Спецможливості
Техніка та обладнання

Проблема зберігання сільгосптехніки (техніка для внесення добрив)

10.11.2009
803
Проблема зберігання сільгосптехніки (техніка для внесення добрив) фото, ілюстрація

Для визначення надійності сільгосптехніки використовують три показники: безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність і властивість зберігати значення цих показників у неробочий період - збережуваність. 

Для визначення надійності сільгосптехніки використовують три показники: безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність і властивість зберігати значення цих показників у неробочий період - збережуваність.

Для сільгосптехніки, неробочий період якої становить понад 80% усього часу перебування в господарстві, збережуваність неабияк важлива. Вона  закладається під час проектування, реалізується в процесі виготовлення та підтримується на етапі експлуатації. Будь-який рівень закладеної збережуваності можливий лише за вчасного та якісного технічного обслуговування після робочого періоду. Затрати часу на підготування сільгоспмашин до зберігання відкритим способом лише в 1,27 раза перевищують аналогічні затрати в разі закритого способу (рис. 1). Зазначені 27% додаткових затрат часу дають змогу компенсувати гірші умови навколишнього середовища під час зберігання.
За даними Міністерства аграрної політики, в Україні щороку під сільгоспкультури вносять близько 13 млн т органічних та 0,7 млн т мінеральних добрив наявним парком машин, який морально й фізично спрацьований. Під час фінансової кризи достатнього оновлення парку машин найближчим часом не передбачається. Відтак, актуальним буде підтримання його в роботоздатному стані з мінімальними витратами.
Підготування техніки для внесення органічних добрив до зберігання починають з очищення від пилу, бруду, сміття, залишків технологічного матеріалу та нафтопродуктів.
 Найвідчутніше недостатнє очищення машин для внесення добрив проявляється у вигляді корозії металу. Методи захисту металу від корозії розділяють на кілька груп:
1. Зміна властивостей навколишнього середовища: а) осушення повітря; b) зниження вмісту кисню; c) інгібування; d) зниження вмісту агресивних компонентів.
2. Зміна властивостей конструкційного матеріалу: a) вибір конструкційного матеріалу; b) термообробка; c) поверхнева обробка (пасивація, аморфізація тощо).
3. Зміна характеру взаємодії конструкційного матеріалу із середовищем на межі розділення середовищ: a) нанесення захисних покриттів для ізоляції конструкційного матеріалу від навколишнього середовища (лакофарбових, металевих, оксидних, фосфатних, мастил, облицювання); b) катодна поляризація (анодні захисні покриття, катодний захист); c) усунення анодної поляризації (захист від контактної корозії, усунення блукаючих струмів тощо; d) раціональне проектування (вибір конструкційних матеріалів, усунення зазорів, усунення гальванічних пар різнорідних металів тощо).
Як відомо з практики, доступними для користувачів сільгосптехніки виявляються варіанти дій 1. с, d та 3. а. Зниження вмісту агресивних компонентів відбувається під час виконання першої операції з підготування до зберігання: очищення та миття - це дешевший та ефективніший метод. Каталізатором корозії металів у середовищі органічних добрив є волога, достатня кількість якої може міститися в повітрі: за відносної вологості повітря понад 45% спостерігається підвищення швидкості корозії. Та, незважаючи на відомі наслідки корозії, у пересічних господарствах звичним явищем є ігнорування рекомендацій фахівців щодо очищення поверхні машини від залишків технологічного матеріалу (рис. 3).
Причин такого стану зберігання техніки кілька. Одна з них: немає матеріальної зацікавленості в якісному зберіганні сільгосптехніки. Часто розмова про неякісне зберігання машин для внесення твердих органічних добрив починається, коли цю техніку готують до сезонних робіт. При цьому за наявності зіпсованих під впливом корозії деталей така "практична дискусія" переходить у брутальну лайку без найменшого позитивного результату для майбутнього - в новому робочому сезоні все повторюється (рис. 4).
Якісне ТО сільгосптехніки є важливою умовою її високоефективного використання. Якщо в процесі роботи машин для внесення органічних та мінеральних добрив здійснюють хоч якесь ТО для забезпечення роботоздатності, то по закінченні робіт техніку залишають без належної уваги. Важливо зазначити, що під час роботи корозія металу незначна завдяки невеликій тривалості робочого періоду та тому, що агресивне середовище перебуває в постійному відносному русі з металом. Корозія активується також наявністю металевих чи дерев'яних залишків у гної, які, пошкоджуючи антикорозійне покриття, відкривають доступ агресивного середовища до поверхні металу (рис. 5а). Намотані залишки ниток від прес-підбирачів зменшують продуктивність машин для внесення твердих органічних добрив, а металеві чи дерев'яні частини можуть спричинити спадання транспортера з напрямних, що спричинить додаткові затрати часу на усунення відмови (рис. 5, с).
Напевно, в багатьох експлуатаційників вимога чинного стандарту ГОСТ 7751-85 п. 2.14 (відновлення пошкодженого лакофарбового покриття на металевих і дерев'яних поверхнях) викликає глибоке непорозуміння з огляду на масштаби необхідних робіт. Стандарт же рекомендує наносити лакофарбові покриття лише на поверхні, які передбачив завод-виробник, а поверхні, що працюють в умовах механічного спрацювання, слід консервувати. Саме поверхні з механічним спрацюванням під час роботи виявляються найуразливішими в процесі зберігання. Втрати від корозій у розвинених країнах сягають 8-10% валового прибутку у вигляді прямих (до 10% загальної кількості виплавленого металу) та непрямих - відмова машини, аварія, вибух тощо. Шкода від корозії поверхні металу сільгоспмашин, як і іншої техніки, скоріше, виявляється не через втрату маси, а через погіршення функціональних властивостей. Захист від корозії умовно поділяють на постійний і тимчасовий. Під постійним розуміють використання корозійностійких матеріалів (леговані сталі, полімери, композитні та скляні матеріали), під тимчасовим захистом - комплекс заходів із захисту від корозії та корозійно-механічного спрацювання під час виготовлення, короткострокового та довгострокового зберігання й транспортування. Для здійснення тимчасового захисту використовують такі матеріали: 1) інгібітори корозії, 2) консерваційні та робочі консерваційні оливи, 3) плівкоутворювальні інгібовані нафтові суміші, 4) захисні водовідштовхувальні речовини. Вартість матеріалів для проведення консервації однієї машини типу РТД-9 може сягати від 50 до 250 грн. Зі спостережень відомо, що миття та очищення поверхонь не забезпечує повністю  збережуваність сільгосптехніки (рис. 6), проте часто машини ставлять на тривале зберігання саме після проведення цієї єдиної операції, а під час тимчасового зберігання (між робочими змінами) техніку взагалі не убезпечують. Загальновживане обливання відпрацьованою моторною оливою здійснюють лише за її наявності, бо оливу використовують і для мащення фермської техніки, що теж не сумісно з дбайливим господарюванням.
Важкодоступні елементи розкидачів, згідно з вимогами стандарту, слід обробляти щіткою чи повітряним напиленням. Потрібну при цьому збережуваність забезпечує використання плівкоутворювальних інгібованих нафтових сумішей (ПІНС). Особливості та переваги ПІНС такі: легкість нанесення методом повітряного чи безповітряного розпилення, зануренням, щіткою; проникнення в мікротріщини, мікрозазори, дефекти поверхні металу, ефективність у разі точкової, щільової, контактної корозії, корозійно-механічного розтріскування, втоми, фретинг корозії; здатність витісняти вологу з поверхні металу; можливість використання для зовнішньої консервації без потреби в розконсервації після періоду зберігання. За приблизними підрахунками, кількість металу машин для внесення добрив, що вступає в реакцію з агресивним середовищем, не перевищує 0,1% за масою, проте це відповідальні спряження деталей, технічний стан яких безпосередньо впливає на справність і роботоздатність машини в цілому. Корозія в контакті ланок ланцюгів горизонтальних транспортерів пришвидшує спрацювання під час роботи машини, при цьому зруйнований верхній шар матеріалу полегшує доступ агресивного середовища вглиб деталі (рис. 7, 8).
Зберігання машин для внесення мінеральних добрив потребує особливої уваги. Агресивне середовище, яким є залишки добрив у поєднанні з вологою, що міститься в повітрі та випадає у вигляді опадів, активно зменшує ресурс техніки, вартість якої сягає понад 100 тис. грн. Згадана техніка, згідно з вимогами стандарту, має бути очищена від залишків добрив одразу після роботи. Натомість машини часто залишають без найменшого обслуговування, що стає причиною погіршення технічних і технологічних показників та виникнення відмов під час робочого періоду. Неналежне зберігання техніки спричинює поступові відмови машин через прискорення зношування під час її використання. В неробочий період корозія металу знижує міцність деталей через зменшення їхньої товщини, що особливо позначається на листових деталях, швелерах, кутиках. При цьому шар іржі, що утворився внаслідок корозії металу, знімається під впливом руху технологічного матеріалу, активується даний процес вібрацією машини.
Зменшення корозії машини для внесення органічних та мінеральних добрив до 90% можливе лише завдяки якісному очищенню та миттю. Спостереженнями встановлено, що найчастіше машини миють, готуючи їх до ремонту, а інколи під час підготування до тривалого зберігання. Якщо прийняти, що тільки 1% технічного ресурсу втрачається під час та внаслідок неякісного зберігання, то втрати протягом усього робочого циклу машини становитимуть понад 100 мотогодин, а це напряму позначається на собівартості виробленої сільгосппродукції.
Щоб запобігти підтіканню масла з редукторів (рис. 3. b та 4. с), треба перевірити та, за потреби, замінити підшипники (ущільнення) або усунути дисбаланс привода. Корозію на корпусі редуктора усувають нанесенням антикорозійного покриття згідно з чинним стандартом. Якщо після внесення добрив не здійснити діагностичних та ремонтних робіт, то їх доведеться виконувати в гарячу пору. Технічне обслуговування доцільніше проводити перед підготовкою до зберігання, щоб вивільнити час у період весняно-польових робіт. Відповідно до правил зберігання, редуктори консервують робочою консерваційною оливою, герметизують внутрішні порожнини та відновлюють пошкоджене антикорозійне покриття. Корпуси редукторів захищені від попадання всередину вологи, але, внаслідок тривалого впливу зовнішнього агресивного середовища та неналежного ТО, ущільнення поступово руйнуються, створюючи сприятливі умови для потрапляння води, пилу, бруду та підтікання мастильного матеріалу назовні. Тому в разі відкритого зберігання редуктор слід закрити вологонепроникним чохлом.
Численні спостереження свідчать, що в більшості випадків експлуатаційники не ознайомлені з правилами зберігання ланцюгових передач. Перед зберіганням ланцюги та зірочки дефектують і на зберігання ставлять тільки придатні для дальшого використання. Дієздатність слід визначати за граничним видовженням, яке не більш ніж на 4% має перевищувати стандартну довжину, визначену як добуток кількості ланок на крок ланцюга (табл. 1). Для забезпечення належної точності вимірювальна ділянка ланцюга має бути навантажена зусиллям розтягання 300-400 Н (30-40 кг).
У разі використання спрацьованих ланцюгів понад граничне значення форсованого зношення зазнають як ведуча, так і ведена зірочки, додатково навантажуються опори валів. Окрім того, використання таких передач унеможливлює точне прогнозування залишкового ресурсу з огляду на те, що зі збільшенням видовження зростає нерівномірність спрацювання окремих шарнірів ланцюга. Перекошеність ланок ланцюга через цю нерівномірність спричинює перенавантаження окремих ланок та створює сприятливі умови для їхнього руйнування, і, відповідно, - простоїв техніки під час внесення добрив. Відповідно до ГОСТу 7751-85 п. 2.7, втулково-роликові ланцюги очищують, промивають та витримують не менше 20 хв у дизельній оливі, попередньо підігрій до 80...90°С. Зірочки консервують відповідно до правил зовнішньої консервації за ГОСТ 9.014-78 або технічних умов на машини певної марки. Допускається зберігання ланцюгів зануреними в закриті ємності з відпрацьованою моторною оливою. Обливання відпрацьованою моторною оливою ланцюгів і зірочок, що його практикують у багатьох господарствах, не дає бажаних результатів. Ланцюгові передачі складаються з ланцюга, ведучої та веденої зірочок і натяжного пристрою. Зірочки, які вже використовували, не рекомендовано комплектувати з новими ланцюгами, й навпаки. Новими згаданими запчастинами потрібно запастися в три- чотириразовій кількості. Форсоване спрацювання в даному разі спричинене зміною форми зубців зірочок та кроком зірочок і ланцюга.
Під впливом агресивного середовища нарізні з'єднання зазнають корозії, внаслідок чого створюється додаткове навантаження на з'єднання, бо іржа займає більший об'єм, ніж залізо, з якого вона утворюється. Під впливом вібрації вона руйнується, утворюючи таким чином зазори між контактуючими поверхнями. Відповідно до чинного стандарту, гвинтові та нарізні поверхні деталей слід консервувати. Перед проведенням консервації варто виконати дефектацію деталей і регулювання крутного моменту загвинчування. Для цього використовують динамометричні або граничні ключі, а ще послуговуються розробленими рекомендаціями щодо крутних моментів загвинчування (табл. 2).
Жодна сільськогосподарська культура не може давати рентабельну для сільгоспвиробника врожайність без внесення в грунт належної кількості поживних речовин. При цьому принцип "що більше, то краще" в даному разі не спрацьовує через обмежений природний потенціал рослин за врожайністю. Під час внесення мінеральних добрив це особливо актуально, бо передозування спричинює накопичення їх у рослинах, тваринах і організмі людини. Останніми роками у світовому сільгоспвиробництві перевагу надають технологіям точного землеробства, які базуються на змінному внесенні добрив, пестицидів і насіння відповідно до потреб рослин на конкретній частині поля. При цьому максимально використовується потенціал рослин, немає перевитрат технологічного матеріалу, а врожай екологічно чистий. Наявні ж розкидачі мінеральних добрив вносять їх нерівномірно по робочій ширині до 25%, а за напрямком руху машини - до 10%. Внаслідок неналежного зберігання машин, під час якого погіршуються технічні й технологічні показники, згадана вище нерівномірність збільшується, спричинюючи перевитрати добрив, невиправдані зібраним урожаєм сільгоспкультури, під вирощування якої їх вносили.
Затрати праці на ТО під час зберігання техніки для внесення добрив у середньому становлять 5,24 люд.год (табл. 3), тобто для підготування однієї машини до зберігання операторові знадобиться один робочий день. За сучасного рівня оплати його праці затрачений час буде еквівалентний приблизно 20-50 гривням.
З урахуванням вартості матеріалів сумарна вартість підготування до зберігання машин для внесення добрив на відкритих майданчиках може становити від 70 до 300 грн, що цілком мало б влаштовувати їхнього власника.
Експлуатаційники мають усвідомити, що захист від корозії конструктивним методом (застосування корозійностійких матеріалів) хоча й виключає людський чинник під час підготування поверхонь металу до зберігання, проте в рази зменшує купівельну спроможність сільгоспвиробника. В умовах недостатнього оновлення технічних засобів у сільгоспвиробництві та на тлі світової фінансової кризи переважну більшість машин для внесення добрив зберігають із порушенням правил. Деякі причини ситуації, що склалася, криються в оплаті праці: який харч - така й робота. Напевно, не всім міським жителям (а чиновникам і поготів) відомо, за яку роботу, скільки і в якому вигляді отримують заробітну плату механізатори. Ще не забулися ті часи, коли зарплату виплачували товаром (м'ясом, зерном, кормами тощо) чи послугами (обробіток грунту, збирання врожаю, транспортування вантажів). Через необізнаність селян їх дурять, починаючи від керівництва господарства й закінчуючи державою. Слова поета "село неначе погоріло, неначе люди...." на сьогодні мають реальне підтвердження. Активна громада села, не бачачи конкретних кроків держави, спрямованих на поліпшення ситуації в селі, виїжджає в обласні центри, столицю або за кордон, щоб знайти хоч якусь роботу.
Досвід господарювання в капіталістичних країнах підказує, що економити на заробітній платі робітників не можна за нормованої мінімальної погодинної оплати праці. Вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники, щоб утриматися "на плаву", змушені економити всіма можливими способами. Купуючи дешеву робочу силу за мінімальну зарплату в 625 гривень, вони втрачають і на якості догляду за технікою, і на втратах палива через крадіжки. З другого боку, диспаритет цін на промислову та сільгосппродукцію створив рівноцінність товарів, за якої для купівлі 1 л дизельного палива потрібно виробити 4-6 л молока, 4-5 кг зерна пшениці, 2-4 кг картоплі, 30-40 кг цукрових буряків тощо. Якщо ж встановити потрібну оплату праці в сільському господарстві та рентабельні відпускні ціни на вироблену продукцію, то ціни в магазинах будуть аналогічні європейським. Товаровиробники сільгосппродукції розвинених країн пропонують одночасно дорогу екологічно чисту продукцію та в кілька разів дешевшу продукцію, вироблену з використанням досягнень генної інженерії та хімічної промисловості. На відміну від Європейської моделі виробництва сільськогосподарської продукції, якою передбачено чіткий поділ на дорогу якісну й дешеву з не завжди відомими наслідками від вживання, українські виробники воліють краще не оприлюднювати такий поділ, класифікуючи всю продукцію як дешеву. Неналежне державне втручання в цю проблему створює сприятливі умови для зловживань. Заощаджені всілякими підручними способами кошти дають змогу сільгосптоваровиробникам частково перекрити потребу в запчастинах і нафтопродуктах. Такі вже наші реалії: хто везе - того й б'ють... На всі питання, поставлені сьогоденням сільськогосподарським товаровиробникам, напрошується єдина відповідь: головна причина нинішньої ситуації - недостатня стурбованість державних діячів станом справ у сільському господарстві. Замість того, щоб спрямувати кошти на оздоровлення вітчизняного сільського господарства, чиновники закуповують зернові, картоплю, цукор, м'ясо... в інших країнах, підтримуючи тим самим їхню економіку. Тільки криза змусила запровадити підвищення митних зборів на продукцію, яку в достатній кількості виробляють в Україні. Та чи надовго...
Не секрет, що на мінімальну заробітну плату прогодувати сім'ю в селі, навіть за наявності підсобного господарства, не реально. До відома політиків: не однією тільки картоплею житиме їхній виборець... Відтак, без належної уваги, село залишається зі своїми проблемами один на один: кваліфіковані кадри переїздять до міст, тож затрачені державні кошти на їхнє навчання стають невиправданими, а в селі залишаються люди передпенсійного й пенсійного віку та поціновувачі алкоголю.
 І все ж, в Україні є потенціал для виробництва сільськогосподарської продукції понад внутрішні потреби, що в умовах фінансової кризи дало б можливість покрити негаразди в інших галузях економіки. Не вистачає лише зацікавленості високопосадовців у його реалізації.

Я. Михайлович,
А. Рубець,
НУБіП України

Інтерв'ю
Бакуменко
Голова Верховної Ради Андрій Парубій підтримав продовження мораторію на продаж сільськогосподарських земель в Україні. За продовження мораторію виступають фракції "Народного фронту", "Батьківщини" і
Рейдерство – стихійний термін, що дослівно означає «недружнє захоплення активів». В аграрній сфері найчастіше використовуються підроблені документи, а часто — в купі із тупою грубою силою. Чому рейдерство набуло такого поширення в Україні... Подробнее

1
0