Озимині — надійний захист

Збільшення валу високоякісного зерна — першочергове завдання агропромислового виробництва України. Успішне вирішення цього завдання можливе передусім за вирощування озимої пшениці як цінної високопродуктивної продовольчої культури.

Як же вирощувати озиму пшеницю, щоб одержувати максимальні врожаї, реалізовуючи її сортові можливості? Передусім, потрібні знання зонально визначеної технології вирощування, а також уміла організація господарських заходів, які забезпечують очікуваний результат.
Найважливішим є чітке дотримання сівозміни, в якій озиму пшеницю розміщують після кращих попередників. За даними науковців Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва, вплив цього чинника на отримання врожаю становить 10%, а боротьба зі шкідниками, хворобами та бур’янами — 27% (рис. 1).
 Правильне розміщення озимої пшениці в сівозміні забезпечить пригнічення активності чи навіть загибель шкідливих організмів, що накопичуються на полях та в грунті, вчасна та якісна підготовка якого завдяки ресурсоощадним заходам сприятиме накопиченню й зберіганню вологи до сівби, що позитивно впливатиме на проростання зерна та прискорить появу здорових сходів культури.
Найефективнішими чинниками підвищення врожайності пшениці та поліпшення якості зерна є добрива, що мають 17% впливу на врожай. За інтенсивної технології середніми нормами NPK для озимої пшениці є 90–120 кг залежно від родючості грунту, характеру попередника, зони вирощування, сорту тощо.
Але в кожному разі мінеральні добрива спрацьовують лише в комплексі з іншими заходами, насамперед, із захистом посівів від шкідливих організмів. Можна мати потужний агрофон із належною кількістю мінеральних та органічних добрив, а не здійснити захисні заходи від бур’янів, хвороб чи шкідників — і затрачені ресурси не забезпечать очікуваної віддачі.
Отримання економічної вигоди вирощування озимої пшениці значною мірою залежить від реалізації генетичного потенціалу сортів культури. У господарстві слід вирощувати два-три сорти пшениці, які істотно різняться за тривалістю вегетації і реакцією щодо

Рис. 2. Чинники, що впливають на вегетацію озимих

елементів агротехніки. Звичайно, мають переважати сорти, стійкіші проти хвороб, стресових умов перезимівлі, вилягання, негативної дії бур’янів і водночас здатні формувати якісне зерно. Ці сорти мають бути районовані щодо певної агрокліматичної зони.
Для сівби використовують сортове насіння озимої пшениці першої-третьої репродукцій, кондиційне щодо схожості: для м’якої — 92%, твердої — 87%, за сортової чистоти від насіння бур’янів та інших домішок – не менше 98% та вологості 15%. Підготоване до сівби кондиційне насіння озимої пшениці має пройти фітосанітарну експертизу на наявність збудників хвороб, які передаються з насінням. Це грибкові (сажки, кореневі гнилі, пліснявіння), бактеріальні (чорний зародок), окремі вірусні захворювання. Виявлення збудників хвороб у насінні пшениці дає можливість віднайти потрібний та ефективний саме проти них протруйник і, відповідно, оздоровити насіннєвий матеріал протруєнням. Фітоекспертизу проводять спеціалісти державних інспекцій захисту рослин АР Крим і областей та окремих районів.
Визначивши фітоекспертизою склад збудників, важливо правильно обрати протруйник широкого спектру дії, який забезпечить оздоровлення насіння на тривалий період проростання й сходів культури. Протруєння є обов’язковим профілактичним хімічним заходом технологічної схеми

Домінують віруси жовтої карликовості ячменю, карликовості пшениці, смугастої мозаїки пшениці

вирощування озимини. Його проводять завчасно (за два-три тижні до сівби) або безпосередньо в день сівби, здебільшого системними препаратами.

Важливо дотримуватися науково обгрунтованих норм витрати протруйників. За їхнього зменшення не досягається повне оздоровлення, а завищення призводить до зниження схожості насіння через утворення аномальних проростків, не здатних до подальшого розвитку. З часом вони можуть загинути. Протруєння, зокрема завищеними нормами протруйників, небезпечне для травмованого насіння: воно може не зійти. Щоправда, в цьому є свій позитив, оскільки травмоване насіння не завжди здатне забезпечити появу здорової рослини.
Протруєння можна вважати екологічно прийнятним способом хімічного захисту, який відповідає критеріям охорони навколишнього середовища, бо невелика кількість препарату наноситься найближче до тих організмів, проти яких його використовують.
Для забезпечення оздоровлення 1,5 млн т насіння озимих зернових культур під урожай 2009 року потрібно мати 1,2 тис. т протруйників. На ринку пестицидів країна має величезний асортимент цих препаратів (табл. 1).
У Степу та Лісостепу, за вимушеного розміщення озимої пшениці після колосових попередників, проти хлібного туруна, підгризаючих совок та інших грунтових шкідників за один-п’ять днів до сівби насіння обробляють Прометом, або Рубежем, чи Фосфамідом за норми витрати цих препаратів по 2 л на тонну насіння. Цей захід забезпечує токсикацію насіння, проростків і сходів протягом двох-трьох тижнів і буде ефективним проти зазначених вище грунтових шкідників і цикадок, попелиць, злакових мух, інших шкідників на сходах озимих.
Слід зазначити, що найкраще перезимовує озима пшениця з добре сформованим вузлом кущіння, трьома-чотирма пагонами та добре розвиненою кореневою системою. Залежно від сорту, така кількість пагонів утворюється за 50–60 днів (від сівби до припинення активної вегетації за середньодобової температури на рівні 5°С), протягом яких набирається сума температур 560…580°С. Цього досягають за сівби в оптимальні строки, встановлені для кожної грунтово-кліматичної зони: на Поліссі — 1–15 вересня, в Лісостепу й західних регіонах — 5–20 вересня, в передгірських районах — 5–25 вересня, в гірських — 1–10 вересня, в Степу — 5–25 вересня, АР Крим — 15 вересня – 5 жовтня. В ці строки, зазвичай, середньодобова температура становить 15…17°С. Цього достатньо для проростання насіння озимої пшениці.
Останнім часом через глобальне потепління клімату спостерігається збільшення періоду осінньої вегетації культур. Тому важливим є вдале маневрування строками сівби залежно від сортів, попередників, удобрення та умов зволоження грунту. На родючих грунтах після кращих попередників із належним внесенням добрив і запасами вологи в посівному шарі пшеницю сіють у другу половину оптимальних строків.
За ранніх строків сівби є небезпека не тільки переростання сходів (зокрема, сортів твердої пшениці чи високорослих м’якої, що знижує їхню морозо- і зимостійкість), а й масового заселення та пошкодження посівів шкідниками, а саме: злаковими мухами, попелицями, цикадками, хлібним туруном тощо. На таких посівах ймовірний розвиток хвороб, передусім кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої листкової іржі, інших плямистостей листя.
Відомо, що злакові мухи, насамперед шведські, надають перевагу полям зі зрідженим, добре прогрітим травостоєм, а сисні комахи й хвороби добре розвиваються в загущених посівах за сприятливих температурного режиму й відносної вологості повітря. Масовий розвиток сисних шкідників, зокрема попелиць і цикадок, уможливлює ураження сходів озимини вірусними та мікоплазмовими хворобами, від яких вилікувати рослини неможливо.
Систематичні обстеження полів з озимими після появи сходів — обов’язкова умова догляду за посівами восени (рис. 2).
Як свідчить практика, розвиток шкідників і хвороб останнім часом набуває масового характеру. Це створює прецедент планування системного перебігу захисних заходів на сходах і рослинах, що кущаться восени.

Восени на сходах ранніх строків сівби слід очікувати підвищену чисельність попелиць та злакових цикадок — потенційних переносників фітовірусів

Передусім, личинки хлібного туруна загрожуватимуть пошкодженим посівам, розміщеним після колосових попередників. Тому під час сходів — на початку кущіння на цих та інших посівах озимої пшениці в Степу й Лісостепу в разі виявлення на 1 м2 поля однієї-двох личинок туруна здійснюють захисні обробки Діазиноном — 1–1,8 л/га, Нурелом Д — 0,75 л/га, Парашутом — 0,2–0,75 л/га, Маршалом — 0,8–1,2 л/га, Драгуном — 1,2 л/га, Практиком — 1,5–1,8 л на гектар.
За сухої погоди вересня-жовтня в озимині ймовірний масовий розвиток злакових шкідників, зокрема шведських мух, попелиць і цикадок. Вірофорні попелиці й цикадки здатні переносити вірусні хвороби з хворих рослин, переважно бур’янів, на культурні посіви.
Ефективним захистом проти них є крайові та суцільні обробки добре розвинених посівів ранніх строків сівби на початку масового заселення зазначеними шкідниками за теплої погоди й загрози істотних пошкоджень і уражень вірусними та мікоплазмовими хворобами, сисними комахами надпорогової кількості. Цих шкідників ефективно знищують з допомогою обприскування Актарою — 1–1,5 л/га; Діазиноном — 1,5 л/га; Бі-58 новим — 1,5 л/га; Фуфаноном — 1,5 л/га; Ф’юрі — 0,1 л/га тощо.
Не завжди в разі виявлення вогнищ заселень шкідниками треба обробляти весь посів. Здебільшого шкідники розповсюджуються осередками в місцях валків скошених хлібів, незаскиртованої соломи, забур’янених чи у крайових смугах полів. Тому перед прийняттям рішення щодо застосування хімічного захисту слід ретельно обстежити посів і вибірково обприскати місця найбільшого скупчення комах-фітофагів.

За теплої затяжної осені, достатньої вологості повітря протягом осінньої вегетації складаються оптимальні умови для розвитку в посівах борошнистої роси, кореневих гнилей, бурої листкової іржі, септоріозу та інших плямистостей листя. У разі досягнення однією із згаданих хвороб критичного порогового рівня (1–5% ураженого листя) посіви у фазі кущіння оздоровлюють препаратами: Альто-Супер — 0,4 л/га; Арбалет — 2 л/га; Байлетон — 0,5 кг/га; Колосаль — 0,75–1 л/га, Рекс Дуо — 0,4–0,6 л/га, Фундазол — 0,3–0,6 кг/га тощо. Якщо строки захисту посівів від шкідників і хвороб збігаються, обробки поєднують і застосовують бакові суміші згаданих вище пестицидів. Повсюди, передусім у господарствах Вінницької, Київської, Житомирської, Хмельницької, Чернігівської, Тернопільської та інших областей Лісостепу та Полісся, очікують масового розмноження мишоподібних гризунів. Розплодившись на посівах багаторічнихтрав, незораних і неорних земель, вони мігруватимуть в озимину й пошкоджуватимуть її. Боротьбу з ними починають зі знищення їхніх осередків біля скирт, лісосмуг, на площах багаторічних трав та інших угідь. У разі виявлення понад п’яти житлових колоній на гектар по полю розкладають у житлові нори по 2–3 г зернових принад Бактороденциду, Роденфосу, “Смерть щурам №1” — 10 г у нору, брикетів Шторму — 0,7–1,5 кг/га. Для принад використовують зерно пшениці або насіння соняшнику. Озимину захищають від мишоподібних до випадання снігу.
Захист посівів озимої пшениці від бур’янів важливо забезпечувати в ранній період росту культури, коли вона ще не конкурентоспроможна і дуже ними пригнічується, зокрема коренепаростковими та зимуючими, сходи яких з’являються восени. Тут допоможуть такі гербіциди: Хармоні, 75 в. г., — 10–15 г/га; Хлібодар, с. е., — 0,3–0,5 л/га; Пік 75, в. г., —15–20 г/га тощо. Як зазначають фахівці, за теплої, вологої і тривалої осені обробки посівів пшениці гербіцидами восени ефективніші, ніж навесні.
Важлива умова високої віддачі пестицидів і зменшення загрози забруднення навколишнього середовища — суворе дотримання технології їхнього використання. Головне — систематичне й ретельне обстеження кожного поля та аналіз одержаних результатів. Без цього починати обприскування проти шкідників і хвороб — недоцільно. Деякі агрономи, за наявності поодиноких особин шкідників, б’ють на сполох, викликають літак або обприскувач і обробляють посіви, марно витрачаючи дорогі й дефіцитні хімічні засоби.
Не слід науково обгрунтовані, технологічно виважені заходи захисту рослин, органічно поєднані з усією системою вирощування озимих зернових культур, зводити до використання лише хімічних засобів захисту рослин.
Сільгосппідприємець може уникнути господарсько відчутних втрат урожаю та якості зерна від шкідників, хвороб і бур’янів за обов’язкового поєднання організаційно-господарських, агротехнічних, селекційних, біологічних і хімічних заходів регулювання фітосанітарного стану посівів озимої пшениці та інших зернових культур.
 Консультації щодо захисту озимини на конкретних посівах у господарствах надають спеціалісти державних інспекцій захисту рослин АР Крим, областей і районів.

С. Довгань,
канд. с.-г. наук, начальник Головдержзахисту
О. Сядриста,
консультант Головдержзахисту