Ринок землі: буде, але не одразу

Нова українська влада таки взялася за скасування багаторічного мораторію на продаж земель. Принаймні такі обіцянки звучать від президента Володимира Зеленського: він розпорядився, щоб до 1 грудня уряд підготував, а парламент проголосував за законопроект про ринок земель сільськогосподарського призначення. «Пояснити суспільству, що ніхто ні в кого не забиратиме землю, дуже важливо. Модель земельної реформи спрямована на розвиток українського фермерства й захист інтересів передусім дрібного власника», — сказав він. Про це пише propozitsiya.com з посиланням на інформаційне агентство «Тиждень».

Зазначимо, що відсутність ринку землі, за різними оцінками, знижує український ВВП на 1–2%. Європейський банк реконструкції та розвитку прогнозує зростання економіки на 1% у разі скасування мораторію. «Відкриття ринку землі з одночасним поліпшенням адресності субсидій, заходи з покращення продуктивності та прозорості агросектору — все це може сприяти додатковому збільшенню ВВП на понад 2% упродовж наступних років», — каже, своєю чергою, директорка Світового банку в справах України, Білорусі та Молдови Сату Кахконен.

Попри це, в українському суспільстві не вщухають суперечки довкола цього питання. Противники скасування мораторію переконані, що відкриття ринку призведе до процвітання латифундистів або що землю скуплять іноземці. Фонд «Демократичні ініціативи» та соціологічна служба Центру Разумкова за фінансування Посольства Нідерландів вивчили ставлення громадян до ринку землі. Опитування провели 13–20 червня серед понад 2 тис. респондентів в усіх областях, за винятком окупованих районів. Соціологи порівняли відповіді з іншим загальнонаціональним опитуванням, яке «Демініціативи» проводили 2011 року разом із компанією «Юкрейніан соціолоджі сервіс».

За словами директорки «Демініціатив» Ірини Бекешкіної, часто звучить аргумент, що, мовляв, за результатами всіх опитувань народ проти ринку землі. Проте відповідь зазвичай залежить від формулювання запитання. «На запитання, чи можна, на вашу думку, продавати землю, абсолютна більшість відповість: «Ні». Бо як можна продавати сакральну цінність? Цей стереотип свідомо формується багато років, бо є люди, яким це дуже вигідно. Перше запитання, яке ми поставили: «Чи повинна людина, у власності якої є земля, мати право її продати?». І тут земля виступає як засіб виробництва», — розповіла вона.

Половина опитаних вважає, що люди повинні мати право продавати свою землю. 28% проти цього й 21% не зміг визначитися. На запитання про ставлення до скасування мораторію на вільний продаж землі 33% відповіли, що земля в принципі не може бути об’єктом купівлі-продажу. У 2011 році такої думки був 51% респондентів. Натомість 22% переконані, що продавати її можна, але не іноземцям, у 2011-му таких було менш як 15%. Продаж землі з обмеженням площі, яку може отримати одна людина чи компанія, підтримують 12% (проти 10% у 2011-му). Дозвіл продавати землю із закріпленою мінімальною ціною влаштовує 11% (9% у 2011-му). Вільний продаж без будь-яких обмежень схвалюють 8% респондентів, що вдвічі більше, ніж вісім років тому.

Якщо в 2011-му мали у власності землю чи земельний пай 37%, то нині 45%. Серед містян земля є в 34%, серед селян — майже в 70%. У респондентів запитали, як вони діятимуть у разі скасування мораторію. 48% відповіли, що не робитимуть нічого, 7% продадуть свою землю, а 4% докуплять ще. 11% залишать її в того самого орендаря, але значна частина — понад 26% — не знає, що робитиме в цій ситуації.

Серед теперішніх власників землі половина не обробляє її самостійно: майже 40% офіційно здає в оренду, 11% — неофіційно. Ще 38% вирощують продукцію для власних потреб. Лише 10% — фермери, які продають вирощене власноруч. У 8% земля не обробляється взагалі.

Соціологи припускали, що ставлення до ринку землі залежить від того, чи є в людини пай. Начебто ті, хто не має землі, активніше підтримуватимуть реформу. Проте за цим критерієм істотної різниці в ставленні немає. За словами Бекешкіної, відмінності радше ідеологічні. Найбільш позитивно можливість продати землю сприймають на Заході (62% за і 13% проти). На Сході (не враховуючи Донбас) 52% підтримують реформу і 31% не підтримує. Найбільш негативно цю ініціативу сприймають на Півдні: 36% проти і 34% за.

Також ставлення до реформи залежить від віку: що старші люди, то частіше вони вважають, що землю продавати не можна. Є й політичні відмінності, каже Бекешкіна: найбільш позитивно до можливості продажу землі ставляться виборці «Голосу» та «Європейської солідарності». Розділяються, але схиляються до права на продаж виборці «Батьківщини». Електорат «Слуги народу», як і в усіх інших питаннях, розподіляється так само, як населення України. Серед тих, хто підтримує «Опозиційну платформу — За життя», найбільше опонентів реформи, проте й там розподіл приблизно 40 на 40 відсотків.

«Земельна реформа в нашій країні може бути істотним проривом, який значною мірою змінить не лише економіку, а й життя людей. Вона може бути, можливо, найуспішнішою реформою в історії країни. Але може бути й провалом», — зазначила Бекешкіна.

На реакцію людей суттєво впливає інформаційне поле, вважає заступник директора Центру економічної стратегії Дмитро Яблоновський. «Довкола реформи було значне негативне тло, політики заробляли рейтинги на поширенні страшилок про неї. Проте ми бачимо позитивну тенденцію: лише третина громадян вважає, що землю в принципі не можна продавати. Потрібно досліджувати, з чим це може бути пов’язано. Близько двох років тому ми теж проводили дослідження й глибше розпитували людей. Вони в принципі не проти можливості продажу активу, щоб ті, хто орендує землю, могли її купити… Напевно, громадяни хочуть розуміти, як це відбуватиметься, вони побоюються невизначеності, хочуть знати, чи будуть захищені їхні права на землю», — каже експерт.

На його думку, нині є підстави для оптимізму, оскільки нова влада має великий кредит довіри, а ставлення громадян до реформ значною мірою залежить від ставлення до керівництва держави. Якщо добре попрацювати над дизайном реформи, є шанс успішно її провести.

«Існує популярне переконання про міфічних іноземців, які одразу скуплять усю землю, але в законопроектах, які нині обговорюються, йдеться про те, що в одних руках може бути сконцентровано не більш як 5% усіх земель. Пропонуються певні обмеження як на рівні області, так і на рівні регіону. З економічного погляду ці обмеження цілком обґрунтовані», — пояснив Яблоновський.

Хоча суперечки довкола ринку землі й точаться в Україні понад 20 років, у власності громадян перебуває майже 3 млн га наділів, які вони можуть вільно купувати й продавати, зазначає заступник директора Асоціації міст України Ярослав Рабошук. Водночас, каже він, понад 40 млн га сільськогосподарських угідь підпадає під мораторій, приблизно 55% цих земель перебуває в приватній власності, 25% — у державній та комунальній.

«На нашу думку, перед запровадженням ринку землі слід впоратися з двома викликами. Спочатку завершити передачу земель із державної власності в комунальну, щоб ними могли розпоряджатися безпосередньо об’єднані територіальні громади (ОТГ). Цей процес розпочався у 2018 році. ОТГ було передано майже 1,5 млн га сільськогосподарських угідь. Другий виклик — вирішити, що робити з безоплатною приватизацією земель. Це соціальний момент, адже ветерани АТО сьогодні можуть отримати до 2 га безплатно. Якщо паралельно існуватимуть і ринок землі, й інститут безоплатної приватизації, ринок буде дещо спотворений, а ціна на землю — неекономічною», — каже експерт.

Він вважає, що на рішення центральної влади щодо запровадження ринку землі значною мірою впливатимуть політичні дивіденди, які вона зможе отримати.

Напрацювання Верховної Ради щодо передачі сільськогосподарських земель органам місцевого самоврядування підтримали у Всеукраїнській асоціації сільських та селищних рад. Заступник її керівника Іван Фурсенко зазначив, що саме цю позицію відстоювала асоціація. «Місцеве самоврядування прийматиме рішення, чи доцільно ту землю продавати, здавати в оренду чи використовувати з іншою метою, зокрема зі зміною цільового призначення. У цьому випадку активістам буде значно легше контролювати використання землі, ніж зараз, коли нею розпоряджається Державний земельний кадастр», — каже він.

Для уникнення монополії латифундистів пропонується дозволити не більш як 35% землі в одні руки в межах однієї ОТГ. Також, за словами Фурсенка, серед цих проектів є антирейдерський закон: земля має продаватися лише тоді, коли власники й орендарі захищені. «В Україні нині є 14 видів земель сільськогосподарського призначення, 8 із яких спокійно продається і купується, зокрема й іноземцями. Земля вже є товаром. Ми хочемо, щоб вона перебувала в межах закону про землі сільськогосподарського призначення з чіткими критеріями обмеження площі, дозволу чи заборони купівлі іноземцями. Насамперед вона почне давати прибуток місцевим громадам і створювати нові робочі місця в сільській місцевості», — зазначає експерт.

Утім, додає він, продаж землі — це ще не реформа. «Це просто зняття мораторію і дозвіл купівлі-продажу. Ми чекаємо на реформу земельних відносин в Україні. Це складніший механізм, який має включати, зокрема, зміну повноважень. Наприклад, частиною земель за межами населених пунктів розпоряджається геокадастр, частина в підпорядкуванні Національної академії наук, Національної академії аграрних наук, Міністерства інфраструктури, Міноборони тощо. Чому важко знайти крайнього, коли відбуваються пожежі на полях? Хто має прибирати сміття на узбіччях? Невизначені межі ділянок, населених пунктів, громад», — пояснює Фурсенко.

Ще 10 років тому виробники, які працюють на землях, справді були категорично проти їх продажу. Проте сьогодні, в умовах євроінтеграції, вони змінюють підхід, тому що кожен повинен мати можливість скористатися своїм правом власності, зазначила директорка Всеукраїнського аграрного форуму Марія Дідух. Проте є низка умов. «Вони (товаровиробники) відстоюють позицію, що запровадження ринку земель має відбуватися за досить жорстких обмежень, за умови поетапності, доступу до фінансових ресурсів, щоб саме той, хто працює на землі, мав фінансову можливість її купити», — каже вона.

Зазначимо, що в партії «Слуга народу», яка має найбільше місць у парламенті, підтримують запровадження ринку землі, проте із запобіжниками. За словами її голови Дмитра Разумкова, спочатку треба ухвалити законодавство для захисту власників землі та інвесторів. У «Європейській солідарності» заявляли, що власників слід захистити Земельним кадастром та мінімальними цінами на землю. У «Голосі» говорять про запровадження антимонопольного законодавства, яке обмежуватиме створення феодальних наділів, та поступового графіка відкриття ринку земель. «Батьківщина» перейшла від категоричної риторики про «знищення села» до зваженішої позиції: треба законодавчо врегулювати запровадження ринку земель і запустити такий ринок для фермерських господарств.