Особливості сплати земельних податків
Наш журнал читають не лише сільгоспвиробники, а й головні бухгалтери підприємств. А їх, передусім, турбують питання оподаткування, зокрема, останні зміни у земельному законодавстві.
Наш журнал читають не лише сільгоспвиробники, а й головні бухгалтери підприємств. А їх, передусім, турбують питання оподаткування, зокрема, останні зміни у земельному законодавстві.
Про особливості сплати за землю нашим читачам надали консультацію фахівці Управління місцевих податків і зборів, плати за землю Департаменту оподаткування та контролю об’єктів і операцій Державної фіскальної служби України.
З якої дати при обчисленні розміру земельного податку за земельні ділянки, розміщені в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, враховується зміна ставок податку згідно із Законом № 1166?
— З 1 квітня 2014 р. Законом України від 27.03.2014 р. № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі — Закон № 1166) внесено зміни до Податкового кодексу України (далі — ПК), зокрема в частині збільшення ставок земельного податку за земельні ділянки, розміщені у межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Так, при оподаткуванні земельних ділянок, розміщених у межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, застосовуються встановлені п. 275.1 ст. 275 ПК ставки земельного податку в гривнях за 1 м2, визначені за групами населених пунктів, залежно від чисельності населення, з урахуванням відповідних коефіцієнтів, установлених цим пунктом та п. 275.2 зазначеної статті.
Ставки податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення) диференціюють і затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із ставок податку, встановлених п. 275.1 ст. 275 ПК, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не більше трикратного розміру цих ставок податку з урахуванням коефіцієнтів, установлених п. 275.2 зазначеної статті.
При цьому рішення рад щодо затвердження ставок податку за земельні ділянки набирають чинності у строки, встановлені відповідно до
п. 271.2 ст. 271 ПК.
Як визначено цим пунктом, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Таким чином, нові ставки земельного податку за земельні ділянки, розміщені в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (встановлені Законом № 1166), застосовуватимуться при обчисленні земельного податку з 1 січня 2015 р. за умови офіційного оприлюднення до
15 липня 2014 р. відповідних рішень рад щодо затвердження ставок податку.
Платник земельного податку самостійно обрав право подання звітних податкових декларацій щомісяця, оскільки у нього протягом року змінюються орендарі нерухомого майна. Чи заповнюється графа 8 «Річна сума земельного податку» під час подання щомісячної звітності з цього податку?
— Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за встановленою формою з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій (п. 286.2 ст. 286 ПК).
Водночас платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним
(п. 286.3 зазначеної статті).
Форма Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), затверджена наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 1015, використовується платниками до 01.01.2015 р. Починаючи з 01.01.2015 р. запроваджується форма декларації, затвер-джена наказом Міндоходів України від 30.12.2013 р. № 865.
Оскільки податкове зобов’язання з плати за землю за звітний місяць визначається виходячи з річної суми зобов’язання, то під час подання щомісячних звітних податкових декларацій із земельного податку платник у зазначених деклараціях заповнює графу 8 «Річна сума земельного податку».
Товариство є власником нежилого приміщення на підставі договору купівлі-продажу та має свідоцтво на право власності на це приміщення. У Земельному кадастрі за товариством обліковується частина земельної ділянки (має кадастровий номер), яка закріплена пропорційно викупленому приміщенню. Чи має товариство самостійно сплачувати до бюджету податок на землю та на підставі яких документів?
— Як встановлено п. 286.1 ст. 286 ПК, підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, який ведеться відповідним органом земельних ресурсів.
Згідно з п. 271.1 ст. 271 ПК базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації. Нормативна грошова оцінка є однією із складових Земельного кадастру.
Об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності. Згідно з п. 287.6 ст. 286 ПК при переході права власності на будівлю, споруду (їхню частину) податок за земельні ділянки, на яких розміщено такі будівлі, споруди (їхні частини), з урахуванням прибудинкової території, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, товариству необхідно отримати у відповідному органі земельних ресурсів дані про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки та подавати звітність і сплачувати земельний податок за ставками та у строки, визначені ПК.
Фермерське товариство хоче отримати в оренду ставок для риборозведення. Як правильно визначити розмір орендної плати за таку земельну ділянку, якщо вона знаходиться в межах села і нормативну грошову оцінку земель населеного пункту проведено?
— Земельна ділянка під водним об’єктом для риборозведення належить до земель водного фонду (ст. 58 Земельного кодексу). За рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування громадянам і юридичним особам із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди водойми для рибогосподарських потреб.
Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами визначено ст. 116 Земельного кодексу.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до розділу ХІІІ ПК, яким визначено ставки земельного податку залежно від місцезнаходження земель (у межах населених пунктів чи за їхніми межами), їхньої категорії та запровадження нормативної грошової оцінки.
Згідно з п. 276.4 ст. 276 ПК податок за земельні ділянки в межах населених пунктів з водоймами, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25% податку, обчисленого за загальними ставками, встановленими для земель населених пунктів.
Щодо визначення розміру орендної плати за земельну ділянку слід зазначити таке. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220 «Про затвердження Типового договору оренди землі» затверджено форму Типового договору оренди землі.
З 01.04.2014 р. у зв’язку із прийняттям Закону № 1166 внесено зміни до пп. 288.5.1 п. 288.5
ст. 288 ПК, якими передбачено, що розмір орендної плати встановлюється в договорі, але річна сума платежу не може бути меншою 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Тому якщо у населеному пункті нормативну грошову оцінку встановлено, то розмір орендної плати розраховуватиметься за ставкою 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Юридична особа є орендарем земельної ділянки згідно з укладеним із сільською радою в установленому порядку договором оренди. Водночас така юридична особа уклала з іншою особою договір суборенди цієї земельної ділянки. Хто в такому випадку подаватиме податкову звітність та здійснюватиме плату за земельну ділянку до бюджету?
— Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою
(пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК).
Відповідно до п. 288.1 ст. 288 зазначеного кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об’єктом оподаткування — земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.2 та 288.3 зазначеної статті).
Як визначено ст. 8 Закону України від 06.10.98 р. № 161-XIV «Про оренду землі», орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.
При цьому умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.
Згідно з п. 288.6 ст. 288 ПК плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати.
Враховуючи, що законодавством передбачено сплату плати за землю у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а платником орендної плати є орендар земельної ділянки, юридична особа, яка орендує в органу місцевого самоврядування земельну ділянку та уклала з іншим суб'єктом господарювання договір суборенди на цю земельну ділянку, сплачує орендну плату за таку земельну ділянку та подає податкову декларацію відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки.