Спецможливості
Статті

Роль молозива в житті телят

05.06.2008
2089
Роль молозива в житті телят фото, ілюстрація
Автор наголошує на важливій ролі молозива в розвитку організму телят, а також пропонує способи подовження використання цього продукту та визначення його якості.

кСтатистика свідчить, що, незважаючи на широку програму профілактичних заходів, втрати телят до досягнення зрілості становлять понад 20%, у тому числі в молочний період — 6–10% одержаного приплоду. Причому понад три чверті падежу відбувається в перші десять днів життя, тобто в молозивний період. Ще більше телят у цей період хворіє, переважно на шлунково-кишкові хвороби.
Молодняк, який хворів, відстає в рості, на його вирощування витрачають значно більше кормів, у тому числі дефіцитних молочних. Крім того, збитки є і в затратах на лікування тварин.
Підвищені захворюваність і падіж телят у цей період пояснюються, головним чином, браком у їхній крові специфічних антитіл, які забезпечують імунітет до інфекційних агентів.
Джерелом таких антитіл є молозиво — єдиний продукт годування телят у перші години й дні життя, що забезпечує основні потреби в енергії, пластичних речовинах, вітамінах тощо.
Ці антитіла абсорбуються в тонкому кишечнику, потрапляють у кровоносне русло, забезпечуючи пасивний імунітет упродовж двох-трьох тижнів, тобто до того віку, коли організм теляти здатний до синтезу власних імунних білків.
Крім постачання новонародженого захисними антитілами, найважливіша функція молозива полягає в забезпеченні поступового переходу від внутрішньоутробного харчування плоду речовинами, які надходять до нього з кров’ю матері, до автономного в умовах зовнішнього середовища.
Лактаційний період у корови в середньому триває 280–305 днів. Протягом цього часу склад молока та його властивості суттєво змінюються. Особливо різко це відбувається в перші та останні дні лактації. Молоко перших п’яти-семи днів має назву молозиво, а перед запуском — стародійне. Продукція, яку одержують в інші періоди лактації, має назву нормальне молоко.
Молозиво починає утворюватися в молочній залозі корів у кінці періоду тільності. В цей час під впливом гормональної перебудови організму, обумовленої передусім зміною біосинтезу статевих гормонів (естрогени і прогестерон), а також гормонів передньої частки гіпофізу, спостерігаються значні функціональні та структурні зміни молочної залози, які включають розвиток альвеолярного апарату й диференціацію клітин. Суттєво зростає проникливість альвеол, і це сприяє переходу із крові в секрет молочної залози багатьох біологічно активних речовин, насамперед імуноглобулінів, білків, вітамінів, мікроелементів. Процеси синтезу й селективного переходу в молозиво його найбільш важливих компонентів посилюються з наближенням отелення. Утворення молозива супроводжується суттєвим збільшенням маси молочної залози та інтенсивності її кровопостачання.




Після отелення молозиво за своїми фізико-хімічними властивостями подібне до крові і є основною сполучною ланкою в критичний період переходу теляти від плацентарного живлення до живлення в умовах зовнішнього середовища.
Імуноглобуліни з переходом у кров’яне русло телят не змінюють своєї структури і функції. Пасивно набуті антитіла мають високу активність проти різних антигенів мікробного й вірусного походження.
Телята народжуються майже стерильними. Лише після споживання молозива з’являються гамаглобуліни, а з ними розвиваються й захисні функції проти шкідливої мікрофлори середовища.
За складом і поєднанням поживних речовин молозиво — незамінний корм для новонароджених. Діючи як слабке проносне, молозиво сприяє видаленню з кишківника первородного калу, збуджує престальтику травного тракту й стимулює його нормальну діяльність.
За своїм хімічним складом молозиво в корів буває дуже різним. Це залежить від породи та індивідуальних особливостей тварин і умов експлуатації худоби.
Молозиво містить майже вдвічі більше сухих речовин білків, жирів, мінеральних солей і вітамінів (табл.).
Проте головна відмінність молозива від молока полягає в тому, що молозиво містить велику кількість білків (понад 20%) і понад 75% альбуміну та глобуліну, тоді як у молоці їх близько 15%, у ньому порівняно мало цукру (близько 2,7%) і підвищена кислотність (понад 40° Т).
 Молозиво в перші три-п’ять днів різниться зі звичайним молоком і за зовнішнім виглядом. Воно має жовтуватий відтінок, густу, в’язку консистенцію, своєрідний запах і солонуватий смак.
Поживна цінність 1 кг молозива в перший день лактації дорівнює в середньому 0,43 к. о. з 93–96 г перетравного протеїну, що в 1,5–2,5 раза вище за поживну цінність молока. Поживні речовини молозива організм теляти засвоює майже повністю.
За нормальних умов концентрація імуноглобулінів у сироватці крові теляти досягає максимуму через 24 години після народження. Потім їх рівень знижується, досягаючи мінімуму між другим і п’ятим тижнями життя тварини. Швидкість зниження залежить від кількості імуноглобулінів, які теля одержало з молозивом і які абсорбувалися в кишково-шлунковому тракті, а також від інтенсивності їх ендогенного синтезу, що починається уже з перших днів життя теляти. Відомо, що за розвитком органів травлення телята раннього віку різко відрізняються від дорослої великої рогатої худоби. У них відносно добре розвинений сичуг, а передшлунки — слабо й не беруть участі в харчотравленні.
У новонароджених відмічається висока проникність кишкового гістогематичного бар’єру. В перші 24–36 годин життя через стінку кишківника проходять у незмінному вигляді гамаглобуліни і лейкоцити, які містяться в молозиві і відіграють велику роль у захисті молодого організму від дії умовно-патогенної мікрофлори. Після цього засвоюваність імуноглобулінів у кишківнику значно знижується. Дослідженнями встановлено зв’язок між низьким вмістом імуноглобулінів у сироватці крові й підвищеною захворюваністю та падежем новонароджених телят.
Однією із важливих умов вигодовування молодняку є перша годівля молозивом (із соскової напувалки або природним підсосом) якомога швидше після народження. Перша порція молозива повинна становити близько 5,0% їхньої живої маси під час народження, а за добу — не менше 10–12%.
Запізніле випоювання молозива призводить до заселення органів травлення телят гнилосною мікрофлорою і подальшого загнивання білків молозива або до токсикозу й загибелі тварини. Не слід згодовувати телятам молозиво від корів із маститом та тим, що реагують на лейкоз, а також холодне молозиво. Перехід від молозива на інші корми (ЗНМ, наприклад) повинен бути поступовим.
Теля на підсосі або за ручного випоювання одержує протягом перших діб 25–30 кг молозива. Тоді як у корів спеціалізованих молочних порід із надоєм 5000–6000 кг середньодобовий надій у перші дні після отелення становить 15–20 кг, а за п’ять діб лактації корова дає близько 100 кг молозива. Отже, в господарствах створюються значні надлишки цього продукту. Відомо, що, відповідно до законодавства, молозиво не підлягає здаванню на молочні підприємства й не може бути використане для харчування людей. На молочних заводах для вироблення масла використовують молоко від корів не раніше як через шість днів після отелення, а для варіння сиру — через вісім днів. Тож надлишки використовують для годівлі молодняку або утилізують. Такий стан не можна вважати нормальним, а тому в багатьох країнах учені ведуть пошук ефективних шляхів використання молозива, яке залишається після випоювання телят.
За наявності надлишку молозива його доцільно згодувати телятам старших вікових груп. При цьому молозиво слід розбавляти молоком, ЗНМ, відвійками або водою у співвідношенні 2:1. За цих умов не знижується швидкість росту тварин і заощаджується молоко, відвійки і ЗНМ.


Зберігання й консервування молозива
У гігієнічних умовах і на холоді молозиво зберігається два-три дні, а в холодильнику за температури 4°С — близько восьми діб. Деякі фахівці надлишки молозива рекомендують заморожувати при мінус 18...20°С в холодильних камерах. Зберігають і заморожують молозиво частіше першого надою. Технологія заморожування дає можливість згодовувати телятам, які народилися в зимово-весняний період, літнє, значно якісніше молозиво. Згодовування телятам протягом трьох днів життя розмороженого молозива температурою 38...40°С суттєво підвищувало вміст каротину й вітаміну в сироватці крові.
Для збереження молозива застосовують також методи ферментування або сквашування. Як водиться, молозиво сквашують за температури навколишнього середовища. Роблять це двома способами: природним та із застосовуванням добавок — консервантів або мікробіальних культур. Оптимальна температура сквашування — не вище 25°С. За вищих температур (32...39°С) часто розвивається гнилосна мікрофлора, різко підвищується кислотність, і молозиво стає непридатним для годівлі телят. Після сквашування молозиво можна зберігати за температури 12...14°С близько чотирьох тижнів. Сквашене молозиво випоюють так само, як і свіже: із соскових напувалок або відер. Молозиво перед випоюванням перемішують, бо під час зберігання воно розшаровується. Найчастіше молозиво природного сквашування застосовують для годівлі телят (із другого-третього дня до чотирьох- п’ятитижневого віку). Середньодобовий приріст у цьому разі сягає 800 г. Згодовуючи сквашене молозиво телятам після дво-, триденного віку, його зазвичай розбавляють, як свіже молозиво. Розбавляти молозиво можна й до сквашування.
Для зберігання надлишків молозива використовують і хімічні консерванти. Найчастіше — органічні кислоти та їх солі: молочну, мурашину, пропіонову кислоти тощо. Таке молозиво бажано використовувати телятам старшого віку. Сквашування молозива проводять також за допомогою бактеріальних заквасок (чисті культури молочнокислих бактерій, 0,5–1,0%).
Молозиво корів використовують і для годівлі молодняку ягнят, поросят, а також для приготування біологічно активних препаратів.
Контроль за якістю молозива
Його здійснюють за концентрацією білка та імуноглобулінів. Принцип методу: концентрація білка та імуноглобулінів у молозиві тісно корелює з його густиною (r =+0,95). Відповідно до показників густини молозива, розроблено шкалу для визначення концентрації білка та імуноглобулінів. Метод належить до групи побічних, достатньо простий і надійний. Лабораторне обладнання: циліндри місткістю 250 мл; ареометри зі шкалою 1,040–1,090; лабораторні колби місткістю 200–250 мл; водяна баня.
Техніка аналізу: порцію молозива наливають у колбу для вимірювання температури і в разі охолодження підігрівають на водяній бані до 20..22°С. Потім молозиво переносять у циліндр, заповнюючи його на 2/3 об’єму, і вимірюють густину за допомогою ареометра.
Наші дослідження засвідчили, що молозиво задовільної якості має таку густину: порція першого надою — 1,052 А° і більше; другого — 1,042–1,051; третього — 1,038–1,041 А°. Визначення густини молозива триває до трьох хвилин на зразок.
На нашу думку, в Україні має бути розроблений стандарт молозива за хімічним складом і захисними властивостями з урахуванням породи, сезону отелення й віку корів.

Інтерв'ю
10 квітня український підрозділ французької компанії MAS Seeds та фірма Innovation Agro Technologies підписали меморандум про співпрацю, який передбачає впровадження в господарствах, що є клієнтами MAS Seeds, створеної в Ізраїлі... Подробнее
Олег Вагін найбільш примітний своєю відкритістю і готовністю ділитися секретами вирощування багатьох рослин. В останні роки він повністю сконцентрувався на вирощуванні лохини, перейшовши від вирощування саджанців до закладки власної... Подробнее

1
0