Правильна дезінфекція свиногосподарств

Р. Тирсін, канд. вет. наук, доцент,
Л. Корнієнко, д-р вет. наук, професор,
Б. Ярчук, канд. вет. наук, професор,
Білоцерківський НАУ

Підготовка і санація приміщень для тварин.  Санація тваринницьких ферм передбачає ретельне механічне очищення приміщень і обладнання з подальшим проведенням дезінфекції і дератизації. Очищення — це перший і дуже важливий етап перед дезінфекцією. Головне його завдання — видалення із приміщення гною, залишків корму, сміття та інших забруднень для вільного доступу хімічних дезінфікуючих речовин до оброблюваної поверхні. За неякісно проведеного механічного очищення дезінфікувальні засоби можуть вступати у взаємодію з органічною складовою забруднень, частково адсорбуючись і не досягаючи збудників інфекційних захворювань, або ж послаблювати свої властивості.
Задля зниження рівня мікроорганізмів у повітрі та на поверхні огороджувальних конструкцій приміщень проводять дезінфекцію. Найпоширеніший метод — застосування хімічних засобів (у вигляді розчинів для зрошення поверхонь і аерозолів). У промисловому свинарстві ефективним є застосування дезінфікуючих засобів у вигляді аерозолів.
Аерозолі бувають диспергаційні і конденсаційні (отримують за допомогою спеціального обладнання), об’ємні та спрямовуючої дії. Останні застосовують для дезінфекції факелом аерозольних часток, які спрямовані на поверхні приміщень та обладнання. Об’ємні аерозолі — здебільшого для санації повітря: дезінфікуюча речовина заповнює весь об’єм приміщення.
 
Як правильно проводити дезінфекцію
У приміщеннях для утримання холостих і поросних свиноматок окремі станки дезінфікують кожного разу після звільнення їх від тварин. Станки, в яких утримують кнурів, дезінфікують один раз на місяць, а ті, що слугують для взяття сперми, знезаражують щодня в кінці зміни. Дезінфекцію цих приміщень проводять методом зрошення.
Бокси для опоросу знезаражують після відлучення поросят і виведення свиноматок. Секції приміщень для дорощування поросят і в цеху відгодівлі — після звільнення їх від тварин. У вказаних приміщеннях доцільно проводити аерозольну дезінфекцію.
Годівниці щодня промивають водою, а дезінфікують водночас із дезінфекцією приміщень.
Після закінчення часу експозиції приміщення промивають, просушують, проводять контроль якості проведеного знезараження. Тварин уводять у приміщення після зникнення запаху дезінфікувальних засобів.

Вимоги до дезінфікуючих речовин:
Œ   Висока очищувально-знезаражувальна дія щодо бактерій, вірусів, грибів.
   Безпечність (нетоксичність) для тварин і людей; відсутність подразнювального впливу на шкіру і слизові оболонки.
Ž   Безпечність щодо впливу на матеріали конструкцій, обладнання (унеможливлення пошкоджень).
   Економічність, простота у приготуванні, застосуванні, видаленні.
   Швидкість знезаражувальної дії.
   Відсутність неприємного запаху, нездатність до займистості й вибуховості.
   Висока розчинність і стійкість водних розчинів.
Дезінфекція у присутності тварин
Сучасні технології ведення свинарства передбачають високу концентрацію поголів’я на виробничих площах, безперервність технологічного процесу, часті перегрупування і переміщення свиней.
В умовах сучасного свинарства не завжди є змога видалити свиней із приміщень на дезінфекційний період, тому виникає потреба проведення знезаражувальних робіт за присутності тварин. Це зумовлено також значним рівнем бактеріо- і вірусоносійства у свиноматок: поширенням патогенної мікрофлори, збудників інфекційних хвороб з калом, сечею і повітрям, що видихають тварини. Дезінфекцію у присутності тварин доцільно проводити об’ємними аерозолями, важливою перевагою яких є одночасне знезаражування поверхонь, обладнання, повітря приміщень і шкірного покриву свиней.
Головною вимогою до дезінфікувальних засобів під час проведення знезаражування у присутності тварин є безпека їхнього застосування. Вони мають бути нетоксичними, не подразнювати їхні шкірні покриви та слизові оболонки.

Схема дезінфекції включає: механічне очищення поверхонь, обладнання приміщень; розпорошення деззасобів-аерозолів за допомогою генераторів. Після застосування аерозольних дезінфікуючих препаратів видалення їхніх залишків із поїлок і годівниць, як правило, не потрібне.

Біозахист свиногосподарств промислового типу
Біозахист — термін, який характеризує загальну стратегію або ж послідовність заходів, спрямованих на унеможливлення прояву інфекційних хвороб свиней у різних технологічних групах. Впровадження ефективної програми біозахисту, дотримання гігієни, а також розробка і застосування обгрунтованої схеми вакцинації — складові успіху профілактики захворювань свиней.
Повна програма біозахисту передбачає послідовні кроки із планування, впровадження і контролю. Слід мати на увазі, що зробити бокс або ж виробниче приміщення абсолютно стерильними неможливо. Мета програми біозахисту — зниження рівня патогенних мікроорганізмів і попередження появи нових джерел патогенів. Тому будь-яка програма біозахисту має грунтуватися на таких принципах:
     обмеження доступу до тварин необов’язковим відвідувачам
свиноферми;
     реєстрація всіх відвідувачів та їхніх попередніх відвідин інших
свиногосподарств;
     заборона контакту персоналу свиноферми із тваринами, що перебувають поза межами свиноферми;   
     дотримання спеціалістами (лікарями, зоотехніками, технологами) черговості відвідин різних технологічних груп: спочатку — приміщення (бокси) з молодим поголів’ям, далі — старші групи;
     обов’язкова дезобробка всього обладнання, яке надходить на свиноферму (нове, завезене з іншого господарства, відділку тощо), шляхом миття і дезінфекції до потрапляння його на свинокомплекс;
    в’їзд на територію свиноферми дозволено лише спецтранспорту, задіяному в технологічному циклі;
    місце в’їзду на територію свиноферми має бути оснащене резервуаром для миття коліс автотранспорту дезінфікувальним засобом або ж там слід установити обладнання для знезаражування дезспреєм;
    виробничі майданчики мають бути огородженими; ворота, двері слід тримати постійно замкненими;
     на виробничому майданчику слід утримувати лише свиней певної технологічної групи (сусідство із тваринами іншого віку на одному виробничому майданчику категорично заборонене);
     унеможливлення перебування на території свиноферми (особливо всередині приміщення) тварин будь-якого іншого виду (собак, кішок тощо);
     обов’язкове проведення систематичної боротьби із мишоподібними гризунами, спостереження за їхньою активністю;
     територія навколо свиноферми має бути вільною від рослинності, сміття, невикористовуваного обладнання — тобто всього, що може слугувати схованкою — резервацією для мишоподібних гризунів;
     запобігання розсипанню кормів, негайний ремонт бункерів для кормів і кормопроводів, із яких корм висипається назовні, оскільки розсипаний корм приваблює до свинарників гризунів і синантропну птицю;
    в’їзд на свиноферму має бути облаштований відповідними приміщеннями для зміни одягу і взуття персоналу та відвідувачів;
    на вході в кожний свинарник має бути обладнане місце для санітарної обробки рук персоналу і відвідувачів;
    обов’язкове оснащення входу в кожний свинарник ванною із дезінфікувальним засобом для знезараження спецвзуття (деззасіб потрібно регулярно міняти);
    очищення спецвзуття перед знезараженням від органічного бруду, позаяк органіка знижує ефективність дезінфектанта;
    добір дезінфектанта: він має бути широкого спектра впливу і швидкодіючим (короткий контакт взуття із деззасобом);
   ванни для миття взуття мають бути обладнані кришками.
Задля скорочення циркуляції патогенів і вакцинних вірусів у межах одного виробничого майданчика приміщення слід заповнювати свиньми одного віку.
З цією метою слід:
 відбирати для вирощування молодняк від батьківських стад, близький за віком, із подібною програмою вакцинації;
 звільняти бокси (приміщення) від тварин заздалегідь — до прибуття нового поголів’я;
 дотримувати встановленого санітарного розриву між партіями свиней.