Невідворотні тенденції проти невідкладних заходів

Цьогорічна продовольча криза вдарила не лише по українцях, а й по братах наших менших. Брак фуражу гостро відчули на своїй шкурі (здебільшого у прямому розумінні слова) і ВРХ, і свині, і навіть птиця, нарощування обсягів виробництва якої донедавна відбувалося швидкими темпами. Ціни на м’ясо і м’ясні вироби поволі, проте невпинно, поповзли вгору, тоді як чисельність поголів’я худоби і птиці — униз.

Ось, скажімо, ще у квітні нинішнього року Держкомстат звітував про такі результати у виробництві ВРХ:
Таблиця 1

Як бачимо, станом на початок квітня чисельність великої рогатої худоби мала короткотермінову тенденцію до збільшення (порівняно з минулим місяцем), пов’язану з періодом отелень. Але проти минулого року кількість ВРХ у сільгосппідприємствах зазнала істотного скорочення: цей процес в Україні є постійним і триває з часів здобуття незалежності. В індивідуальних же господарствах поголів’я дещо зросло. Але падіння і злети індивідуального сектора залежать від такої речі, як надання селянам в рахунок оплати за здані в оренду земельні паї фуражного зерна. Якщо вірити офіційним джерелам, то минулого року врожай зернових в Україні був високий, тож і селяни одержали своє збіжжя: годувати худобу було чим. Тому в індивідуальному секторі ще у березні мали місце плюси.
У розпал кризи, коли стало остаточно зрозуміло, що зерна нового врожаю в Україні буде обмаль й ціни на нього втримати не вдасться, скорочення поголів’я ВРХ набуває обвального характеру.
Таблиця 2

Мінус з’явився і в індивідуальних виробників, а сільгосппідприємства взяли, напевно, курс на остаточне знищення поголів’я. Дарма, що ще у червні президент Кучма вимагав від голів обласних і районних держадміністрацій зберегти ВРХ, підкреслюючи при цьому особисту відповідальність регіональних керівників за виконання цього завдання: президентський наказ залишився невиконаним.

В українській пресі зарясніло повідомленнями щодо можливого розвитку ситуації у найближчій перспективі. Зокрема, з посиланням на голову комітету Верховної Ради з аграрних питань Івана Томича пройшла інформація, що через кілька місяців на українському ринку настане дефіцит м’яса.

А у деяких регіонах цей дефіцит може настати дуже скоро. Так, начальник управління сільського господарства Харківської області (славній колись великою кількістю ВРХ) Сергій Лобас повідомив журналістам, що за останні півтора року стадо великої рогатої скоротилося у сільгосппідприємствах регіону більш ніж на третину. Практично до критичної межі доведено поголів’я корів у Краснокутському, Барвинківському, Зачепилівському та Лозовському районах, де щільність на 100 га сільгоспугідь становить 7–11 голів.

Також СМІ поінформували, що, за словами начальника управління сільського господарства Полтавської області Олександра Сеня, аграрії Полтавщини почали масово вирізати поголів’я ВРХ, намагаючись таким чином компенсувати затрати на пересівання загиблих озимих культур і віднайти кошти для осінньо-польових робіт.

••• Для свинарської галузі також настали важкі часи. Позитивні цифри, що домінували у довготермінових порівняннях ще на початку року, змінилися на негативні. Ось що повідомив Держкомстат про стан і тенденції поголів’я свиней у квітні:
Таблиця 3

Представлена статистика свідчить, що ще більшою мірою, ніж ВРХ, свині “відгукнулися” на добрі врожаї зернових минулого і позаминулого років. Плюси у цій галузі, здавалося, стали вже доброю традицією вітчизняного тваринництва, і, спостерігаючи за збільшенням виробництва сала, наш народ почував себе комфортніше. Одержаний навесні 2003 року приплід був переданий на відгодівлю, що обіцяло новий поштовх у “свинячому поступі”. Проте відгодовувати молодняк узявся здебільшого більш інертний індивідуальний сектор. Як видно з таблиці 3, у березні сільгосппідприємства вже зреагували на очікування майбутнього неврожаю зерна і, незважаючи на період опоросів, зменшили поголів’я порівняно з лютим. Улітку свиноферми продовжували “скидати” поголів’я, і чисельність свиней в країні стрімко хильнулася униз:
Таблиця 4

Цикл виробництва у свинарстві значно коротший, ніж у розведенні ВРХ, тож ця галузь має змогу швидко реагувати кількістю тварин на поточну рентабельність виробництва. Отож, стрімкий перехід від нарощування поголів’я до його скорочення є дуже красномовним показником цьогорічного стану справ з кормами в Україні.

••• Птахівництво — ще одна велика галузь українського тваринництва. На відміну від розведення ВРХ і свинарства, воно, завдяки короткому циклу повернення вкладених коштів, характеризується великою інвестиційною привабливістю. Останніми роками в Україні відбувається справжній “курячий бум”: реконструюються і будуються нові птахофабрики сучасного типу, ставляться на виробництво нові високопродуктивні кроси птиці, виходять на ринок вітчизняні курячі бренди (“Наша ряба”, “Гаврилівські курчата” тощо). Великі птахофабрики є нині найбільш бажаними клієнтами комбікормових заводів, оскільки інші тваринницькі підприємства комбікорм беруть дуже слабо.

Проте, на думку Держкомстату, в індивідуальних господарствах птиці поки що удвічі-втричі більше, ніж на спеціалізованих підприємствах. Оскільки цикл відтворення птиці доволі короткий, то динаміка її поголів’я в індивідуальному секторі має яскраво виражений сезонний характер: у квітні-травні селяни купують молодняк, протягом літа його вирощують, а потім поступово забивають. З поданих далі таблиць видно, що з квітня до серпня чисельність поголів’я птиці на приватних подвір’ях збільшилася на 59,1%, проте порівняно з серпнем минулого року зменшилася на 1,8%. Тобто загальна тенденція до скорочення поголів’я виявилася і тут. А в птахопромисловому секторі, який чітко рахує гроші (і за фактом, і наперед), вона була помітною і у коротко-, і у довготерміновому зіставленні:
Таблиця 5

Таблиця 6

•••Становище на ринку кормів позначилося і на іншій галузі птахівництва — виробництві яєць. Президент Союзу птахівників України Юрій Косюк вважає істотне збільшення собівартості яєць, що відбулося в останні місяці, прямим наслідком зернокормової кризи. “Годувати курей практично немає чим. І якщо ми подивимося на вміст комбікормів, то вони складаються лише з ячменю. Але ячменем практично ніколи не годували ні бройлерів, ані несучок,” — повідомив Юрій Косюк. Він також додав, що існує проблема з кукурудзою, оскільки через нестачу потужностей для сушіння більшість її піде на силос.

І ще одне цікаве спостереження щодо “яєчних перспектив”. Нині близько 60% товарних яєць (без урахування власного споживання) забезпечують особисті підсобні господарства селян. Водночас цього року з інкубаторів селяни не викупили 40% молодняку порівняно з тим, що вони викуповували зазвичай. Це означає, що найбільшого підвищення цін на яйця слід очікувати в перші два місяці 2004 року, позаяк саме в цей період в індивідуальних господарствах починають нестися кури, що були взяті в інкубаторах.

•••А що ж у ці важкі часи говорить уряд? Наша преса доносить до нас новину, що уряд стурбований ситуацією в тваринництві. Як було сказано під час наради 30 серпня, Кабмін планує виправити ситуацію “шляхом невідкладних заходів з недопущення подальшого скорочення поголів’я, покращання забезпечення кормами, оперативного фінансування дотацій і вчасного повернення коштів сільгоспвиробникам від переробників”. Тобто влада намагатиметься впливати на ситуацію дуже знайомими всім нам шаманськими заклинаннями, які в умовах ринкової економіки нічого не означають.

А ще читаємо у пресі, що Міністерство аграрної політики вирішило розвивати новий напрям тваринництва — конярство, затвердивши відповідну програму до 2010 року. У цьому зв’язку прийнято рішення відпрацювати ефективну модель пільгового кредитування і залучення інвестицій у розвиток племінного конярства, а також налагодити виробництво обозних виробів, кінної упряжі, засобів для догляду за кіньми, кінно-причіпного реманенту, підків і підковних цвяхів. Читаючи цей довгий перелік, мимоволі напружуєшся: чи не забуло про щось рідне міністерство? Але, дійшовши до цвяхів, зітхаєш з полегшенням — кінець! Приємно, що все пам’ятають наші урядовці, про все турбуються.

Павло Коротич