No-till: шляхом проб і помилок

Головною метою та суттю технології No-till є, насамперед, зниження витрат енергії, коштів і часу завдяки зменшенню кількості й глибини обробітків ґрунту, а також поєднанню кількох операцій в одному технологічному процесі.

На жаль, застосування виробниками цієї технології відбувається без належної наукової підтримки. Тому часто на практиці вони отримують негативні наслідки, розчаровуються в цій технології та повертаються до інтенсивного способу вирощування агрокультур. Тому не кожен наважується впроваджувати у своєму господарстві систему землеобробітку No-till. Які ж помилки допускають фермери під час переходу «на нуль»? Що потрібно зробити, аби успішно перейти на цю систему ґрунтообробітку? На ці та інші питання ми поцікавилися в новачка-«ноутільника» Руслана Бабенка.

Пане Руслане, розкажіть про себе, як Ви стали фермером?

— Народився я в мальовничому селі Халча, що на Київщині. Після закінчення школи вступив до медичного училища в м. Українка, яке закінчив із відзнакою. Відразу почав працювати медичним братом у Київському військовому госпіталі. Та, скажу відверто, в захваті від такої праці я не був. Тому вирішив навчатися далі та вступив до Інституту нетрадиційної медицини (на той час він так називався) в Києві. Згодом перевівся у Вінницький національний медичний університет ім. М. І. Пирогова. Закінчивши університет, я отримав професію лікаря анестезіолога та інтенсивної терапії. Та так склалося, що жодного дня не працював ним. Проте досі про це я не пожалкував. Чому? Тому що зовсім не погоджуюся з нашою системою охорони здоров’я. Мною було прийнято рішення повернутися до родинної справи, а саме зайнятися господарюванням на землі.

Мій батько 1994 року заснував СФГ «ХУТІР». Він почав господарювати на 50 га землі, яка була виділена державою для ведення фермерського господарства. На самому початку його господарювання всі технологічні операції виконував самотужки. Однак коли орні площі було збільшено до 300 га, з цим обсягом робіт батько вже не міг справитися одноосібно та почав наймати працівників. На той час великою проблемою було найти хорошого спеціаліста в цій галузі. Та й на сьогодні також.

Коли я після навчання повернувся до рідного села, то відразу почав допомагати батькові. Спочатку працював різноробочим. Проте 2011 року після перенесення батьком хвороби на мої плечі повністю лягло керування господарством. Можна сказати, що саме з цього року й почалося моє господарювання, яке водночас переросло в хобі.

А що спонукало Вас до прийняття рішення перейти на нульову технологію ґрунтообробітку?

— На той час, коли почав керувати господарством, у нього було чимало боргів. Ми шукали різні способи, щоб якнайшвидше з них вийти. Головною ціллю стало спростити ведення сільського господарства, а саме зменшити кількість технологічних операцій. Завдяки цьому ми могли б збільшити рентабельність агрокультур. На мою думку, оранка є найзатратнішою операцією. Тому поступово ми почали обходитися без неї та використовувати мінімальний обробіток ґрунту. Тобто виконували неглибоке дискування ґрунту, в шарі якого перемішувалися лише поживні рештки. Такий обробіток виконували впродовж трьох років.

На той час не тільки в нашому господарстві застосовували мінімальний обробіток ґрунту. Я мав підтримку ще двох таких фермерів-однодумців, які, до речі, є моїми хорошими товаришами. На початку 2014 року ми разом почали вивчати та цікавитися технологією No-till. Уперше дізналися про нього на семінарі, який проводила кіровоградська компанія «Агромир» на базі ТОВ «Мрія» (с. Блощинці, Київська обл.), яким керує відомий «ноутільник» Михайло Войтовик. Нам було представлено агрокультури, вирощені за цією технологією. Ми були просто вражені! Тому що раніше й не уявляли, що без обробітку ґрунту можна отримати такі чудові рослини, а в кінцевому результаті й достойний прибуток.

Тому наприкінці 2014 року я та ці два фермери-однодумці одночасно почали у своїх господарствах використовувати технологію No-till. На самому початку переходу на цю технологію ми разом придбали сівалку John Deere для широкорядного висіву. Вона, звіс­но ж, була не нова, однак спільними зусиллями ми її відремонтували. І звідтоді кукурудзу та соняшник у своїх господарствах висіваємо лише прямим висівом.

Після цього мої друзі фермери спільно купили собі сівалку KUHN SDM суцільного висіву, а я взяв її в оренду та висіяв нею культури у своєму господарстві. Мені дуже сподобалося. Проте коштів на подібну сівалку наше господарство не мало. Та вона була варта того, щоб її придбати. Тож за деякий час ми все ж таки купили й собі сівалку суцільного висіву. Це сталося майже випадково. Одного разу, коли відвідували виставку сільськогосподарської техніки, я помітив сівалку фірми Semeato TDNG-420, спеціально розроблену для технології No-till. І так вона мені запала в душу, що без жодних вагань я одразу її й придбав. Найбільше сподобалося в ній те, що її вага становить приблизно 6 т. Завдяки цьому сівалку можна використовувати за різної фізіологічної стиглості ґрунту (твердий, сухий, мокрий).

Які переваги No-till Ви можете назвати?

— Передусім, ця технологія дає змогу запобігти ґрунтовій ерозії. Велика частина наших орних земель розміщена на крутих схилах. Ми завжди на цих ґрунтах спостерігали виражену водну ерозію. В роки, коли випадали сильні зливові дощі, на полі можна було спостерігати рови завглибшки до 60 см. На сьогодні, завдяки No-till, цієї проблеми ми позбулися.

Ще однією перевагою цієї технології є її економічність. Що я маю на увазі? Багато хто говорить, що на початку впровадження No-till значно знижується врожайність агрокультур. Проте на своїх посівах ми цього не спостерігали. Навпаки, врожайність культур збільшилася в рази. На мою думку, цьому сприяє зменшення кіль­кості технологічних операцій, які застосовують за звичайних технологій вирощування. Наприклад, на своїх площах ми проводимо лише прямий висів культур та обробляємо їх від різ­них шкідливих організмів. І це — сут­тєва економія ресурсів, адже знижуються амортизаційні витрати, що, безумовно, позитивно впливає на прибутковість виробництва.

Можу з упевненістю сказати, що наше господарство, завдяки переходу на No-till, почало стрімко розвиватися. У чому це виражається? Ми змогли оновити тракторний парк — купили новий розкидач та обприскувач. Маємо змогу вчасно ремонтувати техніку, наймаючи спеціалістів, які виконують свою роботу дуже якісно. Торік замінили старий Т-150К на новий New Holland T6090.

Проте однією з найголовніших переваг цієї технології для нас є відновлення родючості ґрунту. Ми вивчаємо No-till не тільки з економічної та технологічної точок зору, а й із біологічної. Було великим здивуванням, коли дізналися про те, що, завдяки нульовому обробітку ґрунту, можна збільшити кількість гумусу в ньому. Крім того, всі пожнивні речовини залишаються в поверхневому шарі ґрунту, тобто в зоні доступу коріння культурних рослин. Завдяки цьому зростає рівень мікроелементів та відновлюється родючість землі, а відтак — і врожайність культур.

Чи спостерігали Ви якісь недоліки технології і які саме?

— За ці роки господарювання за технологією No-till глобальних її недоліків не помітив. Однак я вважаю, що недоліком нашого господарювання є те, що на сьогодні ми ще не навчилися вирощувати яру гірчицю та ріпак за цією технологією. Хоча багато «ноутільників» без проблем вирощують ці культури та багато інших, навіть нішевих (коноплю, мак, льон).

Ми ж поки є новачками в цій технології, тому свій вільний час присвячуємо вивченню всіх нюансів No-till. На сьогодні це не проблема, адже є без­ліч різної інформації, організовуються численні конференції та семінари, присвячені цій технології. З кожним роком прихильників No-till стає все більше, й це можна спостерігати під час відвідання таких заходів. На них можна обмінюватися досвідом і отримувати слушні поради від досвідчених колег.

Яку сівозміну використовуєте у господарстві?

— Переважно в господарстві вирощуємо озиму пшеницю, а з ярих культур — ячмінь, соняшник, кукурудзу, сою. Всі ці культури висіваємо за технологією No-till. Цього року спробували ввести у свою сівозміну ще й гірчицю. Проте залишилися незадоволені: врожайність була наскільки низька, що навіть не покрила собівартість. Хотів би відзначити, що обробіток ґрунту під цю культуру проводили із застосуванням лише поверхневого дискування. Чому не No-till? Тому що вже мали негативний досвід із ярим ріпаком. Його попередником була озима пшениця, яка сформувала в період вегетації дуже велику вегетативну масу. Внаслідок цього на полі перед висівом ріпаку ярого залишилося багато нерозкладених пожнивних решток.

У результаті після прямого висіву ярого ріпаку ми отримали настільки зріджені посіви культури, що змушені були їх пересівати кукурудзою. І на самому початку вегетації наша кукурудза значно відставала в рості та розвитку, порівняно з її посівами в сусіднього фермера (він застосовує звичайну технологію): у нас тільки появилися сходи культури, а в нього рослини вже мали шість-сім листків. Та втім, за деякий час наша кукурудза наздогнала в рості й розвитку сусід­ську та в кінцевому результаті дала хороший урожай — не гірший, ніж у фермера-сусіда.

Чи спостерігали на своїх ґрунтах переущільнення?

— Це є одним із міфів про No-till. Якщо господарство дотримується сівоз­міни, воно за використання цієї технології отримає не ущільнення ґрунту, а, навпаки, пом’якшення його структури. Насамперед це стосується поверхневого шару, в який ми висіваємо насіння.

Саме в цьому шарі ґрунту розміщуються рештки рослин, які не можуть бути твердими — там дуже багато різноманітної біоти, яка переробляє їх.

Адже якщо ми не обробляємо ґрунт, то в рази збільшуємо кількість макроорганізмів у ньому, зокрема черв’яків, що є першими помічниками в No-till. Пропускаючи через себе ґрунт, вони власною кишковою мікрофлорою збагачують його різноманітними ферментами, антибіотиками, амінокислотами та вітамінами. Це дає змогу отримувати найцінніші форми гумусу, що володіють високою мікробіологіч­ної активністю, оскільки в процесі розпаду органічних речовин у кишківнику черв’яків формуються молекули гумінових кислот, які утворюють комплексні сполуки з мінеральними компонентами ґрунту. Такі сполуки дуже довго зберігаються в ґрунті та надають йому структурності, що створює комфортне родюче середовище для коренів рослин, а також запобігає вітровій і водній ерозії ґрунту. Також черв’яки проробляють у ґрунті багато ходів, що сприяє його розпушенню. Завдяки цьому ґрунт майже не переущільнюється.

Тож у своєму господарстві ми зовсім не спостерігаємо переущільнення. А от у тих господарствах, які на полях не залишають рослинні рештки або, що ще гірше, спалюють їх на полі, ця проблема обов’язково буде: такі ґрунти залишаються відкритими, що в подальшому призводить до випаровування вологи та пересихання. Чітко це явище спостерігається на Півдні України. Тому в таких умовах потрібно висівати культури, які мають велику вегетативну масу, що в подальшому вкриватимуть ґрунт і забезпечуватимуть його на 100% вологою та поживними речовинами.

Науковці до вад No-till відносять збільшення розвитку шкодочинних організмів на поверхні поля. Чи це справедливий висновок? І якщо так, то як Ви з цим боретеся?

— Скоріш за все, вчені мають на увазі те, що «ноутільники» залишають на поверхні поля дуже багато пожнивних решток, у яких розмножуються шкідливі організми. Та я з цим зовсім не погоджуся! Тому що у своєму господарстві ми дотримуємося сівоз­міни, яка нам допомагає боротися з впливом різних патогенів. Завдяки цьому на наших посівах, навпаки, спостерігається значно менше хвороб, ніж на полях, де застосовують звичайну технологію. Також за No-till дуже легко боротися з падалицею. А щодо шкідників — так, вони є, як і в будь- яких посівах. Можливо, в деякі роки їх буває й більше. Однак ми з ними боремося інсектицидами. На своїх посівах використовуємо лише ЗЗР провідних перевірених компаній. А взагалі можу запевнити вас: хімічних препаратів на посівах використовуємо дуже мало, що, звісно, економічно вигідно для нашого господарства.

Чи вносите на посіви добрива?

— Звичайно, вносимо. Фосфорно- калійне добриво використовуємо як стартове й вносимо під час сівби, а азотне — почастково: частину під час висіву, а частину — під час вегетації. Також використовуємо додаткові добрива на основі мікроелементів.

На мою думку, жодна рослина на сьогодні успішно рости й розвивати без добрив не зможе. Багато хто з фермерів-«ноутільників» говорить, що на самому початку потрібно рослині забезпечити старт, тобто внести потрібну кількість добрив та вчасно застосувати ЗЗР. Лиш через певний час, завдяки відновленню родючості ґрунту, можна буде частково відмовитися від цих операцій. Також фермери стверджують, що протягом близько семи років слід застосовувати технологію лише прямого висіву, а вже потім можна щось об’єктивно й аргументовано говорити про No-till. Я також дотримуюся такої думки. Тож переконаний в тому, поки рано говорити про результативність технології No-till у нашому господарстві.

Чи для всіх культур придатна система No-till?

— Я вважаю, що найпридатнішими культурами для No-till-технології є кукурудза та пшениця озима. Наведу приклад. Свою пшеницю ми завжди висіваємо після гороху або сої. Завдяки цьому отримуємо кращий урожай, аніж фермери-класики. Ми це спостерігаємо вже не перший рік. Як я вже говорив, потрібно завжди дотримуватися сівозміни та обирати правильний попередник перед висівом тієї чи іншої культури.

А от із соєю ми маємо проблеми. Тому що цю культуру в нашому регіоні висівають найпізніше. За класичною технологією її висівають тоді, коли настає стиглість ґрунту. А от за технологією No-till сою починають висівати ще пізніше, десь на чотири — сім днів, адже через наявні на поверхні ґрунту пожнивні рештки ґрунт навесні не встигає прогрітися, його температура нижча на 3–5°С. Унаслідок пізньої сівби достигання сої також настає піз­ніше, що позначається на її якості. Тому, щоб позбутися цієї проблеми, ми в господарстві почали висівати ранньостиглі сорти та гібриди, які мають значно інтенсивний ріст і розвиток на початку вегетації рослин. Такий підхід використовуємо не лише для сої, а й для кукурудзи, соняшнику та озимої пшениці.

На мою думку, висівати за No-till можна всі агрокультури. Проте потрібно добре знати всі нюанси їхнього вирощування за цією технологією. Коли ми починали вирощувати культури за нульовим обробітком, нам не було в кого перейняти досвід. Тому на сьогодні маємо багато негативних наслідків. Однак, як кажуть, на своїх помилках добре вчаться.

Порадьте, як стати хорошим господарем.

— Потрібно постійно розвиватися, вчитися, не зациклюватися на чомусь одному. І, звісно, любити землю, на якій ви працюєте, та дбати про неї. Не дивитися на неї лише як на засіб виробництва, а бачити в ній свого партнера, найціннішого співробітника, який допомагає тобі прогодувати твою сім’ю... і не тільки її.

І. Катеринчук, канд. с.-г. наук, і.katerincyk@univest-media.com

Журнал «Пропозиція», №10, 2019 р.