Правильний ритм вирощування люцерни
За скошування люцерни на зелену масу чотири і більше разів можна отримати високу продуктивність посіву та поліпшити кормову цінність самої культури. Перший укіс проводять до початку бутонізації, останній — приблизно за 30 днів до настання морозів.
За скошування люцерни на зелену масу чотири і більше разів можна отримати високу продуктивність посіву та поліпшити кормову цінність самої культури. Перший укіс проводять до початку бутонізації, останній — приблизно за 30 днів до настання морозів.
Т. Міроненко
Cпеціально для журналу
«Тваринництво та ветеринарія»
Характерною ознакою більшості кормових трав’янистих рослин є зниження кормової цінності травостою із збільшенням періоду вегетації, тоді як їхня врожайність при цьому зростає. Цим пояснюється прагнення фахівців визначити ті періоди в розвитку рослин, коли висока врожайність сприятливо поєднується із добрими кормовими якостями. Це також пов’язано із визначенням оптимальної частоти використання травостою за сезон. У регіонах із достатнім природним зволоженням грунту доцільно проводити чотирикратне використання травостою люцерни у фазі бутонізації, за якого збір кормових одиниць із одного гектара зростає на 10–15, перетравного протеїну — на 25%, якість корму за весь період вегетації стає рівномірнішою, що сприяє зростанню доходу з гектара (у грошовому виразі) на 10–20%.
Отже, встановлено, що максимальний урожай кормової маси люцерни отримують у фазі цвітіння, а вищу якість — на початку фази бутонізації (рис. 1). Збирання люцерни у такі строки забезпечує в кормах знижений рівень клітковини і більший вміст протеїну.
15 травня — ключова дата?
Дуже важливо правильно обрати дату першого скошування люцерни. У регіонах із достатнім природним зволоженням грунту 15 травня — ідеально придатна для цього дата (при цьому слід орієнтуватися на фазу розвитку рослини). У такому разі можна зібрати фураж високої харчової цінності та водночас забезпечити правильний подальший розвиток люцерни. Що довше затягуються строки скошування посіву культури, то менш ефективним буде укіс з огляду на те, що енергетична цінність такого корму зменшується, а рівень його насиченості азотом стає недостатнім для тварин.
Прийнятним компромісом, що збереже баланс між кількістю та якістю скошеної люцерни, є планування скошування люцерни між 10 та 20 травня. У гірських місцевостях цей термін можна подовжити до десяти днів. А в регіонах, де тепло надходить раніше і достатньо опадів, кормозбиральні роботи, навпаки, можна призначити на два тижні раніше. Дати наступних скошувань також відіграють принципову роль у забезпеченні продуктивності люцерни. Якщо терміни між черговими скошуваннями будуть занадто стислими, рослина не встигне відновити свої кореневі резерви. Фахівці французького інституту рослинництва Arvalis-Institut du vegetal рекомендують встановити інтервал між скошуванням 35–40 днів, утім між першим та другим тижнями можна додати ще сім днів, щоб люцерна знов увійшла в стадію бутонізації: таким чином резерви відновляться повністю.
«Дозволити» люцерні цвісти
Урожайність зеленої маси, як і насіннєва продуктивність люцерни, більшою мірою залежить від кліматичних чинників, особливо під час цвітіння, меншою — від агротехнічних заходів. Така думка здебільшого відповідає реальному стану речей. Тому слід добре знати умови і чинники, що сприяють рясному цвітінню люцерни. Період квітування травостою люцерни першого укосу за сприятливих умов триває 25–40, другого укосу — 20–30 днів. Квітки й суцвіття на стеблі цвітуть одночасно по 3–5 суцвіть (тривалість цвітіння одного суцвіття — чотири-сім днів, однієї квітки — один-чотири дні). Дуже важливо «дозволити» люцерні цвісти принаймні раз на рік, щоб рослина встигла відновити свої ресурси. 10–15% квіту буде більш ніж достатньо! Люцерна накопичує цукор та крохмаль у кореневій системі та мобілізує їх наприкінці зими або після покосу, щоб забезпечити якісну насиченість фуражу. Їхнє відновлення забезпечує система подавання та циркуляції повітря до коренів, що у люцерни є достатньо розвиненою. Резерви досягають свого стандартного нормального рівня на початку цвітіння (рис. 2).
Запаси аж до початку перших заморозків
Останній укіс люцерни має відбутись щонайменше за 30 днів до настання перших заморозків. Таким чином рослина встигне відпочити, відновити резерви та якомога краще підготуватись до перезимівлі. Отже, економічно і технологічно доцільніше використовувати люцерновий травостій 3–4 роки. Після останнього року використання люцерна «не повинна повертатися» на це поле декілька років.