Кращий господар в Україні: досвід господарств Тернопільщини та Полтавщини

Агрофірма "Медобори" Підволочиського району Тернопільської області

Марія Іванівна на фермі вже 20-й рік.
Марія Шегера, доярка
- Я - багатодітна мама. А в нас тут багато дівчат працює молодих. Приходять, бо зарплата велика. Багато молока доїмо, особливо влітку та восени. Люди в нас забезпечені, директор про селян дбає. Працевлаштування - це головне, що може запропонувати мешканцям тих сіл, в яких працює агрофірма "Медобори", що в Підволочиському районі Тер нопільської області. От і в селі Хмелиська більшість селян трудяться чи на фермі, чи в полі механізаторами.

Тарас Степанюк, сільський голова с. Хмелиська:
 - Більшість мешканців села працює в агрофірмі "Медобори". Співпраця з господарством тісна за всіма напрямами.
Анатолій Костянтинович головним агроном агрофірми - вже 25 років. Каже, що доводилося переживати різні періоди. Останні п'ять років господарство працює потужно, впроваджуючи нові технології і досягаючи відповідних результатів.

Анатолій Коваленко, головний агроном агрофірми "Медобори":
- Вклали багато праці, багато коштів. Узимку розробили певні програми вирощування своїх культур, програми захисту, удобрення й протягом нинішнього вегетаційного періоду робимо все, щоб заплановане виконати.

Агрофірма має в обробітку понад 3,5 тис. га, на яких вирощує як зернові, так і технічні культури.

Анатолій Коваленко, головний агроном агрофірми "Медобори":
 - В один рік прибуткові, скажімо, цукрові буряки, другого року - озимий ріпак, але ми не шарахаємося, а щороку маємо певний набір різних культур, і господарство завдяки цьому й виграє.
Врожаї цього року мають бути не гіршими за торішні, коли зернових зібрали понад 60 ц/га, по 40 - гороху, а цукрових буряків - майже 800 ц/га. Для роботи в полі є вся потрібна техніка, працюють справно, ще й сусідам допомагають.

Валерій Стойловський, головний інженер агрофірми "Медобори":
- То небо й земля - як було раніше і що маємо тепер. А на сьогодні у нас працює п'ять потужних тракторів - ту саму роботу виконує в чотири рази менша кількість механізаторів.
Найближчими днями мають отримати ще нову сівалку точного висіву.

Валерій Стойловський, головний інженер агрофірми "Медобори":
- З компанією "Амако" у нас є контракт, ось-ось маємо одержати сівалку кукурудзяну. Співпрацюємо з приємністю: кредитна лінія хороша, сервісне обслуговування теж.

Тут, на току агрофірми, нині спекотно. Першим із поля привозять ріпак. Потім - ячмінь, пшеницю, восени - кукурудзу. Для агрофірми прибутковим є не лише рослинництво, а й тваринництво.

Надія Реус, завідувачка свиноферми:
- На базі нашого господарства виводили нову породу, затвердили її 2002 року. Маємо статус племзаводу.
"Одна біда, - бідкається директор агрофірми, - збут вирощеного поголів'я".

Лука Антонюк, директор агрофірми "Медобори":
- Щойно обдзвонив усіх, хто в нас брав, хто може взяти свиней, і ціна 10-8 гривень нам невигідна. До того ж, у нас племзавод, ми продаємо племінних свиней.

Лука Васильович - керівник досвідчений, та він і досі багато їздить, запозичує досвід, порівнює своє господарство з іншими.

Лука Антонюк, директор агрофірми "Медобори":
- Наше господарство розвивається впевнено. Ми без жодної підтримки можемо дати собі раду.

ФГ "Малокобелячківське" Новосанжарського району Полтавської області

Світлана Мих на свинофермі працює вже третій рік. У цьому приміщенні - понад 245 голів свиней. Робота оператора - догляд за ними, годівля. Свій земельний пай Світлана цього року віддала господарству, в якому працює.

Світлана Мих, оператор з вирощування свиней
 - Я ж тут працюю, то й земельний пай тут.
Історія створення цієї свиноферми, власне, як і фермерського господарства "Малокобелячківське", цікава й показова не лише для Новосанжарського району. Про неї згадують і в області як про доказ того, що, маючи бажання працювати, досягти результату можливо. Валентина Піддубна - культпрацівник за освітою - на початку 2000 року вирішила разом зі своїм чоловіком Олександром Михайловичем, дипломованим техніком-механіком (він тепер заступник голови ФГ), розпочати власну справу. І 2002 року Піддубні запустили в роботу млин. А поблизу млина стояла колишня свиноферма.

Валентина Піддубна, голова ФГ "Малокобелячківське":

- І ми тоді хибно подумали: є млин, є відходи під час виробництва борошна, значить, можна розвивати тваринництво. Тваринництво - це що? Свиня. Вона, як кажуть, їсть все, що бачить. Але це була хибна теорія. Звичайно, спершу були й інші "хибні" уявлення про справу, за яку взялися.

Але, як зазначила голова ФГ "Малокобелячківське":
- Тепер є телевізор, є Інтернет, ми їздимо на виставки, спілкуємося з фермерами. Аби було бажання працювати.
Нині Валентина навчається на економічному факультеті сільськогосподарської академії. Здобуті знання - надійний фундамент справи.

Василь Бурлака, голова Полтавської обласної асоціації фермерів та приватних землевласників:
- Це - поклик її душі. Вона - людина, яка живе своєю ідеєю. Вони обоє все вивчають до дрібниць, стараються зробити якнайкраще.

Приміщення свиноферми - це викуплені майнові паї місцевих селян. Орендують фермери і землі 27 місцевих землевласників та 42 працівників соціальної сфери.

Олена Китайгора, спеціаліст із земельних ресурсів:
- Голова фермерського господарства взяла під опіку працівників соціальної сфери, а також власників земельних часток-паїв, у неї є розвинуте тваринництво, й, думаємо, що вона розвиватиме його й далі.

Нині пайовики отримують по 5%  вартості паю, у планах - підвищення виплат до 8 відсотків.

Олена Китайгора, спеціаліст земельних ресурсів:
- Я, наприклад, беру то продукцією, то грошима, то послугами. І дуже задоволена.

Рослинництво в господарстві розвивають на п'ятистах гектарах. У всьому намагаються дотримуватися наукових рекомендацій.

Олександр Піддубний, фермер:
- Пшениця в нас вродила непогана, хоча з весни сумнівалися: чи треба її залишати. У нас є свій млин, переробляємо пшеницю на борошно, а решту - віддаємо на свиноферму. Єдине: хочеться, щоб ціна на свинину була рентабельнішою.

Валентина Піддубна, голова ФГ "Малокобелячківське":
- Нарощуємо - скорочуємо. Життя трохи ламає, тому що цінова політика в нас нестабільна. Збут, хоч і є, але за якою ціною?
За будь-яких умов поголів'я намагаються тримати на рівні 800 голів.

Володимир Сальний, начальник управління агропромислового розвитку Новосанжарської райдержадміністрації:
- Валентина досягла в своєму господарстві не гірших показників, ніж агрофірми. У неї 800 голів худоби, добова прибавка сягає 400-450 г, приплоди хороші.

А з осені Піддубні планують зайнятися ще й кролівництвом. Новий напрям роботи - це нові робочі місця для місцевих селян.

Михайло Підопригора, сільський голова:
- І люди працюють, і вони задоволені, думаю, і сільська рада, й населення ними задоволені. Створюють нові робочі місця і для працівників соціальної сфери. Звертаємося - допомагають і технікою.

От така історія цього господарства.

Як каже Валентина Піддубна, голова ФГ "Малокобелячківське":
- Так життя склалося: від танців - до праці.

ПОП "Іванівське" Теребовлянського району Тернопільської області
Все, що є в селі Іванівка Теребовлянського району Тернопільської області, перебуває на утриманні місцевого сільгосппідприємства. Як сказав директор "Іванівського", нічого не зруйнували, все тільки примножили.

Антон Білик, директор ПОП "Іванівське":
- Першими в районі повністю газифікували село. Ми все зробили за свій кошт.

Капітальний ремонт сільської церкви і Будинку культури, ремонт школи і сільської амбулаторії, для якої придбали і все потрібне обладнання - це теж за кошти господарства.

Володимир Серединський, сільський голова с. Іванівна:
- Село живе. Люди мають роботу. Не треба шукати довгого карбованця десь на чужині.

Багато людей з довколишніх сіл давно вже працюють за кордоном, бо вдома роботи немає. В Іванівні, за бажання, працевлаштуватися можна і на фермі, і біля техніки. Трудовий колектив господарства налічує 200 осіб. Степан Нарильський, наприклад, механізатором уже 30 років працює.

Степан Нарильський, комбайнер:
- Починав працювати трактористом, потім перевчився на комбайнера. У нас можна заробити, і не треба нікуди їхати.

Михайло Семен теж починав працювати механізатором, тепер тут, в Іванівському, він - головний інженер.

Михайло Семен, головний інженер:
- Я дуже вдячний, що мене обрали головним інженером. Нема що казати: якісна техніка, працювати на ній - одне задоволення.

У сільгосппідприємстві весь технічний парк уже оновлено. Серед останніх придбань - три грунтообробні агрегати.

Михайло Семен, головний інженер:
- Надійна техніка. Запчастин вона й не потребує. Якщо знадобиться якийсь дрібний ремонт, я сьогодні дзвоню, а завтра спеціаліст приїжджає й усуває причину.

Сучасна техніка, передусім, є запорукою високих показників у рослинництві, переконаний і керівник господарства.

Антон Білик, директор ПОП "Іванівське":
- Люди й техніка. Ставлення людей до техніки, знання справи, технології. Нині кожен господар, якщо він справжній господар, думає над тим, що і як йому робити.

Більш ніж на 4,5 тис. га землі тут вирощують різні культури, чітко дотримуючись сівозміни. Показники свідчать самі за себе: торік, наприклад, у господарстві мали на круг по 82 ц/га зернових, озимої пшениці - по 84, цукрових буряків - по 600 ц. На фермах утримують 1400 голів свиней і стільки ж великої рогатої худоби, з яких понад 400 - дійне поголів'я. Щодня на переробку господарство здає 8 т молока, і все - першим сортом.

Орест Кузик, головний зоотехнік:
- У нас працює 11 доярок, кожна обслуговує 45 голів. Плануємо розвивати тваринництво завдяки вирощуванню власного стада.

Розвивати й далі планують усі галузі виробництва. До речі, за 37 років, скільки господарство очолює Антон Іванович, кредитами тут не користувалися, й навіть тепер, в умовах кризи, каже керівник, фінансове становище господарства непогане.

Антон Білик, директор ПОП "Іванівське":
- Одне слово, маємо хороших людей, надійну техніку і висококласних спеціалістів.

СТОВ "Скіф", Полтавська область
Цього року погода не сприяла селянському товариству "Скіф", що в Котелевському районі Полтавської області, збирати врожай.

Василь Кривобік, головний агроном СТОВ "Скіф":
- Жнива були важкі: налетів буревій і поклав хліб, а якщо розкривалися лусочки, то й зерно розкривалося. І треба було встигнути за десять днів зібрати врожай, щоб не втратити зерна.

Вимушені простої через дощі не в радість були й механізаторам. Микола Литвинов комбайнером уже 14 років. Позаторік, за підсумками жнив, зайняв перше місце в районі. Цьогорічні жнива Микола називає непростими. І все ж господарство зібрало на круг по 40 ц/га озимої пшениці та ячменю - по 30-35 ц/га. У технологію вирощування, залежно від культур, у господарстві вклали від 1,5 до 8-9 тис. грн/га. І сіяли з добривами, і хімічний захист провели, а потім ще й підживили мікродобривами посіви. Найзатратніша культура - цукрові буряки. Його тут, хоч як бувало важко, вирощують щороку.

Олексій Бовдир, директор СТОВ "Скіф":
- Гроші на цій культурі економити не можна, треба суворо дотримуватися технології. Збитковою не була ніколи, хоча прибутки інколи були мінімальні, практично зводилися до нуля.

Цього року буряками засіяли близько 300 га, середня вага кореня - вже понад півкілограма, тож планують зібрати не менше 450 ц/га. До речі, навіть під цукрові буряки, щоб знизити собівартість продукції, поля готують без плуга.

Мінімальний і нульовий обробіток грунту вже відчутно знизив витрати. Цього року для висіву кукурудзи та соняшнику господарство придбало у компанії "Амако" нову сівалку.

Олексій Бовдир, директор СТОВ "Скіф":
- Чому в "Амако"? Цього року вони запропонували найкращі умови.

Василь Кривобік, головний агроном СТОВ "Скіф":
- Сівалка розрахована на мінімальний і нульовий посів, тобто без попереднього обробітку грунту.

Товариству "Скіф" уже 10 років, і всі ці роки на порівняно невеликій площі земель (менше 2,5 тис. га) господарство активно й досить успішно впроваджує сучасні технології рослинництва. Останні два роки тут активно модернізують і тваринницьку галузь. Усі прибутки від виробництва нині вкладають у будівництво ферм.

Микола Щербань, головний зоотехнік СТОВ "Скіф":
- Плануємо на наступний рік побудувати доїльний зал, щоб отримувати якісне молоко.

Торік від кожної корови надоїли понад 5 тис. кг молока, в найближчих планах - збільшити надої до 7 тис., а поголів'я худоби - до 2 тис. Задля цього працюють і над поліпшенням генетичного фонду, і над раціоном годівлі тварин. Наталія Авдєєва на фермі працює вже 27 років. У її групі 26 корів. Вся худоба доглянута й сита. Наталія Іванівна має й земельний пай, який здає в оренду товариству.

Наталія Авдєєва, доярка:
- Коли беремо пайові зерном, коли насінням або цукром. Не треба ніякої продукції - одержую гроші.

Орендна плата - 3% вартості паю. Заробітну плату намагаються підвищувати щороку. До слова, трудовий колектив господарства, як десять років тому, так і тепер, налічує 110 осіб. Є робота для людей - є й життя в селі. Останніми роками кількість молодих сімей, а відповідно, й народжуваність у Більську зростають.

Ніна Івахно, більський сільський голова:
- Перше проблемне питання, яке недавно вирішили, - дитсадок.

Дитсадка в Більську не було останні десять років. І ось відкрили його завдяки державним коштам та фінансовій підтримці СТОВ "Скіф".

Галина Бойко, старший вихователь дитсадка "Веселка":
- Харчуванням забезпечені, нам продукти постачає СТОВ "Скіф".
Ніна Івахно, більський сільський голова:
- З усім, що потрібно зробити в селі, найперше звертаємося до СТОВ "Скіф".