Перспективи вирощування гірчиці

Ринок олійної сировини в України займає великий сегмент загального ринку сільськогосподарської продукції. Основними олійними культурами, які здатні відновити оптимальне співвідношення культур у сівозміні та не знизити показники господарської діяльності, є хрестоцвіті культури, в тому числі й гірчиця. За обсягами виробництва вона поступається соняшнику, ріпаку та сої.

Гірчиця є культурою потрійного промислового значення завдяки різноманітному використанню. Її вирощують для отримання високоякісної харчової олії, гірчичного порошку та зеленого корму для тварин. Крім того, гірчицю широко використовують як сидеральну культуру, бо вона має унікальну властивість засвоювати важкодоступні форми поживних речовин із грунту та переводити їх у легкозасвоювані форми.

Місце в сівозміні
Гірчицю розміщують у сівозміні після тих культур, які дають можливість добре підготувати грунт, але ідеальним попередником є пар. Кращі попередники, крім пару, — озимі, зернобобові, багаторічні трави. Не рекомендується вирощувати її після культур родини капустяних, а також після соняшнику, льону, буряків, проса. Вона є чудовим попередником для зернових культур. Повернення гірчиці на попереднє місце в сівозміні можливе не раніше, ніж через чотири роки.
За сприятливого росту рослини гірчиці пригнічують розвиток навіть злісних бур’янів. Однак на полях, забур’янених багаторічними коренево-паростковими бур’янами, вирощувати гірчицю не слід.
Добрива
Мінеральні добрива в разі вирощування гірчиці вносять під основний обробіток грунту в дозі N40P60.

Основний обробіток грунту
Обробіток грунту під гірчицю здійснюють відповідно до конкретних умов. З осені поле слід добре обробити та вирівняти. У Південному Степу України ефективнішим є обробіток грунту за системою поліпшеного зябу. На полях, засмічених коренепаростковими бур’янами (осот, берізка польова та ін.), потрібно здійснити дворазове лущення стерні: спершу дисковими знаряддями на глибину 6–8 см, а потім лемішними плугами-лущильниками або плоскорізальними культиваторами на глибину 10–12 см (з подальшим обробітком боронами). В разі їхнього відростання або появи сходів інших бур’янів та падалиці грунт культивують із боронуванням на глибину 8–10 сантиметрів.
У боротьбі з цими бур’янами ефективне також застосування гербіцидів суцільної дії (Буран, Глікоген, Раундап тощо), які застосовують по вегетуючих бур’янах після збирання попередника за два-три тижні до оранки. Орють у кінці вересня — на початку жовтня на глибину 25–27 см, потім вирівнюють.

Обробіток грунту в допосівний період
Головна мета — ретельне вирівнювання поверхні грунту, знищення сходів бур’янів та збереження вологи на глибині загортання насіння й створення тим самим оптимальних умов для високоякісного висіву, що забезпечить дружні сходи. Якщо восени грунт не вирівнювали, то за досягнення ним фізичної стиглості слід здійснити боронування важкими або середніми боронами зі шлейфами. На вирівняних восени полях навесні не боронують, а здійснюють передпосівну культивацію на глибину 5–6 см. Через мілке загортання насіння перед сівбою грунт ущільнюють котками.

Висівання
Насіння гірчиці здатне проростати за температурі 1°С, тому її сіють одночасно з ранніми ярими, коли вона краще використовує весняну вологу, розвиваючи потужну кореневу систему, та стійко витримує посуху. Як засвідчує практика, запізнення з термінами сівби призводить до зниження врожаю на 15–20%. Оптимальною є густота стояння рослин 1,2–1,5 млн/га за суцільного висіву та 0,8–1,0 млн/га — за широкорядного. Висівання гірчиці з шириною міжрядь 15 см застосовують на відносно чистих від бур’янів полях, коли вдалося ефективно знищити бур’яни в осінній період і рано навесні до сівби. На насінницьких ділянках перевагу слід надавати широкорядному висіву. Насіння гірчиці білої значно більше, ніж сарептської, тому вагова норма може бути в 1,5 раза вища. За один-три місяці до висівання насіння обробляють протруйниками.
Глибина загортання насіння залежить від типу грунту та ступеня його зволоження. За раннього строку насіння треба загортати на глибину 3–4 см, в разі пересихання верхнього шару допускається глибина загортання 5–6 см на важких грунтах і навіть 7–8 см — на легких, якщо на цій глибині є волога. Після сівби поле обов’язково коткують. У вологі роки, коли грунти перезволожені, коткування замінюють на боронування.

Догляд за посівами
Гірчиця — дрібнонасінна культура й тому потребує ретельного догляду на всіх стадіях розвитку, починаючи від сівби й закінчуючи передзбиральним станом. Догляд за посівами гірчиці передбачає комплекс заходів, спрямованих на появу дружних сходів, знищення бур’янів, захист рослин від шкідників та хвороб, створення оптимальних умов для росту й розвитку рослин. Якщо утворилася поверхнева кірка, тоді ефективне досходове боронування легкими зубовими або ротаційними боронами впоперек рядків за швидкості руху агрегату 5–6 км за годину.
Коли посіви загущені, тоді застосовують післясходове боронування. Його слід проводити у фазі трьох-п’яти справжніх листків при втраті тургору рослинами.
Захист рослин гірчиці від шкідників — вирішальна умова одержання високих урожаїв насіння. Найнебезпечніші серед них: хрестоцвіті блішки, ріпаковий пильщик, ріпаковий квіткоїд, ріпаковий листоїд, капустяна тля та хрестоцвітий клоп. Протягом вегетації спостерігають за посівами та обліковують чисельність цих шкідників. За досягнення порогу шкодочинності гірчицю обробляють хімічними препаратами.

Збирання
Гірчицю збирають прямим комбайнуванням зернозбиральними комбайнами, пристосованими для збирання дрібнонасіннєвих культур. Вологість насіння має бути не вище 12–15 відсотків.
За сильного засмічення посівів застосовують десикацію або двофазовий спосіб збирання. Косити рослини розпочинають у фазі жовто-зеленого стручка, коли насіння в нижніх стручках центральної гілки набуває характерного даному сорту забарвлення й має вологість 30–33%. Валки обмолочують за вологості насіння не більше 8–10%. Це полегшує їхню доробку на току й не потребує досушування перед збереженням.
Невіянку, яка надходить від комбайна, негайно очищають. Навіть короткочасне зігрівання невіяного зерна призводить до різкого зниження посівних та технологічних якостей насіння. Зберігати насіння гірчиці треба за вологості не вище 8 відсотків.

Особливості використання гірчиці як сидеральної культури
Застосування сидеральних культур на зелене добриво дає можливість не лише підвищити врожайність та якість вирощеної продукції, а й збагатити родючість грунтів. Це позитивно впливає не тільки на баланс органічної речовини, але й на фітосанітарний стан посівів; підвищує біологічну активність грунтів, посилює процеси мінералізації та гуміфікації органічної речовини, сприяє накопиченню поживних речовин у грунтах.
Рослини гірчиці позитивно впливають на грунт. Могутня коренева система збагачує його органічною речовиною. Стрижневі корені добре дренують важкі солонцюваті грунти на глибину до 160 см і більше. Гірчиця — одна з небагатьох рослин, здатних засвоювати фосфор із малодоступних форм і збагачувати ним грунт. Це рослина-фітомеліорант, тому що її кореневі й пожнивні рештки пригнічують розвиток багатьох хвороб, збудники яких живуть у грунті. Застосування гірчичних сидератів дає можливість компенсувати значну частку біологічних форм та мінеральних фосфорно-калійних добрив. Серед різних видів гірчиці як сидерат найціннішою є біла гірчиця. Її сіють у ранні строки, а загортають у грунт у фазі цвітіння — утворення перших стручків.

Особливості селекції
Ефективну роботу з селекції гірчиці здійснюють в Інституті олійних культур УААН (Запоріжжя). Авторський колектив працює над проблемами, пов’язаними зі створенням нових сортів гірчиці, що характеризуються стабільною й високою врожайністю у різних умовах вирощування, відмінністю, однорідністю та високою модифікаційною мінливістю за показниками якості насіння.
Сучасний сортимент створюють за допомогою хімічного мутагенезу та гібридизації. Два нові перспективні сорти гірчиці (Ретро та Діжонка) створено методом прямого добору мутантів з мутантних родин із чіткими сортовими ознаками (забарвлення пелюстків віночка квітки та насіннєвої оболонки). В Реєстрі сортів рослин України — з 2008 року.
Показники сорту Діжонка: урожайність — 2,0 т/га, олійність — 39%, вміст ефірної олії — 1,09%, вміст ерукової кислоти — 9,0%, маса 1000 насінин — 3,1 г, висота прикріплення нижніх гілок — 30 см, висота рослин — 160 см, достигає за 90 діб. Немає аналогів.
Показники сорту Ретро: урожайність — 2,2 т/га, олійність — 41%, вміст ефірної олії — 0,91%, вміст ерукової кислоти — 1,0%, маса 1000 насінин — 3,4 г, висота прикріплення нижніх гілок — 30 см, висота рослин — 92 см, достигає за 90 діб.
Сорт гірчиці сизої Світлана має чітку морфологічну ознаку: світло-жовте забарвлення пелюстків квітки. Показники сорту: врожайність — 2,2 т/га, олійність — 42%, вміст ефірної олії — 1,0% , вміст ерукової кислоти — 1–2 відсотки.
Показники сорту Деметра: врожайність — 2,2 т/га, олійність — 43%, вміст ефірної олії — 0,82% , вміст ерукової кислоти — 1,8 відсотка.
Для раціональнішого використання посівних площ, з урахуванням погодно-кліматичних умов України, здійснюються роботи зі створення сортів озимої гірчиці.
Наявність відмінних морфологічних ознак та однорідність нових сортів поліпшать умови ведення насінництва, полегшать контроль за якістю оригінального насіння, зменшать можливості тіньового обігу сортового насіння гірчиці. На сьогодні в Реєстр сортів України записано 20 сортів гірчиці ярого та озимого типу, в т. ч. десять — селекції Інституту олійних культур, що становить 50% загальної кількості. Збільшення посівних площ під такою перспективною культурою, як гірчиця, обумовлене незначними затратами, високим коефіцієнтом розмноження, що дає змогу господарствам, завдяки рентабельності, отримувати значні прибутки.

О. Поляков,
ст. наук. співробітник Інституту
олійних культур УААН, канд. с.-г. наук
В. Журавель,
завсектором селекції гірчиці Інституту олійних культур УААН, канд. с.-г. наук