Спецможливості
Архів

“Новітні дочки і сини вивчають тут земну основу”

15.07.2008
643
“Новітні дочки і сини вивчають тут земну основу” фото, ілюстрація
Майбутнє не приходить, воно росте. Багатство України проросте землею.

Про величні хліборобські здобутки Полтавщини, новітні методи господарювання мовлено дуже багато. Але в цих розповідях дещо загубилася тема про тих, хто стоїть “за кадром”, хто турбується про те, щоб на цій прекрасній землі трудилися такі самі прекрасні, грамотні спеціалісти-аграрії. Адже нині уявити успішний розвиток будь-якого аграрного підприємства без високопрофесійних фахівців просто неможливо. Тому знаний вислів “кадри вирішують усе” залишається як ніколи актуальним для вітчизняного сільськогосподарського виробництва.
Один із найбільших і найшанованіших в Україні навчальних закладів — Полтавська державна аграрна академія. Упродовж 86 років вона готує для АПК регіону висококваліфікованих фахівців із восьми спеціальностей. За роки її існування тут підготовлено близько 35 тисяч аграріїв вищої ланки.
Про те, якими турботами й проблемами живе нині академія, які новації упроваджують сьогодні її фахівці, буде наша бесіда з її ректором — доктором сільськогосподарських наук, професором, заслуженим діячем науки і техніки України, академіком УААН, відмінником аграрної освіти та науки ІІІ ступеня Віктором Микитовичем Писаренком.
Сильний спеціаліст —
успішний агробізнес
— Вікторе Микитовичу, Полтавська державна аграрна академія має цікаву історію. Коли вуз відзначав своє 85-річчя, він уже був акредитований за четвертим, найвищим, рівнем освітньої акредитації. Це висока оцінка роботи колективу вузу, але водночас і велика відповідальність.
— Кажуть, колись давно навколишні ниви так вразили Петра І, що він видав указ “сотворить в Полтаве аграрную академию...” Та, певне, великому цареві тоді щось завадило здійснити свій задум, і тільки на зорі радянської влади тим планам судилося збутися. Відтак, відлік літочислення нашого вузу розпочинається з буремного 1919 року, коли було розроблено проект організації сільськогосподарського інституту в Диканці на базі маєтку князя Кочубея.
Сьогодні це вже академія, в якій упроваджено ступеневу освіту на рівні бакалавра, спеціаліста та магістра з восьми спеціальностей: механізація сільського господарства, агрономія, технології виробництва й переробки продукції тваринництва, ветеринарна медицина, фінанси, облік і аудит, економіка підприємництва, менеджмент організацій. Відкрито два міжнародні магістерські курси: еколого-економічне рослинництво та магістр бізнесової адміністрації, що нині дуже актуально для розвитку АПК в нових ринкових умовах.
Тепер до складу академії входять сім навчальних аграрних закладів першого-другого рівнів акредитації. Загальна кількість молоді, яка навчається в академічному комплексі, — близько тринадцяти тисяч осіб. Безпосередньо в академії здобувають освіту 7 тисяч 750 студентів, із яких на денному відділенні — 4 тисячі 120.
Професорсько-викладацький потенціал академії становлять 470 висококваліфікованих фахівців. Серед носіїв премудростей — 4 академіки, 2 члени-кореспонденти, 28 професорів, докторів наук, 184 доценти, кандидати наук, 11 заслужених працівників різних галузей виробництва.
Є в академії й своя аспірантура, де навчаються нині близько 60 науковців. Тільки за два останні роки тут захистили кандидатські й одну докторську дисертацію 17 осіб. А взагалі щороку в нас здобувають кандидатську ступінь 10–12 майбутніх науковців.
Наполегливо, з року в рік, дбаємо про зміцнення навчально-матеріальної бази. Кілька років тому ми спромоглися завершити колись “заморожене” будівництво й здати в експлуатацію новий навчально-лабораторний корпус № 5 на 10 тис. кв. метрів. Завдяки грантам Євросоюзу, придбали обладнання для кафедри іноземних мов, яку тепер визнано однією з кращих у країні. Прибуло техніки: два трактори, обладнання для кафедри безпеки життєдіяльності. До послуг науковців і студентів функціонує 20 комп’ютерних класів з-понад 400 сучасними комп’ютерами, підключеними до Іnternet, видавничий центр “Тегга”.


За диплом агронома бакалавра – 240 болонських кредитів
— Сьогодні вища освіта України активно інтегрується в освітню систему за міжнародними стандартами. Здійснюється масштабне, програмне запровадження засад Болонської декларації, до якої Україна офіційно приєдналася торік. Чи докотилася до вас ця “болонська хвиля”?
— Мета сучасної концепції підготовки спеціалістів — до 2010 року достойно інтегруватися в європейський і світовий простори. Чи вдасться впоратись із таким завданням? Гадаю, це цілком реально. Хоча багато в чому це залежатиме не тільки від вузів, а й від загальних особливостей розвитку нашої держави й суспільства. Що ж стосується академії, то ми давно були готові до цих інноваційних зрушень. Нові прогресивні концепції ми й раніше сприймали охоче і впроваджували їх у навчальний процес. Наприклад, з вересня минулого року ми змогли запровадити в академії для студентів першого-другого курсів усіх спеціальностей кредитно-модульний навчальний план, передбачений Болонською угодою і розроблений на основі програм провідних університетів Великої Британії, Франції, Німеччини та інших європейських країн. Це означає, що тепер обсяг навчальної роботи студента вимірюється в кредитах і паралельно діє система оцінки знань студента за кожним модулем. У цьому випадку кредит — це змістова частина певної навчальної дисципліни. Один кредит дорівнює 36 годинам навчального часу. Приміром, за чотири роки навчання майбутній агроном чи інженер-механік (бакалавр) має набрати 240 кредитів, по 30 кредитів на семестр. Потім треба одержати оцінку за кожним окремим модулем. Після складання іспитів за всіма модулями буде виведено загальну оцінку за кожною конкретною дисципліною. Це дає змогу ефективніше перевірити знання студентів. Навчаючись за новою системою, вони складатимуть іспити протягом семестрів, без сесій, але з повноцінними канікулами.
Ефект від цього нововведення ми відчули одразу. Успішність студентів першого-другого курсів суттєво поліпшилась. Раніше вони, як водилося, “пасли задніх”. Тобто головна мета — змусити студента працювати без “штика”, постійно, щодня — справдилася.
Але якість навчання — питання комплексне. Високий рівень підготовки спеціалістів підтверджують роботодавці, які беруть наших випускників на роботу. Окрім того, існує внутрішній контроль: відкриті лекції, підвищення кваліфікації викладачів, участь студентів у предметних та інших олімпіадах. Щороку вуз займає вісім-десять призових місць. Це той показник, що дає можливість бути в ряду перших серед однопрофільних вузів. До речі, наші студенти “монополізували” й обласний конкурс “Кращий студент року”, перемагаючи в ньому вже кілька років поспіль.
Академія успішно виконує вимоги Болонської декларації про безперервну систему навчання: довузівська — у ліцеї при академії, де навчається близько 100 дітей; вузівська — близько 7740 студентів; післявузівська — понад 50 аспірантів, 2 докторанти; інститут післядипломної освіти, де за рік одержують другу вищу освіту 300 і підвищують кваліфікацію 1250 осіб.


Українка Полтавська —
королівна українських ланів
— Неодмінною складовою якісної вищої освіти насамперед є широке використання наукових досліджень у навчанні студентів.
— Наукові школи нашого навчального закладу, яких на сьогодні є вже шість, славилися здавна. Наприклад, великого авторитету зажила школа свинарства. Науковці вузу впродовж багатьох років проводять дослідження, пов’язані із виведенням стада високопродуктивних свиней з використанням генотипів вітчизняної й зарубіжної селекцій. До речі, у дворі нашої академії стоїть єдиний у державі пам’ятник хрюшці, де з гумором, але всерйоз викарбувано слова: “Одвічній годувальниці українського народу”. Втім, не лише українського. Як з’ясувалося з архівних довідок, із 1750 по 1900 роки Полтавщина експортувала до Європи сало й смалець.
У нас створено науково-дослідний інститут агрономії, який координує наукову роботу агрономічного та факультету механізації сільського господарства. За результатами його досліджень розроблено теоретичні основи селекції озимої пшениці, гороху та кукурудзи, вивчено мінливість і спадковість основних ознак якості зерна під час гібридизації.
Вчені академії вивели високопродуктивні сорти озимої пшениці Українка полтавська, Левада, Коломак 3, Коломак 5, Диканька, Манжелія, Фора, які дають фору багатьом зарубіжним “заморишам” і навіть деяким донедавна популярним вітчизняним, бо, на відміну від інших, дуже стійкі до наших природних умов і мають кращі показники якості зерна та хлібопекарські властивості. А хліб із такого зерна надзвичайно смачний (і полтавські галушки теж!). Тому, очевидно, вже близько 30 відсотків усіх українських посівних площ Степу та Лісостепу зайнято під посівами пшениці цих сортів. Полтавські аграрії високо оцінили їхні якості і тепер роблять ставку в основному на сорти нашої селекції, бо інші не так вправно вміють “боротися” з усіма примхами погоди в різні пори року. До нашого науково-дослідного господарства надходить чимало нових замовлень на придбання насіннєвого матеріалу.
Цікаву властивість наші вчені дали виведеній в академії високопродуктивній сої — вона визріває рано, і після неї можна сіяти озиму пшеницю. А грунт після сої, як відомо, дуже благодатний.
У господарствах області вже апробовано й нові сорти ультрараннього проса Полтавське золотисте та Золушка, яке споживачі за надзвичайні смакові якості любовно “охрестили” Міс просо України. Під час цьогорічних жнив до академії, як і торік, надходили дуже схвальні відгуки щодо його врожайності й стійкості до погодних негараздів. Наприклад, Київ для своїх потреб щоразу замовляє по 300 т цього диво-проса. Як висловився один з його “батьків”, завідувач лабораторією селекції озимої пшениці Володимир Миколайович Тищенко, кожне золоте зернятко — то ніби законсервований промінчик сонця, і кожен, хто торкається цієї зернинки, одразу відчуває променисту енергію сонця.
Встановлено гербіцидну дію на амброзію полинолисту природних мінеральних розсолів і мінералів, які, на відміну від гербіцидів, не токсичні для навколишнього середовища.
Наші вчені активно досліджують питання виведення біологічних і екологічних особливостей представників роду ехінацеї та технології їх вирощування в умовах Лісостепу України, а також локалізацію, виділення та оцінки активності лектинів у рослинах флори України. До Державного реєстру сортів рослин України вперше у світовій практиці занесено сорт ехінацеї блідої Красуня прерій, авторами якої є доценти кафедр землеробства й агрохімії та кафедри екології й ботаніки С. В. Поспєлов і В. М. Самородов.
Широкомасштабні дослідження ведемо з використання в сільськогосподарському виробництві мінералізації пластової води, яка не містить біологічно небезпечних сполук, солей, важких металів, радіонуклідів, але негативно впливає на розвиток бур’янів і позитивно — на стійкість рослин проти хвороб, підвищує вміст загального азоту в зерні (професор П. В. Писаренко). Адже на Полтавщині є чималі родовища нафти. А одним із побічних продуктів нафтовидобутку є мінералізовані (пластові) води, що їх відділяють від нафти. Це, власне, ропа. Її можна використовувати як гербіцид — вона спалює бур’яни. Та може служити й для інших цілей. Усе залежить від грамотної дози в разі розбавлення чистою водою. Скажімо, за однієї дози — це згадуваний гербіцид, за другої — підживлення у рільництві, за третьої — своєрідний десерт для поросят...
— Так близько підійти до європейського рівня освіти академії посприяли, очевидно, міжнародні зв’язки, які ви активно й плідно розвиваєте ще з дев’яностих років...
— Справді, академія вже тривалий час тісно співпрацює з науковцями провідних європейських держав. Постійно розширюємо контакти з навчальними й науковими закладами, організаціями та установами, агропідприємствами різних країн. Тільки протягом останніх років учені академії брали участь у восьми міжнародних проектах і програмах у галузі освіти й аграрної науки.
У форматі українсько-німецько-ірландського проекту “Темпус Таціс” в академії на факультеті економіки та менеджменту функціонує магістерський курс, випускники якого, крім українського диплома магістра встановленого зразка, отримують сертифікат німецького Університету прикладних наук Вайенштефан. Це — один із перших кроків академії на шляху до Євроінтеграції в рамках Болонської угоди. До речі, саме завдяки фінансовій підтримці щойно згадуваного проекту на базі агрономічного факультету функціонує магістерський курс “Еколого-економічне рослинництво”.
За активної участі академії в Полтаві створено українсько-німецький молочний центр. А нині реалізується проект Світового банку реконструкції й розвитку “Організація школи екологічного землеробства”.
Науково-педагогічний персонал академії плідно співпрацює з Університетом прикладних наук Вайнштефан (м. Тріздорф), у якому, до речі, студенти ще з 1996 року мають можливість навчатися на факультеті міжнародного менеджменту після проходження чотири-шестимісячної практики у фермерських господарствах Баварії.
Наші студенти проходять виробничу практику й стажуються в об’єднанні фермерів — у Селянському союзі Німеччини, — у фермерських господарствах Великої Британії, Данії, Швеції, Австрії. Майбутні спеціалісти з молокопереробки стажуються у Франції.
У сільськогосподарській школі “Дойла” (Німеччина) кращі студенти вчаться з одночасним практичним стажуванням у фермерських господарствах землі Нижня Саксонія. Наприкінці стажування студенти складають іспити з питань тваринництва, механізації сільського господарства та німецької мови й одержують сертифікати про закінчення школи “Дойла”.
Академія також уклала договори або підписала меморандуми про співпрацю з вищими навчальними закладами Росії, Польщі, Угорщини. Тільки протягом року нас відвідали близько 15 делегацій із різних країн світу.


Добра справа
має широкі крила
— Репутація ваших випускників на ринку праці АПК — бездоганна. Рейтинг вузу, конкурс абітурієнтів і престижність щороку зростають. Про багатьох ваших вихованців знає вся Україна. До них звідусіль приїздять вивчати й переймати досвід. А імена деяких стали взірцем успішного господарювання для багатьох хліборобів, успіхами яких цікавляться навіть європейські “акули” агробізнесу...
— Завжди приємно чути добрі слова про своїх випускників. Академія є основною кузнею підготовки фахівців-аграріїв не тільки для Полтавщини, а й Донецької, Кіровоградської областей. Втім, наших випускників можна зустріти в усіх куточках країни та СНД. Ми пишаємось тим, що в когорті наших випускників є й три Герої України, які уособлюють у собі три успішні господарства на Полтавщині. Це кавалер ордена княгині Ольги ІІІ ступеня, директор ТОВ “Агрофірма “Маяк” Тетяна Корост; голова сільськогосподарського підприємства “Батьківщина” Олександр Коросташов; директор агрофірми “Агроекологія” Семен Антонець, про досвід якого журнал “Пропозиція” теж розповідав. А це ще раз підтверджує, що від якості підготовки кадрів для агропромислового комплексу залежить дуже багато, якщо не все. Де є сильні, високопрофесійні спеціалісти, там і успішний агробізнес. А наші студенти в успішних господарників — постійні практиканти, бачать агробізнес зблизька, вчаться розуміти його правила гри.
Роботодавці охоче підтримують з нами зв’язки як постійні замовники кадрів. На сьогодні ми маємо стовідсоткове працевлаштування молодих спеціалістів. Цьому сприяє й створений в академії власний інформаційний центр служби зайнятості “Кар’єра”. Старшокурсники мають змогу регулярно знайомитися зі свіжою базою даних і вибирати те, що їм більше підходить.
Але є й питання, вирішення яких можливе лише на державному рівні. Приміром, для практики вивчення й використання новітньої техніки не завадило б мати в академії суперсучасну техніку, а не застарілі зразки. В інших країнах цю проблему вирішують дуже просто. Завод-виробник передає до навчального закладу свої зразки модернізованої сільськогосподарської техніки, студенти вивчають її, практикуються, а коли йдуть працювати на виробництво, вже мають певний досвід. А якщо в господарстві виникне потреба в закупівлі нової техніки, повірте, молодий фахівець запропонує придбати саме ту, яку він добре вивчив. Висновок? Заводу — реклама і в перспективі прибуток, вузу — техніка й навчання студентів, агропідприємству — раціоналізм і теж прибуток. Усім вигідно: три — в одному, як у рекламних роликах...
— У справі реформування аграрного сектору на сьогодні проблем значно більше, ніж способів їх вирішення. Чи вистачить молодим спеціалістам знань, сил, характеру, щоб підняти нарешті агропромислову галузь?
— Вистачить. Будьте певні. Молодь нині розумна, спритна, хоч би хто там і що про неї казав. Ми даємо студентам добру теоретичну базу й практичні навички. Стараємось підготувати не просто спеціаліста-аграрія, який би виконував певний комплекс робіт, а й виховати самодостатню, соціально адаптовану особистість, здатну повести за собою інших і бути творцем на виробництві, генератором ідей, дієвих пропозицій. А головне — власника, господаря землі, який би добре розумівся на праві, менеджменті, маркетингу, вмів би знаходити й приймати правильні рішення й добиватися їхнього виконання, відповідати за результати своєї праці. В України ще є шанс відродити своє село. Порятунок нашого сільського господарства — в сучасних технологіях і високій продуктивності праці. Нова генерація аграрних фахівців із цим впорається. Ось побачите. Адже майбутнє не приходить, воно росте... А багатство України проросте землею.
— Тепер зрозуміло, чому вас називають палким життєлюбом і неперевершеним оптимістом. Зізнайтеся, що надихає полтавського Лицаря аграрної науки завжди почуватися щасливим і натхненним?
— З вашого дозволу, я відповім дещо по-філософському, словами Еммануїла Канта: “Є дві речі, що звеличують наші душі: зоряне небо над нами й моральні устої всередині нас”.


Валентина Терещенко

Інтерв'ю
Про перспективи вирощування не ГМО сої в Україні, а також потенційно цікаві ніші соєвих продуктів для українських виробників у інтерв’ю рropozitsiya.com розповіла представник  Асоціації
Уявити розвиток будь-якого бізнесу без активного впровадження інформаційних технологій сьогодні неможливо. Вирощування сільськогосподарської продукції на відміну від промислових процесів вкрай чутливо до багатьох непередбачуваних факторів... Подробнее

1
0