Спецможливості
Технології

Органічність органічного виробництва для України

02.09.2008
799
Органічність органічного виробництва  для України фото, ілюстрація

На Хмельниччині відбувся науково-практичний семінар “Біологічне землеробство як етап розвитку органічного виробництва”. Що більше таких заходів, то більшої популярності набуває екологічний підхід до господарювання. Від цього зрештою виграє споживач.

На Хмельниччині відбувся науково-практичний семінар “Біологічне землеробство як етап розвитку органічного виробництва”. Що більше таких заходів, то більшої популярності набуває екологічний підхід до господарювання. Від цього зрештою виграє споживач.

Постійні читачі “Пропозиції” вже знають про систему ведення землеробства “Древлянська”. Це біологічна альтернатива традиційним системам землеробства в зонах Полісся та Лісостепу. Основні її принципи: 1) біологічний спосіб відновлення родючості грунтів завдяки насиченню посівів однорічними бобовими культурами: горохом польовим (пелюшкою) і викою ярою в чистому висіві та в сумішах із вівсом і ячменем, ярим ріпаком, гірчицею білою та сизою, ярими пшеницею і тритикале; 2) система сівозмін із короткими ротаціями (дво-чотирипільні). Перша: 1. Вика/пелюшка з підтримуючими культурами; 2. Озимі. Друга: 1. Вика з підтримуючими культурами; 2. Озимі зернові; 3. Пелюшка з підтримуючою культурою; 4. Озимі зернові. Третя: 1. Вико/пелюшко-вівсяна суміш на зелений корм і силос (ранні строки збирання) з підсівом конюшини; 2. Конюшина; 3. Озимі зернові. Крім того,

Володимир Кирилюк

передбачено мінімальне використання мінеральних добрив. Для одержання врожаю зерна на рівні 20–25 ц/га достатньо внести лише фосфорно-калійне добриво в дозі близько 30 кг д. р. Мінімізовано й гербіцидний прес на поля. Так, гербіциди застосовують виключно на посівах озимої пшениці. А проти більшості бур’янів ефективні, власне, самі посіви вики та пелюшки з підтримуючими культурами. Автор системи ведення землеробства “Древлянська” — Володимир Іванюк. Систему апробовано і впроваджено в багатьох господарствах Новоград-Волинського району Житомирської області. Нині її з успіхом застосовують у ТОВ “Сварог” Шепетівського району на Хмельниччині. У цих краях особливу увагу приділяють органічному рільництву. Не випадково саме Шепетівка стала місцем проведення науково-практичного семінару “Біологічне землеробство як етап у розвитку органічного виробництва”. А про увагу держави до цієї проблеми свідчить присутність на заході заступника голови Хмельницької облдержадміністрації Володимира Кирилюка.
Спершу — слово господарям. Андрій Гордійчук, голова правління корпорації “Сварог”: “Ми починали з 4 тис. га на Шепетівському цукровому комбінаті. Нині корпорація “Сварог” — це об’єднання десяти сільськогосподарських підприємств. В обробітку маємо близько 30 тис. гектарів землі. Отже, тепер “Сварог” — це одне з найбільших агроформувань у Західній Україні. Ми приділяємо велику увагу розвитку технологій, багато експериментуємо. Показово, що досліди проводять самі селекціонери. Серйозно підходимо до кадрового питання. Започаткували співпрацю з аграрними вищими навчальними закладами, зокрема, з Подільським державним аграрно-технічним і Житомирським агроекологічним університетами. Та найголовніше в нашій діяльності те, що ми почали повертати землякам віру в те, що в сільському господарстві можна ефективно працювати. Оплата праці в нас пристойна. Така зарплатня не спонукає людину шукати роботу за кордоном”.
У пленарній частині семінару сподобалося те, що доповідачі, на відміну від багатьох своїх колег, не наголошували на тому, що сільське господарство України перебуває в системній кризі, а, згадуючи проблему, одразу пропонували шляхи її вирішення. А проблем у цій царині справді багато. Насамперед, законодавча невизначеність. І досі немає закону про органічне землеробство, що зумовлює плутанину в термінах. Відповідно, й виробник, над яким не стоять законодавчі норми, абсолютно неконтрольовано використовує слово чи, якщо хочете, префікс “біо” на етикетках своєї продукції. “Органічне”, “екологічно чисте”, “біологічне” — що це таке? Звісно, можна дати відповідь на це запитання. Власне, у фундаментальної науки є свої визначення. Проте чітке формулювання може визначити лише закон, ухвалений Верховною Радою.
Василь Пиндус, директор Асоціації учасників біовиробництва “Біолан”: “Нашій асоціації п’ять років. Ключова ідея — сприяння розвитку виробництва рослинницької продукції на здорових грунтах. Ми прагнемо посприяти розвитку органічного землеробства в Україні, сформувати ринок органічної продукції, налагодити контакти між виробниками органічної продукції, захистити їхні інтереси, зберегти екосистему. Радує й те, що нині в населення швидко зростає інтерес до здорового способу життя, а отже, й майбутнє в органічних

Андрій Гордійчук

продуктів в Україні є. Ухвалення Закону про розвиток органічного ринку (вже поданого на розгляд до Верховної Ради) стане кроком до просування української органічної продукції в Європу. До речі, в Німеччині дитячі садки вже повністю перейшли на харчування дітлахів органічними продуктами”.
Ще одне важливе питання — сертифікація господарств, що займаються органічним землеробством. Наразі площа сертифікованих угідь в Україні перевищує 240 тис. га. Кількість охочих долучитися до органічного клубу повсякчас зростає. Тому, природно, виступи представників компаній, що займаються сертифікацією, викликали неабиякий інтерес.
Юрій Бакун, директор ТОВ “Органік стандарт”: “Органік стандарт” — це швейцарський проект створення сертифікаційних органів в Україні. Ми працюємо в партнерстві зі Швейцарським інститутом органічного землеробства та Інститутом екологічного маркетингу. Трудимося менше півроку, але за цей час встигли проінспектувати близько 30 господарств у різних регіонах України. Нині в Україні є доволі багато сільгоспвиробників, які хочуть займатися органічним землеробством. Проблема в тому, що немає ринку органічної продукції і закону, який би регламентував використання назв продукції та маркування. Щоб займатися органічним виробництвом, потрібна детальна документація для того, аби можна було відстежити як технологічні процеси в господарстві, так і рух готової продукції. На жаль, у більшості господарств документації, документообліку не ведуть або роблять це абияк. Що таке процедура сертифікації? Виробник подає заявку, де детально описує свою діяльність. Після одержання заявки представники сертифікаційного органу виїжджають на інспекцію до господарства. По закінченні роботи інспектори складають відповідні документи. На основі їхніх даних в Інституті екологічного маркетингу в Швейцарії фахівці роблять висновок: надають сертифікацію або встановлюють перехідний період”.
Справді, в країні, яка пережила Чорнобиль, постраждала від фосфорної аварії на Львівщині, в країні, де знають, що таке кольоровий сніг, де є сумнозвісні Жовті Води, вітчизняні споживачі потроху починають зважати на екологічну чистоту пропонованих їм продуктів. Утім, деякі виробники спекулюють на цій зміні в ментальності нашого споживача. Напис “екологічно чистий папір” — можна прочитати на етикетці від туалетного паперу. Що це таке — невідомо. Закон, який би чітко регламентував ринок органічної продукції, конче потрібний. Від його ухвалення виграє не лише виробник, а й споживач.

Олексій Рижков

Інтерв'ю
Зернові колосові культури, такі як пшениця, ячмінь та інші, відіграють важливу роль у світовому сільському господарстві та продовольчій безпеці. Ці культури щороку висівають на мільйонах гектарів землі по всьому світі, де це дозволяють... Подробнее
Ансгар Борнеманн, директор Nestlé в Україні та Молдові
Nestlé в Україні активно співпрацює з місцевими постачальниками. За даними на кінець 2016 року, близько 70% компонентів для товарів компанія купує на місцевому локальному ринку.  Із 2007 року

1
0