Плоди помідора із теплиці. Що нового?
Плоди помідора із теплиці. Що нового?
Найбільш трудомісткою технологічною операцією у вирощуванні томатів є збирання плодів. Цю проблему намагалися вирішити за допомогою томатозбиральних комбайнів, а в теплицях — проходу платформ у міжряддях, але нещодавно в Нідерландах знайшли новий метод підвищення продуктивності праці — за рахунок менш частих збирань (один раз на 7—10 днів). З цією метою було створено сорти з плодами, здатними тривалий час зберігати товарні якості після достигання. Для цього в гібриди вводять гени, що отримали назву “rip” (від англ. “ripening inhibitor” — “інгібітор достигання”) та “non” (“non-ripening”), що в гетерозиготному стані забезпечують високу якість стиглих плодів — високу щільність та здатність до тривалого зберігання. Достигання плодів у них гальмується, і вони здатні більше місяця зберігати товарні якості, тоді як плоди звичайних сортів стають зморшкуватими вже на 7–12-й день. Так можна значно подовжити термін споживання свіжих плодів. Вони добре транспортуються без використання рефрижераторів. Недоліком їх є властивості, пов’язані з такими генами, — слабка інтенсивність забарвлення, здатність до концентричного розтріскування, що насторожує наших споживачів.
У Західній Європі, залежно від розміру та кількості камер у плодах, сорти томатів поділяють на три групи:
1 — з 2–3-камерними плодами діаметром 47–60 мм;
2 — з 4–6-камерними плодами діаметром 60–70 мм;
3 — найбільш великоплідні, кількість камер — понад 5–6, діаметром понад 70 мм.
Останніми роками з’явилася й четверта група. До неї належать сорти з дуже дрібними вишнеподібними плодами — 25–30 мм у діаметрі. Вони менш урожайні, проте плоди ароматні, з дуже високим вмістом цукрів. Витрати на культивування їх повертаються високоякісною продукцією, що надходить у продаж за більш високими цінами. В Україні створено сорти для закритого грунту й реалізації плодів, проте, на жаль, поки що немає чіткого поділу їх на групи залежно від розміру та форми плоду, через що в асортименті відсутні сорти з м’ясистими великими (діаметром понад 300 г) плодами. Відсутні й корисні вишнеподібні.
У світовому виробництві ведуться інтенсивні спроби поліпшити смакові якості плодів помідора, вирощуваного у скляних теплицях. По-перше, через низький рівень освітлення, від якого залежить накопичування цукрів, помідори в них за смаковими якостями поступаються плодам з грядки; по-друге, звичайне скло не пропускає частину сонячних променів і, як наслідок, кількість аскорбінової кислоти в них нижча, ніж у зазначених або у плодів з плівкових теплиць. Цю проблему за кордоном намагаються вирішити різноманітними шляхами. Один із них — застосування партенокарпічних сортів помідора. Що це таке? За несприятливих умов такі рослини можуть зав’язувати плоди без запліднення, у яких практично немає насіння. Проте за сприятливих умов вони формують плоди з насінням. Введення в генотип ознаки партенокарпії (pat-2) дає змогу збільшити енергію плодоутворення навіть за високої вологості повітря.
Щоб поліпшити освітлення рослин у зимовий період, узято курс на селекцію малооблиствлених томатів із великою кількістю китиць. До того ж, це значно спрощує механічне збирання плодів.
Залежно від рівномірності забарвлення плодів, розрізняють дві групи томатів: перша має рівномірне забарвлення, а в плодів другої на місці з’єднання з плодоніжкою є зелена пляма. Плоди сортів другої групи достигають нерівномірно, проте забарвлення їх яскравіше. Тому їм часто віддають перевагу, незважаючи на нерівномірне достигання, завдяки товарному вигляду та привабливості їх для споживача. А проблема меншого вмісту цукрів вирішується селекційною роботою шляхом створення гібридів з більш високим їх вмістом. Особливо висока орієнтація робиться на ринки збуту в Нідерландах, країні, 40% овочевої продукції якої вивозиться за межі країни. З метою максимального збереження якості продукції первинну переробку плодів проводять безпосередньо в теплицях. У багатьох тепличних комбінатах впроваджено лінії з виробництва трьох груп томатопродуктів: суцільно консервованих томатів, томатного соку та концентрованих томатопродуктів (30%-на паста).
У “Пропозиції” вже писали про проблеми овочеконсервної галузі в Україні (№6, 2001 р.). Слід додати, що за радянських часів консервні заводи України виробляли концентровані томатопродукти переважно на спеціалізованих лініях югославської фірми “Єдінство”, угорської — “Лані Р”, італійських — “Россі і Кателлі” та “Манцині”. Залежно від виробничої потужності, на підприємствах комплектували також лінії виробництва томатної пасти з використанням різноманітних типів вітчизняного випарного обладнання, найбільш ефективними з яких були вакуум-випаровувачі. Природно, що відколи Україна стала незалежною, лінії імпортного виробництва у разі їх пошкодження відремонтувати було вкрай важко, а вакуум-випаровувачі тим часом застаріли. За кордоном, скажімо, томатну пасту виробляють не тільки 30-ти, а й 40%-ну, тоді як технологічне обладнання наших консервних заводів не дає можливості цього зробити. Як наслідок — вкрай звужений асортимент українських консервованих томатопродуктів, що не в змозі становити конкуренцію імпортним. Про злиденність населення, коли “кожен сам собі консервний завод”, годі й говорити.
Цікавим у практиці тепличного виробництва як Росії, так і України, стали пошуки найбільш рентабельних гібридів помідора. Тільки вчора в моді було все імпортне, і індетермінантні, з великою енергією плодоутворення, гібриди “голландського” типу — теж.
Пояснимо термін. Походить він від англійського “to determine” — визначати, тобто детермінантне стебло характеризується визначеним ростом, низькоросле, закінчується суцвіттям, а його подальший ріст іде за рахунок бічного пагона. Детермінантність помідора пов’язана з його скоростиглістю. Індетермінантні гібриди, навпаки, мають невизначений ріст, високорослі, а тому закладають більше плодоносних китиць. Є ще одна ознака: індетермінантні сорти мають між суцвіттями не менш як три листки, детермінантні — менше трьох. Раніше вважали, що за рахунок частішого закладання суцвіть індетермінантні гібриди утворюють менше бічних пагонів (пасинків) і пасинкування слід проводити рідше. Та виявилося, що й колись популярні вітчизняні детермінантні зарано забувати — за рахунок частішого закладання суцвіть вони дають змогу відмовитися від трудомісткої та складної операції приспускання стебла на проміжну шпалеру і більш інтенсивно використовувати об’єм теплиці. До того ж, рання продукція реалізується за більш високою ціною. Зараз знову входить у моду вітчизняний нестаріючий сорт детермінантного типу Верліока F1, у Росії популярні відомі в нас Червона Стріла F1, створені НВФ “Ільїнічна” Прєкрасная леди F1, Маркиза F1. Разом із тим перед вітчизняною селекцією стоїть завдання створити також індетермінантні гібриди. Хоча вони й більш пізньостиглі, мета селекційної роботи з ними — досягти більш раннього плодоношення. Мало в нас і напівдетермінантних та вишнеподібних гібридів. У Росії такі сорти вже є — Підмосковний F1 (напівдетермінантний) та Бусинка F1 (вишнеподібний).
Тож хочеться, щоб виробництво дедалі ширше використовувало вітчизняні сорти. Не можна відвертатися від завдань української селекції, застосовуючи модні імпортні гібриди. Вони часто є ланкою тієї чи тієї іноземної технології, яка в наших теплицях не дає очікуваного високого ефекту, досягти якого інколи взагалі важко через особливості українського тепличного виробництва і споживчого ринку (споживач підозріло дивиться на сорти з геном “rin”). Для збільшення рентабельності виробництва плодів помідора можна цілком запозичити іноземний досвід з розташування в теплицях пунктів первинної та подальшої переробки плодів.
Ю. Слєпцов, канд. с.г. наук, НАУ