Реформа аграрної науки: тотальне скорочення чи оптимізація?
Вітчизняна агарна наука вже довгий час перебуває у фазі стагнації. За радянських часів її розвиток постійно стимулювався різними видами допомоги з боку держави.
Та за часи незалежності України наука поступово та стабільно зазнавала занепаду. Щоб зрушити ситуацію з мертвої точки, Національною академією аграрних наук України було ініційовано проведення нової реформи аграрної науки. Ми звернулися за детальними поясненнями самої суті цієї реформи до Першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, Президента НААНУ Миколи Безуглого.
Вітчизняна агарна наука вже довгий час перебуває у фазі стагнації. За радянських часів її розвиток постійно стимулювався різними видами допомоги з боку держави.
Та за часи незалежності України наука поступово та стабільно зазнавала занепаду. Щоб зрушити ситуацію з мертвої точки, Національною академією аграрних наук України було ініційовано проведення нової реформи аграрної науки. Ми звернулися за детальними поясненнями самої суті цієї реформи до Першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України, Президента НААНУ Миколи Безуглого.
Багатьох непокоять зміни, що наразі відбуваються у стінах академії. Чи справді реформування аграрної науки потребує скорочення штатів або ліквідації деяких установ?
- Це неправильний підхід: розглядати реформу як скорочення штатів. У поточному році 94,5% видатків Державного бюджету на аграрну науку становили зарплати та соціальні нарахування і тільки 5,5% - на наукову діяльність: реактиви, відрядження, комунальні послуги тощо. Це означає, що велика частина науково-дослідних установ перетворилася на відділ соціального забезпечення окремих груп науковців.
Які причини, на Вашу думку, призвели до застою в науці?
- Тут декілька причин. Безумовно, держава не виділяє стільки коштів скільки потребує наука згідно з Законом про науку і науково-технічну діяльність, зокрема в частині, яка зобов'язує Уряд виділяти 1,7% внутрішнього валового продукту на розвиток науки в цілому. А виділялося в різні роки від 0,35 до 0,40 відсотків, що в 4-5 разів менше за передбачене законом. Та ми маємо усвідомлювати, що держава справді не має грошей.
Все ж, за таких умов деякі наукові установи працюють доволі стабільно. Завдяки чому?
- Тільки невелика частка наукових установ (приблизно 30%) зорієнтувалася і почала гроші заробляти, співпрацювати з бізнесом, з'явилися суттєві госпрозрахункові надходження, але левова частка інститутів як сиділа на бюджеті, так і залишилася сидіти. Руйнується матеріальна база, дослідження не проводяться, а власне, аграрна академія не виконує значної частини тих завдань, які їй поставлені Урядом.
Безумовно, ці 30 відсотків знайшли свою нішу і змогли пристосуватися до ринкових умов. Їхніх розробок потребує бізнес. У нас є інститути, де завдяки госпрозрахунковій діяльності більше коштів надходить, ніж дає бюджет. Але, на превеликий жаль, таких установ мало. Це справді складне питання, воно залежить, значною мірою, від керівника, від уміння колективу працювати.
За яким принципом будуть реформуватися установи?
- Потрібен диференційований підхід, бо інститути, які мають навіть однакову численність службовців і працюють в умовах однакового фінансування, мають різний ступінь важливості для держави. Якщо говорити про нові джерела пошуку фінансування, - безумовно, ця реформа буде оптимізацією.
Частина установ взагалі ліквідовується, частина приєднується у вигляді структурних підрозділів до інших інститутів. Це дасть значне скорочення адміністративного апарату. Що я маю на увазі: у нас було 76 інститутів, це 76 директорів, 200 заступників, 76 бухгалтерів, секретарів тощо. А залишилося 46. Це дасть нам можливість наступного року мати розподіл коштів 60 на 40. Тобто 60% - нарахування на зарплати, а 40% - це безпосередньо кошти, які будуть направлені на виконання притаманних науково-дослідним установам функцій: на забезпечення життєдіяльності установ і на забезпечення наукового процесу: реактиви, препарати, відрядження тощо.
Які зміни передбачаються на рівні самої академії?
- Ми оптимізували президію, було 150 чоловік, залишилось 105, було 5 віце-президентів, залишилось 2, причому я суміщаю посади, і я б не сказав, що академія менш ефективно працює. За тими оцінками, які дає нашій роботі Міністерство аграрної політики, ті заходи, які ми виносимо на рівень уряду, ті програми, які розроблені за цей час, зокрема наукове обгрунтування земельної реформи чи взагалі реформування всього агропродовольчого комплексу, все це виходить із стін НААНУ.
Наші дослідні господарства працювали вкрай неефективно. За попередні п'ять років середня врожайність основних сільськогосподарських культур в дослідних господарствах НААН була нижчою за середню по Україні. Це перший рік, коли урожайність на 3 ц з гектара вища, ніж в середньому по Україні. Тому від чисто споживчої організації, яка жила за рахунок бюджетних коштів, аграрна академія має стати установою, яка знайде себе в ринкових умовах. У нас є продукція, яку ми повинні продавати, вона коштує грошей, першою чергою, це інтелектуальна власність, втілена в сортах, гібридах, породах, а також матеріалізована індивідуальна власність, як-от: насіння чи племінна худоба, технології. І ми цього досягнемо.
Наступне питання: нас не влаштовує середній вік наших керівників. Так сталося, що значна частина їх має досвід роботи, але і мають дуже "вагомий" вік - понад 70-75 років. Ми хочемо на наступних загальних зборах зробити статутними дві речі. Перше, встановити максимальний вік, який би дозволяв займати керівні посади в нашій академії і вирівнювався за певною формулою: максимальний пенсійний вік плюс п'ять років. Це має стати правилом без виключення. Мін'юст вважає за можливе внесення таких статутних змін.
Друге: плануємо обмежити кількість каденцій, за якими одна людина може обіймати одну й ту ж посаду. Для цього обмежимо загальний стаж роботи на одній і тій самій керівній посаді періодом не більше 10 років, тобто не більше двох п'ятирічних каденцій.
За таких вікових обмежень слід залучати молодих науковців. Яким чином Ви будете це робити?
- Перш за все, вікове обмеженнями займання керівних посад - це те, що їх більше цікавить.
Нині ми організували Всеукраїнську конференцію молодих вчених, суть якої у тому, що кожна наукова установа висуває своїх людей. Потім 5 відділень проводять за своїми напрямами власні конференції, а потім Президія НААН відбере 15 найкращих молодих вчених, які будуть доповідати результати власних досліджень. За перше місце буде відповідна винагорода, будуть дві других премії, три третіх. Усі ці люди, які займуть перші шість місць, будуть рекомендовані для зайняття відповідних посад - завідувачів відділів чи лабораторій. Але ця програма для молодих вчених розрахована на 35 років.
Сучасна молодь стала прагматичнішою, ніж попереднє покоління. Тож, чи плануються ще якісь матеріальні заохочення?
- Ми плануємо вирішити чимало соціальних питань. Першою чергою, використаємо ті землі, які є у наших установ поблизу міст, для заохочення роботи молодих фахівців, видаючи їм невеличкі земельні ділянки. Тепер розробляємо окрему програму будівництва на цих же землях. Тут ми будемо використовувати землю як капітал, який зацікавить інвесторів щодо будівництва на них житлових будинків, де, як мінімум, 12-15% має віддаватися нашим ученим.
Але головне: треба знову повернути людей обличчям до науки. В науку люди не йдуть тільки заробляти - це неправильно. Головне шукати молодь, яка цікавиться наукою і створити їй хоча б мінімальні умови: першою чергою, для самої науки. Ну і, безумовно, хоча б частково, на мінімальному рівні вирішити соціальні питання. Зокрема, є ще такий напрям: з частини адміністративних будинків у наших інститутах (через скорочення їхнього використання) зробимо гуртожитки для аспірантів чи, можливо, житлові будинки.
Читайте у одному з найближчих номерів: у бесіді з Миколою Безуглим ми піднімемо питання про заходи, що ініціює держава для підтримки галузі тваринництва.
Анна Назаренко,
a.nazarenko@univest-media.com