Першочергові завдання аграрної науки зі вступом України до СОТ

Основне завдання цієї організації — проведення в життя торговельних угод, укладених у рамках СОТ,

Масштаби та сфера впливу Світової організації торгівлі на глобальний економічний розвиток на сьогодні незаперечні. Станом на 2007 рік СОТ налічував 151 країну,
з них 119 — розвинутих або тих, що розвиваються, на які припадає понад 95% світової торгівлі, майже 85% — світового валового внутрішнього продукту та понад 85% — населення світу. Ще 31 країна — спостерігачі, тобто претенденти на вступ, серед них 9 найменш розвинутих країн світу.урегулювання торговельних спорів, контроль за торговельним законодавством країн, допомога країнам, що розвиваються, співробітництво з іншими міжнародними організаціями.
Діяльність СОТ протягом історичного періоду свого розвитку посприяла значному розширенню сфери регулювання економічних відносин за рахунок упровадження багатосторонніх норм, насамперед:
1) виходу за рамки власне відносин торгівлі товарами та поширення регулювання на суміжні сфери: інвестиційні заходи й відносини інтелектуальної власності;
2) поширення регулювання на раніше неврегульовані або слабо регульовані сфери торговельного обміну, торгівлю послугами, сільськогосподарськими товарами, текстильними виробами та одягом;
3) пріоритетного розвитку лібералізації торговельних відносин і встановлення міжнародних норм регулювання в сферах, що визначають майбутнє світової економіки, включаючи лібералізацію обміну в галузях телекомунікації, фармацевтичних препаратів, розвиток електронної торгівлі тощо;
4) поглиблення регулювання відносин за рахунок дедалі більшого доповнення тарифних заходів домовленостями в галузі тарифних методів регулювання;
5) зосередження більшої уваги на створенні в міжнародній торгівлі справедливого та недискримінаційного конкурентного середовища.
З-понад 20 угод СОТ для розвитку аграрного сектору економіки усіх країн принципово важливе значення мають кілька. Найважливіша з них — Угода про сільське господарство, яка стала поворотним пунктом в історії світового сільського господарства як особливого сектору. Вона виникла внаслідок того, що окремі країни або групи країн, наприклад ЄС, створили власні, досить розвинені, системи правил регулювання виробництва та торгівлі сільгосппродукцією. (До речі, вона не поширюється на рибу та рибопродукти, шкіру та шкірсировину, шовк-сирець, вовну й шерсть тварин, волокно льняне та деякі інші сільгосптовари.) Інші угоди, такі як Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів та Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС), визначають зобов’язання щодо визначення еквівалентності національних санітарних і фітосанітарних заходів та зобов’язання стосовно прав інтелектуальної власності в різних сферах, включаючи авторське право на патенти, товарні знаки тощо.
Угода про сільське господарство як базова угода встановлює зобов’язання в сферах доступу до аграрних ринків, внутрішньої підтримки національних виробників сільгосппродукції, надання експортних субсидій.
Після вступу в СОТ ми маємо привести у відповідність закони, що регулюють торгівлю в державному секторі економіки. У майбутньому державні підприємства мають працювати на комерційних засадах. Реєстраційні збори з виробників пестицидів і сільськогосподарських хімікатів, ліцензійні збори з операцій імпорту-експорту алкогольних напоїв і тютюнових виробів буде прирівняно до вартості наданих послуг. Серед інших, найважливіших для сільського господарства, є такі, що стосуються зобов’язань не субсидувати експорт та не встановлювати мінімальні ціни на продукцію імпорту. Крім цього, держава зобов’язується постійно публікувати список товарів і послуг, ціни на які визначає уряд. Ми змушені будемо обмежити свої митні ставки від 0 до 50%. При цьому середня ставка імпорту сільськогосподарської продукції зменшиться з 21% і становитиме 10,66% для м’яса й харчових субпродуктів, відповідно, — із 21,5 до 13,13%; для молока й молочних продуктів — із 24,8 до 10,1%; для харчової групи, а це вироби із м’яса, риби, — з 17,3 до 9,8% і для 22 груп алкогольних і безалкогольних напоїв — з 23,9 до 13,6%. Для промислової продукції в цілому це скорочення є суттєво меншим — із 6,7 до 4,95%. Збережено найвищі тарифи на цукор — 50% і соняшникову олію — 30%. Серед категорії товарів, на які мито поступово зменшуватиметься протягом перехідного періоду, є деякі види риби. Україна також не вводитиме заборони на ввезення фаршу із яловичини, якщо це не буде обгрунтовано правилами СОТ та зніме обмеження на експорт зернових.
Дуже важливим є зобов’язання щодо обмеження рівня національної сукупної підтримки сільськогосподарських товаровиробників на рівні 3,043 млрд грн, або 602 млн дол США. Загалом, дослідження науковців свідчать, що сумарна річна підтримка розвитку сільського господарства можлива на рівні близько 9,518 млрд грн, включаючи близько 2,4 млрд грн видатків за “зеленою скринькою” та 4 млрд грн із “жовтої скриньки” підтримки.
Визначальним критерієм, що характеризуватиме стан національної економіки, є конкурентоспроможність, яка, з погляду економічних критеріїв, визначається ціною, якістю та ліквідністю, забезпеченими через масштаб виробництва. Завданням науки є вивчення рівня цих показників відносно чотирьох ієрархічних рівнів: товару, підприємства, галузі й держави, тобто від мікро- до мезо- та макрорівня.
Конкурентоспроможність української сільськогосподарської продукції за ціною обумовлюється порівняно низькою собівартістю її виробництва. Однак уже сьогодні закупівельні ціни в Україні наближаються або дорівнюють європейським, наприклад, ціна молока у ЄС на 2007 рік встановлена на рівні 25,72 євро/ц. У майбутньому собівартість вітчизняної продукції зростатиме, бо зростатимуть оплата праці й вартість енергоносіїв; а вартість засобів захисту рослин, добрив, транспортні витрати вже тепер дорівнюють світовим.
Проблеми якості сільськогосподарської продукції мають інший порядок: це не тільки формування національних підходів до нових стандартів якості, а й розуміння якості сільгосппродукції і агропродовольчих товарів споживачами в контексті генетично модифікованих продуктів та таких, що вироблені на основі антибіотиків, гормонів і стимуляторів росту. Наші намагання реалізувати програми якості не одержать жодного позитивного ефекту, якщо виробники сільгоспсировини, а особливо її переробники, не замисляться над тим, якою ціною платять українці за накачане повітрям і водою неспецифічного запаху м’ясо. І тут уже мало однієї української лабораторії якості, що ефективно розпочала свою відповідальну й складну місію в НАУ. Нам треба ще мінімум п’ять таких центрів якості, щоб державні кошти, витрачені на підтримку сільського господарства, повернулися не лише економічним ефектом для тих, хто їх отримав, а й посприяли підвищенню патріотизму вітчизняних товаровиробників та відповідальності за здоров’я своєї нації. Чинник ліквідності треба розглядати в контексті масштабів формування сукупної пропозиції та сукупного попиту на аграрних ринках окремих країн та економічних угруповань. Завданням аграрної науки я вбачаю постійний моніторинг стану ринків найважливіших для нас торгових партнерів. Наприклад, ринок м’яса, продуктів переробки молока, як, до речі, й деяких інших, у РФ не сформовано відповідно до пропозиції: внутрішнє споживання перевищує виробництво, тому це важливий ринок для української сільгосппродукції, яка відома своїми стандартами російським споживачам. (Крім перспектив створення зони вільної торгівлі з ЄС, в України є ще можливість претендувати на квоти під час вступу РФ до СОТ.) Водночас великий ринок країн ЄС сформовано відповідно до пропозиції майже за всією товарною номенклатурою сільськогосподарської та харчової продукції, крім насіння соняшнику, а в деякі роки — і за зерновими. Так, рівень самозабезпеченості пшеницею протягом кількох останніх років, починаючи з 2000 р., в середньому становив 115%, цукром — 113, яловичиною — 104, свининою — 107%, тоді як у структурі ринку олійних соняшник займає лише 12%. Тому конкурувати на великому європейському ринку за відсутності квот (на сьогодні у нас є квота тільки на мед) ми зможемо лише завдяки ціні та якості.
Членство України в СОТ, безперечно, зумовлюватиме для економіки України й для сільського господарства зокрема, певні як позитивні, так і негативні наслідки. По-перше, для України як держави узагальнені економічні переваги можна прогнозувати в прискоренні структурних реформ та реформ управління галуззю за рахунок іноземних інвестицій, міжнародного менеджменту та технологій, а по-друге, у збільшенні доходної частини бюджету від розширення міжнародної торгівлі та й інших ефектів унаслідок лібералізації режиму доступу до зовнішніх ринків товарів, капіталів та праці. Однак членство в цій організації може зумовити й певні негативні наслідки, які, насамперед, залежатимуть від зростаючих витрат бюджету на заходи, пов’язані зі вступом у СОТ, з приведенням законодавства, нормативно-правової бази до відповідних вимог, із формуванням нової технологічної бази в державному управлінні, діяльністю нових представницьких органів тощо. Економічні проблеми державного рівня можуть також очікуватись на внутрішньому ринку певних товарів та послуг способом його захоплення через недобросовісну конкуренцію або тривалий демпінг.
Для вітчизняних товаровиробників сільгосппродукції вступ у СОТ дає можливість збільшити прибутки, пов’язані з розширенням доступу до іноземних ринків, у т. ч. країн, які ще претендують на вступ у СОТ; одержати ширший доступ до іноземних інвестицій, здійснювати спільну підприємницьку діяльність. Певні конкурентні проблеми та обмеження українські виробники агропродовольчої продукції мають передбачати внаслідок збільшення субсидованого імпорту продовольства із країн ЄС та інших країн, зокрема м’яса, цукру, молочних продуктів тощо, що прямо залежить від зменшення ступеня захисту внутрішнього ринку через мито. Дотримання вимог СОТ у сфері прав власності на біологічні активи, санітарні та фітосанітарні аспекти змушуватиме національних виробників більше коштів витрачати саме на заходи стандартизації як умов виробництва, так і його продуктів. Найпозитивніші наслідки членства очікуються для споживачів продовольчої продукції. Лібералізація зумовить розширення асортименту та якості пропонованих на ринку товарів. Можна очікувати зменшення ціни на деякі види конкурентної продукції, а висококваліфіковані робітники матимуть доступ до роботи, за яку платитимуть більше.
Українська аграрна наука здійснює належні заходи щодо наукового забезпечення членства сільського господарства в СОТ. Безперечно, ми маємо й далі розробляти комплекс заходів аграрної політики в державній підтримці сільськогосподарського виробництва, спрямованих на перерозподіл видатків бюджету від інших галузей до сільського господарства, від мешканців міст — до мешканців села. Це створить передумови для досягнення кількох важливих цілей.
По-перше, прискорити позитивні тенденції у збільшенні обсягів виробництва продукції великими підприємствами і, відповідно, спрямувати зусилля на зменшення міграції сільського населення до міст. По-друге, така політика має бути своєрідною винагородою сільським жителям за те, що вони у складних соціальних умовах займаються досить ризикованим бізнесом, відповідно, створюють гарантії у постачанні потрібної кількості продовольства. По-третє, такий перерозподіл прибутків дасть можливість і в подальшому забезпечити досягнення вторинних цілей, зокрема, збереження й захисту традицій сільського способу життя.
На відділення аграрної економіки та земельних відносин покладається розробка наукового забезпечення та окремих законодавчих заходів-рекомендацій комітету ВР з питань аграрної політики щодо недопущення демпінгу та недобросовісної конкуренції на внутрішньому ринку внаслідок проникнення сільгосппродукціїї через субсидування імпорту. Спільно з Міністерством аграрної політики треба буде розробити структуризацію обсягів внутрішньої підтримки за скриньками на шестирічний період. Тут, враховуючи зобов’язання зменшити майже на 600 млн грн обсяг сукупної підтримки до 2013 року, я маю на увазі наповнення змісту програм продуктової та непродуктової підтримки заходів “жовтої скриньки”. Потрібно найближчим часом вивчити досвід ЄС щодо квотування виробництва. Наукового обгрунтування потребує розмір субсидій для виробників окремих видів сільгосппродукції, наприклад, молока, м’яса ВРХ, цукрових буряків із загального обсягу заходів “жовтої скриньки”.
Другий блок важливих питань стосується прогнозованого обгрунтування обсягів та визначення заходів спільних із Міністерством з видатків на заходи вже іншої, “зеленої, скриньки”, щодо:
1) створення державних резервів для гарантування продовольчої безпеки;
2) підготовки та перепідготовки й підвищення кваліфікації спеціалістів і робітничих кадрів для виробничої та соціальної сфери села;
3) розробки заходів із просування сільськогосподарської продукції на ринок, іншими словами, маркетингового забезпечення;
4) розвитку послуг зі створення виробничої та соціальної інфраструктури, включаючи електропостачання, водопостачання, дороги, греблі, дренажні системи і т. д.;
5) і, безумовно, науково-дослідних робіт, у тому числі нашої академії як фундаментального, так і прикладного характеру.
Особливої уваги у найближчому майбутньому потребують дослідження режиму зони вільної торгівлі у відносинах з ЄС відповідно до Протоколу про доступ на ринки товарів і послуг, наслідки заміни фіксованого сільськогосподарського податку, зняття пільг із ПДВ на м’ясо й молоко, уточнення розмірів субсидій на 1 га і 1 т в разі вирощування сільгоспкультур та на 1 голову в тваринництві тощо.
Розробка та здійснення заходів із ведення селекції і насінництва в нових умовах потребує від нових відділень землеробства й агроекології та рослинництва освоєння нових методик і стандартизації, розроблених ІSTA. Складним бачиться розвиток у нових умовах окремих галузей, наприклад, бурякоцукрового комплексу. Аграрній науці спільно з Національною асоціацією цукровиків треба виправляти помилки попередніх років і розробляти заходи зі вступу до Міжнародної організації з цукру, передбачати заходи квотування, тарифного регулювання імпорту продовольчих цукрозамінних товарів і сподіватися на подорожчання цукру на світових ринках або диверсифікацію його переробки. Слід розібратися в стосунках щодо заходів державної підтримки між виробниками сировини та цукрозаводами. Адже не може ефективно конкурувати галузь у майбутньому за 12% цукристості та 25% забруднення буряків і майже вдвічі меншої врожайності та відповідної підтримки на гектар, ніж у країнах ЄС. Низька конкурентоспроможність тваринницької продукції, передусім молочних продуктів, пов’язана з якістю сировини, а фальсифікація (майже 50% молокопродуктів на ринку мають рослинне походження) може спричинити обвальне згортання виробництва уже в нових умовах інтеграції з ЄС через формування зони вільної торгівлі.
Перед відділенням зоотехнії давно стоять питання щодо адаптації розмірів наших підприємств до вимог сучасних технологій та стандартів. Настав час для наукового обгрунтування перспективної структури ринку м’яса відповідно до тенденцій розвитку окремих його сегментів, формування незалежної системи реєстрації продукції кормовиробництва, тваринництва та племінних, генетичних матеріалів, запровадження нових підходів у селекції та племінній справі у тваринництві.
Важливі завдання належить виконати ветеринарній медицині. Потрібно узгодити відповідно до Закону України “Про ветеринарну медицину” понад 20 рішень уряду, 11 нормативно-правових актів, розробити 33 нових документи. На сьогодні вже прийнято 12 основних ЗУ, які регулюють якість та безпеку продукції АПК. Так, треба доопрацювати та внести на розгляд уряду проект ЗУ “Про загальнодержавну цільову програму проведення моніторингу залишкових кількостей препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах на 2008–2013 роки”, вкрай потрібне фінансування державної програми “Розробка вітчизняних засобів захисту тварин на основі сучасних технологій”. Потребує подальших наукових зусиль розробка новітніх конкурентоспроможних ветеринарних імунологічних препаратів, у тому числі кормових добавок, оскільки їхнє вітчизняне виробництво майже втрачено. Головним завданням для наукових установ ветеринарної медицини слід вважати також упровадження системи якості на основі стандартів ISO 9001 та системи охорони довкілля на основі принципів ISO 14000. Наголошую, що без наукового обгрунтування фахівців УААН таку низку вкрай важливих документів підготувати неможливо.

Сергій Кваша,
академік-секретар відділення аграрної економіки і земельних відносин УААН
(Виступ на загальних зборах УААН 27.03.2008 р.)