Спецможливості
Статті

Подільська технологія вирощування сої (повна версія)

05.06.2008
1063
Подільська технологія вирощування сої  (повна версія) фото, ілюстрація
Надійним шляхом збільшення виробництва високоякісних екологічно чистих продуктів із сої, а також підвищення родючості грунту є впровадження подільської технології її вирощування, яка базується на оптимальному функціонуванні симбіотичної системи, обмеженому використанні пестицидів і мінеральних добрив, особливо азотних. Подільська технологія спроможна забезпечити рівень урожайності сої 25–27 ц/га. Виробнича перевірка у фермерському господарстві “Кузьминці” Теофіпольського району Хмельницької області в 2001 році засвідчила, що врожайність культури становила 25,0 ц/га на площі 50 га, в 2002 році — 25,2 на площі 90 га, 2003-му — 25,6 на площі 100 га і в 2004 році — 24,8 ц/га на площі 123 га. Середня врожайність по господарству за 2001–2004 роки становила 25,2 ц/га. При цьому собівартість одного центнера насіння зменшилась до 33 грн, чистий прибуток у середньому за 4 роки — 2400 грн/га, рівень рентабельності — 284% (голова СФГ “Кузьминці” — Севастян Іванович Бойко).

Попередники


Попередники сої повинні сприяти знищенню бур’янів, створенню доброї структури грунту з достатньою кількістю поживних речовин, рано звільняти поле. Тож найкращі — озимі та ярі зернові культури із загортанням рослинних решток 5 т/га + N60 + післяжнивні посіви; добрі — кукурудза на силос, кукурудза на зерно; задовільні — цукрові й кормові буряки. Несприятливі — гречка, просо, ріпак. За сучасної структури посівних площ, коли 50% і більше займають зернові колосові, ці культури є основними попередниками для сої. Якщо попередники несприятливі, всі посіви будуть засмічені багаторічними бур’янами: осотом, пирієм, березкою, хвощем польовим, підбілом.
Не можна сіяти сою після бобових культур, соняшнику, сорго, суданської трави. Чергування ж сої із зерновими колосовими в одній сівозміні поліпшує фітосанітарний стан полів, підвищує біологічну активність грунту та зберігає довкілля.


Обробіток грунту


У сучасних технологіях серед технологічних прийомів вирощування сої провідне місце має належати основному та передпосівному обробіткам грунту. Їх ретельне виконання сприяє максимальному зменшенню кількості бур’янів, розвитку кореневої системи, біологічній фіксації азоту, поліпшує поживний режим грунту, активізує ріст і розвиток рослин та зменшує енерговитрати на вирощування культури.
Система обробітку грунту під сою
повинна вирішувати такі завдання:


- загорнути і добре змішати з грунтом органічні рештки, добрива;
- створити розпушений, добре оструктурений орний шар зі щільністю грунту 0,9–1,2 г/см3;
- створити рівномірно розпушений, зернистий, дрібногрудкуватий посівний шар;
- створити умови для максимального очищення поля від бур’янів, а також шкідників та хвороб;
- вирівняти поверхню грунту;
- знищити проростки бур’янів;
- створити передумови для нагромадження й збереження грунтової вологи.


Для інтенсивного розвитку кореневої системи після всіх попередників рекомендується розпушувати грунт чизелем ПЧ-2,5 на глибину 20–22 см. Якщо попередник сої — зернові колосові, тоді можна обмежитись обробітком дисковою бороною БДТ-3 на глибину 8–10 см. Для передпосівного обробітку на глибину 3–4 см використовують комбіновані агрегати: РВК-3,6 “Європак”, ЛК-4 та УСМК-5,4 в комплекті з лапами-бритвами, котками і шлейфами та інші, які забезпечують ущільнення верхнього шару грунту і створюють його дрібногрудкувату структуру.
Основою системи обробітку грунту під сою є дискування БДТ-3 на глибину 8–10 см або розпушування грунту чизелем ПЧ-2,5 на глибину 20–22 см.
Поля з багаторічними бур’янами (осот, березка, пирій) орють після проведення комплексу лущінь і появи розеток коренепаросткових бур’янів або шилець пирію на глибину 28–30 см плугами ПЛН-3-35, ПНЯ-3-35 чи оборотними.


Удобрення


Рекомендується позакореневий спосіб внесення макро- і мікроелементів: він сприяє швидкому їх проникненню в тканини рослин, є екологічно безпечним. Ще одна позитивна особливість цього способу — можливість проведення підживлень у різні періоди росту й розвитку рослин і за різних способів висівання культури. У дослідах позакореневе внесення Р20 у фазі утворення бобів дало прибавку врожаю 2,8 ц/га. Вміст сирого протеїну підвищився на 1,34%.
Оптимальні дози макро- і мікроелементів, співвідношення та способи їх внесення впливають на якість продукції. Прибавка врожаю насіння сої сорту Київська 27 після грунтового внесення N60P80K80 становила 3,4 ц/га. Позакореневе внесення комплексонатів цинку та молібдену в дозах по 1,3 л/га дало середню прибавку насіння 2,9 ц/га.
Обробка насіння перед сівбою штамами мікроорганізмів 634Б з одночасним внесенням у грунт бактеріального добрива ризоторфіну разом із N10P10K10 нітрофоски сприяла збільшенню урожайності на 2,6–3,1 ц/га.
Застосування регуляторів росту забезпечує максимальну продуктивність культури. Обробка насіння сої біостимулятором росту Емістим С у дозі 5 см3/т + Етоній, 5 г/т, + Нікель, 2,5 г/т, зменшувала зрідженість рослин на 1,7, водночас збільшуючи кількість бобів на рослині на 11,8%.
Система удобрення повинна враховувати хімічний аналіз грунту, діагностику рослин та агроекологічні умови регіону.


Підготовка насіння, сорти


Для сівби відбирають очищене, відкаліброване, якісне насіння з високою схожістю. Щоб захистити рослини від ураження хворобами на початкових фазах росту, насіння обов’язково обробляють бактеріальними препаратами поліфункціональної дії (поліштамовою формою фосфонітрагіну).
В умовах Західного Лісостепу сорти культури доцільно обирати так: на півночі та в центрі підзони висіяти ранньостиглі сорти з вегетаційним періодом близько 110 днів: Юг-30, Чернятка, Краса Поділля, Мар’яна, Подолянка, Соєр 2-95, Фаетон, Київська-98 та Устя. В центрі підзони — ранньостиглі та середньостиглі сорти з вегетаційним періодом близько 120 днів: Іванка, Чернівецька 9, Київська 91, Київська 27. На півдні підзони — середньоранньостиглі сорти з вегетаційним періодом 115–130 днів: Подільська 1, Чернівецька 8, Агат. Середня продуктивність цих сортів — 1,8–2,3 т/га, а потенційна — 2,5–3,5 т/га.


Сівба


На кожному полі потрібно визначити оптимальні строки сівби, її спосіб, ширину міжрядь і густоту рослин з урахуванням грунтових, погодних умов та сортових особливостей. В умовах Західного Лісостепу сівба в третій декаді квітня — першій декаді травня забезпечує найвищу врожайність насіння та його високу якість.
У виробничих умовах велике значення має спосіб сівби. Останніми роками виведено нові низькорослі скоростиглі сорти сої, придатні для звичайного рядкового способу висіву з шириною міжрядь 15 см. Для сої ця технологія не нова: у США та Канаді в разі вирощування сої на насіння, монокорм, силос або зелене добриво її сіють тільки зерновими сівалками з міжряддям 18–20 см. З 1985 р. у колгоспі ім. газети “Правда” Кельменецького району Чернівецької області запровадили звичайний рядковий спосіб сівби з шириною міжрядь 15 см та нормою висіву 900 тис. схожих насінин на 1 га (сорти Зірниця та Київська 27). Сіяли на фоні грунтового гербіциду Ацетал у дозі 2,0 л/га. Врожайність у 1985 р. становила 25 ц/га, в 1986 — 31,7, а в 1987-му — 33,1 ц/га.
Наші досліди засвідчили, що найкращі способи сівби сої в умовах Західного Лісостепу — широкорядний із міжряддям 30 см, звичайний рядковий — 15 та вузькорядний — 7,5 см. Сою можна сіяти різними сівалками: зернотрав’яними (СЗТ-3,6), зерновими (СЗУ-3,6, СЗ-3,6, СЗА-3,6, СН-16). Глибина загортання насіння залежить від типу грунту, якості його підготовки, наявності вологи тощо. На легких грунтах насіння загортають на глибину 3–4 см, на важких — 1,5–2,0 см. За достатньої кількості вологи в грунті і в оптимальний строк сівби найкращою є глибина загортання насіння 2,0–3,0 см.
При визначенні норми висіву враховують такі фактори, як рекомендовану для зони густоту стояння; прогноз погоди та розвитку шкодочинних об’єктів (особливо бур’янів); окультуреність поля; організаційно-господарські моменти. Дослідні установи Західного Лісостепу (на підставі узагальнення тривалих досліджень та практики господарств із високою культурою землеробства) рекомендують за достатнього освоєння технології вирощування сої на високих агрофонах мати на період сходів таку густоту: для скоростиглих сортів — 900 тис. шт./га; для ранньостиглих — 700–800; для середньостиглих — 700 тис. шт./га.


Догляд за посівами


Для одержання дружних сходів і ефективнішої дії грунтових гербіцидів потрібне післяпосівне прикочування котками ЗККШ-6 або ЗККН-2,8. Під час догляду за посівами треба проводити боронування райборінками до появи сходів та після цього впоперек рослин або по діагоналі. Боронування посівів проводять у фазі появи проростків бур’янів та одне додаткове боронування посівів — у фазі одного справжнього листка сої.


Захист сої від бур’янів


На початку вегетації, до змикання листя в рядках, соя слабко конкурує з бур’янами. Пізніше посіви з нормальним розвитком листкового апарату самі успішно пригнічують бур’яни. Для зменшення негативного впливу бур’янів на сою боротися з ними потрібно протягом 25–30 днів після появи сходів культури. Під посіви сої треба добирати попередники, на яких вносили гербіциди проти багаторічних видів, що відзначаються особливою шкодочинністю: осот звичайний, осот городній, осот польовий, березка польова, хвощ польовий, підбіл, мати-й-мачуха звичайна та інші.
Завдяки дослідженням, ми встановили високу ефективність гербіциду Ацетал у дозі 2–6 л/га, внесеного після сівби до сходів культури: перед збиранням урожаю загальна забур’яненість зменшувалась на 83–96%. На полях із високою потенційною засміченістю орного шару насінням однорічних бур’янів доцільно використовувати грунтові гербіциди: Стомп 330, к.е., — 6,0 л/га; Трефлан 480, к.е., — 5; Трофі 90, к.е., — 2,0; Харнес, к.е., — 3,0; Харнес новий, к.е., — 3,0; Фронтьєр 900, к.е., — 1,7; Фронтьєр оптима, к.е., — 1,4 л/га.
В умовах переважаючого засмічення дводольними бур’янами для обприскування посівів у фазі 2–3 справжніх листків культури краще використовувати Галаксі-топ, в.р.к. (1,5–2,0 л/га) у два строки, з інтервалом 12–14 днів. У разі засмічення злаковими та деякими дводольними видами бур’янів можна застосовувати Півот, в.р.к. (0,5–1,0 л/га) у фазі 2–3 справжніх листків культури та бур’янів у фазі 1–4 листків. За значного поширення однорічних і багаторічних злакових бур’янів сою потрібно обробити Арамо, 50% к.е. (2,0 л/га) або Селектом 120, к.е. (1,8 л/га), чи Шогуном 100, к.е. (1,2 л/га). За змішаного типу забур’яненості доцільно використовувати бакові суміші гербіцидів Галаксі-топ, в.р.к. (2,0 л/га) із Селектом 120, к.е. (1,0–1,8 л/га) або з Шогуном 100, к.е. (1,0–1,2 л/га) за висоти бур’янів 10–15 см незалежно від фази розвитку сої.


Збирання врожаю


Сою на насіння збирають у фазі повної стиглості, яка характеризується в більшості сортів повним опаданням листків, підсиханням та побурінням усіх стебел і бобів. Насіння на цей час підсихає і відстає від стінок бобів, його вологість не перевищує 20%. Збирають сою прямим способом зерновими комбайнами з переобладнаною жаткою для забезпечення мінімальної висоти зрізу.
За вологості насіння понад 12% для зменшення його дроблення частоту обертів барабана знижують до 500–600 об./хв.
Обмолочене комбайном насіння негайно очищають від соломи та інших домішок і за потреби досушують до вологості 14%.
Первинне очищення проводять на машинах ОВП-20А, ОВС-25. Встановлюють верхні решета з круглими отворами діаметром 7,5–8 мм, а нижні — 5–6 або продовгуватими отворами завширшки 4–4,5 мм.


В. Дерев’янський,
канд. с.-г. наук, ст. наук. співробітник,
Хмельницька державна сільськогосподарська дослідна станція

Інтерв'ю
Теплица
Сучасне життя диктує необхідність ІТ- модернізації вітчизняних агропідприємств, проте новітніми технологіями поки що володіє лише десята частина підприємств. 
В Україні традиційно нарікають на відірваність освіти від практики, яка виникла ще в радянські часи, коли на виробництві молодим спеціалістам прямим текстом казали: «Забудьте все, чому вас навчали в вузі». Однак деякі аграрні вузи вирішили... Подробнее

1
0