Ринок зернозбиральних комбайнів провідних фірм в Україні
Сучасний зернозбиральний комбайн як ніяка інша машина сільськогосподарського виробництва найбільшою мірою поєднав у собі всі технічні досягнення, властиві багатьом галузям та напрямам технічного прогресу. На сьогодні в його конструкцію закладено технічні рішення, які «прийшли» до нього навіть із космічної галузі. І це наклало своєрідний відбиток на «обличчя» комбайна, що, свою чергою, позначається на його продуктивності, ціні, ефективності використання та певною мірою визначає його функціональні можливості, під якими ми, насамперед, розуміємо продуктивність із намолочування зерна.
Сучасний зернозбиральний комбайн як ніяка інша машина сільськогосподарського виробництва найбільшою мірою поєднав у собі всі технічні досягнення, властиві багатьом галузям та напрямам технічного прогресу. На сьогодні в його конструкцію закладено технічні рішення, які «прийшли» до нього навіть із космічної галузі. І це наклало своєрідний відбиток на «обличчя» комбайна, що, свою чергою, позначається на його продуктивності, ціні, ефективності використання та певною мірою визначає його функціональні можливості, під якими ми, насамперед, розуміємо продуктивність із намолочування зерна.
М. Занько, канд. техн. наук,
зав. лабораторії,
ДНУ «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого»
Україна як одна із провідних зернових держав, що ставить за мету збирання у перспективі 80 млн т зерна, сьогодні остаточно ще не сформувала свого парку комбайнів і перебуває у стані активного пошуку найоптимальнішого вирішення проблеми задоволення потреб вітчизняних сільгоспвиробників у відповідних зернозбиральних комбайнах. Аналіз наявного комбайнового парку, який стихійно сформувався протягом останніх двох десятиліть, свідчить, що цей процес усе ще триває, більше того — перебуває тільки на середині свого перебігу. Розглянемо особливості розвитку формування вітчизняного парку збиральної техніки та фактори, які визначають цей процес.
Хто є хто? Фірми та їхня продукція, що формує парк комбайнів України
Дані таблиці 1 свідчать, що це група із 10 компаній. Чотири із них — компанія John Deere, корпораціі CNH і AGCO та компанія Claas — очолюють її і є провідними постачальниками вітчизняного парку зернозбиральної техніки (станом на 2013 р.) за основними типами комбайнів — барабанними і роторними — та кількістю моделей кожного типу. Поряд із цими, традиційними, типами комбайнів з’явилися і нові — з комбінованою молотаркою, яка конструкційно поєднала в собі кращі і разом з тим — основні технологічні системи молотарок барабанного та роторного типів.
Доцільно відмітити, що комбайн із барабанною молотаркою впевнено лідирує у цій групі: загальна кількість моделей зазначеного типу значно перевищує кількісний показник комбайнів інших типів: роторного — більш ніж втричі і комбінованого (табл. 1) — фактично на порядок.
У цій групі також упевнено, на відповідному рівні, тримають позиції ТОВ «Ростсільмаш» і ТОВ «Красноярський завод комбайнів». Їхні барабанні комбайни також затребувані і знаходять своїх господарів в українському селі. Відносно «молоді» учасники ринку — фірми Deutz Fahr, Laverda S.p.a. та Sampo Rosenlev — завдяки своїм сучасним комбайнам також небезпідставно заявили про свої амбіції у перерозподілі позицій на ринку.
Особливої оцінки заслуговує ВО «Гомсільмаш». Створена ним упродовж останнього десятиліття серія зернозбиральних комбайнів барабанного типу впевнено просувається на ринок України. Комбайни забезпечують пропускну здатність на рівні 10, 12 та 14 кг/с. І як свідчить неупереджена статистика, в оновленні парку комбайнів вони становлять до 8% (!) від загального щорічного числа придбань (табл. 1). І ця позитивна тенденція поки що зберігається. Основні фактори такого прогресу — «слов’янське коріння» (уніфіковані комплектуючі: паси, підшипники, метизи, оливи, ланцюги), прийнятна ціна, високий ступінь адаптації до можливих ремонтів власними силами, розгалужена система технічного сервісу — вигідно вирізняють їх на фоні комбайні зарубіжного виробництва.
Наразі в процесі оновлення парку комбайнів бере участь значно більше фірм. Тут доцільно зазначити, що під оновленням слід розуміти термін «відносного» оновлення, оскільки в Україну водночас із новими комбайнами із виробничого конвеєра надходять комбайни, які вже були в експлуатації. І в цьому процесі беруть участь комбайни фірм, які, як то кажуть, уже відійшли в історію: Droninborg (Швеція), МDW (НДР), Bizon (Польща), Overum, Zurn Ploeger, Usel та інші. Звичайно, зроблені вони в різні часи — навіть у 70- ті роки ХХ ст., тож відображають технічний рівень та можливості (щодо продуктивності) відповідно до часу та тенденцій тодішнього комбайнобудування. Але вони в Україні понині збирають хліби, їхнє число доволі значне, тому ними не можна нехтувати. Але як їх об’єктивно оцінити на фоні, наприклад, надсучасного комбайна S-670i John Deere? Для цього доцільно застосувати термін «покоління комбайнів». Відповідно до етапів становлення, розвитку та вдосконалення конструкції можна виділити чотири покоління зернозбиральних комбайнів.
Перше покоління — це комбайни, розроблені в 60-70-ті роки XX ст. Вони, як правило, низької продуктивності; їхні габарити здебільшого зумовлені використанням молотарки з пропускною здатністю на рівні до 3-4 кг/с. Жатка має ширину захвату до 3-4 м. Конструкція комбайна не передбачає наявності кабіни, тож він за рівнем комфортності роботи відчутно поступається сучасним моделям, оскільки оператор не захищений від впливу природних факторів: високої літньої температури, впливу сонячних променів, вітру, — а також від технологічного пилу, який є невід’ємною складовою складного процесу обмолочування всіх технологічних культур;
Друге покоління — комбайни, що розроблені у 80-ті роки XX ст. Вони, як правило, мають механічну трансмісію ходової системи та кабіну, яка певною мірою захищає комбайнера від природних та кліматичних факторів (рівень виконання нею захисних функцій середній). Продуктивність такого комбайна обумовлюється пропускною здатністю молотарки на рівні 5–8 кг/с. Технічний рівень — середній і зумовлений відповідним (середнім) рівнем елементної бази;
Третє покоління — це комбайни другого покоління, які зазнали суттєвої модернізації у 90-ті роки XX ст. Вони, як правило, мають гідромеханічну трансмісію та гідрооб’ємний привід основних робочих органів та систем. Комбайни повною мірою адаптовані до збирання значної кількості технологічних культур та мають для цього відповідні адаптери. Технічний рівень достатньо високий. Кабіна комбайна відповідає усім вимогам ергономіки та безпеки праці, облаштована кондиціонером.
Автоматизовані системи, які застосовано у таких комбайнах, — середнього рівня, вони дають змогу забезпечувати контроль та зміну параметрів основних технічних систем (двигуна) і технологічних режимів молотарки; для ефективної роботи потребують постійної участі та втручання комбайнера. Технічний рівень обумовлюється досить добрим рівнем елементної бази. Енергозабезпечення комбайна забезпечує двигун потужністю до 350 к. с. Цю групу, в основному, становлять комбайни барабанного типу. Задля збільшення продуктивності в молотильно-сепарувальній системі (МСС) використано барабани збільшеного діаметра — до 800 мм та ротаційні барабани-соломосепаратори. Продуктивність такого комбайна визначається пропускною здатністю молотарки на рівні 9–14 кг/с.
Четверте покоління — це комбайни, які створені фактично у XXІ ст. В їхній конструкції знаходить широке застосування гідрооб’ємний привід більшості важливих органів та систем. Мікро-
клімат у кабіні забезпечує система мікроклімату на базі сучасного кондиціонера. Продуктивність комбайна обумовлюється пропускною здатністю молотарки на рівні 15–20 кг/с. Такі комбайни мають автоматизовані системи високого інтелектуального рівня, які не тільки контролюють технічні параметри і технологічні режими, але й оптимально та раціонально узгоджують їх між собою у процесі виконання комбайном технологічного процесу відповідно до умов роботи та характеристик технологічної культури. Усе це спрямовано на досягнення комбайном максимально можливої продуктивності за допустимого незначного рівня пошкодження (дроблення) зерна та незначних його втрат (до 1,5% за молотаркою). Технічний рівень досить високий і обумовлений відповідним рівнем елементної бази. Як правило, такі комбайни є продуктом виробництва технологій високого сучасного рівня. Принагідно доцільно навести такий приклад: комбайни цього покоління — роторна серія «Case-IH», що виробляє компанія Case-IH (США), яка бере активну участь у розробці космічних програм (!) — тож їхня продукція не передбачає технічних відмов.
З урахування встановлених термінів служби комбайнів — 12 років та проектного парку в кількості 48 тис. одиниць збиральної техніки планове технічне оновлення має становити 4 тис. машин на рік. Однак, упродовж останніх років (табл. 1) показник щорічного оновлення комбайнів становить тільки 1500 одиниць. Явне протиріччя у цих цифрах. Які ж «підводні рифи» зумовлюють таку невідповідність проектної потреби та реального надходження зернозбиральної техніки? Відповідь дають реалії нашого сьогодення. Причина такої незбалансованості — фактична кількість високопродуктивних комбайнів та інтенсивне використання їх упродовж жнивного сезону із наробітком двох-трьох річних норм.
У цьому сенсі майбутньому власникові нового комбайна варто дослідити машину в конкретних умовах роботи в його господарстві та на основі отриманих даних проаналізувати результати і визначити важливі аспекти оцінювання: які саме характеристики та показники призначення доцільно використати та покласти в основу його оцінки. Проведемо просту аналогію: не в такі вже далекі часи (діди-батьки, в усякому разі, це ще пам’ятають) український хлібороб, купуючи коня на базарі (читай — одну кінську силу), довго та старанно заглядав йому в рот — з тим щоб оцінити стан його зубів, а за ними — і загальний стан коня. Наразі, коли енергозабезпечення комбайна сягає 580 кінських сил, простого візуального заглядання на такого «коня» вже недостатньо. Та про це — у наступній статті.