на ростові процеси. Це візуально видно на переважній більшості посівів: ріпак нижчий, має меншу біомасу, ніж у попередні роки. Отже, сповільнені ростові процеси, швидше, захищають від розтріскування, ніж є ймовірною причиною розтріскування стебел.
По-четверте, в деяких районах Львівської області приморозків майже не було, або температура опускалася лише до мінус 1...2 градусів. А стебла, однак, розтріскувалися, тоді як у попередні роки сильніші приморозки до цього не призводили!
По-п'яте, на частині рослин я виявив чіткі й зрозумілі ознаки пошкодження рослин шкідниками, в більшості випадків - на тих, що розтріскалися.
На час написання цієї статті фізіологічна причина розтріскування стебел ріпаку залишається основною для ріпаківників: науковців, менеджерів агроторгових компаній, представників насіннєвих фірм, фахівців, агрономів. Розглядали також версії, що це явище спричинене ураженням хворобами, зокрема циліндроспоріозом чи іншими.

Великий ріпаковий прихованохоботник (ВРП)

Ураження циліндроспоріозом справді може супроводжуватися появою тріщин на стеблі з характерним побурінням. Але діагностичні ознаки хвороб дещо інші й не спричинюють масового розтріскування стебел. Ураження хворобами правильніше буде розглядати як наслідок, а не першопричину. Крім того, був певний період розтріскування, яке в подальшому зупинилося, що більше прив'язується до певної фенофази розвитку шкідників, ніж хвороб. Чітких ознак поширення хвороб у ці дні не виявлено.
Було висловлено також інші причини розтріскування.
Обстеження великої кількості полів дають мені підставу зробити висновок, не заперечуючи інших версій, що розтріскування спричинене ... шкідниками, а саме: прихованохоботниками, в основному великим ріпаковим та капустяним стебловим. Спершу дамо детальнішу інформацію про цих шкідників, яких є кілька видів. Їх наведено в статті в хронологічному порядку появи на полях.
 
Капустяний галовий прихованохоботник - Ceutorhynchus pleurostigma.
Жук завдовжки 2-3 мм, сірувато-чорний з коричневими волосками, без блиску, матовий. З'являється на посівах ріпаку наприкінці серпня - на початку вересня. Самка вигризає заглибини в кореневій шийці або головному корені й відкладає в них яйця. Внаслідок пошкодження тканин утворюється наріст (гали) в середньому завбільшки в 1 см. Якщо на одній рослині яйця відклали кілька самок, формується кілька наростів (галів). Це послаблює ріст рослин, знижує їхню зимостійкість, рослини можуть ламатися, вони менш стійкі проти ураження грибковими хворобами.
 Личинка завдовжки до 5 мм, С-подібно зігнута, безнога, жовтувато-біла з жовтувато-бурою головою. Живе й зимує всередині галів. Навесні личинка закінчує розвиток і заляльковується в земляних комірках.

Хрестоцвітий прихованохоботник - Ceutorhynchus picitarsis.
 Жуки завдовжки 2-3 мм чорного кольору з металевим блиском, вкриті досить густим волосяним покривом. Ніжки чорні, лапки рудуваті. Личинки завдовжки 4-5 мм, голова яких спочатку темно-вишнева, потім ясно-жовта, виїдають ходи в листках і головному пагоні.
 Ознаки пошкодження подібні до ознак, спричинених личинкою ріпакової блішки. Личинки хрестоцвітого прихованохоботника, як і личинки ріпакової блішки, є причиною раннього (осіннього, весняного) вилягання рослин.
 Жуки з'являються вже за температури повітря 4...6°С, першими серед прихованохоботників, навіть у березні, а іноді ще й у лютому. Яйця відкладають від вересня до березня в пазухи листків, у грубіші жилки листків, кореневу шийку. З яєць розвиваються личинки, які живляться в кореневій шийці, нижній частині стебла, листках. Типовим пошкодженням посівів є руйнування головного стебла, вилягання стебел рослин на рівні поверхні грунту, особливо в разі сильних вітрів. Верхівка пагона рослини, пошкоджена восени, відмирає, а рослина вимерзає або формує бічні пагони (часто це явище діагностують як пошкодження від морозу). У рослин, що збереглися, в'януть та опадають листки, ріст сповільнюється. Захисні обробки проти ріпакової блішки одночасно вирішують проблему захисту від хрестоцвітого

Пошкодження великим ріпаковим прихованохоботником

прихованохоботника.
Розвивається жук в одному поколінні. Сильніше пошкоджує озиму суріпицю.
Поріг шкодочинності: 10 жуків протягом трьох днів на одну жовту чашку (RAPS GbR).

Великий ріпаковий прихованохоботник - Ceutorhynchus napi.
Найбільш шкодочинний серед прихованохоботників. З'являється навесні другим після хрестоцвітого прихованохоботника. Активно поширюється в регіонах масового вирощування ріпаку.
 Жуки завдовжки 3-4 мм, сірувато-чорні з коричневими (біло-сірими) волосками, зимують у грунті на полі після ріпаку. За температури повітря вище 6°С починають з'являтися з місць зимівлі, масово вилітають за температури 9...12°С. Рано навесні (часто в середині березня, ще до початку відновлення вегетації), коли впродовж 7-10 днів максимальна денна температура перевищує 9°С тепла, самки великого ріпакового прихованохоботника відкладають яйця у верхівки молодих пагонів ріпаку (нижче на 1 см за верхівку пагона). У місцях проколів на стеблі видно темні плями.
Личинка жовтувато-біла, С-подібна, безнога, завдовжки 5-7 мм, з темно-коричневою головою. Фаза яйця триває 7-10 днів, після чого личинки прогризають ходи всередині пагонів, спричинюючи розтріскування вздовж стебла і його зигзагоподібне вигинання у вигляді латинської літери "s". Пошкоджений пагін хворобливо потовщується, стає сплющеним або розтріскується, ріпак нерівномірно цвіте й достигає. У м'якоті стебла вздовж переміщення личинок видно коричнюваті сліди їхньої життєдіяльності. Найбільшої шкоди рослина зазнає в разі відкладення яєць у фазі від початку росту пагона до 30 см його висоти. Личинки можуть пошкоджувати також кореневу шийку. У місця пошкодження проникає патогенна інфекція, спричинюючи ураження такими хворобами, як фомоз, склеротиніоз, біла гниль, сіра гниль.
 Тож важливо вчасно обприскати посіви навесні в разі появи великого ріпакового прихованохоботника за температури вище 6°С ще до появи квіткоїда.
 Поріг шкодочинності: на початку березня - 10 жуків протягом трьох днів у жовтій посудині; в кінці березня - 2-4 жуки на 25-ти рослинах. Розвивається жук в одному поколінні.
 Увага! Відчуваючи загрозу, жук падає з рослини ріпаку, завмирає, тому його важко знайти в посівах.

Вилягання рослин від хрестоцвітого прихованохоботника

Капустяний стебловий прихованохоботник - Ceutorhynchus quadridens, syn. C. pallidactylus.
 Менш шкідливий, ніж великий ріпаковий прихованохоботник. Навіть за сильного поширення цього шкідника зниження врожаю не перевищує 20%. Найбільше шкодить у західних, центральних та південних областях. Шкодочинні жуки й личинки.
 Жук завдовжки 2,5-3,5 мм, сірувато-бурий, синьо-чорний, чорний, густо вкритий волосками, які мають забарвлення від білого до червоно-сірого. Лапки - червонуваті. Восени переселяється на посіви озимого ріпаку, де зимує. Навесні відновлює активність, починаючи з кінця березня, розвивається пізніше за великого ріпакового прихованохоботника, коли температура повітря досягає 8...9°С. Жуки живляться листками, прогризаючи в черешках і товстих жилках епідерміс, після чого виїдають м'якоть у вигляді невеликих камер, навколо яких розростається тканина й утворюються здуття - "бородавки". На пластинках листків пошкодження мають вигляд білуватих плям. На відміну від великого ріпакового прихованохоботника, немає ніякого викривлення головного стебла. Період заселення поля - кінець березня - початок травня. Наприкінці квітня самка відкладає на рослину двоє-восьмеро яєць (усього близько 80 шт.) на нижньому боці листка на головній жилці, рідше - в черешки і стебла. Місця яйцекладок здуваються й нагадують бородавки. Яйця визрівають протягом п'яти-восьми днів.
Личинка безнога, дещо зігнута, завдовжки 4-6 мм, жовтувато-біла, з коричневою головою. Вона прогризає ходи по черешку листка в стебло, рухаючись по ньому вниз, іноді опускається до кореневої шийки. На великих листках розвиток личинок може закінчитися без переходу в стебло. У пошкоджених рослин опадають листки, вони відстають у рості, погано розвиваються, стебла можуть ламатися, стручки передчасно світлішають і достигають, посіви достигають нерівномірно. За сильного пошкодження рослини навіть гинуть.
 Якщо стебло розламати, то можна побачити личинки та сліди їхньої життєдіяльності: частина м'якоті вздовж пересування личинок набуває коричневого кольору. Личинка розвивається три-п'ять тижнів, після чого виходить назовні та заривається в грунт і там заляльковується на глибині 2-4 см. Через 18-20 днів відроджуються молоді жуки, зазвичай у травні-липні, які після нетривалого живлення на рослинах зариваються в грунт на зимівлю. Розвивається жук в одному поколінні.
 Спричинені жуками та личинками пошкодження є воротами для проникнення в рослини збудників хвороб, особливо таких, як фомоз, склеротиніоз, біла гниль, сіра гниль.
 Обприскування проти капустяного стеблового прихованохоботника збігаються з обприскуваннями проти квіткоїда.
 Поріг шкодочинності: 20 жуків на жовту посудину протягом трьох днів або чотири жуки на 25 рослин.
 Увага! Відчуваючи загрозу, жук падає з рослини ріпаку, завмирає, тому його важко знайти на посівах.

У центрі - рослина, пошкоджена великим ріпаковим прихованохоботником, по боках - хрестоцвітим прихованохоботником

Капустяний стручковий прихованохоботник (ріпаковий насіннєвий прихованохоботник) - Ceutorhynchus assimilis.
Шкодочинні жуки та личинки.
Жук завдовжки 2,5-3 мм, сіро-сталевого кольору, з густим волосяним покривом. Пробуджується він навесні за температури 7...8°С, розвивається за температури понад 13...15°С і заселяє ріпаки, починаючи з країв поля. На посівах ріпаку з'являється, в основному, на початку цвітіння, найпізніше серед прихованохоботників. Харчуються жуки спочатку бутонами, потім стручками. Вони можуть пошкодити 60-70% стручків, що призводить до втрати 30% урожаю. В травні - на початку червня самка відкладає яйця ( причому одне, рідко два в стручок) у молоді стручки завдовжки 2 см. Яйцекладка може тривати 20-30 днів. Плодючість самки - 30-50 яєць. Через 10-12 днів відроджуються личинки.
Личинка завдовжки 4-5 мм, біла з бурою головою, безнога, С-подібно зігнута. Живиться молодим насінням. Кожна личинка з'їдає три-сім насінин. Зовні пошкодження стає помітним після того, як личинка виїдає в стручку отвори розміром 0,8 см. Через ці отвори відкладають яйця самки капустяного стручкового комарика (галиці). Ця "парочка" (капустяний стручковий прихованохоботник + капустяний стручковий комарик) може спричинити зниження врожайності на 5-10 ц/га.
 Після закінчення розвитку (приблизно 30 днів упродовж червня) личинка виходить із стручка і заляльковується в грунті на глибині 2-4 см. Через 10-12 днів відроджуються жуки нового покоління, які деякий час живляться на капустяних рослинах, а восени зариваються в грунт для зимівлі. Розвивається в одному поколінні.
Оптимальним терміном боротьби з капустяним стручковим прихованохоботником є фаза опадання пелюсток з квіток ріпаку та початок формування стручків.
 Поріг шкодочинності: струшувати пучок квіток перед початком цвітіння - один жук на рослину; у фазі цвітіння - один жук на дві рослини.
Таким чином, унаслідок різкого розширення посівних площ під ріпаком (1,5 млн га) створено харчову базу й великий сприятливий ареал для лавиноподібного розвитку шкідників. За даними М. П.Секуна, у західних і центральних областях пошкодження рослин насіннєвим (стручковим) прихованохоботником уже в 2008 р. становило 10-25%. Неважко спрогнозувати, що в 2010 р. потрібно буде інтенсивно захищати посіви, насамперед від прихованохоботників, з якими в минулі роки практично ніхто не боровся. Тобто обприскувати посіви доведеться рано навесні, а не на початку цвітіння.
За даними чеських дослідників, саме прихованохоботники можуть завдавати найбільшої шкоди ріпаку (рис.1).
Як бачимо з поданої вище характеристики прихованохоботників, галовий та хрестоцвітий прихованохоботники з'являються восени. Рано навесні за температури лише 4...6°С розвивається хрестоцвітий прихованохоботник. Після нього, за температури понад 6°С, починає з'являтися великий ріпаковий прихованохоботник, який у 2009 р. і спричинив на частині полів сильне розтріскування стебел ріпаку. Потім, за температури 8...9°С, з'являється капустяний стебловий прихованохоботник. У фазі цвітіння й формування генеративних органів на ріпаку шкодить капустяний стручковий прихованохоботник. Останній знищується внаслідок обробок проти квіткоїда за умови, що обприскування проводили в другій половині або в кінці цвітіння. Часто в ці фази рослини не обприскують, пояснюючи це тим, що немає загрози від квіткоїда. І саме через недостатній інсектицидний захист у другій половині цвітіння створюються добрі умови для розвитку капустяного стручкового прихованохоботника та капустяного стручкового комарика (галиця), що призводить до масового передчасного розтріскування заселених шкідниками стручків.
Отже, захист від прихованохоботників потребує більшої уваги: проведення обліків, обстеження полів, - з урахуванням температурного режиму.
Значно легше боротись із квіткоїдом, якого легко діагностувати.
Рано навесні, в умовах низьких температур, добре діє проти прихованохоботників інсектицид Фастак.

В. Лихочвор,
д-р с.-г. наук, професор,
зав. кафедри технологій у рослинництві Львівського національного
аграрного університету.