Спецможливості
Статті

Ози­ми­на’2016: ри­зи­ки та пер­спек­ти­ви

14.01.2016
1377
  Ози­ми­на’2016:  ри­зи­ки та пер­спек­ти­ви фото, ілюстрація

Україна за своїм географічним розташуванням перебуває у так званій зоні ризикованого землеробства, де вирощування сільськогосподарських культур, зокрема озимих, супроводжується значними ризиками, зумовленими нестабільними та мінливими погодними умовами.

Україна за своїм географічним розташуванням перебуває у так званій зоні ризикованого землеробства, де вирощування сільськогосподарських культур, зокрема озимих, супроводжується значними ризиками, зумовленими нестабільними та мінливими погодними умовами.

С. Ав­ра­мен­ко, канд. с.-г. на­ук, док­то­рант, провід. на­ук. співробітник,
С. По­пов, д-р с.-г. на­ук, про­фе­сор,
Є. Бон­да­рен­ко, за­вла­бо­ра­торії,
В. Ци­ган­ко, на­ук. співробітник,
Інсти­тут рос­лин­ництва ім. В. Я. Юр’єва НА­АНУ

Унаслідок по­си­лен­ня кон­ти­нен­таль­ності кліма­ту си­ту­ація із ви­ро­щу­ван­ням ози­мих, порівня­но із ба­га­торічни­ми да­ни­ми, за­го­ст­ри­ла­ся й де­с­табілізу­ва­ла­ся: з од­но­го бо­ку, маємо ре­кордні вро­жаї у спри­ят­ливі ро­ки (2008, 2014), а з дру­го­го — знач­ний не­добір зер­на у про­блемні періоди. Ос­таннім ча­сом що­най­мен­ше чо­ти­ри ро­ки (2003, 2006, 2011, а те­пер і 2016 рр.) для ози­мих бу­ли не­спри­ят­ли­ви­ми.
Ста­ти­с­ти­ка свідчить, що за­ги­бель посівів пше­ниці ози­мої у країнах Східної Євро­пи спо­с­терігається до­сить ча­с­то і на ве­ли­ких пло­щах. На­при­клад, 1956 ро­ку за­ги­ну­ли посіви ози­мих пше­ниці й жи­та на площі 9,3 млн га (1/3 площі), 1960-го — на по­над 8 млн га. В Ук­раїні за період 1944–1966 ро­ки посіви пше­ниці ози­мої ги­ну­ли у се­ред­нь­о­му на 20% площ. Вірогідність за­ги­белі пше­ниці на тре­тині площі, особ­ли­во у східних об­ла­с­тях Ук­раїни, відзна­ча­ють двічі-тричі на 10 років, жи­та ози­мо­го як більш мо­ро­зостійкої куль­ту­ри — один–три ра­зи. Ще більше по­тер­па­ють від не­спри­ят­ли­вих умов зимівлі озимі ячмінь та ріпак, більшість сортів яких на сході країни аг­ро­номія вза­галі не ре­ко­мен­дує висіва­ти.
За­ги­бель ози­мих посівів зу­мов­лює не­добір мільйонів тонн зер­на, до­дат­кові ви­т­ра­ти коштів на по­втор­ний об­робіток полів та заміну мар­но ви­т­ра­че­но­го насіння, пе­ресіван­ня за­гиб­лих посівів яри­ми куль­ту­ра­ми то­що. Крім то­го, за та­ких умов по­ру­шу­ють­ся пла­ни про­ве­ден­ня посівної кам­панії, що при­зво­дить до запізнен­ня сівби ярих куль­тур і зни­жен­ня їхньої уро­жай­ності; у хлібно­му ба­лансі змен­шується кількість зер­на най­ви­щої якості, бо пе­ресіва­ють озимі здебільшо­го зер­но­фу­раж­ни­ми куль­ту­ра­ми.
От­же, не­успішна пе­ре­зимівля ози­мих хлібів є однією із най­важ­ливіших аг­ро­номічних про­блем у ви­роб­ництві зер­на, яку потрібно завжди вра­хо­ву­ва­ти і зна­хо­ди­ти за­со­би мак­си­маль­но­го змен­шен­ня її шкідли­вих наслідків.
Раніше ос­нов­ною при­чи­ною не­вро­жаю ози­мих бу­ла по­га­на їхня пе­ре­зимівля внаслідок не­спри­ят­ли­вих умов взим­ку, але ос­таннім ча­сом посіви все частіше по­тер­па­ють від осінньої по­су­хи, яку спо­с­теріга­ли і торік.
Осінь 2015 ро­ку ви­я­ви­ла­ся ре­корд­но не­спри­ят­ли­вою для рос­ту й роз­вит­ку ози­мих куль­тур за всю історію на­ших спо­с­те­ре­жень, ад­же у більшості об­ла­с­тей Ук­раїни, по­чи­на­ю­чи від се­ре­ди­ни літа й до при­пи­нен­ня осінньої ве­ге­тації про­дук­тив­них опадів не бу­ло вза­галі. За та­кої ано­маль­но по­су­ш­ли­вої осені пе­ре­важ­на ча­с­ти­на ози­мих зер­но­вих куль­тур та ріпа­ку пішла у зи­му в ук­рай не­за­довільно­му стані.
Так, у східних та цен­т­раль­них об­ла­с­тях (ана­логічна си­ту­ація ха­рак­тер­на й для інших регіонів Ук­раїни) ста­ном на по­ча­ток груд­ня 2015 ро­ку схо­ди ози­мих зер­но­вих куль­тур от­ри­ма­но на 40–50% фак­тич­но засіяних площ. Із них у віднос­но до­б­ро­му стані пе­ре­бу­ва­ють ли­ше 5–10% посівів, у за­довільно­му — 20–30, слабкі та зріджені — 60–80% (!).
У групі рос­лин із віднос­но до­б­рим ста­ном схо­ди рівномірні, гу­с­то­та посіву — 3,0–4,5 млн рос­лин/га, жи­то й три­ти­ка­ле пе­ре­бу­ва­ють у фазі кущіння (три-п’ять па­гонів), у пше­ниці м’якої — по­ча­ток або по­вне кущіння (два-чо­ти­ри па­го­ни), ви­со­та рос­лин ста­но­вить 10–20 см, пер­винні ко­рені роз­ви­ва­ють­ся за­довільно, вто­ринні після ви­падіння опадів по­ча­ли відро­ста­ти: до 12–14 см — у жи­та й три­ти­ка­ле, до 7–10 — у пше­ниці.
   На посівах із рівномірни­ми слаб­ки­ми схо­да­ми (за­довільний стан) гу­с­то­та ста­но­вить 2,5–3,0 млн рос­лин/га (пе­ре­важ­но пше­ни­ця та ячмінь). Рос­ли­ни ви­тяг­нуті, зав­виш­ки 14–18 см, пе­ре­бу­ва­ють у стані двох-трьох листків, по­де­ку­ди — у фазі по­чат­ку кущіння (один-два па­го­ни), ма­ють ос­лаб­ле­ний ви­гляд. Пер­винні ко­рені роз­ви­ва­ють­ся за­довільно, на ча­с­тині рос­лин ут­во­рив­ся ву­зол кущіння, по­ча­ла фор­му­ва­ти­ся вто­рин­на ко­ре­не­ва си­с­те­ма.
   По­ля із нерівномірни­ми слаб­ки­ми схо­да­ми ма­ють стро­ка­тий ви­гляд, гу­с­то­та сходів ко­ли­вається від 0,5 до
1,5 млн рос­лин/га, по­де­ку­ди по­чи­на­ють з’яв­ля­тись схо­ди дру­гої хвилі із нерівномірною гу­с­то­тою. Рос­ли­ни пе­ре­бу­ва­ють у стані від про­ростків до ут­во­рен­ня од­но­го-двох листків, їхня ви­со­та — від 1–2 до 7–16 см. Кущіння не­має або во­но фраг­мен­тар­не, на­явні ли­ше пер­винні ко­рені.
   На 50% площ, де схо­ди не з’яви­ли­ся, насіння пе­ре­бу­ває у грунті у ви­гляді про­ростків (50–60%) та на­буб­нявіння (10–20%). Близь­ко 20% насіння, спро­во­ко­ва­но­го до про­ро­с­тан­ня не­до­стат­нь­ою кількістю во­ло­ги, пізніше ви­сох­ло і ста­ло не­життєздат­ним.
Посіви ріпа­ку ози­мо­го на знач­них пло­щах (на­разі дані уточ­ню­ють­ся) до на­стан­ня мо­розів не встиг­ли сфор­му­ва­ти не­обхідної тов­щи­ни ко­ре­не­вої ший­ки, а то­му підля­га­ють пе­ресіван­ню.
От­же, всу­пе­реч сподіван­ням Міністер­ст­ва аг­рар­ної політи­ки, у 2016 році Ук­раїні на­вряд чи вдасть­ся одер­жа­ти за­пла­но­ва­ну кількість зер­на, втім, вар­то бо­ро­ти­ся за йо­го якість.
Вра­хо­ву­ю­чи склад­ну си­ту­ацію зі ста­ном посівів ози­ми­ни, яка скла­ла­ся на сьо­годні, всім ка­те­горіям гос­по­дарств про­тя­гом зи­мо­во­го та ран­нь­о­вес­ня­но­го періоду ре­ко­мен­до­ва­но про­во­ди­ти моніто­ринг ста­ну посівів та спла­ну­ва­ти си­с­те­му за­ходів, спря­мо­ва­них на одер­жан­ня мак­си­маль­но мож­ли­во­го вро­жаю хліба.
На­уко­ви­ми досліджен­ня­ми вста­нов­ле­но, що найбільшу стійкість про­ти не­га­тив­них фак­торів зимівлі ви­яв­ля­ють мо­ро­зостійкі та зи­мостійкі сор­ти ози­мих куль­тур, які сіють в оп­ти­мальні стро­ки добірним насінням у якісно і вчас­но підго­тов­ле­ний грунт зі зба­лан­со­ва­ним ре­жи­мом жив­лен­ня та вмістом в ор­но­му шарі грун­ту не мен­ше 20–30 мм про­дук­тив­ної во­ло­ги. Озимі куль­ту­ри за та­ких умов ще всти­га­ють до на­стан­ня зи­ми нор­маль­но роз­ку­щи­ти­ся, сфор­му­ва­ти до­б­ре роз­ви­не­ну ко­ре­не­ву си­с­те­му та ву­зол кущіння, в яко­му на­гро­ма­д­жується до­стат­ньо вуг­ле­водів (25–30%), які за­хи­ща­ють рос­ли­ну від дії низь­ких тем­пе­ра­тур.
Під час про­ве­ден­ня до­гля­ду за ози­ми­ною у період пе­ре­зимівлі потрібно вста­но­ви­ти, від чо­го по­тер­па­ють та ги­нуть рос­ли­ни, бо їхній за­хист мо­же бу­ти пов’яза­ний із мо­ро­зостійкістю або зи­мостійкістю.
Тра­диційно у сте­по­вих рай­о­нах Ук­раїни озимі куль­ту­ри у зи­мо­вий час найбільше ги­нуть від ви­мер­зан­ня, у лісо­сте­по­вих і сте­по­вих — від кри­жа­ної кірки, у поліських — від випріван­ня, ви­мо­кан­ня, ча­ст­ко­во — від ви­мер­зан­ня.

   Ниж­че роз­г­ля­не­мо фак­то­ри не­спри­ят­ли­вої пе­ре­зимівлі.
   Ви­мер­зан­ня
При­чи­ною за­ги­белі рос­лин є силь­не зне­вод­нен­ня про­то­плаз­ми клітин унаслідок за­мер­зан­ня так зва­ної вільної во­ди в міжклітин­них про­сто­рах з ут­во­рен­ням кри­с­талів або суцільної кри­жа­ної обо­лон­ки за рап­то­во­го зни­жен­ня тем­пе­ра­ту­ри (на­при­клад, за силь­но­го мо­ро­зу відра­зу після відли­ги) і відтя­гу­ван­ня внутрішньоклітин­ної во­ди. Це при­зво­дить до зне­вод­нен­ня клітин і ко­а­гу­ляції ко­лоїдних роз­чинів у кліти­нах та їхньої за­ги­белі. Ви­мер­зан­ня, як за­зна­ча­ло­ся, спо­с­терігається за кри­тич­них міну­со­вих тем­пе­ра­тур, вла­с­ти­вих для кож­ної ози­мої куль­ту­ри.

   Кри­жа­на кірка
Розрізня­ють при­тер­ту й по­вис­лу кри­жані кірки. При­тер­та кірка ут­во­рюється за суцільно­го за­мер­зан­ня во­ди, по­вис­ла — над рос­ли­на­ми або на по­верхні снігу. Найбільшої шко­ди за­вдає при­тер­та кірка, ко­ли ут­во­рюється шар кри­ги 10–12 см зав­тов­шки. Кри­га, яка має ви­со­ку здатність до теп­ло­провідності (у 20 разів більшу, ніж сніг) і теп­ловіддачі, по­си­лює не­га­тив­ну дію низь­ких тем­пе­ра­тур на рос­ли­ни. Крім то­го, спо­с­терігається ме­ханічне трав­му­ван­ня кри­гою вуз­ла кущіння. По­вис­ла кірка, або так зва­на бруд­на, здебільшо­го не шко­дить рос­ли­нам, навіть відіграє пев­ну мо­ро­зо­за­хис­ну роль, але за три­ва­ло­го її зберіган­ня ство­рюється пар­ни­ко­вий ефект, у ре­зуль­таті чо­го рос­ли­ни мо­жуть піти у ріст, втра­ча­ю­чи вуг­ле­во­ди.

   Випріван­ня
Mож­ли­ве тоді, ко­ли на не­за­мерз­лий грунт ви­па­дає то­в­стий шар снігу, який ле­жить про­тя­гом двох-чо­ти­рь­ох місяців, а тем­пе­ра­ту­ра грун­ту під ним ста­но­вить від 0°С і ви­ще. Під снігом рос­ли­ни ви­т­ра­ча­ють по­живні ре­чо­ви­ни (вуг­ле­во­ди) на про­це­си ди­хан­ня (хо­ча во­ни й сповільнені), але оскільки во­ни не здатні в тем­ноті (че­рез тов­щу снігу) по­пов­ни­ти їх шля­хом фо­то­син­те­зу, то ги­нуть від вис­на­жен­ня та ура­жен­ня хво­ро­ба­ми, зо­к­ре­ма сніго­вою плісня­вою. За три­ва­ло­го випріван­ня мо­же спо­с­теріга­ти­ся та­кож роз­кла­дан­ня рос­лин­них білків до аміно­кис­лот, які вик­ли­ка­ють от­руєння рос­лин.

   Ви­мо­кан­ня
Bи­ни­кає на важ­ких пе­ре­зво­ло­же­них грун­тах та у по­ни­жен­нях рельєфу («блюд­цях»), де три­ва­лий час за­стоюється та­ла сніго­ва во­да. Рос­ли­ни, особ­ли­во пе­ре­рослі, ги­нуть від не­звич­них для них ана­ероб­них умов, за яких роз­кла­да­ють­ся їхні білки з ут­во­рен­ням аміно­кис­лот, і так са­мо, як і за випріван­ня, на­стає са­мо­от­руєння клітин.

   Ви­пи­ран­ня
Mає місце за сівби ози­мих куль­тур у свіжо­зо­ра­ний грунт та внаслідок різких ко­ли­вань тем­пе­ра­ту­ри на­весні. У висіяної у пух­кий грунт пше­ниці че­рез йо­го осідан­ня роз­ри­вається ко­ре­не­ва си­с­те­ма й ву­зол кущіння за­ли­шається на грун­товій по­верхні (па­сив­не ви­пи­ран­ня). Різкі пе­ре­па­ди ден­них і нічних тем­пе­ра­тур ра­но на­весні зу­мов­лю­ють ви­пи­ран­ня вуз­ла кущіння на по­верх­ню грун­ту кри­гою, яка ут­во­рюється за нічно­го за­мер­зан­ня во­ди (ак­тив­не ви­пи­ран­ня). Вуз­ли кущіння, які ви­я­ви­ли­ся на по­верхні грун­ту, мо­жуть за­ги­ну­ти від мо­розів або не­стачі во­ди.

   За­хист рос­лин від не­спри­ят­ли­вих умов зимівлі
Для то­го, щоб змен­ши­ти шко­ду від ви­мер­зан­ня, слід ви­ро­щу­ва­ти найбільш мо­ро­зо- і зи­мостійкі сор­ти ози­мих куль­тур. Ве­ли­ке зна­чен­ня має сівба в оп­ти­мальні стро­ки, вне­сен­ня до її по­чат­ку фо­с­фор­но-калійних до­б­рив, глиб­ше за­гор­тан­ня насіння, особ­ли­во пше­ниці, у якої в та­ко­му разі ву­зол кущіння, яс­на річ, та­кож за­кла­дається глиб­ше. Але такі за­хо­ди слід бу­ло вжи­ва­ти в осінній період, а те­пер, ко­ли, як мо­вить­ся, «маємо те, що маємо», потрібно вда­ти­ся до інших прий­омів.
От­же, у зи­мо­вий період для за­хи­с­ту ози­ми­ни від ви­мер­зан­ня потрібно про­во­ди­ти сніго­за­т­ри­ман­ня (ста­рий, але ду­же ефек­тив­ний захід!). Зга­даємо, що за тем­пе­ра­ту­ри повітря -30°С грунт, який не вкри­тий снігом, про­мер­зає біля вуз­ла кущіння до -20…22°С, що вик­ли­кає за­ги­бель прак­тич­но всіх ози­мих куль­тур, а за ша­ру снігу всьо­го
15 см — ли­ше до —7…11°С, що не шко­дить навіть ози­мо­му яч­ме­ню. Сніг за­три­му­ють сніго­за­т­ри­му­ва­ча­ми, ут­во­рю­ю­чи вал­ки по­пе­рек панівних вітрів. Най­кра­ще це ро­би­ти під час ви­па­дан­ня снігу, яким од­ра­зу за­кри­ва­ють­ся ого­лені між вал­ка­ми місця. Сніг за­три­му­ють та­кож за до­по­мо­гою куліс, у ролі яких ча­с­то ви­с­ту­па­ють рос­линні решт­ки куль­ту­ри-по­пе­ред­ни­ка, зо­к­ре­ма со­няш­ни­ку.
При­тер­ту кри­жа­ну кірку зни­щу­ють, по­си­па­ю­чи тор­фом, по­пе­лом, пе­ре­гноєм, міне­раль­ни­ми до­б­ри­ва­ми: каїнітом, фо­с­фат­шла­ком, су­пер­фо­с­фа­том, — а по­вис­лу (за по­тре­би) руй­ну­ють кот­ку­ван­ням. Кри­жа­на кірка зни­кає та­кож під час про­ве­ден­ня сніго­за­т­ри­ман­ня. За ви­па­дан­ня то­в­сто­го ша­ру снігу на не­про­мерз­лий грунт йо­го ущільню­ють кот­ка­ми, але в та­ко­му разі слід ура­хо­ву­ва­ти, що за на­стан­ня відли­ги мо­же ут­во­ри­ти­ся кри­жа­на кірка, яку, мож­ли­во, та­кож тре­ба бу­де зни­щу­ва­ти.
Для за­побіган­ня ви­мо­кан­ню рос­лин вла­ш­то­ву­ють відкри­тий і за­кри­тий дре­наж, роб­лять дре­нажні ко­ло­дязі.
Про­тя­гом зи­ми і ра­но на­весні про­во­дять постійний кон­троль за ста­ном зимівлі ози­мих куль­тур. Ос­нов­ним ме­то­дом кон­тро­лю є відбір на посівах мо­нолітів, у яких після відро­с­тан­ня рос­лин виз­на­ча­ють їхню життєздатність. Мо­ноліти розміром 30 х 30 х 15 см або 35 х 25 х 15 см із дво­ма ряд­ка­ми рос­лин відби­ра­ють у за­го­тов­лені де­рев’яні ящи­ки про­тя­гом зи­ми не мен­ше трьох разів (у січні, лю­то­му та бе­резні) у кількох місцях по діаго­налі по­ля. Як­що взим­ку ви­ни­ка­ють сильні і три­валі відли­ги або, на­впа­ки, бу­ли сильні мо­ро­зи, мо­ноліти відби­ра­ють до­дат­ко­во. Рос­ли­ни після відта­ван­ня грун­ту в мо­нолітах за тем­пе­ра­ту­ри 12…14°С відро­щу­ють у світлих приміщен­нях за тем­пе­ра­ту­ри 18…20°С про­тя­гом 12–15 днів із періодич­ним по­ли­ван­ням їх у ящи­ках, після чо­го підра­хо­ву­ють кількість жи­вих і не­жи­вих рос­лин.
Та­кож на ок­ре­мих місцях ози­мо­го посіву, ого­ле­них по­пе­ред­ньо від снігу та кри­ги, мож­на вста­но­ви­ти де­рев’яні ра­ми 1,5 х 1,5 м (зав­виш­ки 15–20 см), об­тяг­нуті звер­ху поліети­ле­но­вою плівкою. Такі ра­ми розміщу­ють у най­ти­повіших місцях посіву. Під ци­ми «пар­нич­ка­ми» ози­ми­на по­чи­нає швид­ко відро­ста­ти (на 8–10 днів раніше, ніж не­на­кри­та), що дає змо­гу раніше виз­на­чи­ти її стан.

   Для при­ско­ре­но­го виз­на­чен­ня життєздат­ності рос­лин ви­ко­ри­с­то­ву­ють спеціальні ме­то­ди
  Донсь­кий
Обе­реж­но відби­ра­ють (ви­ру­бу­ють) мо­ноліти на посівах ози­ми­ни (30–50 рос­лин) із не­по­шко­д­же­ни­ми вуз­ла­ми кущіння не мен­ше як у п’яти місцях по­ля. Після відта­ван­ня та відми­ван­ня рос­лин у них обрізу­ють ли­ст­ки і ко­рені на відстані 1 см від вузлів кущіння, а самі вуз­ли відро­щу­ють. Для цьо­го їх кла­дуть у склян­ку на до­б­ре зво­ло­же­ну ва­ту або мар­лю, звер­ху за­кри­ва­ють для підви­щен­ня во­ло­гості повітря і став­лять у тем­не й теп­ле приміщен­ня (24…26 °С) на 24 год. Живі рос­ли­ни, які за цей час відро­с­та­ють на 3–15 мм, і ті, що не да­ли ніяко­го при­ро­с­ту (не­живі), підра­хо­ву­ють і виз­на­ча­ють відсо­ток за­ги­белі ози­ми­ни.

  Вод­ний
У відібра­них та відта­лих рос­лин відрізу­ють ли­ст­ки, а вуз­ли кущіння із корінням поміща­ють у по­суд (тарілку) із во­дою і став­лять у теп­ло­му й до­б­ре освітле­но­му приміщенні. На п’ятий-шо­с­тий день виз­на­ча­ють відсо­ток жи­вих рос­лин, які по­чи­на­ють відро­ста­ти, та за­гиб­лих.
  Цу­к­ро­вий
Відібрані та відталі рос­ли­ни без обрізу­ван­ня листків за­ну­рю­ють корінням на 13–15 го­дин у 1–5%-й роз­чин цу­к­ру, а потім пе­реміщу­ють у чи­с­ту во­ду та на шо­с­тий-сьо­мий день за ви­яв­ле­ним відро­с­тан­ням об­чис­лю­ють кількість жи­вих і не­жи­вих рос­лин.

  Ме­тод барв­ників
Фар­бу­ють зрізи рос­лин че­рез ос­но­ви па­гонів і стеб­лові ко­ну­си на­ро­с­тан­ня 0,1%-м роз­чи­ном кис­ло­го фук­си­ну. У жи­вих рос­лин при­род­не за­барв­лен­ня зрізів і клітин ко­нусів на­ро­с­тан­ня не змінюється, у не­жи­вих з’яв­ляється ро­же­во-бу­ре за­барв­лен­ня.
Ос­та­точ­ний візу­аль­ний аналіз ста­ну ози­ми­ни та підра­хун­ки життєздат­них рос­лин про­во­дять у період віднов­лен­ня їхньо­го ак­тив­но­го рос­ту і, за­леж­но від строків на­стан­ня вес­ни та по­точ­но­го ста­ну куль­ту­ри, прий­ма­ють рішен­ня про доцільність (чи не­доцільність) з ог­ля­ду на за­пла­но­ва­ний ва­ло­вий збір зер­на у гос­по­дарстві за­ли­ша­ти озимі посіви у та­ко­му стані.

   До­гляд за ози­ми­ми куль­ту­ра­ми за­леж­но від ча­су віднов­лен­ня вес­ня­ної ве­ге­тації (ЧВВВ)
Вес­на, як відо­мо, за­леж­но від кліма­тич­них і по­год­них умов зо­ни ви­ро­щу­ван­ня, що­ро­ку на­стає у різні стро­ки, ко­ли­ван­ня між яки­ми за ро­ка­ми, навіть у од­но­му гос­по­дарстві, мо­же бу­ти суттєвим (роз­рив інко­ли ся­гає
50 днів!).
У ро­ки ран­ньої ве­ге­тації у рос­ли­нах швид­ше відбу­ва­ють­ся про­це­си ре­ге­не­рації втра­че­них узим­ку ор­ганів, що по­си­лює їхнє взаємо­затінен­ня. За та­ких умов фор­мується підви­ще­ний уро­жай зер­на, про­те у ньо­му ут­во­рюється не­до­стат­ньо білків (от­же, зни­жується якість).
У ро­ки із пізнім віднов­лен­ням ве­ге­тації ози­ми­на не­до­стат­ньо вко-рінюється і ку­щить­ся, по­шко­д­жені взим­ку рос­ли­ни не завжди ви­жи­ва­ють, а ті, що ви­жи­ли, в умо­вах дов­го­го світло­во­го дня швид­ко пе­ре­хо­дять до ко­лосіння, ви­ро­с­та­ють низь­ко­рос­ли­ми, не­до­стат­ньо на­гро­ма­д­жу­ють біома­су і фор­му­ють низь­кий уро­жай зер­на, про­те із ви­со­ким вмістом білків.
Стан ози­ми­ни, за­леж­но від строків її вес­ня­ної ве­ге­тації, слід вра­хо­ву­ва­ти під час до­гля­ду за посіва­ми у вес­ня­но-літній період. Як­що посіви з осені зійшли не­друж­но, не­до­стат­ньо роз­ку­щи­ли­ся або роз­ви­ва­ли­ся нор­маль­но, а зріджен­ня при­близ­но по­ло­ви­ни їх відбу­ло­ся че­рез су­во­ру зи­му, внаслідок чо­го час вес­ня­ної ве­ге­тації на­став пізно, їх пе­ресіва­ють яри­ми куль­ту­ра­ми, а в ро­ки із раннім ЧВВВ — піджив­лю­ють азот­ни­ми до­б­ри­ва­ми і за­ли­ша­ють для фор­му­ван­ня уро­жаю.

   Па­ра­ме­т­ри, за яких не­обхідно про­во­ди­ти пе­ресіван­ня ози­мих зер­но­вих
Рішен­ня що­до пе­ресіван­ня ози­мих зер­но­вих куль­тур ре­ко­мен­дується прий­ма­ти за ре­зуль­та­та­ми моніто­рин­гу посівів з ура­ху­ван­ням пев­них па­ра­метрів, зо­к­ре­ма:
  біоме­т­рич­них — рос­ли­ни не­роз­ку­щені, ви­тяг­нуті у ви­со­ту, пер­вин­на ко­ре­не­ва си­с­те­ма роз­ви­ну­та сла­бо, вто­рин­на — не ут­во­ре­на; про­ро­ст­ки не до­сяг­ли фа­зи сходів, пе­ре­бу­ва­ють у грунті із по­шко­д­же­ним ко­ле­оп­ти­ле; на­буб­нявіле насіння ура­же­не хво­ро­ба­ми, втра­ти­ло життєздатність;
  фізіологічних — рос­ли­ни по­шко­д­жені під час зимівлі, відмер­ла над­зем­на ма­са, уш­ко­д­жені ко­нус рос­ту й су­дин­на си­с­те­ма вуз­ла кущіння; про­ро­ст­ки втра­ти­ли геліо­цен­т­рич­ну орієнтацію, спо­с­тері­гається ма­це­рація (руй­ну­ван­ня рос­лин­них клітин у тка­ни­нах) насіння або про­ростків;
  аг­ро­це­но­тич­них — гу­с­то­та сфор­мо­ва­них життєздат­них па­гонів куль­тур­них рос­лин в аг­рофіто­це­нозі не пе­ре­ви­щує 150 шт./м2 за ран­нь­о­го ча­су віднов­лен­ня вес­ня­ної ве­ге­тації або 180–200 шт./м2 — за пізньо­го віднов­лен­ня; силь­на за­бур’яненість посіву; силь­ний роз­ви­ток і по­ши­рен­ня гриб­них або вірус­них хво­роб.
На підставі ба­га­торічних досліджень, про­ве­де­них у різних регіонах Ук­раїни, роз­роб­ле­но й за­про­по­но­ва­но для впро­ва­д­жен­ня у прак­ти­ку ре­ко­мен­дації що­до пе­ресіван­ня слаб­кої ози­ми­ни з ура­ху­ван­ням кількості не­роз­ку­ще­них рос­лин на 1 м2 відповідно до по­точ­но­го ЧВВВ (табл. 1).
От­же, по­точ­на пе­ре­зимівля ози­ми­ни знач­ною мірою за­ле­жа­ти­ме від по­год­них умов, які скла­дуть­ся цієї зи­ми та, особ­ли­во, на по­чат­ку вес­ни. Але, про­аналізу­вав­ши ре­зуль­та­ти на­уко­вих досліджень за ро­ки зі схо­жим за по­год­ни­ми умо­ва­ми осіннім періодом, мо­же­мо з більшою вірогідністю спрог­но­зу­ва­ти рівень по­тенціаль­ної вро­жай­ності ози­мих зер­но­вих у 2016 році.
Для порівнян­ня умов осені 2015 ро­ку та про­гно­зу­ван­ня ре­зуль­татів 2016-го бу­ло взя­то ре­зуль­та­ти досліджень, про­ве­де­них в Інсти­туті рос­лин­ництва
ім. В. Я. Юр’єва НА­АНУ за ана­логічний період 2005/2006 ро­ку, який та­кож ви­я­вив­ся ду­же по­су­ш­ли­вим порівня­но із по­пе­редніми ро­ка­ми.
У ціло­му за по­год­ни­ми умо­ва­ми ро­ки 2003/2004 та 2004/2005 бу­ли схо­жи­ми із ро­ка­ми 2013/2014 та 2014/2015, тоб­то ці ро­ки бу­ли до­сить спри­ят­ли­ви­ми для рос­ту, роз­вит­ку й фор­му­ван­ня уро­жай­ності ози­мих зер­но­вих куль­тур. На­томість дру­га по­ло­ви­на літа та осінній період 2005 ро­ку за по­год­ни­ми умо­ва­ми бу­ли схожі з відповідним періодом 2015 ро­ку.
Так, у 2005 році тре­тя де­ка­да серп­ня, ве­ре­сень та пер­ша де­ка­да жовт­ня бу­ли по­су­ш­ли­ви­ми (опа­ди ста­но­ви­ли ли­ше 5% нор­ми), що при­зве­ло до три­ва­лої за­трим­ки сходів. То­му на всіх варіан­тах досліду схо­ди з’яви­ли­ся ли­ше у третій де­каді жовт­ня — після пер­ших осінніх дощів. До ча­су при­пи­нен­ня осінньої ве­ге­тації рос­ли­ни не встиг­ли роз­ку­щи­ти­ся і увійшли в зи­му у фа­зах двох-трьох листків, сходів, ши­лець та про­ростків. Умо­ви пе­ре­зимівлі для них бу­ли спри­ят­ли­ви­ми, але че­рез швид­ке на­ро­с­тан­ня тем­пе­ра­ту­ри повітря у бе­резні 2006 ро­ку рос­ли­ни не змог­ли сфор­му­ва­ти оп­ти­маль­ної кількості про­дук­тив­но­го стеб­ло­с­тою.
Одер­жані ре­зуль­та­ти досліджень по­ка­за­ли, що вро­жайність куль­ту­ри у 2006 році бу­ла знач­но ниж­чою, ніж у по­пе­редні (спри­ят­ливі) ро­ки, що по­яс­нюється не­спри­ят­ли­ви­ми умо­ва­ми для рос­ту й роз­вит­ку во­се­ни 2005 ро­ку. На­томість ком­плекс­не за­сто­су­ван­ня си­с­те­ми удо­б­рен­ня по­зи­тив­но впли­ва­ло на фор­му­ван­ня вро­жай­ності пше­ниці ози­мої (табл. 2).
От­же, за на­шим про­гно­зом, у 2016 році, подібно до 2006-го, у разі як­що не ви­ник­не ек­с­т­ре­маль­них по­год­них умов узим­ку, мож­на сподіва­ти­ся на успішну пе­ре­зимівлю ози­мих зер­но­вих куль­тур, рос­ли­ни яких при­пи­ни­ли осінню ве­ге­тацію не­роз­ку­ще­ни­ми. А що ж бу­де із посіва­ми, які не зійшли?
Посіви, які не да­ли сходів, але насіння ут­во­ри­ло під зем­лею живі про­ро­ст­ки, мо­жуть сфор­му­ва­ти по­вноцінні схо­ди і навіть два-три ли­ст­ки взим­ку, під час відлиг, як це відбу­ва­ло­ся у 2006 році. За швид­ко­го на­ро­с­тан­ня тем­пе­ра­ту­ри на­весні (це найвірогідніший сце­нарій) уро­жайність зу­мов­лю­ва­ти­меть­ся ви­ключ­но гу­с­то­тою рос­лин на оди­ниці площі та про­дук­тивністю ко­ло­са. І тут потрібно бу­де ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти спеціальні за­со­би для ут­во­рен­ня мак­си­маль­ної ма­си зер­на у ко­лосі на­сам­пе­ред шля­хом про­ве­ден­ня при­ко­ре­не­вих та по­за­ко­ре­не­вих піджив­лень азот­ни­ми до­б­ри­ва­ми з обов’яз­ко­вим за­сто­су­ван­ням ре­гу­ля­торів рос­ту та мікро­до­б­рив. На­томість, як­що вес­ня­не на­ро­с­тан­ня тем­пе­ра­ту­ри відбу­ва­ти­меть­ся повільно (що ос­танніми ро­ка­ми відбу­вається ду­же рідко), то за умо­ви вчас­но­го та якісно­го про­ве­ден­ня ран­нь­о­вес­ня­но­го піджив­лен­ня (здебільшо­го по та­ло­мерз­ло­му грун­ту) рос­ли­ни ози­мих зер­но­вих куль­тур мо­жуть ут­во­ри­ти до­дат­кові па­го­ни кущіння. У та­ко­му разі, крім на­зва­них ви­ще по­каз­ників, уро­жайність ози­ми­ни збільшу­ва­ти­меть­ся ще й за­вдя­ки ут­во­ре­ним па­го­нам кущіння.
Та­ким чи­ном, аналіз по­пе­редніх досліджень дає підста­ви зро­би­ти при­пу­щен­ня, що у 2016 році се­ред­ня вро­жайність ози­мих зер­но­вих, які увійшли у зи­му у фазі ши­лець — трьох листків бу­де знач­но ниж­чою, ніж у по­пе­редні ро­ки, на­томість за умо­ви на­леж­но­го за­сто­су­ван­ня си­с­те­ми удо­б­рен­ня та інте­г­ро­ва­но­го за­хи­с­ту посівів мож­на сподіва­ти­ся на суттєве збільшен­ня вро­жай­ності та якості зер­на навіть на про­блем­них по­лях.
Вра­хо­ву­ю­чи прак­ти­ку за­рубіжних країн, аг­ро­го­с­по­дар­ст­вам вар­то ко­ри­с­ту­ва­ти­ся по­слу­га­ми на­уко­вих фахівців-кон­суль­тантів, які в індивіду­аль­но­му по­ряд­ку на­да­дуть ре­ко­мен­дації що­до мак­си­маль­ної ре­алізації по­тенціалу про­дук­тив­ності ози­мих зер­но­вих та інших куль­тур у по­точ­ний період в умо­вах кон­крет­но­го гос­по­дар­ст­ва.
Маємо впев­неність, що на фоні знач­но­го не­до­бо­ру вро­жаю ціна на зер­но у 2016 році стрімко зро­с­те, от­же, за вро­жай вар­то бо­ро­ти­ся вже сьо­годні!

Інтерв'ю
Demydov1
В унікальній споруді на території арктичного архіпелагу Свальбард у Норвегії не так давно офіційно відкрито Всесвітнє сховище насіння. Дбаючи про майбутнє планети, людство прагне зберегти генофонд
Ірина Чернишова
Зараз стрімкі зміни, передусім у технічній сфері, охопили навіть аграрний сектор, який має репутацію чи не найконсервативнішої галузі економіки. Не дивно, що часто зусилля власників господарств, спрямовані на впровадження змін, зустрічають... Подробнее

1
0