Оптимальна годівля молочних корів восени — запорука високих надоїв навесні

Правильно складений раціон в осінньо-зимовий період дає змогу нормалізувати процеси травлення у корів та зменшити кормовий стрес. У статті наведено практичні рекомендації зі складання раціонів у перехідний період, що допоможе господарям зберегти високі надої молока.

Перехід дійних корів на зимовий раціон - це відповідальний і досить складний процес. Бо в цей період кардинально змінюється характер життєдіяльності мікроорганізмів усіх відділів шлунку й кишківника тварин і спостерігається глибокий технологічний стрес, що може тривати півтора-два місяці.
Стресовий стан триває з початку переходу на зимовий раціон (жовтень) і закінчується в кінці листопада. Зовнішньою його ознакою є зниження продуктивності тварин, одночасно всього стада, як мінімум на 15-20%. При цьому, зазвичай, рівень жиру й білка в молоці стабільний.
Ознаки такого перехідного стресу спостерігали майже всі фахівці, хто серйозно займався молочним скотарством, але небагато кому вдалося уникнути його негативної дії.
На зимовий раціон потрібно переходити поступово
Сучасні світові наукові досягнення, в основному, розкрили механізм утворення, розвитку й негативного впливу перехідного раціону на організм тварини.
Коротко його можна описати так. За перших спроб годівлі тварин зимовими кормами - силосом, сінажем, сіном, - у зв'язку із заміною зелених кормів, відбувається суттєве руйнування рубцевого гомеостазу корови. Майже 80% наявного ценозу мікроорганізмів передшлунків гине. Корова відчуває фізіологічний дискомфорт, пов'язаний з глибоким дефіцитом енергії. Його ознаками є порушення травлення, а саме: виникають проноси або, навпаки, закріпи. Зменшується швидкість поїдання корму, тварина ретельно його перебирає і, як наслідок, багато затоптує. Через одну-дві доби після переходу на зимовий раціон корова різко зменшує надій, а потім спостерігається тенденція поступового зниження ще два-три тижні. Стабільні надої корова починає давати тільки через місяць, після цього спостерігається їхнє зростання. Крім того, в більшості господарств чимало тварин готують до запуску, тому очікуване зростання може спостерігатися тільки наприкінці січня. Ось чому в кінці листопада й протягом грудня спостерігається ситуація зменшення надоїв молока в цілому по нашій країні. Набуття нового мікробіологічного статусу в корови триває повільно, із суттєвими енергетичними витратами.
Слід констатувати, що такого зниження в країнах із розвинутим тваринництвом не буває взагалі. Чому? По-перше, близько 90% корів у цих країнах утримують на однотипній цілорічній годівлі, коли тварин весь час годують повнораціонними сумішами, які не містять зелених кормів, а складаються виключно з силосу, сінажу, сіна та концентратів. За таких умов осіннього й весняного стресу тварини не відчувають взагалі. До того ж, стабільність продуктивності додає до річного надою корови як мінімум 700-1000 кг молока.
По-друге, за наявності дешевих літніх пасовищ молоко має мінімальну собівартість, перехід на зимовий раціон здійснюється поступово, а якість годівлі корів у перехідний і на початку зимового періоду має суттєві особливості.
Оскільки в нашій країні за принципами однотипної годівлі обслуговують не більше 5% поголів'я дійного стада, слід детально зупинитися на сучасних принципах і рекомендаціях щодо перехідної годівлі та годівлі корів у перші місяці стійлового періоду.
Досвідчені фахівці знають, що найперший захисний захід від стресу - поступовість заміни літнього раціону на зимовий. Слід пам'ятати, що мінімально граничних строків переходу на зимовий раціон немає. Пасти тварин треба якнайдовше. При цьому потрібно звертати увагу на реакцію корів. Звичайно, за суттєвого зменшення продуктивності пасовищ, тварини неохоче виходять із приміщень і обор. Під час випасання швидко рухаються, втомлюються і з задоволенням повертаються до ферми в стійла.
І все ж, чому треба випасати тварин якомога довше? Пам'ятайте: наявність зелених кормів у раціоні в поступово зменшеному обсязі створює ідеальні умови для збереження попереднього мікробного ценозу й стабільного переходу його до ценозу зимового раціону. Випасання тварин восени за поступового скорочення тривалості світлового дня може тривати 40-50 діб. Але тільки-но погодні умови погіршаться, й протягом трьох-чотирьох діб підряд корів не виганятимуть на пасовище, відновлювати випасання категорично заборонено. Це тільки підвищить стрес і негативно позначиться на здоров'ї корів.
Чим годувати тварин
у період перехідної годівлі?
Трава восени насичена вологою і мало містить поживних речовин. Тому на початку перехідного періоду до зимового раціону найпершим використовують сінаж. Унікальність цього корму полягає в тому, що його мікробіологічне розщеплення під час бродіння в передшлунках найбільш подібне до перетравлювання зелених кормів. Тому й стрес за переходу на годівлю з використанням сінажу пом'якшується. Згодовування сінажу можна поступово збільшувати до 10-15 кг на добу. При цьому не треба використовувати солому з високим вмістом клітковини. Ось чому перехід на сінажний тип годівлі восени наче стабілізує надої.
Тільки після дво- тритижневого згодовування сінажу у вечірню даванку, починаючи з 5 кг на добу, до раціону корів поступово додають силос.
Протягом перехідного періоду бажано використовувати раціони сінажно-концентратного та сінажносилосно-концентратного типів, приклади яких наведено в табл. 1.
Слід звернути увагу, що такі раціони дають можливість ідеально поєднувати літні та зимові корми з мінімальним негативним впливом зимових кормів на мікробіологію рубця. При цьому варто пам'ятати, що в умовах такої годівлі тварини повинні мати вільний доступ до солі. За одну даванку слід згодовувати не більш 2 кг концентратів, тому для всіх раціонів концкорми роздають двічі на день. Для продуктивності 15 кг уранці згодовують 3 кг, а ввечері - 2 кг концентратів. За такої годівлі тварини краще споживають грубі корми вночі і менше залишають недоїдків уранці.
У кінці листопада - грудня, коли перехідний період закінчився, бажано використовувати такі раціони (табл. 2.).
Такий порядок зміни раціону можна вважати оптимальним з погляду збереження продуктивності й підготування корів до отелення. Крім того, високий рівень сінажу не потребує використання соломи з надмірним вмістом клітковини. Сінаж і сіно є суттєвими джерелами цукру в раціоні корів, а концентрати забезпечують потрібний рівень крохмалю. Бажано до раціону корів додати патоку, але дефіцит останньої суттєво обмежує це джерело цукру. Молокогінного ефекту можна досягти, якщо до раціону додати кормові гарбузи або перезрілі кабачки - 0,6-0,8 кг/л молока.
Безумовно, що зазначених рівнів кормів у раціоні недостатньо для корів із високим добовим надоєм. Тому для них наведені вище раціони є тільки базовими. Крім них, на кожний додатковий літр молока ще згодовують 2 кг силосу і 0,3 кг концентратів. При цьому не можна вводити в раціон більше 40% концентратів від його сухої речовини, або більше 8 кг на голову за добу.
Слід пам'ятати також, що одночасно зі збільшенням рівня концентратів у раціоні корів треба змінювати їхній компонентний склад. Загальною закономірністю є пропорційне насичення комбікорму кукурудзою і зменшення рівня пшениці та ячменю. В комбікорми для високопродуктивних тварин обов'язково потрібно додавати пшеничні висівки для поліпшення перетравлення й запобігання застійним процесам у шлунковому тракті.
Крім того, високий рівень концентратів у раціоні корови може спричинити небезпеку виникнення тяжкої хвороби - ацидозу. Це особливо часто спостерігається за низької якості грубих кормів (саме тому ефективною є заміна грубих кормів на концентровані). У цьому разі корова погано поїдає сінаж, силос і потребує концентратів. Як наслідок, вона не з'їдає добового раціону, сама регулює ступінь споживання окремих поживних речовин, яких недостатньо для отримання високих надоїв. Якщо ситуація зберігається тривалий час, виникає закислення рубцевого середовища й формується тяжке, майже невиліковне захворювання - ацидоз.
Це означає, що ефективність високопродуктивного стабільного молочного скотарства визначається, насамперед, якістю грубих кормів з максимальним вмістом сухої речовини, а в ній - енергії та протеїну.
Тільки після проведення масового розтелення корів їх переводять на молокогінні раціони з переважним додаванням силосу як основного грубого корму - силосно-концентратні раціони.
Стимуляція годівлі
Часто під час годівлі корів на початку стійлового періоду виникають проблеми з поїданням коровами раціону в повному обсязі. Слід пам'ятати, що в жуйних дуже слабкі фізіологічні механізми регулювання споживання корму. Тому в цей час важливо дотримуватися деяких прийомів стимулювання годівлі жуйних.
По-перше, на одну голову потрібно виділяти одне кормове місце з шириною фронту годівлі не менш 45 см, і це головне правило стимулювання годівлі. Зменшення кількості кормових місць означатиме щодобові зміни в кількості спожитих кормів окремими тваринами, а це ще один сильний кормовий стрес із суттєвими втратами продуктивності.
По-друге, кормове місце корови потрібно щодня ретельно прибирати. Якщо в годівницях є залишки попередніх харчів, це різко зменшує рівень споживання свіжого корму, бо корови починають перебирати його. До того ж, розпочнуться ще й неконтрольовані мікробіологічні процеси гниття.
По-третє, привчаючи корів до споживання нового раціону, його роздають частіше й невеликими порціями - до шести разів на добу. За такої годівлі тварини краще поїдають корми й менше залишають недоїдків.
Певні результати дає здобрення грубих кормів смачнішими концентратами, а також підсолювання сінажу чи силосу.
Хорошим стимулюючим ефектом є роздавання кормів одразу після доїння. Фізіологічно в корови з порожнім вименем активується механізм створення нової порції молока. Початок цього механізму - годівля. Тому одразу після доїння корова відчуває так званий первинний голод, під час якого поїдання кормів збільшується.

Годівля впливає
на здоров'я тварин
Особливу увагу годівлі тварин приділяють у перехідний період і на початку зими, адже вона суттєво впливає на фізіологічний стан тварин, здоров'я телят та надої корів на початку нової лактації.
За класичними даними проф. А. С. Солуна (1965) на підставі досліджень, встановлено, що корова може відкладати деякі біологічно активні речовини в організмі з подальшим їхнім використанням у специфічних фізіологічних процесах. Зокрема, встановлено, що надходження в організм тварини надлишків каротину відкладається в його "депо" (печінці) та зберігається протягом двох місяців. Під час інтенсивного росту плоду в останній місяць тільності потреба в каротині зростає в 2,5 раза порівняно з попередніми періодами фізіологічного циклу. Тому наявність "депо каротину" - запорука хорошого розвитку теляти й високої його життєздатності в перші місяці життя. Оскільки закінчення поповнення "депо каротину" переміщується на пізніший строк у разі тривалішої годівлі корів зеленими кормами, його ефект переноситься на момент отелення корови.
Наслідком цього є тісний зв'язок між тривалістю годівлі корів зеленими кормами восени та якістю новонародженого молодняку. В разі використання наведених вище раціонів оптимальне забезпечення тварин біологічно активними речовинами завдяки основним кормам - гарантовано. Саме за таких умов попередньої годівлі зростають якість та життєздатність народжених телят.
Крім того, використання раціонів сінажного типу в пізньоосінній і ранньозимовий періоди унеможливлює порушення кислотно-лужної рівноваги в передшлунках і крові тварин. Раціон сінажного типу прісний, він максимально зберігає всмоктувальну поверхню рубця й запобігає розвитку фізіологічного ацидозу. В таких умовах тварина після отелення краще й швидше відновлюється після родових порушень, менше страждає від метритів і маститів, набряку вимені, скоріше нарощує рівень надою й швидше готується до нового репродуктивного циклу.
Ось і виходить, що оптимізація годівлі восени - запорука високої продуктивності тварин узимку та навесні.

Л. Подобєд,
д-р с-.г. наук, професор,
головний науковий співробітник
Інституту тваринництва УААН