Ріпак: від технології до гарантованих прибутків

«ІнтерАгро» - виставка, що зазвичай багата на події. Це й презентації нових продуктів
та послуг на численних виставкових стендах, і різноманітні акції для відвідувачів та гостей виставки, й цікаві семінари, конференції та форуми. Щодо останніх: багатьом відвідувачам виставки запам'ятався науково-практичний семінар «Ріпак: від технології до гарантованих прибутків», що організував та проводив журнал «Пропозиція».

Таку тему семінару ми обрали невипадково. Кілька років поспіль ріпак був культурою-фаворитом багатьох виробників: сталий попит та висока ціна на нього стимулювали його виробництво в усіх куточках України. Та за останні два роки європейські споживачі українського ріпаку дещо вгамували свої апетити, стали вибагливішими до якості вирощуваного українськими виробниками насіння ріпаку. До того ж, природні умови трьох останніх років (щорічні вимерзання озимих посівів культури) суттєво зменшили інтерес українських аграріїв до цієї культури, і вони переключилися на привабливіші з цього погляду кукурудзу, сою тощо. Як наслідок - скорочення площ під ріпак та обсягів виробництва його насіння.
Утім, ріпак - культура рентабельна і має право й усі шанси такою в Україні залишатись і надалі, приносячи прибутки своїм господарям. Саме про те, як «обманути» природу та отримати здорові посіви ріпаку навесні, зібрати достойний урожай та вигідно його продати, і йшлося на семінарі.
Доповідачами були відомі багатьом аграріям люди: Володимир Лихочвор, професор Львівського аграрного університету, Семен Танчик, професор Національного університету біоресурсів і природокористування України, Петро Вишневський, заступник директора ННЦ «Інститут землеробства НААНУ», Тарас Костина, менеджер компанії «Байєр КропСайєнс», Леонід Центило, директор ТОВ «Колос», Юлія Гаркавенко, аналітик компанії «УкрАгроКонсалт» та ін.
Усі доповіді мали прикладний характер і ставили собі за мету дати вичерпні відповіді на актуальні питання, що терзають виробників, породжуючи сумніви і послаблюючи впевненість у надійності культури.
   Так, професор Лихочвор у своїй доповіді на конкретних прикладах довів, що не можна завищуваати норму висіву ріпаку, адже це, внаслідок дуже сильної внутрішньовидової конкуренції, спричинює підняття кореневої шийки рослин озимого ріпаку на 5-10 см і вище над поверхнею грунту, що і є основною причиною вимерзання посівів. Подібне спостерігається і за сильного осіннього забур'янення, тому обов'язковим прийомом технології озимого ріпаку має стати осіннє внесення гербіцидів. Крім того, найчастіше вимерзають саме перерослі ріпакові рослини, тому дуже важливо, щоб коренева шийка рослин озимого ріпаку не переростала вище 5- 10 см над поверхнею грунту. Контролювати це можна, застосовуючи морфорегулятори (у фазі 4-6 листків культури).
Суттєво впливають на стан рослин і строки сівби: запізні строки сівби, у вересні, коли дуже часто спостерігається гостра нестача вологи, призводять до того, що у зиму входять слаборозвинені рослини, які першими і вимерзають. Тому доцільно, враховуючи погодні тенденції останніх років, сівбу проводити в кінці липня - на початку серпня.
Не менш важлива складова технології вирощування озимого ріпаку - система живлення та захист від шкідливих організмів та хвороб (особливо проти прихованохоботників, квіткоїдів та капустяного стручкового комарика, які спричинюють розтріскування рослин та стручків).
   Детально, з усіма нюансами, особливості системи захисту ріпаку від бур'янів та комплексу шкідливих організмів висвітлив Тарас Костина, менеджер компанії «Байєр КропСайєнс». Принагідно Володимир Лихочвор наголосив на потребі перегляду наявних схем підживлення посівів азотом: оптимально - одноразове внесення (!!!) рано навесні по тало-мерзлому грунту в нормі 4-5 ц/га селітри (пізніше, через відсутність вологи, добрива просто не досягнуть рослин).
   Не менш цікавою була розповідь і професора Танчика та Леоніда Центила про досвід вирощування ріпаку в ТОВ «Колос» Сквирського району Київської області. У господарстві ріпак вирощують на площі 400 га та постійно вивчають до 30 сортів і гібридів культури різної селекції. Завдяки дотриманню технології, у господарстві на поганий стан посівів не скаржаться, під сніг посіви пішли добре розвиненими, тож у господарстві чекають на пристойний урожай.
   Дещо сумний характер носила презентація Петра Вишневського (ННЦ «Інститут землеробства»), адже була присвячена сучасному стану ріпаку в Україні. Зокрема, констатував він, в Україні намітилася тенденція сталого скорочення посівів культури та зниження її врожайності. Втім, зазначив доповідач, ще не всі резерви цієї перспективної культури використано, тому за правильного вибору сортів та грамотного догляду за посівами ріпак може повернутися на ті рекордні позиції, які він займав у 2008 р.
   Тривожним було повідомлення і Людмили Данкевич з Інституту мікробіології НАН України, темою якого було розповсюдження бактеріальних захворювань, які поступово починають становити серйозну загрозу посівам ріпаку. Гострота проблеми полягає у темпах поширення захворювань, складній діагностиці та практично повній відсутності (за винятком біологічних та агротехнічних) прийомів захисту.
   І все ж таки закінчення конференції було оптимістичним, адже у виступі Юлії Гаркавенко з УкрАгроКонсалту, присвяченому стану та перспективам ринку ріпаку, прозвучали переконливі аргументи на захист культури: неврожай сої у світі, а також скорочення кінцевих запасів ріпаку у всіх основних країнах-виробниках буквально «підштовхнули» ціни на ріпакове насіння вгору - до відмітки 450 євро /т (за даними французької біржі MATIF, котирування на травень 2012 р.). Детальніше з матеріалами доповіді можна ознайомитися на стор. 48.
Матеріали доповідей викликали жвавий інтерес слухачів, що вилилось у цілий шквал цікавих запитань та вичерпних відповідей на них, практично кожний виступ перетворювався на змістовну дискусію. На думку більшості учасників заходу, а також за загальним враженням перша конференція «Пропозиції» була успішною.
Попереду - нові виставки, нові конференції та семінарі... До зустрічі!