Спецможливості
Архів

Який він — успішний український фермер?

05.06.2008
2023
Який він — успішний український фермер? фото, ілюстрація
Який він — успішний український фермер?

Кажуть, для того щоб досягти якоїсь великої мети, потрібно передусім чітко її бачити. Тож, створюючи своє фермерське господарство, ви маєте не тільки знати тонкощі виробництва сільськогосподарської продукції, а й намалювати у своїй уяві образ заможного господаря, яким прагнете стати. Далі опишемо деякі риси “середньостатистичного” українського фермера — успішного господаря.

Освіта
За кваліфікацією нинішніх українських фермерів можна умовно поділити на кілька груп. До першої належать колишні керівники колгоспів та радгоспів (голова колгоспу, головний інженер, головний агроном, головний зоотехнік). Ці особи мають найвищу кваліфікацію у сфері сільського господарства та адміністративні навички. До другої групи входять колишні фахівці великих сільськогосподарських підприємств, які також здобули відповідну освіту й знають тонкощі сільськогосподарського виробництва. Третю групу становить звичайні селяни, які не мають спеціальної освіти, але успішно господарюють на власній чи орендованій землі. До четвертої групи можна зарахувати колишніх міських мешканців, які раніше не мали ані спеціальної освіти, ані досвіду роботи в сільському господарстві, проте вирішили стати власниками землі й започаткувати своє виробництво.

Цікаво, що великих успіхів досягли не лише ті фермери, що здобули відповідну освіту та досвід роботи в сільському господарстві. Відомо, що чимало звичайних селян чи колишніх міських мешканців, завдяки наполегливості, швидко опанували тонкощі виробництва та продажу сільськогосподарської продукції й добре налагодили власну справу. Здебільшого такі особи самотужки вивчали той предмет, що був їм конче потрібний. (Наприклад, фермер, який вирішив вирощувати сою, зібрав усю доступну інформацію про цю культуру та про властивості продуктів, вироблених з неї.) А дехто з-поміж фермерів-початківців вступав до вищого навчального закладу сільськогосподарського профілю.

Фермерський “стаж”
Особливість сільськогосподарського виробництва полягає в тому, що вкладені в нього кошти вдається повернути дуже нескоро. Якщо, скажімо, ви купили сільськогосподарську техніку чи стадо тварин, то прибуток від продукції, отриманої протягом першого року виробництва, не покриє видатків на купівлю. Тому найбільш стабільно у фінансовому розумінні почуваються ті фермери, які започаткували своє виробництво ще 1992 року. За час, що минув, такі господарі поступово розширили площу землі для виробництва (придбали додаткові ділянки чи взяли їх в оренду). Більша площа дає можливість ефективніше розподіляти ресурси й вирощувати вищі врожаї.

Крім того, протягом 1993–1995 років згадані фермери брали кредити для закупівлі сільськогосподарської техніки. Внаслідок гіперінфляції, що охопила країну в той період, позичені гроші перетворилися фактично на гранти. У такий спосіб фермерські господарства забезпечили себе потрібною технікою та обладнанням.

“Відправні точки” у фермерстві
Чимало фермерів у своєму бізнесі відштовхувалися від занедбаного приміщення чи невеличкого клаптика землі — колишнього корівника, пташника чи просто пустиря. Здебільшого такі господарі намагалися налагодити своє виробництво власним коштом. Проте згодом зрозуміли, що для ефективного ведення господарства власних грошей замало. Тому тепер досить часто звертаються до кредитних установ за позиками (кредитами).

Фермери використовують кредити для закупівлі нової техніки, поповнення обігових коштів, придбання потрібного обладнання, посівного матеріалу, засобів захисту рослин, племінної худоби, паливно-мастильних матеріалів, фінансування польових робіт, розширення виробництва. Найбільше господарів отримують позики обсягом, що не перевищує 50 тис. грн. А втім, чимало осіб беруть і більші кредити, що сягають 200 тис. грн.

Власне майно
Кожний фермер має передусім 50 га власної землі. Додатково обробляє орендовану землю або ділянки, викуплені (ще перед появою заборони на операції з купівлі-продажу землі) у тих власників земельних паїв, які живуть поза межами села. Такі господарі або придбали власні приміщення для зберігання зерна, утримання худоби, адміністративних потреб, або взяли їх в оренду. З-поміж сільськогосподарської техніки фермери зазвичай використовують трактори, комбайни, зерноочисні машини, мікроавтобуси, вантажівки, а з-поміж сільськогосподарських знарядь — сівалки, плуги, культиватори, дощувальні машини, обприскувачі.

Види продукції власного виробництва
Найпопулярнішим напрямом фермерського виробництва в Україні є рослинництво. Господарі вирощують різноманітні культури, найчастіше — озиму пшеницю, цукрові буряки, соняшник та овочі, рідше — яру пшеницю, ріпак, кукурудзу, баштанні культури, гречку.

Найбільші за розміром поля фермери засівають озимою пшеницею (понад 300 га) та соняшником (понад 150 га). Овочі вирощують на площі від 2 до 25 га. Багаторічним насадженням (фруктовим деревам) відводять площу від 10 до 300 га. Переважно господарі збирають такий середній врожай: озимої пшениці — по 25–35 ц/га, ярих зернових культур — 20–25, соняшнику — 15–25, цукрових буряків — 220–300, картоплі — 180, помідорів — 500, капусти та огірків — по 300 ц/га. Інколи у фермерських господарствах вирощують і рекордні врожаї.

Інший розвинутий напрям виробництва — тваринництво. Здебільшого фермери утримують велику рогату худобу та свиней, проте багато господарів вирощують овець, коней, домашню птицю (курей, гусей і навіть страусів).

Кількість найманих працівників
Чимало фермерів (близько 40%), які виробляють порівняно небагато продукції, намагаються обходитися без послуг фахівців. У великих фермерських господарствах запрошують на роботу агрономів, бухгалтерів, інженерів, зоотехніків, ветеринарів, економістів, механіків, гідротехніків, енергетиків, електриків, будівельників, юристів тощо.
У дрібних фермерських господарствах (що становлять приблизно 45% загальної кількості) працюють лише члени родини. Натомість великі підприємства наймають на роботу від 15 до 100 осіб.

Збут продукції
Вирощене зерно фермери продають фірмам-зернотрейдерам на своєму складі чи на елеваторі, що розташований неподалік. Для реалізації продуктів переробки (крупів, борошна, олії, кисломолочних продуктів, м’ясних виробів), а також хліба нерідко відкривають власні крамниці. Деякі господарі завозять такі продукти до магазинів, що працюють у їхньому чи в сусідньому селі. Подекуди фермерам вдається продавати крупи, борошно, овочі та молочні продукти державним установам: школам, дитячим садкам, їдальням, лікарням, санаторіям. Вирощені у своєму господарстві овочі дехто вивозить на базар у найближчому місті або продає просто на трасі.

Найефективнішою формою збуту продукції можна вважати цільові контракти: ще перед тим як вирощувати певну культуру, фермер укладає угоду про продаж продукції заводові-перероблювачу. Саме так чинять господарі в Каховському та Скадовському районах Херсонської області, реалізовуючи овочі підприємству “Чумак”.

Рівень доходу
Понад 50% фермерів в Україні мають середній рівень доходу, трохи більш ніж 5% — вищий та середній. Решта вважають свій дохід низьким.

Успішні “ноу-хау”
З огляду на низку політичних та економічних проблем у сільському господарстві України, ця сфера виробництва подекуди виявляється не тільки не прибутковою, а й збитковою. Тому фермери, прагнучи таки отримувати прибутки, вдаються до нестандартних кроків. Ось деякі з них.

— Запорукою успіху для багатьох господарів є багатогалузевість виробництва: вони провадять не лише основну, виробничу, діяльність (вирощують культури), а й надають різні послуги односельцям або іншим фермерам. Ідеться про помел зерна, виконання агрономічних робіт сільськогосподарською технікою (оранка, сівба, обприскування, збирання врожаю), ремонт техніки, перевезення пасажирів, розрізання дерев на пилорамі, розведення риби у ставках, вирощування грибів. Багато хто випікає хліб, виготовляє алкогольні напої, макарони, олію, переробляє молочні продукти, консервує овочі. Дехто має власні магазини чи кафе.

— Для забезпечення себе вкрай потрібними кредитами приватні господарі створюють фермерські кредитні спілки.

— Вирощуючи сільськогосподарських тварин, фермери досягають вищого прибутку завдяки тому, що розводять худобу чистих порід і продають її як племінну.

— Господарі, які не мають достатньої кількості власних приміщень для утримання, наприклад, свиней, роздають поросят у сім’ї односельців на відгодівлю з мінімальним забезпеченням кормів. А розплачуються зазвичай двома поросятами.

— Багато господарів, що працюють у рослинництві, досягають успіху саме тому, що зосередилися на насінництві та селекції. На вирощування звичайного зерна і насіння потрібно витратити майже однакову кількість коштів, проте насіння коштує втричі дорожче за звичайне зерно. Щоб одержати високоякісне насіння, фермери співпрацюють з фахівцями науково-дослідних установ.

— Прибутковим може стати вирощування нетрадиційних, але перспективних сільськогосподарських культур. Наприклад, соя. Її можна висаджувати майже щороку на одному полі. На коренях цієї культури живуть певні види бактерій, що сприяють накопиченню органічного азоту в грунті. Тому соя потребує обмаль азотних добрив, на додачу після її вирощування істотно поліпшується якість грунту. На цю культуру та одержані з неї продукти сформувався стійкий попит (потребу в соєвому білку в Україні задоволено лише на 10%).

— Нерідко вирощування культур частково фінансують фірми — постачальники засобів захисту чи паливно-мастильних матеріалів або споживачі продукції (заводи з переробки овочів). У такий спосіб фермери здобувають додаткове джерело надходження коштів і мають можливість розподілити виробничі та фінансові ризики.

— Відомі випадки співпраці фермерського господарства з багатьма господарствами в районі для вирощування тієї чи тієї культури (наприклад, картоплі на замовлення чіпсового заводу).

Типові проблеми

  • Нестача обігових коштів для розвитку виробництва. Брак доступних довгострокових кредитів, несформованість спеціалізованого аграрного банку, погане фінансування Фонду підтримки селянських (фермерських) господарств.
  • Високі відсоткові ставки за кредитами. Більшість фермерів вважають для себе прийнятними відсоткові ставки, не більші за 6–10%.
  • Брак кредитної історії, потрібної застави для одержання кредиту.
  • Безконтрольне зниження цін на сільськогосподарську продукцію, оскільки держава не сприяє створенню ринків збуту цієї продукції і не регулює процесу встановлення цін на неї.
  • Диспаритет цін на паливно-мастильні матеріали, техніку, добрива й на сільськогосподарську продукцію.
  • Нестача техніки. Наприклад, на 100 фермерських господарств в Україні припадає 60 тракторів, 10 зернозбиральних комбайнів.
  • Заплутаність і нестабільність податкового законодавства. За рік фермер змушений подавати 150 форм звітності.
  • Доволі низька мотивація до праці, шахрайство найманих працівників.
  • Ерозія грунту, доконечна потреба систематично здійснювати меліорацію.

Благодійна діяльність
Нерідко фермери допомагають школам-інтернатам, постійно завозячи туди продукти харчування, а також фінансово підтримують місцеві футбольні команди, створюють домашні притулки для дітей-сиріт.

Сподіваємося, що змальований образ українського фермера допоможе вам краще налагодити справи у власному господарстві, щоб досягти успіхів і забезпечити добробут власним родинам.

Інтерв'ю
Олександр Ярещенко, заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН
Ягідництво називають однією із найперспективніших галузей АПК. Саме сюди і початкуючі, і досвідчені аграрії  вкладають великі суми грошей. Про те,  за якими критеріями слід обирати культури
ТОВ «Дніпро-99» — це релоковане підприємство. З 1999 року успішно працювало на Херсонщині, там обробляли 200 га землі, вирощували овочеві культури (моркву, редиску, цибулю яру та озиму, столові буряки, коренеплідну селеру, солодкий перець... Подробнее

1
0