Спецможливості
Агробізнес

Навіщо Україні біржа

05.06.2008
2565
Навіщо Україні біржа фото, ілюстрація
Будь-яка торговельна операція являє собою поєднання попиту та пропозиції на певний товар. Метод здійснення цього поєднання свідчить про ступінь розвиненості ринкових відносин.

Аграрна біржа


Неоднозначним, навіть резонансним, було сприйняття громадськими організаціями та деякими недержавними установами нещодавньої постанови уряду щодо створення Аграрної біржі. Найбільшими були розбіжності в поглядах з приводу того, чи потрібна Україні нова біржа взагалі, чи має це бути державна біржа, чи не гальмуватиме державна аграрна біржа розвиток біржового ринку.


У ЗМІ лунають обіцянки щодо прозорості торгів і водночас дуже спірні, на наш погляд, висловлювання міністра аграрної політики, які ставлять під сумнів відповідність цілей новостворюваної біржі (а точніше, особливе їх бачення міністерством) не тільки цілям біржового ринку в світовому розумінні, а й Закону України “Про державну підтримку сільського господарства України”, яким створення цієї біржі й передбачено. З іншого боку, чулися критика та побоювання. Найбільшої критики зазнав текст Статуту Аграрної біржі. Побоювання висловлювали й щодо майбутньої діяльності біржі.


Так, ще на стадії підготовки проекту постанови свої зауваження висловили Рада підприємців при КабМіні та Українська аграрна конфедерація (УАК). Зокрема, Рада підприємців висловила побоювання стосовно перспектив розвитку біржового товарного ринку в цілому та інтервенційних операцій, а також щодо зростання ризиків підприємницької діяльності на ринках аграрної продукції в Україні. УАК наголошувала на тому, що діяльність Державної аграрної біржі навряд чи буде прозорою і відповідатиме вимогам ринкового ціноутворення.


Ми поспілкувались із представником УАК вже по факту створення (принаймні номінально) Аграрної біржі. Наші шановні читачі мають можливість ознайомитися з коментарем, а отже, з аргументами, не на користь Державної аграрної біржі.


Редакція “Пропозиції” виступила з ініціативою організувати круглий стіл за участю Міністерства аграрної політики України для обговорення проблемних питань, пов’язаних із Аграрною біржею та станом біржового ринку. На жаль, реалізувати цей намір не вдалося.


Відкритішим для спілкування виявився Аграрний фонд. Його працівники знайшли час для відповідей на наші запитання. З нами охоче спілкувалися також фахівці Української аграрної біржі. Отже, в рамках цього матеріалу до Вашої уваги два інтерв’ю, що розкривають погляди тих, хто створюватиме нову біржу, і тих, хто вже має неабиякий досвід біржової діяльності в Україні. Нагадаємо, що Аграрний фонд було створено в липні 2005 р. (Постанова КМУ №543 від 06.07.05 р.) Українська аграрна біржа здійснює біржову діяльність понад 10 років. Свого часу вона була найбільшою (за показниками обсягів реалізованої на біржовому ринку продукції) товарною біржею України.



Марина Протасова: Україні потрібна принципово нова біржа, діяльність якої базувалась би на принципах прозорості, відкритості, рівних умов для всіх учасників


— Марино Володимирівно, чим, на Вашу думку, обумовлено потребу створення нової Аграрної біржі? Стільки бірж уже є, а знадобилася ще одна. Чи справді це треба ринку?


— Україна конче потребує створення нормального, в світовому розумінні, біржового ринку.


На поточний момент система бірж у нашій країні складається: з товарних бірж, валютної біржі та фондових бірж. Але діяльність товарних бірж сьогодні не відповідає меті біржового ринку, не охоплює той обсяг операцій, якого потребує товарний ринок від біржового ринку, він не покриває коло торгових операцій.


Усього на початок 2005 року, за даними Держкомстату, було зареєстровано 458 бірж, за 9 місяців минулого року кількість бірж зросла до 465. Інформації про те, які біржі справді здійснюють торговельно-біржову діяльність, на жаль, немає. Держкомстат, зокрема, виділяє універсальні, товарні та товарно-сировинні, агропромислові й фондові біржі. Чим же хто займається? Так, фондові біржі на законодавчому рівні відокремлено від інших, вони мають виключний вид діяльності: торгівля цінними паперами та похідними цінних паперів; займатися торгівлею товарами фондові біржі відповідно до законодавства не мають права.


Далі. Що таке біржа? З погляду законодавства, остаточною метою будь-якої біржової операції є договір між покупцем і продавцем. Якщо йдеться про товар, — договір продати товар або купити його. Формування ціни — це збіг інтересів продавця та покупця. Бо фактично товар може бути проданим лише за тією ціною та на тих умовах, за якими покупець згоден його придбати, та тільки в тому разі, коли запропонована ціна на зазначених умовах влаштовує продавця. За інших умов договору не може бути (якщо тільки не йдеться про угоду під примусом. Цей випадок, сподіваюся, ми не розглядатимемо).


Наведене, зокрема, належить до універсальних, товарних або товарно-сировинних та агропромислових бірж.


— Про товарообіг...


— У структурі укладених угод на біржах за видами товарів і послуг основні обсяги в грошовому вимірі припадають на сільгосппродукцію, а саме: в 2004 році за загального обсягу 15,7 млрд грн — близько 9,1 млрд грн та за 9 місяців 2005 року з 13,6 млрд грн — 7 млрд грн. Далі в структурі укладених угод — паливо та цінні папери, а також транспортні засоби та нерухомість. Дві останні позиції поєднує те, що вони потребують обов’язкової державної реєстрації.


— Чи не пов’язані такі великі показники щодо сільгосппродукції з практикою обов’язкової реєстрації зовнішньоторговельних угод на біржах?


— Так. Якщо порівняти ці показники з даними щодо зовнішньої торгівлі, справді, матимемо цікавий результат.


— Якщо абстрагуватися від моментів, пов’язаних із “обязаловкою”, всіляких там обов’язкових реєстрацій, чим біржа може бути корисна сільгоспвиробникові?


— Ми маємо права й обов’язки, надані нам Конституцією, але потрібно ще й знати, як забезпечити реалізацію своїх прав.


Будь-який сільгоспвиробник, вступаючи в цивільно-правові чи господарські відносини, повинен знати законність укладення та правильність виконання операцій. На сьогодні сільгоспвиробник — це виробник товарної агропродукції та агробізнесмен в одній особі.


Завдання бірж, у певному розумінні, — спростити життя сільгоспвиробникові способом надання юридичної та іншої консультаційної допомоги під час здійснення торговельних операцій завдяки наявній торговій та юридичній практиці (розробка типових умов договорів, інформування щодо вимог державних структур, умов банківського кредитування тощо). По-перше, — це зниження вірогідності визнання договору недійсним, по-друге, — це юридична підтримка в разі виникнення спору між суб’єктами господарської діяльності.


Я люблю повторювати: “Все добре доти, доки все добре”. Потреба в біржі стає відчутною тоді, коли виникають проблеми на ринку. На відміну від прямої угоди, де сільгоспвиробник залишається сам на сам зі своїми проблемами, в разі укладення договору на біржі виникає третя сторона — товарна біржа, яка, в тому числі, буде учасником судового розгляду.


— Тобто сільгоспвиробник може отримати гаранта реалізації своїх прав щодо угоди в особі біржі. Чи він знає про таку можливість?


— В історії вітчизняного біржового ринку є як позитивні, так і негативні моменти. Зокрема, реєстрація експортних контрактів істотно загальмувала розвиток біржового ринку товарної агропродукції. Біржа, яка мала бути місцем для укладення договорів, яка могла надавати інформацію щодо попиту (а отже, коригування пропозиції), фактично перетворилася на реєстраційне бюро: замість укладення угод, на біржі реєструють угоди, вже укладені за її межами. Як наслідок — реальних біржових торгів немає, немає формування ринкової ціни за принципом: співвідношення попиту та пропозиції. Три роки такої реєстрації — і про основні цілі біржі майже забуто! Натомість, маємо негативне сприйняття біржі. На сьогодні вона вже не є місцем для реалізації товару, тобто не є місцем реалізації товару для сільгоспвиробника. Це — місце реєстрації для трейдера. А конкуренція між біржами — це всього-на-всього конкуренція найсприятливіших умов для трейдера.


Ситуація, що склалася, — одна із головних причин, чому потрібна нова біржа.


Однак для того, щоб біржовий ринок запрацював так, як потрібно, по-перше, треба змінити ставлення держави до біржової торгівлі та її результатів. По-друге — ставлення аграрного бізнесу до біржового ринку, в тому числі ставлення міжнародного трейдера до біржової торгівлі в Україні. На жаль, нині в цьому плані ми маємо дуже негативну ситуацію: світовий трейдер не працює на відкритому торговому майданчику, закупівля в сільгосптоваровиробника залишається тайною за сімома замками.


— І водночас міжнародний трейдер активно оперує на українському зерновому ринку, він є потужним експортером зерна з України та активним учасником біржової торгівлі за межами України, на світовому біржовому ринку. Складається враження, що міжнародного трейдера все влаштовує, це так?


— Риторичне запитання: кому потрібна українська біржа, яка забезпечуватиме відкрите ціноутворення та ще й відповідно до світових цін? Тільки уявіть собі ситуацію: формування ціни на українському ринку таким чином, що на зовнішніх ринках ціни на українське зерно та зерно з інших країн зрівняються? Чи потрібне це міжнародному трейдерові? Впродовж десяти років ми спостерігаємо гальмування розвитку біржового ринку. Різниця між ціною закупівлі в сільгосптоваровиробника, між ціною експорту з України та світовою ціною залишається великою і не обгрунтовується лиш додатковими витратами трейдера.


— Але є ще трейдери внутрішні...


— Але в кого гроші?


— Так чи інакше — вони повинні бути зацікавленими, щоб їм більше грошей діставалося. Є ще й переробники. Вони зацікавлені в розвитку чи гальмуванні біржової торгівлі?


На відміну від трейдера, який купує й продає один і той самий товар, переробник має більший простір для маневрування: в нього, як водиться, є можливість перекласти додаткові витрати на споживача продукції переробки (наприклад, у разі зростання цін на сировину). Але якщо переробник є експортно-орієнтованим, то він, швидше за все, міркуватиме, як трейдер.


Чому особлива увага приділяється такому аспекту, як підвищення рівня цін на сільгосппродукцію? Бо мета такого підвищення — підтримати аграрний ринок, підтримати сільгоспвиробника з погляду можливості реалізації продукції за ціною, що покриває витрати на виробництво та дає можливість уникнути банкрутства.


— Чи не повинна саме держава сприяти розвитку прозорого ціноутворення, в тому числі на сільгосппродукцію? Принаймні про це стільки говориться. До речі, саме держава задекларувала намір будувати ринкові відносини.


— Так, у Конституції України зафіксовано, що ми будуємо демократичну, правову державу. Ми заявили й про те, що будуємо ринкову економіку. Біржовий ринок, за визначенням, — класичний інструмент ринкової економіки, що формує оптовий ринок шляхом організації та регулювання біржової торгівлі.


— Держава робить кроки в напрямі розвитку біржового ринку, тому що взяла на себе зобов’язання, але не тому, що справді цього хоче?


— Держава це хто? Держава — це всі ми. Тобто це, зокрема, — питання позиції та відношення кожного громадянина, кожної юридичної особи до будівництва ринкових відносин. Держава як інституція забезпечує механізм, що дасть змогу рухатись у визначеному напрямку.


— Ще один момент, про який чимало говорять, але “віз і нині там” — інформування сільгоспвиробників щодо стану ринку та ринкових цін. Мінагрополітики вже який рік обіцяє це налагодити, а що на практиці?


— Так, Мінагрополітики обіцяє, навіть Кабінет Міністрів Постановою від 19.10.1999 р. № 1928 зобов’язав міністерство інформувати “разом із Національною асоціацією бірж України учасників біржового ринку про результати біржових торгів, а також про рівні цін, що складаються на них, для використання їх як орієнтовних під час укладення сільськогосподарськими товаровиробниками та іншими суб’єктами господарювання прямих договорів купівлі–продажу”. Але міністерство переклало цю функцію зовсім на іншу приватну організацію, яка стала власником важливої інформації без будь-якого обов’язку стосовно доступу до неї та поширення. Внаслідок цього втрачено інформування суб’єктів ринку, втрачено інформацію щодо діяльності біржі, немає інформації в розрізі бірж та не проводиться аналіз біржової інформації в розрізі регіонів. Міністерство повинно інформувати, але практично це ніяк не реалізується. Наявну цінову інформацію об’єктивною та доступною назвати не можна, крім того, інформація подається не від імені державної установи.



Сільгоспвиробникові справді потрібна інформація щодо попиту та пропозиції на зерно (особливо з огляду на те, що пропозиція суттєво перевищує попит, особливо на початку маркетингового року) щодо ринкових цін, причому не тільки на сьогодні, а й на перспективу.


Фактично розуміння потреби організувати збір та обробку такої інформації — є. Але в який спосіб організувати доступ сільгосптоваровиробника до цієї інформації?


Крім того, може, наявність такої інформації — невигідна і для міністерства? Якщо ринкові ціни загальновідомі, чи можна встановлювати ціну, прийнявши рішення без відповідного розрахунку, наприклад, для закупівель Аграрним фондом?


— На Вашу думку, як це відбуватиметься далі? Я маю на увазі інтервенційні закупівлі та інші операції купівлі–продажу, які повинен здійснювати Аграрний фонд. Що зміниться з появою Аграрної біржі?


— Як це буде, ще не зрозуміло. Час покаже.


У 2005 році Аграрний фонд проводив заставні операції, здійснював закупівлю до державного продовольчого резерву.


Щодо інтервенційних операцій: Мінагрополітики наказом від 7 жовтня 2005 року № 543 затвердив Тимчасові правила проведення фінансових інтервенцій та надав розпорядження Аграрному фонду розпочати здійснення фінансових інтервенцій шляхом закупівлі окремих об’єктів державного цінового регулювання в межах залишків бюджетних коштів, передбачених на формування державного продовольчого резерву, згідно із Законом України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”, через акредитовані товарні біржі.


Слід зауважити, що наказ видано “для цінової стабілізації на ринку зерна, враховуючи, що середньозважені біржові ціни на продовольчу пшеницю нижчі за мінімальні закупівельні ціни на 5–20 відсотків”.


Вказаними правилами встановлено, що “Комісія з організації фінансових інтервенцій:


— здійснює загальне керівництво та несе відповідальність за проведення фінансових інтервенцій;


— на конкурсній основі визначає акредитовану товарну біржу (далі — Біржа), через яку будуть здійснюватися фінансові інтервенції шляхом закупівлі окремих об’єктів державного цінового регулювання”.


Оскільки відповідного конкурсу не оголошували, чи можна сказати, що Аграрний фонд проводив фінансові інтервенції, а може, не було ситуації нестабільності на ринку. Відповідно до законодавства, фінансові інтервенційні операції здійснюють саме в ситуації, коли ціни пропозиції значно (20 відсотків) менші за рівень мінімальної закупівельної ціни. Крім цього, Аграрний фонд, відповідно до положення, забезпечує поширення інформації про кон’юнктуру аграрного ринку.


З появою Аграрної біржі Аграрний фонд втрачає право здійснювати операції з продажу або купівлі та проводити інтервенційні операції на акредитованих товарних біржах. Хто від цього втрачає? Лише біржі, на яких ці операції проводили. Приміром, на Українській аграрній біржі жодної операції Аграрний фонд не здійснював. Цікаво, якщо операції здійснювали, то на яких біржах, ким та за яким принципом визначених.


Уряд повинен гарантувати продовольчу безпеку держави, сформувати мінімальний запас — саме для  цього й потрібний державний резерв. Сподіваюся, що ні в кого немає сумнівів щодо цього.


— Якщо держава хоче ще й впливати на ціни?


— Так, це теж можливо, але потрібні дещо більші обсяги закупівлі, отже, більші кошти. Це щонайменше десять відсотків обсягу внутрішнього виробництва зернових. На сьогодні немає національного трейдера, який зміг би викупити такі обсяги восени та зберігати до виникнення ситуації, коли попит не покриває пропозицію. Крім того, якщо йдеться саме про трейдера, логічно очікувати, що він буде зацікавлений купити дешевше та продати дорожче.


Жодна ж державна структура теж не може викупити всі надлишки. Це неможливо з погляду Держбюджету (навіть у 2006 році зазначені 10% ринкового обсягу — не зможе).


У 2004/05 МР експортовано зернових на суму близько 6 млрд грн, та це ще не всі надлишки, що могли бути реалізовані на зовнішніх ринках.


Але дещо зробити держава може. Наприклад, створити структуру, яка не брала б на себе зобов’язання купити та продати товар, не була б зацікавленою купити дешевше й продати дорожче, яка б не втручалась у процес ціноутворення і донесла б інформацію про попит до продавця або пропозиції до покупця.


Такою структурою і є біржа в світовому розумінні, а не в тому, як її сприймають тепер. Найперше, біржа — це місце зустрічі покупця та продавця, місце зустрічі державної установи й сільгосптоваровиробника.


І це повинна бути біржа, мета якої — законність, відкритість, публічність, рівнодоступність та рівність учасників.


Якщо так, то Україні справді потрібна така біржа.


— Отже, нам потрібна нова біржа.


— Біржі, предметом діяльності яких є сільськогосподарська продукція, себе дискредитували. До того ж, роздати кошти всім — це все одно, що викинути на вітер. Були вже спроби такого фінансування розвитку товарних бірж американським проектом — результат відомий.


— Чи може це бути державна біржа? Чи не суперечить це демократичним принципам, курсу на розбудову ринкових відносин?


— Це повинна бути біржа, діяльність якої базувалась би на принципах прозорості, відкритості, рівних умов для всіх учасників. Саме це важливо. Якщо біржа відповідатиме цим принципам, якщо не втручатиметься в процес ціноутворення, якщо результат її діяльності буде публічним та легкодоступним, тоді байдуже — буде вона комерційною чи державною.


Взагалі, якщо мова йде про державні кошти, спрямовані на створення біржі, то я як громадянин — за державну біржу. Я проти вибору однієї із 465, на якій здійснюватиметься державне фінансування, як і проти розподілу коштів між ними, бо це, на мій погляд, розбазарювання грошей. А йдеться про велику суму. Важливий результат. До того ж, відстежити використання коштів приватною біржею практично неможливо, тож і вимагати результату не буде з кого.


— Отже, Ви супротивник ідеї надати державні кошти на створення біржі комерційній структурі?


— Якщо виділити кошти комусь, тоді постає запитання: кому? Одній із тих 465 бірж? Якщо за такої їхньої кількості та за стільки років так і не добилися прийняття нормального закону про товарну біржу... На що були спрямовані всі зусилля?  Отримати гроші. Тож на що можна сподіватися?


Були вже й спроби фінансування проектів, де кошти виділяли конкретній недержавній структурі (наприклад, фінансування з боку Канади проекту ф’ючерсної біржі). І де результат?


Питання державного фінансування розвитку біржового ринку взагалі — це зовсім інше питання. Це вже питання відповідної державної програми. Законом “Про Державний бюджет на 2005 рік” фінансування такої програми не передбачалось. Наприкінці грудня встигли номінально створити біржу — юридичну особу “Аграрна біржа”, бо не використане фінансування 2005 року не дає підстав на таке фінансування протягом наступного 2006 року.


— Окремо взята біржа може заважати ринку?


— Це залежить від того, як та за якими принципами вона діятиме, що вона поставить за основу своєї діяльності.


— Державну біржу простіше легше контролювати щодо використання державних коштів. Але чи не легше ще й зробити її “слухняною”, тобто фактично примусити діяти всупереч ринковим принципам?


— Тут треба розділяти: що є закон, що  — державне регулювання, а що є рішення окремих органів та конкретних людей — конкретних чиновників. Ці рішення можуть іти всупереч загальнодержавній концепції, з’являтись від нерозуміння ринкових процесів, бути наслідком однобокості інформування та погляду на проблему виключно на поточний момент, а не з урахуванням розвитку та причин проблем, що виникають, неповного інформування щодо стану ринку. Цей список може бути значно довшим.


Щодо регулювання — це основна функція держави. До речі, ми на сьогодні не маємо державного органу, який би контролював діяльність товарних бірж.


У нас, якщо хочете, й акредитації товарних бірж немає. Все що є — наявність висновку Міністерства аграрної політики. Ви не знайдете в чинному законодавстві жодного порядку акредитації аграрних бірж. Тож які аграрні біржі підпадають під визначення “акредитована товарна біржа”? Хто є органом акредитації?


— І останнє запитання. Марино Володимирівно, чого очікувати українському сільгоспвиробникові в 2006 році?


— Сільгоспвиробник краще ніж будь-хто знає: те, що належить зробити сьогодні, недоречно робити післязавтра — сіяти й жати треба своєчасно. У нього немає можливості чекати на те чи інше рішення чиновника. Він діятиме, як того вимагає час, бо звик діяти на власний розсуд, бо іншої можливості вижити  в нього просто не буде.


 


Олександр Ковилін: є команда, є бажання працювать і створити найсучаснішу біржу


— Першим пунктом Постанови Кабміну щодо створення Аграрної біржі зазначається, що біржу засновують у тому числі з ініціативи Аграрного фонду. Отже, кілька слів про причетність Аграрного фонду до цього проекту...


— Для Аграрного фонду рішення уряду до певної міри було несподіванкою, бо проект викликав великий опір. Хоча цю біржу треба було створити значно раніше — ще в 2004 році. Створення Аграрної біржі, так само як і створення Аграрного фонду, передбачено Законом “Про державну підтримку сільського господарства України”.


Ми вже маємо досвід проведення операцій із закупівлі зерна на біржах, що мають відповідний висновок Мінагрополітики. Якби цю біржу не заснували, ми б і надалі здійснювали закупівлі на наявних біржах України.


Я особисто першим був акредитований як брокер від Аграрного фонду на “Київагропромбіржі”: підписував заявки та віддавав їх на біржу. Там було вказано, що протягом такого-то періоду маємо можливість та потребу закупити визначені обсяги зерна за визначеними параметрами та базисом поставки. Призначався день торгів, публікувалася об’ява в газеті “Урядовий кур’єр”, біржа ще повинна була розмістити відповідну інформацію на своєму сайті.


— За результатами торгів теж в обов’язковому порядку розміщували інформацію?


— Це вже справа бірж, де проводили торги.


— Чи будуть доступними результати торгів на Аграрній біржі, зокрема цінова інформація?


— Аграрна біржа не буде заробляти на інформації щодо торгів. Нам є на чому заробляти. Бюлетені, які формуватиме Аграрна біржа, будуть розповсюджувати безплатно. На нашу думку, що детальнішою буде інформація про торги, що ближче до виробників вона наблизиться, то краще буде для самої біржі. Може, через певний час кожен або майже кожен сільгоспвиробник матиме можливість пильнувати за котируваннями на біржі через Інтернет зі свого персонального комп’ютера. Що доступнішою буде інформація саме для “низів” — то більше можливостей з’явиться для залучення клієнтів біржі.


— Отже, є бажання бути відкритими, сприяти розбудові ринкових відносин?


— Звичайно. У нас тут така команда, яка поки що хоче працювати.


Спочатку ми дещо розгубилися, сприймали біржу скоріш як клопіт. Мабуть, це наслідки напруженого грудня, бо довелося досить великі обсяги сільгосппродукції закуповувати буквально за кілька днів перед Новим роком. Тепер є ентузіазм, бажання працювати, є прагнення “розкрутити” Аграрну біржу. Бо інакше, для чого її створювати? Кому вона тоді потрібна? Бути однією з тих  465, бути 466-ою? Тоді можна було б вибрати одну чи кілька з тих, що вже є, та й працювати з ними.


Нам закидають, що ця біржа монополізує ринок. Нічого подібного. В законі зазначено, що аграрна біржа має право делегувати свої права щодо укладення угод іншим біржам, за умови, що вони сертифіковані відповідно до чинного законодавства.


— Чи вже визначено, де саме відбуватимуться біржові торги? Чи буде в Аграрної біржі окремий будинок, справжнє, сучасно обладнане, місце для зустрічі покупця та продавця?


— Ви зайшли до нас, то ж мали можливість побачити, як ми тут оселились: улаштувалися, можна сказать, на “пташиних правах”, не відомо, може, й завтра нас звідси попросять. Звичайно, ми  хотіли б мати щось своє. Але в Аграрного фонду немає коштів на придбання окремого будинку.


На купівлю будинку буде частково спрямовано оті 36 мільйонів гривень, що виділено на створення Аграрної біржі. А чому ні? Зрозуміло, хотілося б купити його неподалік від центра міста, щоб була транспортна розв’язка — для зручності клієнтів.


Отже, одне з основних завдань нині — знайти та купити будинок. Придбати відкрито, на аукціоні. Поки що створюємо тендерний комітет на біржі, хоча кошти вже не бюджетні, вони були такими в 2005 р., в 2006 — вже ні. Але все ж таки ми йдемо відкритим шляхом: будь-які закупівлі здійснюватимемо так, ніби за бюджетні кошти.


У тендерний комітет увійдуть працівники не тільки Аграрної біржі, а й представники Аграрного фонду та Міністерства аграрної політики. Закупівлі проводитимемо на аукціонах або тендерних торгах: меблі, комп’ютери, обладнання та й будинок теж.


Коли буде будинок, тоді вже можна до нього й прив’язуватися. Зрозуміло, що обладнати приміщення потрібно належним чином, передусім підготувати зал для проведення біржових торгів, а це й табло, і робочі місця для брокерів тощо. Передбачаємо можливість проведення торгів не тільки з голосу, а й електронних. Торги з голосу — це вже вчорашній день. Отже, щоб іти в ногу з часом, орієнтуємося на нормальні електронні торги. До того ж, це дасть змогу торгувати в режимі он-лайн не тільки в біржовому залі, а й залучити до торгового майданчика будь-який регіон, надати можливість торговим домам через своїх брокерів брати участь у біржових торгах. До речі, це ще один із способів розширити коло клієнтів біржі. Аграрна біржа повинна стати найсучаснішою та найкращою серед бірж України, що здійснюють торгівлю товарами.


— Так, справді, потрібно прагнути до того, щоб принаймні одна функціонуюча товарна біржа представляла Україну належним чином. Чи є ще якісь плани щодо того, аби наблизити новостворювану біржу до світових стандартів?


— Звичайно. Чому ж і 36 мільйонів? Так, потрібний статутний фонд, але чому саме така сума? При цій біржі повинен бути серйозний розрахунково-кліринговий центр, і тут є свої нюанси. Статутний фонд організації, яка має розрахунково-кліринговий центр, повинен становити не менше п’яти мільйонів євро, щоб його (центр. — Ред.) можна було прирівняти до нормального банку та здійснювати клірингові операції. Далі: якщо розрахунково-кліринговий центр працює з одним із великих банків, він може будувати свою систему гарантій виконання біржових контрактів.


— Чи не плануєте на перспективу розвиток такого напряму, як торгівля ф’ючерсними контрактами на сільгосппродукцію?


— Законом “Про державну підтримку сільського господарства України” передбачено здійснення Аграрною біржею операцій із товарними деривативами. Але торгівлю ф’ючерсними контрактами як на купівлю, так і на продаж не дозволено до 1 січня 2007 року. Тобто у 2006 році можливе укладення форвардних угод, ф’ючерсних — у 2007 чи 2008 році, і ніяк не раніше.


— Отже, з ваших слів видно, що є намір і є бажання створити щось функціонуюче, а не формальну структуру, яка реєструватиме договори на продаж–закупівлю товарів...


— Та навіщо воно тоді потрібне.... За рогом домовилися, прийшли роздрукували біржовий контракт. Який з цього прибуток?


— Але, якщо купувати за фіксованою ціною, то можна й на будь-якій з бірж України...


— Найбільше ми обстоюємо, щоб нам надали можливість купувати–продавати в межах цінового коридору. В 2005 році закупівлі для потреб Держпродрезерву здійснювали за мінімальною ціною. Ще коли готувалася перша постанова щодо закупівель зерна в Державний продовольчий резерв, ми просили дозволити Аграрному фонду здійснювати закупівлі за цінами, не нижчими за мінімальні, але не вищими за максимальні. Одночасно запропонували внести в проект постанови затвердження максимальних закупівельних цін. Тоді б справді була нормальна жвава торгівля.


— Аграрна біржа надає Фонду можливість торгувати не за жорстко фіксованою ціною, а хоча б у межах визначеного цінового діапазону?


— Поки що ні. Ці питання регулюються постановами КабМіну. Тут принциповою є й позиція Міністерства фінансів.


— Є надія що в майбутньому ця ситуація зміниться?


— Так. Надія є. Бо що таке торги? Це гра. До того ж, законом обумовлено “не вище — не нижче”, що означає: якщо йдеться про фінансові інтервенції, то ми повинні закуповувати за ціною, не нижчою за мінімальну, якщо виходимо на ринок із товарними інтервенціями, тоді повинні продати за ціною, яка не вища за максимальну. А якщо ми зможемо продати за нижчою ціною, ніж максимальна, то що в цьому поганого?


Щодо закупівель за мінімальною ціною Аграрний фонд зіткнувся з такою ситуацією: мінімальну ціну на пшеницю 3-го класу було встановлено на рівні 690 гривень за тонну, тоді як нижча ціна пропозиції на біржовому ринку становила 710, а ми не мали права взяти ані на гривню більше. Тож як можна здійснювати закупівлі? За тиждень до цього ми встигли придбати деякі обсяги — лише 95 тисяч тонн, бо фінансування було відкрите тільки 22 грудня.


— На Вашу думку, є вірогідність, що через певний час держава відійде від регулювання способом установлення мінімальних та максимальних цін? Наприклад, під час здійснення товарних інтервенцій довірятиме цінам, які формуються на біржовому ринку, а отже, й орієнтуватиметься на них? Чи ще рано про це говорити?


— Поки що — рано. Хотілося б, щоб закон “Про державну підтримку сільського господарства України” був проміжним етапом для створення умов розвитку цивілізованої торгівлі без втручання адміністративних органів. Якщо Аграрний фонд та Аграрна біржа зможуть нівелювати цінові коливання, якщо спаде напруга (принаймні на ринку зернових), тоді можна буде ініціювати внесення змін до закону та аргументувати їх доцільність у Верховній Раді.


Запитувала Марина Моісеєва


Фото Юрія Альошина


Від редакції


Намагання відродити біржовий ринок в Україні поки що не можна назвати успішними. Є біржі, тобто є велика кількість зареєстрованих як біржі юридичних осіб, але реально функціонуючого, жвавого біржового ринку немає.


В одному з подальших номерів ми надамо визначення товарної біржі, наведемо функції та характерні ознаки бірж. Поговоримо на тему, чим біржова торгівля відрізняється від інших форм торгівлі.


Розповімо також, як здійснюється торгівля на товарних біржах і що потрібно зробити, якщо ви не маєте права безпосередньо брати участь у торгах, а бажання продати (чи придбати) свій товар на біржі є.

Інтерв'ю
Тарас Кутовий, міністр аграрної політики та продовольства України
Міністр аграрної політики та продовольства Тарас Кутовий визначив органічний напрямок як один із головних у роботі Мінагрополітики на цей рік. "Це одне з питань, яке мене особисто хвилює і за яке
В успіху спільної праці компанії зазвичай вагома частка належить її очільникові й натхненнику, який зміг згуртувати команду однодумців, націлених на досягнення бажаного результату. Таким є Ярослав Чабанюк — людина, добре знана в широких... Подробнее

1
0