Спецможливості
Статті

Суниця у відкритому грунті (повна версія)

05.06.2008
1658
Суниця у відкритому грунті  (повна версія) фото, ілюстрація
В Україні суниця великоплідна — основна ягідна культура, яка займає близько половини площ ягідних насаджень. Вирощуючи суницю різних строків достигання у відкритому й закритому грунті, свіжі ягоди можна мати практично цілий рік. Для отримання надранньої продукції доцільно використати як стаціонарні теплиці й парники, так і тимчасові тунелі з прозорою синтетичною плівкою, що дає змогу прискорити достигання ранніх сортів ягід на 10–15 і більше днів.

Суниця поширена від північних до південних районів країни. У кращих господарствах її врожайність становить 100–120 ц/га, а на присадибних ділянках — 2–3 кг/м2.
Суниця — світлолюбна і вологолюбна рослина. Через неглибоке розміщення коренів вона дуже вимоглива до вологості грунту (70–85% НВ). Нестача вологи, як і її надмірна кількість, погіршує ростові процеси рослин, спричинює зниження врожайності та якості ягід.
Суниця дуже вимоглива до родючості грунту. Добрива потрібно вносити залежно від вмісту поживних елементів у грунті.
Через високу пластичність суниця здатна рости і розвиватися у різних грунтово-кліматичних умовах. Посухостійкість її низька. В районах недостатнього і нестійкого зволоження суницю краще вирощувати на зрошуваних ділянках.
Надземна частина рослин витримує зниження температури до мінус 22°С.
Весняні заморозки (мінус 1–2 °С) під час цвітіння пошкоджують квітки і бутони. Щоб убезпечити їх, суничні насадження треба полити безпосередньо перед очікуваним заморозком.
Під плантацію суниць доцільно відводити рівну площу або схил до 5°С, бо на крутіших схилах грунт легко розмивається, і рослини засипає земля або вони вимиваються. В посушливих районах суниці вирощують на нижчих, зрошуваних, ділянках, а от мокрі низини та площі з великою кількістю блюдець, де застоюється вода, для суниць непридатні. Підгрунтові води повинні залягати не ближче як на 75 см від поверхні грунту. Плантація має бути захищена від сильних і холодних вітрів; у таких місцях краще зберігається сніговий покрив узимку й менше висушується грунт улітку. Треба уникати глибоких западин, долин, бо в них застоюється холодне повітря, що може призвести до пошкодження квіток весняними заморозками.
Суниця добре росте на дерново-підзолистих, чорноземних, легкосуглинкових і супіщаних грунтах з достатньою кількістю вологи та поживних речовин. Непридатні під суницю вапнякові, солончакові, заболочені, надмірно вологі й кислі, важкі, малопроникні для повітря грунти. Грунти добирають середньої щільності з дрібногорошкуватою структурою, що добре провітрюються і не запливають.
Площу під суниці готують завчасно, щоб очистити її від кореневищних бур’янів (пирій, осот тощо) та від личинок хруща і дротяників, які дуже шкодять культурі. За наявності на 1 м2 більше однієї личинки хруща або чотирьох личинок дротяника у травні в паровому полі підживлювачем ПОУ вносять на глибину 20 см 20% аміачну воду (1500—2000 л/га). Для знищення пирію повзучого та коренепаросткових бур’янів у травні-червні під культивацію пару вносять рекомендовані гербіциди. Зробити це слід не пізніш як за 2 місяці до садіння суниці.
Восени в разі весняного висаджування суниць або за 20–30 днів до літньо-осіннього садіння під оранку на глибину гумусового горизонту (18–22 см) на дерново-підзолистих і на глибину 28–30 см на чорноземних і сірих лісових грунтах вносять 80–100 т/га органічних і по 90–120 кг/га діючої речовини фосфорних та калійних добрив. На кислих грунтах вносять по 2–3 т/га вапна або дефекату.
Суницю в зонах Степу і Лісостепу краще вирощувати у сівозміні з таким чергуванням полів: 1 — чорний пар, 2–4 — суниця, 5 — озимі або ярі зернові. Площа поля сівозміни може становити від 12 до 20 га.
В умовах Полісся на піщаних і супіщаних грунтах добрі результати дає люпин на зелене добриво у такій сівозміні: 1 — люпин на зелене добриво, 2–4 — суниці, 5 — картопля, 6 — зернові.
Щоб підтримати на високому рівні родючість грунту та зменшити кількість шкідників і хвороб у ньому, на суничних плантаціях в умовах Полісся, північного Лісостепу і в західних областях запроваджують таку сівозміну:
перший рік — висівання травосумішки багаторічних бобових і злакових трав чистим посівом або з підсіванням під ярину з попереднім внесенням органо-мінеральних добрив: гною 20–25 т/га та фосфорних і калійних добрив — по 30 кг поживних речовин на гектар;
другий рік — багаторічні трави;
третій рік — багаторічні трави (приорювання трав з одночасним внесенням мінеральних добрив: азотних, фосфорних та калійних — із розрахунку 45–60 кг поживних речовин на гектар);
четвертий-восьмий роки — суниці.
Для зручності обробітку грунту, збирання і транспортування врожаю чергове поле у сівозміні перед висаджуванням суниці розбивають на квартали площею 0,5–1,0 га. Ширина кварталів — не більше 100 м. Між кварталами нарізають дороги завширшки 2–2,5 м.
Садити потрібно лише ті сорти, які відповідають рекомендованому для даної місцевості асортиментові (див. табл.). Великоплідні суниці розмножують розсадою, що виростає в другій половині літа на вусиках (сланкі пагони). На досить розпушеному й вологому грунті до середини серпня-вересня кожні перші два-три кущики на вусиках добре вкорінюються — їх використовують як садивний матеріал. Для вирощування садивного матеріалу треба виділити найурожайнішу частину чистосортного насадження одно-трирічного віку, бо якщо засадити нові плантації розсадою зі старіших насаджень, вони будуть менш урожайні.
У накопаної розсади обрізують батоги, листя й корінці, залишаючи два-три листки і коріння завдовжки 6–8 см.
Підготовлену розсаду використовують для садіння або тимчасово прикопують у землю. Місце для прикопування розсади вибирають у затінку, після чого копають канавки завглибшки 12–15 см з однією похилою стінкою, на яку кладуть нетовстим шаром рослини суниць, присипають коріння шаром землі завтовшки 8–10 см і злегка притоптують їх ногами. Щоб суниці не підсохли, їх зволожують.
Якщо заготовлену розсаду не вдалося посадити восени, її потрібно зберегти до весни. Для цього прикопану розсаду треба добре поливати та перед настанням зими прикрити листям шаром завтовшки до 10 см.
Заготовляючи розсаду навесні, в зв’язку з тим, що листя в зимовий період частіше гине, треба дивитися, щоб бруньки були непошкоджені, коріння добре розвинене, завдовжки 6–8 см. Довше коріння вкорочують. Пошкоджені листки та пагони відрізують.
Практика ягідництва засвідчує, що найкращим часом для садіння суниць у переважній більшості районів країни є осінь. Суниці, посаджені восени, особливо в більш ранні строки, ще до морозів добре вкорінюються, розростаються і в подальші роки дають вищий урожай. В умовах Полісся, західних областей і Лісостепу суниці потрібно садити з 15 серпня по 15 жовтня, а в Степу — з 1 вересня по 30 жовтня. Рослини суниць, посаджені пізніше цих строків, значно гірше вкорінюються і в суворі та безсніжні зими можуть сильно підмерзнути або й зовсім вимерзнути.
Якщо восени під час садіння вологи в грунті мало, суниці садять рано навесні. В умовах південно-східних районів, де осінь буває суха, а зими безсніжні й холодні, весняне садіння суниць взагалі дає кращі результати, ніж осіннє.
У промислових насадженнях суницю садять рядковим способом розсадосадильною машиною СКН-6А з відстанню між рядками 70–90 см, між рослинами в рядку — 15–20 см. Після садіння насадження поливають і культивують. Через 10–15 днів перевіряють приживлюваність і в разі потреби у місцях, де рослини не прижилися, садять нові. До замерзання грунту міжряддя утримують у чистому від бур’янів і розпушеному стані.
Якщо суниці садять на схилах, ряди слід розміщувати впоперек схилу, а в районах, де віють сильні вітри, — впоперек напрямку панівних вітрів.
Догляд за молодими насадженнями в перший рік їх росту полягає в тому, що в міру потреби розпушують грунт і дбають про те, щоб рядки були на 100% заповнені рослинами. Рано навесні ще раз перевіряють осінні посадки і, якщо треба, підсаджують.
Протягом літа проводять 6—7 міжрядних обробітків грунту фрезами і культиваторами, 2—3 ручних обробітки у рядках, 3—8 поливань з поливною нормою 250—350 м3/га.
Коли достигають плоди, грунт не можна розпушувати, щоб не забруднити ягід. Зібравши врожай, одразу розпушують міжряддя і виполюють бур’яни у рядках.
Перше розпушення (рано навесні) проводять на глибину 10—12 см, друге і дальші — 5—8 із захисною смугою 5—8 см від крайніх рослин у рядках. У разі утворення на вусах нових рослин культиватори у міжряддях повинні рухатися в одному напрямку, що сприяє кращому укоріненню розеток та рівномірному формуванню плодоносної смуги завширшки 25—30 см, на якій у новій вегетації збирають найбільші врожаї.
Рано навесні за літньо-осіннього і в червні-липні за весняного садіння рослини підживлюють, вносячи по 45–60 кг/га діючої речовини азотних добрив культиватором-підживлювачем на глибину 8–10 см.
Протягом вегетації при появі шкідників і хвороб насадження суниці необхідно своєчасно обробити рекомендованими препаратами.
Догляд за плодоносними насадженнями суниці 2—3-го року вирощування такий самий, як і з молодими насадженнями.
Рано навесні, як тільки протряхне грунт, проводять боронування середніми боронами, щоб зберегти вологу в грунті та видалити сухе листя.
На ділянках суниць, що плодоносять, протягом літа регулярно обробляють грунт у міжряддях, прополюють у рядках і борються зі шкідниками та хворобами.
Навесні, а також після збирання врожаю (липень) вносять мінеральні добрива (по 60 кг/га діючої речовини азоту, фосфору і калію).
Для боротьби з бур’янами навесні вносять рекомендовані гербіциди.
У разі ураження насаджень сірою гниллю і суничним кліщем після збирання врожаю суниць листя доцільно скосити і вивезти за межі ділянки. В деяких сортів цей захід підвищує врожай наступного року.
У районах, де суниці часто вимерзають, на зиму рослини накривають перепрілим гноєм, соломою шаром завтовшки 5–7 см або листям шаром завтовшки 10–12 см.
У боротьбі з весняними приморозками на плантації суниці застосовують обкурювання дрібною соломою, листям тощо.
Плоди суниць як на кожній рослині, так і на всій площі достигають неодночасно; тому плоди одного й того самого сорту доводиться збирати протягом 15–25 днів. Ягоди збирають через кожні 2–3 дні вручну або з допомогою засобів малої механізації (пересувних платформ) у спеціальну тару місткістю 2–3 кг.
Якщо суниці йдуть на споживання свіжими і їх відправляють на невелику віддаль або призначають для технічної переробки, то плоди треба збирати стиглими; коли ж доводиться перевозити далеко, їх збирають рожевими або білуватими. Плоди слід збирати обережно разом із плодоніжкою і відразу ж складати в ту тару, в якій їх реалізують. Зібрані плоди не можна сортувати, пересипати або перемивати, бо вони при цьому легко пошкоджуються. Саме тому їх сортують під час збирання.



Б. Оверченко,
ст. наук. співробітник НЦ “Агроресурси”
Інституту гідротехніки і меліорації,
канд. с.-г. наук, засл. прац. с/г України

Інтерв'ю
ТОВ «Дніпро-99» — це релоковане підприємство. З 1999 року успішно працювало на Херсонщині, там обробляли 200 га землі, вирощували овочеві культури (моркву, редиску, цибулю яру та озиму, столові буряки, коренеплідну селеру, солодкий перець... Подробнее
Міністерство аграрної політики, Ярослав Краснопольський
Нещодавні зміни у складі уряду можуть торкнутися  і діяльності Міністерства аграрної політики та продовольства. Що змінилося і яких новацій очікувати? Із цим запитанням ми звернулися до першого

1
0