По кабінетах — замість посівної …змушують ходити чиновники агровиробників
Посівна кампанія на вітчизняних ланах у розпалі (а подекуди вже й завершилася). Разом із тим, залишаються невирішеними безліч земельних проблем, які виробничому процесу не на користь. Серед перепон — складнощі з державною реєстрацією договорів оренди землі. А якщо сільгоспвиробник цього не зробить, він не має права обробляти відповідні гектари.
Посівна кампанія на вітчизняних ланах у розпалі (а подекуди вже й завершилася). Разом із тим, залишаються невирішеними безліч земельних проблем, які виробничому процесу не на користь. Серед перепон — складнощі з державною реєстрацією договорів оренди землі. А якщо сільгоспвиробник цього не зробить, він не має права обробляти відповідні гектари.
Г. Квітка
Спеціально для журналу «Пропозиція»
Проблема навіть не в грошах, які треба платити за паперові операції, а в тому, що державна машина не справляється із величезним потоком документів. Аби спростити механізм, зробити його прозорішим, уряду довелося навіть ухвалити кілька постанов, які нещодавно набули чинності. Але товаровиробники нарікають, що система все одно залишається складною, її треба ще вдосконалювати, бо ж чимало господарств не в змозі навіть записатися у чергу охочих, аби подати документи на реєстрацію. Отже, виходить, значна частина агропідприємств хазяйнує на землі незаконно, а їхні керівники з острахом чекають приходу податківців, які, окрім іншого, можуть позбавити статусу сільгоспвиробника. Тож доведеться переходити на загальну систему оподаткування. Аби «звірити годинники», у столиці за круглим столом зібралися фахівці від Держземагентства та Держреєстру. На засідання були запрошені представники аграрних громадських організацій, юридичних служб агроформувань, журналісти.
Одні придумують «лабіринти», інші «допомагають» хліборобам шукати з них вихід
За словами голови Аграрного союзу Геннадія Новікова, якщо послухати наших чиновників, складається думка, що все працює, кадастр функціонує, немає ніде накладення меж. Усе нормально, можна отримати земельну ділянку, побачити її… Тобто цього року — жодних проблем у сільгоспвиробників, що обумовлені діями держави... Але уявімо таку ситуацію: приходите ви купувати у товаровиробника харчі, а він, замість того, щоб продати, каже вимогливим голосом: «Вам потрібно підготувати довідки від дієтолога, гастроентеролога і тому подібне. Оці усі довідки надайте, тоді й отримаєте той продукт!». Коли у такому разі споживач купить омріяний товар, скільки часу пройде?
Одне добре, тоді б, напевне, покращилася б фігура, бо тривалий час їсти було б нічого. На подібні митарства аграріїв спонукає нині держава. Вона вигадує якісь зміни, спочатку за певним порядком реєструє, потім сама ж цього не визнає, каже, по-іншому треба реєструвати… За державою стоять певні люди, мається на увазі, ті, що виконують, і ті, що пишуть ці порядки. Як може бути, щоб у країні запровадили реєстрацію речових прав, а Державний земельний кадастр відомості не передає і чекає якихось нових законів, щоб їм дозволили передавати ці відомості? І людина змушена ходити туди, потім — туди... То хтось же приймав той закон! Тому позиція товаровиробників проста: ви там що хочете, те й робіть, як хочете, так і реєструйте, як хочете, так і обмінюйтесь між собою різноманітною інформацією! Але врешті-решт має бути так: прийшов, приміром, аграрій до представника Земельного кадастру, віддав йому підписаний обома сторонами договір оренди землі, певні документи. Чиновник зареєстрував його, припустимо, у книзі реєстрації договорів, і інше сільгоспвиробника не цікавить: куди там що має йти далі… Хай там передають інформацію «по державній лінії», в електронному вигляді чи не в електронному, на конячці їздять або ще якось… Це не справа селянина. Бо він повинен сіяти-збирати врожай, а не бігати-носити різні папірці і файли до тих чи інших установ.
— Я не кажу вже, — продовжує Геннадій Новіков, — про вартість усіх цих, будемо так казати, «придумок». Доходить до півтори тисячі гривень за договір. Це, мається на увазі, офіційно аграрію потрібно сплатити, бо самому важко зареєструвати. А тут ще й податкова взялася за ці питання. Таке враження, що державна машина хоче «видоїти» до кінця цю людину, яка за плугом має ходити. А насправді виходить так, що вона повинна бути де завгодно, тільки не з плугом. Має догодити всім. Тому прохання-звернення до чиновників, які надають подібні пропозиції: не повинен селянин вам щодня кланятися, він договір оренди на землю оформив, інші документи зібрав, здав — і все. А про реєстрацію — чиновники нехай потурбуються: між собою хай домовляються, як його реєструвати, коли вносити у реєстр, скільки один одному хабарів давати, скільки ще чогось… У нас взагалі пропозиція така, щоб аграрій зареєстрував у сільській раді договір оренди, завірив печаткою — і до побачення. А працівник сільради — просуває папери далі по інстанціях: у Земельний кадастр, у реєстраційну службу. Зате у нього буде конкретна робота, а то сидить там — штани протирає, а не працює. Бо скільки вже аграрій реєструє тих договорів, а тепер приходить — і знову не так. Знову щось не відповідає вимогам. То хто ж має відповідати за те, що отримала людина державний акт, а тепер, бачте, щоб його зареєструвати, треба до цього акта ще й проект розробити. Чому ж тоді ті, хто це вигадав, відразу не видавали цей акт із розробленим проектом?.. Тепер, коли і в електронному вигляді можна подивитися, накладаються ділянки чи ні, давайте наведемо в цьому питанні лад — один раз і назавжди!
Довжелезні черги — замість єдиного вікна
Фахівець із землеустрою ТОВ «Фірма “Астарта-Київ”» — Олександр Волошин повідав про проблеми, які виникли у господарствах агрохолдингу із запровадженням нової системи реєстрації прав на землю.
— По-перше, — розповів він, — створюються величезні черги, тому що реєстратори просто не справляються зі своїми обов’язками. Не можуть зареєструвати ту кількість прав оренди, які необхідні для товаровиробників, за місяць — це сотні договорів. А в день оформляють три-чотири. Люди записуються на рік-два вперед! Торік на Полтавщині реєстрували на 2015-й. Деякі службовці відверто кажуть: не можемо записати, тому що то буде 2015-й, а може, й 2016 р. Утім, із внесенням змін до законодавства майже нічого не змінилося, бо знову говорять: лише три-чотири місяці зможемо вас прийняти, тобто все одно черги досить великі, і з цим треба щось робити. Окремо варто сказати про «взаємодію» Держземагентства та Державної реєстраційної служби. Сільгоспвиробникам потрібно оббивати пороги обох органів — немає того принципу «єдиного вікна», який був раніше.
За словами Олександра Волошина, ще одне питання — чому держава не взяла на себе перенесення даних у новий, повністю чистий, реєстр. Чому товаровиробники мають фактично з нуля створювати цей реєстр за свої кошти? Адже майже впродовж десяти років формувався Державний реєстр земель, у якому, в принципі, всі права були відображені, а тепер їх чомусь не перенесено у новий реєстр. По суті, його формують заново. Внаслідок цієї ситуації багато селян не в змозі оформити свої права на землю, наприклад, у разі набування спадщини. Проходить півроку — документи ніхто їм не робить. Водночас виникає ситуація, що ця земля через рік може вже розглядатися як відмерла спадщина, але сільські ради не хочуть ініціювати передачу її у комунальну власність, бо насправді є живі спадкоємці. З часом такий підхід просто викличе соціальний вибух на селі: земля перебуває у невизначеному статусі — й товаровиробники не можуть на законних підставах нею користуватися.
Серед іншого, багато скарг у працівників державної реєстраційної служби на місцях щодо програмного забезпечення, яке досить повільно працює. Тож і через технічні негаразди там не встигають опрацьовувати заяви.
Попри здоровий глузд
Генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу Володимир Лапа повідомив, що, за даними Державної реєстраційної служби, на травень минулого року було зареєстровано 30 тис. договорів оренди земель сільгосппризначення.
— Водночас, — зазначає співрозмовник, — ми повинні розуміти, що у країні загалом 4,5 млн договорів, а середній термін оренди — 4,5 року. Тобто щороку треба реєструвати один мільйон договорів. Коли 30 тис. документів реєструють за п’ять місяців, то навіть якщо припустити, що останнім часом процес дещо прискорився, виходить 150–200 тис. договорів на рік. Тобто, за нашою інформацією, 800 тис. договорів не зареєстровано. Звідси — шалені черги бажаючих це зробити. А 800 тис. договорів за середнього розміру паю у 3–4 га — це 3 млн га. Далі, помноживши на цифру середньої врожайності, отримаємо вражаючу цифру — недорахуємося 7–7,5 млн т зерна! Ось що буде, якщо сільгоспвиробники працюватимуть за законом…
На думку Володимира Лапи, виходить парадоксальна ситуація. Усі органи — діють за законом, розводять руками, і лише агровиробники змушені його порушувати. Якщо ж хлібороби діятимуть за законом, вони не оброблятимуть значні масиви, не платитимуть ні орендну плату пайовикам, ні нарахування на цю орендну плату й фіксований податок. Не кажучи вже про втрати валового збору.