Спецможливості
Новини

Професору В. А. Саніну — 80 років

24.09.2008
1302
Професору В. А. Саніну — 80 років фото, ілюстрація

Відомому вченому в галузі захисту рослин, доктору сільськогосподарських наук, автору величезної кількості цікавих і корисних статей, опублікованих у журналі “Пропозиція”, професору Віктору Арсенійовичу Саніну 23 березня виповниться 80 років.

Відомому вченому в галузі захисту рослин, доктору сільськогосподарських наук, автору величезної кількості цікавих і корисних статей, опублікованих у журналі “Пропозиція”, професору Віктору Арсенійовичу Саніну 23 березня виповниться 80 років.

Усе своє життя Віктор Арсенійович присвятив службі захисту рослин. Трудова діяльність В. А. Саніна почалася дуже рано. З 10 років був пастухом, а в 15 — сільгоспробітником, поєднуючи роботу з навчанням у середній школі. Народився він 23 березня 1928 року в місті Тверь (Росія), ріс у багатодітній робочій сім’ї. Коли пішли на війну старші брати, залишився за головного годувальника. Ще працюючи в сільгосппідприємстві, він усвідомив ціну хліба, тяжкість праці в боротьбі з бур’янами та шкідниками і трагізм родини після втрати врожаю.
Тому вибір професії агронома і вступ у 1947 році в Московську сільськогосподарську академію ім. Тімірязєва на факультет захисту рослин був не випадковим. Академія, відома своїми науковими школами й авторитетними вченими, вплинула на світогляд молодого спеціаліста, навчила філософського мислення, вміння діяти й бути лідером у вирішенні практичних справ. Великий вплив на становлення В. А. Саніна як висококваліфікованого спеціаліста мав Борис Іванович Рукавішников. Він був піонером в обгрунтуванні, розробці й застосуванні авіації в сільському господарстві, лауреатом Державної премії. Тому й орієнтував свого учня на подальше удосконалення та розвиток цього високопродуктивного методу.
Після закінчення навчання в академії В. А. Санін працював інженером-дослідником у відділі сільськогосподарської авіації Державного науково-дослідного інституту цивільної авіації (Москва).
Протягом 1955–1958 років розгорнулася й проводилася інтенсивна робота з токсикології комах у лабораторних і дрібноділянкових дослідах. Досліджували десятки нових хлор- і фосфорорганічних та піретроїдних інсектицидів. Найперспективніші з них вивчали в польових умовах методом малооб’ємного обприскування з допомогою літаків і тракторних обприскувачів. Одразу ж після закінчення аспірантури В. А. Санін захистив в Українській сільськогосподарській академії кандидатську дисертацію і далі працював на посаді молодшого наукового співробітника в тому ж таки Інституті, який тепер зветься Український НДІ захисту рослин.
З 1958 до 1965 року В. А. Санін досліджував мало- й ультрамалооб’ємне авіаобприскування на посівах гороху проти горохової зернівки, горохової попелиці та колорадського жука на посадках картоплі.
1967 року В. А. Саніна було призначено науковим куратором і координатором робіт із вивчення колорадського жука в Україні.
З 1965 року Віктор Арсенійович практично повністю переключився на роботи із вдосконалення наземного мало- і ультрамалооб’ємного обприскування. У співпраці із зацікавленими установами він провів державні та відомчі дослідження машин для хімічного захисту рослин.
Спочатку це були дистанційні тракторні обприскувачі (ОВТ-1А, ОВТ-1Б, ОН-400-3, ОП-450, “Карпати” та інші). Пізніше — родина вентиляторних мало- і ультрамалооб’ємних обприскувачів з дисковими обертовими розпилювачами (ОМ-320, ОМ-600, ОМ-200 і інші). Результати досліджень було зібрано в докторській дисертації “Обоснования применения инсектицидов способом малообъемного опрыскивания в борьбе с главнейшими вредителями в Украине” (Київ, 1970), у книгах та численних статтях.
1975-1986 — завідувач відділом хімічного захисту рослин Українського Інституту захисту рослин.
З 1987 до 1991 року В. А. Санін працював у лабораторії випробування пестицидів при Інституті цукрових буряків УААН на посаді провідного наукового співробітника, потім науковим консультантом у представництві швейцарської компанії “Сандоз” в Україні (1992–1996); на посадах заступника директора з науки в ТОВ “Авіахімічні технології” (1997), де досліджують малооб’ємне обприскування з допомогою надлегких літаків і мотодельтапланів; у ТОВ “Форсис”, де брав участь у створенні й виробничому випробуванні аерозольних генераторів на обробці посівів озимої пшениці (100 тис. га) проти клопа шкідливої черепашки (1998–1999 рр); у компанії “Укр-Ріпак”, де розробляють програми розвитку ріпаківництва в Україні й обгрунтовують ефективні способи боротьби із шкідниками, хворобами й бур’янами в посівах ріпаку (2000–2001 рр).
З 2001 року Віктор Арсенійович працює на посаді головного технолога в Національному аграрному університеті (НАУ) і ТОВ “Агрохимюг”, де бере участь у створенні й випробуванні вітчизняних самохідних обприскувачів (ОПС-800 “Богдан”, ОСА-600), які не мають аналогів у світовій практиці.
Останні п’ять років Віктор Арсенійович досліджує можливість використання в сільському господарстві безпілотних літаків із вантажопідйомністю 20–85 кг, обладнаних системою автоматичного управління з допомогою супутникового зв’язку.
Загалом В. А. Санін опублікував понад 200 друкованих праць. Як активний пропагандист знань із прогресивних технологій застосування пестицидів і агрохімікатів, він часто виступає з лекціями на різних науково-виробничих форумах, семінарах, курсах підвищення кваліфікації. Бере участь у підготовці молодих спеціалістів і наукових співробітників — під науковим керівництвом професора В. А. Саніна написано 22 кандидатські дисертації та одну докторську.
Тож бажаємо Віктору Арсенійовичу здоров’я й творчої наснаги!

Інтерв'ю
Вже третій рік поспіль у квітні починається масова загибель бджіл. Цього року бджолярі влаштували низку акцій протесту і написали чимало звернень до органів влади. Організатором трьох акцій протесту і автором звернення до президента... Подробнее
Вихід на зовнішні ринки все частіше стає закономірним етапом розвитку успішного бізнесу. Втім, перед керівником, що прийняв рішення про зовнішню експансію, традиційно постає багато запитань. І хоча

1
0