Спецможливості
Агробізнес

Кредитування-2003: обережно й потроху

05.06.2008
552
Кредитування-2003: обережно й потроху фото, ілюстрація
Кредитування-2003: обережно й потроху

Наприкінці березня Українська аграрна конфедерація (УАК) провела “круглий стіл”, присвячений перспективам кредитування аграрного сектора в поточному році. Деякі з виступів учасників цього заходу “Пропозиція” подає у викладі.
Вступне слово виголосив віце-президент УАК Ярослав Краснопольський. Він зазначив, що нині на аграрному ринку серйозно працюють понад десяток банків, зокрема, “Аваль”, “Укрексімбанк”, “Правексбанк”, “Приватбанк”, “Райффайзенбанк”, “Ощадбанк”, “Укрсоцбанк”. Що ж вони отримали від співробітництва із сільгоспвиробником? Звісно, певні прибутки. Але не це є головним на даному етапі. Головним надбанням для банків є клієнт, а також досвід роботи на складному аграрному ринку. І хоча банки часто заслуговують на критику за високі відсотки, обережність, певну негнучкість, бюрократичність, проте їм слід віддати належне і за сміливість.
Наступним позитивним моментом, що виник у процесі входження банків в аграрний сектор, стала можливість компромісу з боку Кабміну і Верховної Ради стосовно часткової компенсації відсотків по кредитних ставках. На думку фахівців, цей інструмент повинен мати тимчасовий характер, тобто термін його дії не повинен перевищувати 2–3 років.
Безперечним досягненням є певна стабільність обсягів кредитування АПК (приблизно по 4 млрд грн на рік), а також поступове зменшення ставки по кредитах. Пан Краснопольський висловив надію, що у 2003 році середня ставка перебуватиме в межах 18–20%.
Сезон кредитування-2003, на думку Ярослава Васильовича, пройде під знаком зимово-весняних погодних негараздів. Щоб зменшити їхній вплив на урожай сільгоспкультур, виробникам треба закупити насіння ярих, пально-мастильні матеріали, міндобрива, засоби захисту рослин і пересіяти втрачені площі. Для цього потрібні або грошові ресурси від банків, або товарні від постачальників. У цілому потреба аграріїв на весняну компанію оцінюється сумою 8 млрд грн, у тому числі для пересівання й підсівання озимих — 1,2–1,4 млрд грн.
Проте найболючішою темою для селян є придбання великовартісної продукції — техніки. І тут без довгострокових кредитів не обійтися. У цьому зв’язку пан Краснопольський назвав такі невтішні цифри: якщо короткострокові кредити задовольняють нинішні потреби аграріїв на 30%, то довгострокові — лише на 2%.
Серйозною проблемою залишається відсутність належної застави по кредитах. Враховуючи те, що земля для більшості товаровиробників є предметом оренди, можливість використання цього потужного інструменту як застави виключається. До того ж, у процесі проходження через парламент з проекту Закону "Про іпотеку" було вилучено розділ щодо земель сільськогосподарського призначення. Це унеможливлює залучення до 80 млрд грн для праці сільгоспвиробників із банками. А отже, прийнятий в перспективі закон буде половинчастий і не вирішить проблеми залучення кредитів сповна.
Нині, крім майбутнього врожаю, запропонувати у заставу аграріям часто немає й чого. Але банки неохоче погоджуються на таку заставу. Адже понад 30 ризиків — організаційних та погодних —можуть вплинути на врожай. Тому потрібно вживати багато заходів, в основі яких лежить дотримання технологій сільгоспвиробництва, проте погодні ризики без страхування приборкати неможливо. Нині в Україні зареєстровано понад 300 страхових компаній, більше 50 з яких працюють із сільським господарством. Отож, проблему страхування ризиків втрати врожаю Ярослав Краснопольський назвав проблемою №1 розвитку кредитування аграрного сектора.
Нагальним є також прийняття закону про захист прав кредитора, який своїми правами, на думку віце-президента УАК, поки що поступається позичальникові. Такий закон потрібен не лише банкам, а й постачальникам матеріально-технічних ресурсів, які працюють із сільгоспвиробниками на умовах товарного кредиту. Адже не секрет, що аграрії іноді зловживають довірою кредиторів і ті змушені втягуватися у доволі тривалу процедуру примусового стягнення заборгованості. Якщо боржник виявляє небажання повертати гроші, то ця процедура тягнеться не менше 2 місяців. Отож, хто пробував пройти процедуру повернення своїх коштів через судово-виконавчі органи, потім десятьох застерігає бути обережнішим із сільським господарством. Віце-президент УАК нагадав про таке правило: один задоволений п’ятьох приведе, а один незадоволений — сорок відверне.
Яскравою ілюстрацією невирішеності проблем кредитування стала та криза, що виникла нині на зерновому ринку. Зі сторінок газет і з телеекранів не сходять розмови про те, як селяни за безцінь, за вказівкою чи недоглядом, продали зернотрейдерам вирощений урожай. Винними стали трейдери та уряд. Але розв’язання проблеми, вважає Ярослав Краснопольський, лежить у доволі прозаїчній площині: товаровиробникові гроші потрібні не тоді, коли ціна на зерно виросте, а тоді, коли настає час сіяти озимі і збирати врожай соняшнику та цукрових буряків. Лише якби питання продажу зерна через товарні та ф’ючерсні біржі вирішувалися швидше, селяни мали б надійний і прозорий механізм фінансування своєї господарської діяльності.

***
Далі мав слово старший співробітник Світового банку Родріго Чавес. Насампочаток він зазначив, що всі були шоковані тими подіями, які унеможливили участь пана Козаченка у роботі цього “круглого столу”, і висловив сподівання на швидке позитивне вирішення цього непорозуміння.
У своєму виступі представник Світового банку зупинився на трьох проблемах, що, на його думку, перешкоджають фінансуванню аграрного сектора. Перша з них полягає у замалих розмірах фінансового сектора і низьких темпах його зростання, особливо якщо порівнювати їх з темпами зростання економіки в цілому. А саме: фінансовий сектор України порівняно з економікою держави становить 22–25%, тоді як у провідних країнах Заходу цей показник коливається від 80 до 250%.
Другою проблемою є те, що наявні у фінансовому секторі кошти розподіляються поміж дуже обмеженим колом сільгоспвиробників, тож доступ до банківських кредитів мають далеко не всі з них.
Третя проблема полягає в тому, що навіть та обмежена кількість виробників, які мають доступ до кредитів, отримують їх на дуже невигідних умовах. Якщо, наприклад, будь-який канадський фермер може взяти кредит на термін до 20 років під 2–3%, то в Україні термін кредитування обмежений двома-трьома роками, а ставка коливається навколо 20%. Тож постає питання: у який спосіб українські сільгоспвиробники мають витримувати конкуренцію із західними фермерами. Пан Чавес вважає відповідь цілком очевидною: їм буде дуже й дуже важко витримувати цю конкуренцію.
Для вирішення цієї проблеми треба спочатку провести дуже точну діагностику, аби віднайти правильні шляхи її розв’язання. На погляд Родріго Чавеса, ситуація в українському фінансовому секторі пояснюється ні чим іншим, як раціональною поведінкою учасників ринку — банків, сільгоспвиробників та інших — за існуючих умов. Адже цілком очевидно, що будь-який вкладник банку очікує від нього захисту своїх коштів і бажає у будь-який зручний для себе час повернути їх назад. Гарантувати повернення депозитів вкладникам банк може лише за умови, якщо кредитуватиме ними надійних позичальників, які вчасно гроші повертатимуть. На жаль, в Україні ситуація є такою, коли ані вкладники, ані позичальники не є належним чином захищеними тими механізмами, які активно використовуються за кордоном. Наприклад, не можна використати як заставу для отримання кредиту землю. Що ж до рухомого майна — сільгосптехніки, майбутнього врожаю, — то воно вважається ненадійною заставою, і може прийматися банками лише в обмежених обсягах.
Якщо говорити про такі інструменти, як лізинг, використання складських свідоцтв, то вони в Україні відсутні. І перелік таких інструментів пан Чавес, за його висловом, міг би продовжувати упродовж кількох годин.
Наприкінці свого виступу Родріго Чавес зробив таке оголошення. Оскільки Світовий банк дуже занепокоєний недостатністю фінансових послуг, що пропонуються нині аграрному сектору в Україні, а також тими негативними наслідками, до яких це може призвести у загальноекономічному плані, то він підготував позику у розмірі $200 млн. Позика буде надана тоді, коли з українського боку буде відповідна готовність. Ці кошти можна буде використовувати на розвиток іпотеки, лізингу, для короткострокового кредитування, на робочий капітал. Єдиною умовою, яку висуває Світовий банк для отримання цієї позики, є прийняття двох законів: перший — про захист прав кредиторів, другий — про іпотеку, який би дозволяв з часом, коли закінчиться визначений у Земельному кодексі період мораторію, використовувати землю як заставу. Пан Чавес зазначив, що Світовий банк вклав істотні ресурси для залучення експертів, які займалися опрацюванням цих двох законопроектів, але, на жаль, через парламент вони проходять дуже повільно.
***
Останнім на “круглому столі” виступив Володимир Кучерук, директор інформаційно-аналітичного центру Асоціації українських банків. Володимир Іванович озвучив песимістичну й оптимістичну прогнозні цифри банківського кредитування АПК 2003 року — 6,5 млрд і 8 млрд грн, зазначивши при цьому, що на оптимістичний варіант розраховувати не варто.
Пан Кучерук торкнувся також питань визначення ризиковості кредитування і величини відсоткової ставки. По-перше, зазначив він, керування сільським господарством, на відміну від інших галузей економіки, здійснюється в адміністраціях — районних і обласних. Відповідно, ризик волюнтаризму в аграрній галузі значно збільшується.
По-друге, у сільгоспвиробників нині з’являються потужні конкуренти за кредити. Банки дуже уважно вивчають і починають розвивати так зване споживче кредитування, цьому активно сприяють зацікавлені зарубіжні фірми. Отож, з огляду на дефіцит фінансових ресурсів в Україні, це стримуватиме кредитування села.
Директор ІАЦ Асоціації українських банків задав учасникам “круглого столу” прості запитання: “Хто з вас має в банку трирічний депозит? Або хто скаже, скільки нинішній прем’єр протримається на посаді?” Позитивних відповідей не пролунало, що засвідчило існування залежності між вартістю фінансових ресурсів в Україні та політичною ситуацією. Якщо наш Президент лає банки, вів далі пан Кучерук, то хто понесе туди гроші? Або міністр внутрішніх справ проголошує, що кожний третій банк має проблеми з криміналом! І кожен тоді гадає: а який же це банк — третій? Тому гроші у нас в тіні. І жоден Світовий банк не забезпечить економіку України кредитними ресурсами, яких потрібно близько $40 млрд.
Підготував Павло Коротич

Інтерв'ю
В українському сільському господарстві, здається, немає більш суперечливої культури, ніж часник. З одного боку, порівняно високі й стабільні ціни та безроздільне панування імпорту на внутрішньому ринку повинні свідчити про високу... Подробнее
Юрий Крутько
25 квітня керівнику районної організації ГО «Аграрна самооборона України» в Кропивницького районі Віталію Береговому серед білого дня в обласному центрі спалили автомобіль. Сталося це після того, як «Аграрна самооборона України» втрутилася... Подробнее

1
0