Спецможливості
Технології

Агротехніка вирощування лікарських рослин

05.06.2008
7513
Агротехніка вирощування лікарських рослин фото, ілюстрація
Ромашка лекарственная

Агротехніка вирощування лікарських рослин

 

З давніх-давен люди користувалися дикорослими лікарськими рослинами, і їх до певного часу вистачало для потреб фармацевтичних заводів. Після інтенсивного розорювання степів та лук, надмірного випасання худоби та неконтрольованого збирання лікарських рослин настав час масового культивування найуживаніших в медицині рослин. В Україні було створено низку спеціалізованих радгоспів та дослідних станцій, що дало змогу виробляти до 20% загальної кількості вирощуваних лікарських рослин у СРСР.

Особливо багато вирощували ефіроолійних рослин: м’яту перцеву, шавлію мускатну, фенхель, кмин, лаванду, коріандр, троянду, базилік євгенольний тощо. Після аварії на ЧАЕС вирощування лікарських рослин значно зменшилось, а на забруднених територіях припинилося зовсім. Отже, потреба хіміко-фармацевтичної промисловості в лікарських рослинах не задовольняється. Слід нагадати, що більш ніж половина лікарських препаратів виготовляється з лікарських рослин, головним чином це препарати для лікування серцево-судинних захворювань, нервової системи, знеболювальні та ін.

Перш ніж перейти до технології вирощування лікарських рослин, варто обговорити організаційні та економічні аспекти цієї ланки агрономічних знань, адже не можна розпочинати справу, не підготувавшись ретельно, не “вжившися” в проблему, не набувши певних знань, навіть досвіду у цій копіткій та відповідальній роботі. Справа, від якої очікують прибутків, ретельно планується, самого бажання тут мало, потрібне відповідне матеріально-технічне забезпечення. Хоча справжнє бажання долає перешкоди, яких вистачає. Це і брак достатньої кількості насіння, відповідної техніки, приміщень для сушіння та виробництва олії, тари, обладнання для розфасовки, існують і проблеми з реалізацією та збереженням готової продукції.

Перш ніж починати цю справу, слід дослідити ринок — як вітчизняний, так і закордонний. Мабуть, не зайве завчасно домовитися з покупцем про обсяги, якість та час поставок лікарської сировини переробній промисловості або ж подбати про власну базу.

Якщо планується виробництво невеликих обсягів сировини, то доцільно дібрати групу рослин з подібною технологією збирання та первинної переробки сировини. Для вирощування планується група лікарських рослин, де сировиною є квітка: ромашка, календула тощо. Суцвіття можна збирати вручну або за допомогою чесалок (ручних), проте для збирання суцвіть існують і машини.

Для окремої групи ефіроолійних лікарських рослин — м’яти, лаванди, шавлії тощо — знадобиться обладнання для видобування олії. У ще одну окрему групу слід виділити рослини, де сировиною є кореневище, тобто такі як валеріана, ехінацея, солодка, цикорій та ін. За великих обсягів виробництва доцільно використовувати машини для миття коріння.

Нарешті, всі без винятку лікарські рослини треба сушити, якщо не переробляти одразу на олію. Спосіб сушіння найчастіше залежить від капіталовкладень. Примітивне сушіння можна здійснити власноруч. Хай це буде примітивна сушарка на горищі чи під легким дахом зі стелажами. Затрати на сучасне, технологічно просунуте сушіння брикетів пресованої сировини чи подрібнених пресованих пігулок будуть значно вищі — як на обладнання, так і на енергоносії. Але і втрати лікарської сировини будуть значно меншими.

Обійтися без сушіння можна, якщо олієекстракційний завод розташовано поблизу місця вирощування, а отже, перевезення сировини до заводу є рентабельним. Зростання цієї відстані диктує необхідність первинної переробки виробником лікарської сировини з метою уникнення втрат сировини від перестигання, осипання насіння, впливу несприятливих кліматичних факторів тощо.

Ретельно зваживши затрати на вирощування лікарської сировини та порівнявши їх з цінами в аптеці (за винятком сплати податків), можна судити про рентабельність вирощування лікарської сировини. Візьмімо для прикладу лікарську сировину, що є побічним продуктом, отримуваним із сировини для потреб текстильної промисловості, — насіння льону. Стограмовий пакетик насіння льону в аптеці коштує 1,28 грн, 1 кг, відповідно, 12,8 грн, а 1 т — 12800 грн. Спрощено, обминаючи всі податкові збори, зазначимо суму, вчетверо меншу за реалізаційну, — 3200 грн/т. Навіть такі примітивні розрахунки дають уявлення про рентабельність вирощування лікарської сировини. Але ж і волокно льону чогось варте.

Затрати на вирощування лікарських рослин близькі до затрат на вирощування просапних культур. Це І50–200 кг дизельного палива плюс амортизаційні відрахування та заробітна плата. У цілому рентабельність вирощування лікарських рослин завжди у кілька разів перевищує рентабельність вирощування зернових.

Вирощування лікарських рослин — справа прибуткова. Наприклад, китайці вважають, що вирощування женьшеню у 50 разів вигідніше за вирощування пшениці. Інша річ, що вирощений в Україні женьшень (Київська обл., с. Білки) не знаходить такого шаленого збуту, як вирощений в Азії: корейський, китайський чи в’єтнамський. Хоча, за даними лабораторних досліджень, як це не дивно, вирощений в Україні женьшень значно якісніший за азійський. Можливо, це пояснюється тим, що за межею природного поширення женьшеневі доводиться боротися за виживання з невідповідністю клімату України біологічним потребам рослини, а можливо, штучні умови проживання настільки комфортні для культури, що активно накопичуються біологічно активні речовини, панаксозиди. Особливо це стосується далекосхідного виду женьшеню, батьківщиною якого вважають Приморський та Хабаровський краї, менш окультуреного, ніж корейський, а тому більш цілющого.

В обмеженій за обсягом статті неможливо розглянути всі варті уваги організаційні та прикладні аспекти вирощування та переробки лікарських рослин. Бо слід нагадати й про забруднені після аварії на ЧАЕС землі, де не варто вирощувати лікарські рослини. Хоча накопичення в грунтах калію з чилійської селітри подекуди перевершує забрудненість радіонуклідами техногенного походження, що випали на ці землі під час аварії. Але, у зв’язку з цією аварією, збільшилася потреба як у рослинах-адаптогенах, що допомагають організмові людини адаптуватися, тобто пристосуватися до несприятливих умов навколишнього середовища та стресових ситуацій, так і в рослинах з антиоксидантними властивостями, а також такими, що виводять радіонукліди з організму людини, а також тварин та птиці. Отже, виробництво лікарських рослин — справа загальнодержавного значення.

До речі, препарати з лікарських рослин з успіхом використовують також у ветеринарії та зоотехніці — для лікування тварин, для стимулювання фізіологічних процесів: збільшення надоїв молока в результаті додавання в їжу молокогінних рослин, отримання якіснішого хутра у овець та хутрових звірів, для профілактики захворювань тощо.

Лікарські рослини здебільшого багаторічні і можуть з успіхом вегетувати й давати врожаї кілька років поспіль, що значно зменшує затрати в технологічному ланцюгу й підвищує прибутковість галузі. Вони є унікальною кормовою базою для збору різних сортів меду з лікарськими властивостями та різновидів пилку. Розташування пасіки поблизу поля з лікарськими рослинами вигідне ще й тим, що відпадає потреба у перевезенні вуликів, а стаціонарний точок для пасіки можна краще обладнати.

Лікарські рослини можна вирощувати як на полях, так і на луках та неугіддях.

Багаторічні рослини можна культивувати на крутосхилах, забезпечуючи задернення міжрядь, що охоронятиме грунт від ерозії. Чагарники вигідно розміщувати вздовж ярів та балок, де оранка недоцільна, а випасання худоби призводить до змивання родючого шару через витоптування.

Скажімо, плоди шипшини, цвіт глоду, плоди горобини чорноплідної тощо можна збирати щорічно. Валеріану можна культивувати на перезволожених ділянках, зовсім на болотах добре ростимуть аїр та оман високий. Після збирання ромашки можна отримати ще врожай кормових культур, бо квітує ромашка ще в травні, тоді ж її й збирають. Слід лише підібрати сумісні рослини, які не пригнічували б коренів ромашки лікарської. Такі ущільнені культури, підсіяні в міжряддя, можуть з успіхом рости ще 3–4 місяці.

Отже, вирощування лікарських рослин допоможе раціонально використовувати земельні угіддя. Той, хто в змозі зробити значні капіталовкладення, вирощуватиме лікарські рослини вже з наступної весни, запросивши спеціаліста, закупивши насіння, техніку, обладнавши переробний комплекс, знайшовши покупців... А тим, у кого грошей обмаль, слід починати з невеликих ділянок, а може, й збирати насіння дикорослих лікарських рослин, щоб створити власну насіннєву базу, заодно й досвід нагромадити, що ніколи не завадить з новою справою. До дикоросів, що ще збереглись на наших нерозораних угіддях, слід віднести: ромашку лікарську, звіробій звичайний, череду трироздільну, валеріану лікарську, материнку звичайну, оман високий, шавлію лікарську, калган (лапчатку прямостоячу), цикорій звичайний та багато інших. У магазинах теж продають насіння лікарських рослин. Принаймні, нагідки лікарські (краще махрові — більший вихід сировини), лаванду, кмин, фенхель, аніс, майоран садовий, базилік, гірчицю та багато інших ефіроолійних рослин у невеликій кількості придбати можна. У тому числі у любителів, слід лише впевнитися, що насіння свіже: скажімо, принюхатися, адже свіже насіння добре пахне, бо з нього ще не вивітрились ароматичні речовини. Великі партії насіння можна придбати в господарствах, де вирощують лікарські рослини, на науково-дослідних станціях або ж замовити за кордоном.

 

Віктор Матяш, канд. біол. наук

Ключові слова: Інші культури

Інтерв'ю
Люди, які в усьому шукають позитив, відзначають, що нинішньої весни на полях хоча б хвороби не дошкуляють. «І так, і ні», — коментує ситуацію менеджер з технічної підтримки напряму захисту насіння компанії «Сингента», фітопатолог, кандидат... Подробнее
Зернові колосові культури, такі як пшениця, ячмінь та інші, відіграють важливу роль у світовому сільському господарстві та продовольчій безпеці. Ці культури щороку висівають на мільйонах гектарів землі по всьому світі, де це дозволяють... Подробнее

1
0