Розкидати гній – отримати високий урожай

Внесення органічних добрив — найкращий спосіб збагачення грунту органічною речовиною, яка здатна перетворюватись на гумус, що значно підвищує грунтову родючість (із 1 т гною утворюється 35–50 кг гумусу). Водночас у грунті синтезуються гумінові і фульвокислоти, які мають підвищену обмінну здатність. Найпоширеніші види органічних добрив добре відомі — це перегній, торф, зола, гній, пташиний послід, компост. Серед відносно нових — сапропель (органічний мул, донні відкладення прісних водоймищ), комплексні органічні добрива. Їхнє використання є складовою органічного (екологічно чистого) виробництва продукції рослинництва.
Як відомо, гній — важливе джерело азоту, фосфору і калію як за абсолютною їхньою кількістю у ньому, так і за вартістю, рівномірністю розподілення територією сільськогосподарського використання. Поживні речовини гною використовуються рослинами поступово, тобто його удобрювальна дія має тривалий перебіг: на легких грунтах — протягом чотирьох-п’яти, на важких — семи-десяти років.

Обрати — щоб згодом не шкодувати
Техніку для удобрення грунту, внесення добрив класифікують залежно від типу органічних добрив на: розкидачі твердих органічних речовин (компост, гній) та агрегати для внесення у грунт рідких органічних субстанцій. Своєю чергою, розкидачі твердої органіки бувають самохідні та причіпні, а також, якщо класифікувати їх за принципом вивантаження добрив, — розкидачі із заднім та боковим вивантаженням.
Причепи-розкидачі використовують для розподілення органічних добрив, таких як гній коров’ячий із вмістом підстилкової соломи, пташиний послід, компост тощо, поверхнею грунту Такі машини дають змогу транспортувати великі об’єми добрив, що прискорює процес удобрення полів. Окрім того, більшість причепів-розкидачів можна використовувати впродовж усього року завдяки демонтажу системи розкидання, після чого оператор може застосовувати цю машину для транспортування зернових культур, зеленої маси, силосу, цукрових буряків тощо.
Вітчизняний ринок пропонує понад десяток іноземних брендів і цілу низку вітчизняних марок розкидачів органічних добрив. Зокрема, серед вітчизняних пропозицій — кузовні розкидачі для внесення твердих органічних добрив у грунт виробництва «Ковельсільмаш» (вантажопідйомністю від 3 до 14 т). У продуктовій лінійці компанії «Яр-Степ» зі Львова — розкидачі органічних добрів вантажопідйомністю від 6 до 10 т. Волинська компанія «Техфунк» для невеликих фермерських господарств пропонує малогабаритні розкидачі органічних добрив під трактори потужністю від 25 к. с..
Серед іноземних виробників українському аграрію відомі такі компанії, як Annaburger, Bergmann, Brochard, Deguil­laume, Dezeure, Fliegl, Kemper, Kirchner, Kuhn, Pichon, Samson Strautmann, Joskin і ще багато інших (перелік компаній надано в алфавітному порядку). Роз­гля­немо деякі з них.
Нещодавно німецька фірма Anna­burger вивела на ринок нову модель розкидача добрив у грунт TeleLіner, прототипом якого став добре відомий універсальний HTS. TeleLіner не тільки «успадкував» багатофункціональність попередника, але й став досконалішим із технічної точки зору. Значна місткість кузова (обсяг кузова машини за лічені секунди збільшується удвічі шляхом підняття бортів) і потужний транспортер забезпечують розкидання органіки обсягом до 40 т/га. Розкидні диски гарантують рівномірне розподілення органічних добрив як упоперек, так і поздовж руху. А система керування може бути прив’язана до карти місцевості за допомогою супутникового GPS-контролю, що забезпечить точне дозування матеріалу, маса якого оптимально розподіляється полем.
Компанія Kuhn пропонує широку лінійку агро­­­машин для внесення органічних добрив у грунт із задніми та бічними пристроями розкидання. Особ­ли­вий попит має агрегат Protwіn Slіnger, у якому запатентована конструкція подвійного шнека. Вона витримує навантаження будь-якого найважчого матеріалу, забезпечує постійний рух добрива чи піску на розвантаження, допомагає уникнути нерівномірності розкидання. Protwіn Slіnger дає змогу контролювати ширину розкидання добрив у грунт під час роботи поруч із парканом, шляхами або у вітряну погоду. Розкидання завантаженої маси здійснюється ним у межах ширини від 1 до 20 м.
Удобрювачі для грунту Joskіn розподілені на кілька моделей — Siroko, Tornado, Ferti-Cap, Ferti-Space. Вони вміщують і розкидають від 8 до 21 т органіки на ширину від 8 до 12 м. Звертає на себе увагу модель Joskin Tornado — потужний розкидач добрив у грунт, простий у використанні, із великими колесами, що забезпечують безпроблемну роботу на вологому грунті. Два вертикальних шнекових вали розкидання, сталеві знімні реверсивні зуби забезпечують надійну механіку процесу розкидання із шириною захвату від 7 до 16 м за один прохід залежно від різновиду добрива у грунт, що розкидається. Кузов має висоту 1,5 м і місткість від 11,5 до 25,8 м3 залежно від конкретної моделі.

Вибір — за аграрієм…
За останні декілька років попит на технічні агрегати із внесення органічних добрив у грунт, так само як і на інше сільськогосподарське устаткування, значно скоротився. «Якщо за 2013 р. в Україні було реалізовано 22 розкидачі Brochard, то у 2014-му купівельна активність аграріїв дещо знизилась. І це враховуючи, що цінова політика французької техніки лояльніша, порівняно із німецькою або бельгійською», — ділиться Жерар де Ля Салль, голова правління компанії Groupe­Alfagro Sarl, дилера компанії Brochard Constructeur у країнах СНД.
Це пояснюється різким падінням платоспроможного по­­питу аграріїв на нову техніку. Вод­ночас у господарствах близько 70% технологічного устаткування спрацьовано більш ніж на 50%, а середній термін його служби у два та більше разів перевищує нормативний. Досить часто для внесення органічних добрив використовують вітчизняні машини РОУ-6, ПРТ, МТО-3, МТО-6, МТО-8, МТО-12. Так, у господарстві «Агро­фірма “Джу­лин­ка”», що розміщена у Бер­шад­сь­­кому районі Він­­ницької області, використовують розкидачі ПРТ, яким уже понад 15 років, і міняти їх на іншу техніку по­­ки що не збираються (обслуговування та ремонт проводять самостійно).
Таким чином, на сьогодні вітчизняним аграріям потрібна нескладна в обслуговуванні, але водночас точна техніка для внесення добрив у грунт (звісно, обираючи так, вони віддають перевагу не дуже дорогим агрегатам). Як то кажуть, співвідношення ціни/якості/технічних можливостей мають бути оптимальні.
На відміну від попереднього господарства, СТОВ «АФ “Маяк”» вирішило обрати нову техніку для внесення органічних добрив у грунт французького виробництва. Своїм досвідом під час вибору причепів-розкидачів ділиться Олексій Васильченко, заступник директора цього товариства: «У 2012 р. перед нашим господарством постало непросте завдання — закупити техніку для розкидання гною. Запропонованих варіантів від різних фірм було безліч, що ускладнювало вибір. До закупівлі нової техніки ми використовували українські ПРТ, Т-10, РОУ-6: вони були із горизонтальними шнеками, маломісткі та малопродуктивні. Тож я визначив для себе певні критерії, які, на мою думку, є основними для повноцінної експлуатації причепів, а саме:
 - місткість та вантажопідйомність техніки;
 - можливість установки до­­даткових осей;
  -ваги (контроль кількості завантаженої маси та планування подальшої роботи);
  -датчик автоматичного натягу лан­цюга транспортера (за­­безпечує корегування ланцюга у разі його розтягування);
  -обривні болти (зупиняють транспорт у разі потрапляння великих сторонніх предметів до шнеків);
  -великі шнеки зі змінними ножами (їх можна заміняти у разі поломки);
  -міцний ланцюг;
  -суцільний редуктор;
  -універсальність (за встановлення до­­дат­кових бортів заввишки 0,5 та 1,0 м причіп можна використовувати, відповідно, як зерноперевантажувач або як транспорт для перевезення зернових культур, зеленої маси та силосу).
Тривалий термін служби експлуатації агрегатів для внесення добрив у грунт досягається завдяки матеріалу, із якого виготовлено його бункер, наявності горизонтальних і вертикальних підсилень. Також для захисту від агресивного середовища суцільнозварний кузов пройшов відповідну дрібноструминну обробку, грунтування та покриття не лише фарбою, а й захисним шаром лаку. Завдяки застосуванню дишла на ресорах забезпечується бокова стійкість і комфорт їзди без деформації на будь-яких нерівностях під час роботи розкидача для внесення добрив у грунт.
Досить зручно, якщо така техніка обладнана комп’юте­ри­зо­ваною системою, адже це дає можливість прямо з офісу стежити за всіма операціями, що відбуваються на полі: система сама визначає, скільки потрібно розкидати гною (залежно від швидкості руху та заданої норми), а вмонтований комп’ю­тер передає дані до центрального офісного комп’ютера.

Таким чином, до удобрювачів по внесенню у грунт ставлять особливі вимоги:
 -здатність вести роботи в агресивному середовищі (адже добрива — хімічноактивні речовини);
 -наявність бункера великої місткості (для забезпечення грунту необхідною кількістю поживних речовин треба внести значно більше органічних добрив, ніж, наприклад, мінеральних);
 -мінімізація ущільнення грунту під час роботі у полі;
- спроможність рівномірно розподіляти органічні добрива;
 -забезпечення великої ширини захвату і високої продуктивності.

Внесення органічних добрив у грунт. Гній на користь господарству.
Як відомо, до складу гною входять екскременти тварин (кал, сеча), підстилка, залишки корму, сторонні включення, технологічна вода. Гнойова маса (органічні добрива) може мати тверду (вологістю до 80%), напіврідку (вологістю 80–90%) або рідку (вологістю понад 90%) консистенцію.
Залежно від технології утримання тварин і способу видалення гною він буває підстилковий або безпідстилковий. За утримання сільськогосподарських тварин без підстилки (на решітчастих підлогах) або з мінімальним її використанням (прибирання гною скреперними установками, гвинтовими конвеєрами) утворюється безпідстилковий гній рідкої або напіврідкої консистенції. Маса безпідстилкового гною збільшується на 20–30% і більше, порівняно із масою екскрементів тварин, через вміст води, яка попадає у канави під час очищення приміщень, підмивання вимені, миття годівниць і підтікання напувалок. Вологість такого гною (органічні добрива) становить 91–92%. Подальше розведення водою екскрементів тварин небажане, тому що зумовлює потребу у збільшенні ємностей для зберігання гнойової маси та транспортних засобів для її транспортування у поле і використання в якості добрив у грунт.
За ступенем розкладання органічних речовин розрізняють чотири види підстилкового гною ( органічні добрива):
- свіжий, в якому солома майже повністю зберегла первинний вигляд і міцність;
- напівперепрілий — солома має темно-коричневий колір і легко розривається;
- перепрілий — має вид чорнуватої маслянистої маси, і наявність соломи у ній непомітна;
- перегній — сипка чорна маса.

Технологія внесення органічних добрив. У цій стадії розкладання гній ( органічне добриво) втрачає до 75% маси і сухої органічної речовини.Тому не слід доводити гній до стану перепрівання або перегною, адже за тривалого його розкладання кількість органічної речовини зменшується вдвічі-втричі, втрачається значна кількість азоту.
Кращий спосіб зберігання підстилкового гною — укладання його щільною масою, у такому разі він розкладається поступово і доходить до напівперепрілого стану протягом трьох-чотирьох місяців. Однією з неод­мінних умов правильного зберігання гною є наявність у господарстві гноєсховищ. Проте нагромадження та зберігання гною, органічного добрива, не можна обме­жувати прифермськими гноєсховищами, тому що за настання періоду його внесення це призводить до великого напруження — в обмежений час треба навантажити і вивезти на поля велику масу органічних добрив. Нагромаджувати та зберігати гній лише в польових буртах також не рекомендується, оскільки протягом року є періоди, коли за несприятливих погодних умов (бездоріжжя) вивозити гній на поля і закладати там бурти неможливо. Отже, за правильного поєднання у господарствах обох способів (у гноєсховищах і польових буртах) недоліки, властиві кожному із них, проявляються меншою мірою, а наявна техніка використовується раціональніше. Нагромадження та зберігання органічних добрив у гноєсховищах має становити протягом року приблизно 55–60% загального їхнього виробництва.
Знаючи кількість вироблюваного тваринами гною ( органічного добрива) у господарстві, можна розрахувати, скільки азоту, фосфору, калію та мікроелементів буде внесено в грунт. Своєю чергою, вихідна маса гною залежить від кормів, виду і віку тварини, тривалості стійлового періоду та технології нагромадження гною. У середньому в 1 т гною( органічне добриво) міститься 5,3 кг азоту, 2,7 — фосфору і 6,2 кг калію.
Пташиний послід ( органічне добриво) багатший на поживні речовини (ПР), ніж гній ВРХ і свиней, окрім того, ПР у пташиному посліді перебувають у легкодоступних для рослин сполуках. Хімічний склад посліду значною мірою залежить від хімічного складу кормів і підстилки, способу утримання птиці, видового складу і майже не залежить від віку птиці.
У зв’язку з дефіцитом гною актуальним є приготування компостів — в основному, пошаровим і вогнищевим способами.
 За пошарового способу на шар торфу, товщина якого становить 40–50 см, кладуть шар гною завтовшки 25–30 см і так далі, поки висота бурту не сягне 2 м. Ширина його в нижній частині має становити 3–4 м. За потреби у нижній шар торфу вносять мінеральні добрива.
 За вогнищевого способу компостування гній ( органічне добриво) вкладається на торф’яну подушку окремими купами на відстані близько 1 м. Проміжки між ними засипаються торфом. У міру готовності компост навантажують у транспортні засоби і вивозять на поле (або в розкидачі, і вносять під основний обробіток грунту). Якість компостів поліпшується, якщо на кожну тонну маси додати до 20 кг фосфорних і 5–10 кг калійних добрив.

 Трактор потужністю 250–280 к. с. в агрегатуванні із десятитонним вітчизняним агрегатом робить багато виїздів у поле через невелику місткість бункера

— Наше підприємство займається вирощуванням сільськогосподарських культур, таких як пшениця, кукурудза, соя, соняшник, на площі обсягом близько 4 тис. га. Для того, щоб досягти більшої урожайності, ми використовуємо органічні добрива (курячий послід, коров’ячий та свинячий гній). Вносимо їх уже четвертий рік поспіль.
Спочатку для внесення добрив ми використовували вітчизняні розкидачі. Проте для нас вони виявились економічно невигідними, тому що трактору потужністю 250–280 к. с. в агрегатуванні із десятитонним розкидачем треба було зробити дуже багато виїздів у поле саме через невелику місткість бункера. А це — додаткова витрата пального, зайві затрати робочого часу, окрім того, небажане утрамбовування грунту. І до того ж тоді ми могли вносити цього добрива тільки 5 т/га (наразі — 20 т).
Тому постало питання придбати такий розкидач для внесення добрив, який не робив би «холостих» пробігів, рівномірно вносив добрива та міг зекономити нам час і гроші. Наші пошуки завершились на виставці «АГРО-2013» — ми обрали німецького розкидача, яким користуємося і досі. За три роки експлуатації у господарстві жодних нарікань на цю техніку не було, сервісне обслуговування повністю задовольняє як швидкістю реагування у разі потреби, так і якістю наданих послуг.
На мою думку, у господарстві потрібно мати два таких розкидачі, тому що вони пов’язані із навантажувачем. Так, коли один, завантажений, поїхав у поле, другий розкидач у цей час навантажують гноєм — і так вони міняють один одного. Це взагалі ідеальний варіант роботи. Тож замислюємося про купівлю ще одного розкидача.